Постанова Київський апеляційний суд № 755/21446/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Унікальний номер справи № 755/21446/24 Головуючий у суді першої інстанції - Хромова О.О. Апеляційне провадження № 22-ц/824/7962/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 червня 2026 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Верланов С.М., Невідома Т.О., секретар Цуран С.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуАкціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 січня 2026 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2024 року АТ «Таскомбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 12 січня 2022 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено Заяву-договір № 2759300-021 про надання кредиту готівкою на власні потреби за програмою «Зручна готівка Максимуму». Кредитування відповідача здійснювалось на наступних умовах: сума кредиту - 199 939,40 грн, строк кредитування 60 місяців; розмір процентної ставки за користування кредитом: 0,01 % річних; комісія за обслуговування кредитної заборгованості: 4,9 % щомісячно. Кредитні кошти надано відповідачу у спосіб, визначений у кредитному договорі. Через неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору, станом на 18 вересня 2024 року, загальна заборгованість за заявою договором від 12 січня 2022 року № 2759300-021 складає 421 110,19 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 234 928,72 грн, заборгованість за відсотками - 37,90 грн, заборгованість за комісією - 186 143,57 грн. З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за заявою-договором від 04 лютого 2022 року № 2892332-013 про надання кредиту готівкою на власні потреби у розмірі 421 110,19 грн та судові витрати. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 05 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач АТ «Таскомбанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором № 2759300-021, а зазначення іншого номера договору у прохальній частині є очевидною технічною опискою, яка не змінює суті заявлених вимог. Вказує, що помилка у номері договору в прохальній частині не змінює характеру правовідносин між сторонами та не створює нового предмета доказування, що не позбавляє суд можливості встановити дійсні обставини справи. Суд першої інстанції мав можливість надати правову оцінку вимогам щодо договору № 2759300-021, або запропонувати усунути формальну неточність, однак безпідставно обрав шлях повної відмови у позові, що є непропорційним та формальним. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_1 проти задоволення апеляційної скарги заперечила. Вказує, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Зазначає також, що заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Таскомбанк» є погашеною в силу вимог спеціального Закону, а саме статей 45 , 90 Кодексу України з процедур банкрутства, що встановлено судовим рішенням - Ухвалою Господарського міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/6230/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ). Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення недоведеністю факту укладення між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 кредитного договору у формі заяви-договору від 04 лютого 2022 року № 2892332-03 про надання кредиту готівкою на власні потреби, заборгованість за яким просив стягнути позивач. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Встановлено, що 12 січня 2022 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір про надання споживчого кредиту №2759300-021, відповідно до умов якого позичальник просив надати кредит на власні потреби в рамках продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (пункт 1.1 договору). Сторони погодили такі умови кредитування: тип кредиту - кредит на власні потреби/кредит на рефінансування заборгованості в іншій фінансовій установі; загальна сума кредиту - 199 939,40 грн; комісія за надання кредиту 4,9 %, що складає 9 339,40 грн; сума кредиту без комісії за надання кредиту: 190 600,00 грн; кредитні кошти перераховуються на поточний рахунок; строк кредиту - 60 місяців; проценти за користування кредитом: 0,01 % річних; комісія за обслуговування кредиту - 4,9 % щомісячно (пункт 1.2.1 -1.2.6, 1.2.9, 1.4 заяви-договору). В свою чергу, банк зобов`язувався надати позичальнику на умовах цієї заяви-договору кредит, шляхом зарахування коштів у сумі, визначеній в пункті 1.1.1, з оформленням такої виплати відповідно до законодавства України: на власні потреби у сумі 199 939,40 грн на поточний рахунок в АТ «Таскомбанк» (пункт 1.11 заяви-договору). Цією заявою-договором позичальник доручив банку проводити договірне списання коштів з його поточного рахунку на сплату комісії у відповідності до пункту 1.1.3. цієї заяви-договору. Згідно з пунктом 5.1 заяви-договору для виконання зобов`язань за цією заявою-договором банк відкриває рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення будь-якої заборгованості за цією заявою-договором в АТ «Таскомбанк». Позичальник розуміє, що списання платежів з рахунку, вказаному в пункті 4.1 здійснюватиметься в порядку та строки, передбачені графіком платежів згідно додатку № 1 до цієї заяви-договору та в черговості, передбаченій ДКБО (пункт 5.2 заяви-договору). У всьому іншому, що не передбачено цією заявою-договором, сторони керуються умовами ДКБО. Підписанням заяви-договору ОСОБА_1 підтвердила, що отримала від банку свій примірник цієї заяви-договору № 2759300-021 про надання кредиту на власні потреби від 12 січня 2022 року, а також Графік платежів з обчисленням загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та Паспорт споживчого кредиту в день укладення заяви-договору, повідомлення про включення її персональних даних до бази персональних даних позичальників банку, а також відомості про її права, визначені Законом України «Про захист персональних даних». До матеріалів справи також долучено Додаток № 1 до заяви договору від 12 січня 2022 року № 2759300-21 про надання споживчого кредиту, що є Графіком платежів з обчисленням загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Зазначено, що чиста сума кредиту складає 190 600,00 грн, комісія за надання кредиту - 9 339,40 грн, загальна сума кредиту за договором - 199 939,40 грн, реальна процентна ставка - 120,23 % річних, загальна вартість кредиту - 797 151,42 грн. У графіку відображено інформацію про розмір щомісячного платежу за кредитом, а також встановлено розмір щомісячного платежу за додаткові та супутні послуги банку (за обслуговування кредитної заборгованості) - 9 797,03 грн, на загальну суму - 587 821,80 грн протягом періоду кредитування. Також в матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту за продуктом «Зручна готівка Максимум». Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначено, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91). Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до положень частин 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як встановлено судом, позивач виконав свої зобов`язання та надав відповідачці кредит на підставі договору від 12 січня 2022 року № 2759300-21. Натомість, відповідачка неналежним чином виконувала свої зобов`язання щодо повернення кредиту. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо наявності описки у прохальній частині позовної заяви щодо дати та номеру кредитного договору, оскільки із мотивувальної частини позову убачається, що 12 січня 2022 року між сторонами було укладено кредитний договір № 2759300-21, неналежне виконання відповідачкою умов якого стало підставою звернення із позовом у даній справі. До позовної заяви долучено копію договору від 12 січня 2022 року № 2759300-21, додатки до якого, а також розрахунок заборгованості стосуються саме договору від 12 січня 2022 року № 2759300-21. За таких обставин колегія суддів уважає, що суд першої інстанції надміру формально підійшов до вирішення позову АТ «Таскомбанк» та безпідставно відмовив у задоволенні позову у повному обсязі. Разом з цим, відповідно до розрахунку заборгованості станом на 18 вересня 2024 року, загальна заборгованість за заявою договором від 12 січня 2022 року № 2759300-021 складає 421 110,19 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 234 928,72 грн, заборгованість за відсотками - 37,90 грн, заборгованість за комісією - 186 143,57 грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок, ураховуючи умови укладеного між сторонами договору, колегія суддів не може визнати його повністю обґрунтованим. Так, умовами підписаного між сторонами договору вони погодили загальну суму кредиту - 199 939,40 грн. Вказану суму коштів банк перерахував на рахунок позичальниці ОСОБА_1 , що підтверджується платіжною інструкцією №850081651 від 12 січня 2022 року. Натомість, відповідно до наданого банку розрахунку, заборгованість за тілом кредиту складає 234 928,72 грн, що перевищує погоджену та фактично отриману суму кредиту. При цьому, у матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами додаткових угод щодо збільшення тіла кредиту та докази отримання позичальницею додаткових коштів, понад погоджену у договорі від 12 січня 2022 року суму. Крім цього, колегія суддів вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по комісії. Так, 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. Відповідно до частин 1-2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на момент укладення договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним. Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитних договорів, то пункти договорів про стягнення комісії за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих комісій за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 186 143,57 грн є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають. Крім цього, як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 частково погашала заборгованість за кредитним договором, сплативши 17 531,36 грн (4201,90 + 13 329,46) на погашення тіла кредиту та 78 376,24 грн (9797,03 + 9797,03 +9797,03 +9797,03 + 39 188,12), зараховані банком як комісія. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про необхідність перерахунку заборгованості, шляхом зменшення суми фактично отриманого тіла кредиту на загальну суму сплачених відповідачкою коштів. Отже, тіло кредиту, що підлягає стягненню, складає 104 031,80 грн (199 939,40 - 17 531,36 - 78 376,24). Заборгованість за відсотками у розмірі 37,90 грн, нарахована позивачем, відповідає умовами укладеного договору та не викликає у суду сумнівів у її правильності. Отже, повно та всебічно проаналізувавши доводи сторін у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову АТ «Таскомбанк» та стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором №2759300-21 від 12 січня 2022 року в розмірі 104 269,68 грн, з яких: 104 031,80 грн - заборгованість за кредитом, 37,89 грн - заборгованість за процентами. Колегія суддів відхиляє доводи відповідачки щодо необхідності розгляду вимог позивача у межах процедури банкрутства ОСОБА_1 , оскільки, як видно із матеріалів справи, провадження у даній цивільній справі було відкрите до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 Господарським судом міста Києва. При цьому, сторони в ході розгляду даної справи не повідомляли суд про існування провадження у справі про неплатоспроможність боржниці та не заявляли клопотань про передачу даної справи на розгляд господарського суду. Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення прострочених платежів за процентами підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення вказаної вимоги. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За таких обставин, враховуючи відсоток позовних вимог, що підлягають задоволенню, із ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» слід стягнути 1496,63 грн на відшкодування судового збору за подачу позову та апеляційної скарги. Керуючись статтями 141, 365, 367, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргуАкціонерного товариства «Таскомбанк» задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 січня 2026 року скасувати, ухвалити по справі нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором №2759300-21 від 12 січня 2022 року в розмірі 104 269,68 грн, з яких: 104 031,80 грн - заборгованість за кредитом, 37,89 грн - заборгованість за процентами. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судовий збір у розмірі 1496,63 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Позивач: Акціонерне товариство «Таскомбанк», ЄДРПОУ 09806443, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ; Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Повний текст складено 03 липня 2026 року. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді С.М. Верланов Т.О. Невідома