Постанова Сумський апеляційний суд № 950/1128/26

Справа №950/1128/26 Номер провадження 22-ц/816/2241/26 Категорія - 32 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року м. Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Петен Я.Л. (суддя-доповідач), суддів: Черних О.М., Худика А.М., з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В. у присутності: представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Кузя Олександра Миколайовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка подана їх представником - адвокатом Кузем Олександром Миколайовичем, на ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 28 квітня 2026 року про забезпечення позову, постановлену у складі судді Чхайла О.В. у м. Лебедині Сумської області у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання відсутнім права оренди, в с т а н о в и в: Короткий зміст заявлених вимог і ухвала суду першої інстанції У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» (далі ТОВ «Агро-Край) звернулося до суду з позовом, в якому просило: визнати відсутнім право оренди у ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5922989100:06:003:0159 загальною площею 3,8698 га, що виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 01 червня 2025 року, укладеного між орендарем ОСОБА_2 та орендодавцем ОСОБА_1 , номер запису про інше речове право 63184405; скасувати запис щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 3,8698 га, кадастровий номер 5922989100:06:003:0159, яка розташована на території Червленівської сільської ради Сумського (до адміністративно територіального поділу Лебединського) району Сумської області, номер запису про інше речове право 63184405; визнати за ТОВ «Агро-Край» право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5922989100:06:003:0159 загальною площею 3,8698 га на підставі договору оренди землі № 109 від 26 грудня 2009 року (з урахуванням змін згідно додаткових угод, в тому числі додаткової угоди від 03 лютого 2023 року № б/н до договору оренди землі № 109). 27 квітня 2026 року ТОВ «Агро-Край» сформувало в системі «Електронний Суд» заяву про забезпечення позову, в якій просило заборонити вчиняти будь-які дії відповідачам, власнику земельних ділянок або будь-яким іншим особам щодо користування чи розпорядження земельною ділянкою, зокрема укладати будь-які угоди щодо передачі права користування (права оренди, суборенди, емфітевзису) на спірну земельну ділянку, виділення земельної ділянки площею 3,8698 га, кадастровий номер 5922989100:06:003:0159, яка розташована на території Червленівської сільської ради Лебединського району Сумської області в натурі, встановлення межових знаків, тощо, до набрання рішенням по даній справі законної сили. Свої вимоги мотивувало тим, що предметом судового розгляду є вимога про визнання права оренди за позивачем на земельну ділянку з кадастровим номером 5922989100:06:003:0159, загальною площею 3,8698 га, що розташована на території Червленівської сільської ради Лебединського району Сумської області. На даний час ОСОБА_2 вживає заходів щодо виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості), про що свідчить його лист повідомлення від 14 квітня 2026 року, в якому вказано, що 17 квітня 2026 року о 09 год. 30 хв. на території Червленівського старостинського округу Лебединської МТГ на земельних ділянках, в т.ч. 5922989100:06:003:0159, будуть здійснюватися роботи по виділенню між пайових меж та встановлення граничних стовпчиків. ТОВ «Агро-Край» отримало вищевказаний лист фактично 23 квітня 2026 року, що свідчить про те, що орендар не повідомлений належним чином, а тому відповідно дії по встановленню межових знаків не мали відбутися. Виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) без належного повідомлення суміжних власників/користувачів є процесуальним порушенням. Зазначені факти підтверджують те, що відповідач намагається виділити земельну ділянку, яка є предметом спору у даній справі. Окрім того, враховуючи позовні вимоги у межах справи та наявні реальні підстави користування земельною ділянкою у позивача (наявність підписаних договору оренди землі та додаткових угод до нього), є необхідність у реальних заходах щодо забезпечення позову. Вказувало, що ТОВ «Агро-Край», як належний землекористувач та виробник сільськогосподарської продукції, що працює в реальному секторі економіки, на даний час уже фактично поніс значні затрати, пов`язані з обробітком землі, посівом сільськогосподарської продукції, внесенням засобів захисту рослин та мінеральних добрив. Вважало, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся. Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 28 квітня 2026 року заяву про забезпечення позову задоволено. Заборонено вчиняти будь-які дії відповідачам, власнику земельних ділянок або будь-яким іншим особам, щодо користування чи розпорядження земельною ділянкою, зокрема укладати будь-які угоди щодо передачі права користування (права оренди, суборенди, емфітевзису) на спірну земельну ділянку, виділення земельної ділянки: площею 3,8698 га, кадастровий номер: 5922989100:06:003:0159, що розташована на території Червленівської сільської ради Лебединського району Сумської області, в натурі, встановлення межових знаків, тощо до набрання законної сили рішенням суду по справі № 950/1128/26 за позовом ТОВ «Агро-Край» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання відсутнім права оренди. Постановляючи ухвалу про задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що з метою уникнення порушень прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому істотно ускладнити виконання судового рішення, у разі задоволення вимог ТОВ «Агро-Край». Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Кузя О.М., подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просять ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Апеляційну скаргу мотивують тим, що суд першої інстанції фактично оскаржуваною ухвалою на стадії забезпечення позову: обмежив право власника земельної ділянки ОСОБА_1 на володіння, користування та розпорядження належним йому майном; унеможливив реалізацію зареєстрованого речового права оренди ОСОБА_2 ; створив для ТОВ «Агро-Край» фактичну процесуальну перевагу у спорі щодо права оренди спірної земельної ділянки; тимчасово усунув відповідачів від реалізації прав, законність яких ще не перевірена судом у встановленому законом порядку. Вказують, що шляхом заборони користування та розпорядження земельною ділянкою суд фактично до вирішення справи по суті поставив під сумнів чинність та можливість реалізації права оренди ОСОБА_2 , хоча таке право на момент постановлення ухвали було належним чином зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та користувалося презумпцією правомірності. Зауважують, що застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову фактично блокує господарську діяльність ОСОБА_2 як орендаря земельної ділянки, унеможливлює здійснення дій, пов`язаних із використанням земельної ділянки за її цільовим призначенням, а також безпосередньо втручається у право приватної власності ОСОБА_1 , гарантоване статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, ухвала суду першої інстанції не відповідає завданню та правовій природі забезпечення позову, оскільки фактично вирішує спір між сторонами до розгляду справи по суті, що є самостійною підставою для її скасування. Вважають, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву ТОВ «Агро-Край» про забезпечення позову, застосував захід забезпечення, який є надмірним, невизначеним за своїм змістом та неспівмірним із заявленими позовними вимогами. У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Кузь О.М. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Від ТОВ «Агро-Край» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що суд першої інстанції правильно врахував наявність спору між сторонами, зв`язок між обраним заходом забезпечення позову та предметом спору, а також дотримався принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими вимогами. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта з висновками суду та не містять обставин, які б свідчили про порушення судом норм процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову. Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій щодо спірної земельної ділянки, оскільки між сторонами існує реальний спір стосовно права користування нею. При вирішенні питання про забезпечення позову суд правильно врахував, що земельна ділянка є предметом спору, а тому будь-які дії щодо неї можуть істотно ускладнити або зробити неможливим ефективний захист прав позивача та виконання майбутнього рішення суду. Від ТОВ «Агро-Край» надійшла заява про розгляд без участі їх представника. У заяві ТОВ «Агро-Край» проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, підтримує доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України). Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. У ч. 1 ст. 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується шляхом забороною вчиняти певні дії. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Такі правові висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 17 червня 2024 року в справі № 644/1482/22, від 01 травня 2024 року в справі № 638/6777/23, від 21 лютого 2024 року в справі № 201/9686/23. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами». Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зробила висновок про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку. Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. З матеріалів справи слідує, зокрема із змісту заяви про забезпечення позову та із змісту заявлених у квітні 2026 року позовних вимог, що між сторонами виник спір з приводу права користування (оренди) земельною ділянкою щодо якої позивач просить застосувати забезпечувальні заходи. Позивач заявляє вимоги про визнання відсутнім права оренди у ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5922989100:06:003:0159 загальною площею 3,8698 га за договором оренди землі № б/н від 01 червня 2025 року, укладеного між орендарем ОСОБА_2 та орендодавцем ОСОБА_1 , скасування відповідного запису про державну реєстрацію права оренди та визнання за ТОВ «Агро-Край» права оренди на спірну земельну ділянку. З огляду на викладені обставини, якими ТОВ «Агро-Край» обґрунтовує свої позовні вимоги, його звернення до суду направлено на відновлення порушеного та невизнаного, на думку позивача, права орендаря спірної земельної ділянки. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що реалізація власником чи землекористувачем права розпорядження (вчинення правочинів щодо передачі права користування третім особам) спірною земельною ділянкою до вирішення судом спору по суті може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення заявлених ТОВ «Агро-Край» вимог з точки зору відновлення усіх прав орендаря. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про забезпечення позову в частині заборони укладати угоди щодо передачі права користування (права оренди, суборенди, емфітевзису) на земельну ділянку площею 3,8698 га, кадастровий номер 5922989100:06:003:0159, що розташована на території Червленівської сільської ради Лебединського району Сумської області, до набрання законної сили рішенням суду по справі № 950/1128/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання відсутнім права оренди. Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях, оскільки зважаючи на предмет позову, в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову судом першої інстанції є доцільним. Разом з тим, конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17). З огляду на зазначене, в частині заборони вчиняти будь-які дії відповідачам, власнику земельних ділянок або будь-яким іншим особам, щодо користування чи розпорядження земельною ділянкою, виділення земельної ділянки в натурі, встановлення межових знаків, тощо колегія суддів дійшла такого висновку. Суд першої інстанції не взяв до уваги особливість режиму використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не пересвідчився і не встановив: чи використовується спірна земельна ділянка в теперішній час для вирощування сільськогосподарських культур, чи не буде обраний захід забезпечення позову фактичним втручанням в господарську діяльність відповідача та чи не спричинить така заборона негативні наслідки (наприклад, втрату чи знищення врожаю, чи інших доходів, які могли бути отримані від збору врожаю чи іншого обробітку землі тощо). Таке забезпечення позову як заборона відповідачам, власнику земельної ділянки та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо користування чи розпорядження земельною ділянкою, виділення земельної ділянки в натурі, встановлення межових знаків тощо фактично охоплює необмежене коло можливих дій, у тому числі дії, які не мають прямого відношення до предмета спору та не можуть унеможливити виконання майбутнього рішення суду. Зазначення судом першої інстанції щодо заборони стосовно земельної ділянки вчинення будь-яких дій будь яким іншим особам, тощо створює правову невизначеність щодо меж заборони та фактично блокує будь-яке використання земельної ділянки. Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для забезпечення позову у заявлений спосіб в цій частині із заявлених підстав, оскільки заборона користування спірною земельною ділянкою відповідача позбавляє на весь час вирішення спору можливості використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору, який на час постановлення оскаржуваної ухвали є чинним і презумпція правомірності якого у встановленому законом порядку не спростована. А узагальнена заборона власнику земельної ділянки вчиняти будь-які дії щодо спірної земельної ділянки є втручанням у його право власності. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України). Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України). Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення свідчать про те, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню на підставі пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України в частині заборони вчиняти будь-які дії відповідачам, власнику земельних ділянок або будь-яким іншим особам, щодо користування чи розпорядження земельною ділянкою, виділення земельної ділянки в натурі, встановлення межових знаків, тощо, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви. Керуючись ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка подана їх представником - адвокатом Кузем Олександром Миколайовичем, задовольнити частково. Ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 28 квітня 2026 року скасувати в частині заборони вчиняти будь-які дії відповідачам, власнику земельних ділянок або будь-яким іншим особам, щодо користування чи розпорядження земельною ділянкою, виділення земельної ділянки в натурі, встановлення межових знаків, тощо, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у застосуванні вказаного заходу забезпечення позову. В частині заборони укладати угоди щодо передачі права користування (права оренди, суборенди, емфітевзису) на земельну ділянку площею 3,8698 га, кадастровий номер 5922989100:06:003:0159, що розташована на території Червленівської сільської ради Лебединського району Сумської області, до набрання законної сили рішенням суду по справі № 950/1128/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання відсутнім права оренди - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 08 липня 2026 року. Головуючий - Я.Л. Петен Судді: О.М. Черних А.М. Худик