Постанова Вінницький апеляційний суд № 129/362/26

Справа № 129/362/26 Провадження № 22-ц/801/1469/2026 Категорія: 42 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондар О. В. Доповідач:Войтко Ю. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 рокуСправа № 129/362/26м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б., суддів Матківської М. В., Міхасішина І. В., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Бондар О. В. в залі суду в місті Гайсині Вінницької області, дата складення повного тексту додаткового рішення не зазначена, в цивільній справі № 129/362/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: Короткий зміст вимог У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 23 березня 2026 року позов у цій справі задоволено частково, стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №8684680 від 20.01.2025 в розмірі 54 450 грн, а також судовий збір в сумі 2 156,54 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено. 28 березня 2026 року відповідач ОСОБА_1 діючи через свого представника адвоката Кірюшина А. А. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8 500 грн. Представник позивача надіслав до суду свої заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 8 500 грн, з огляду на відсутність документального підтвердження їх понесення відповідачем, крім того, вважає їх неспівмірно завищеними з огляду на складність справи, яка є малозначною. Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції Додатковим рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року доповнено рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 23 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 430 грн, понесені позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» під час розгляду справи, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Рішення суду мотивоване тим, що ураховуючи складність справи, кількість судових засідань з участю адвоката та виконані адвокатом роботи, принципи співмірності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. Оскільки, позивачу частково задоволено його позовні вимоги (81%), то його витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 430 грн. (3 000*81%) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У травні 2026 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника Кірюшина А. А., подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що таке судове рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. При цьому судом першої інстанції були неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи. За наслідками розгляду апеляційної скарги просить додаткове рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року у справі № 129/362/26 скасувати та постановити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в сумі 8 500 грн; а також стягнути з позивача судові витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги у апеляційному суді. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 06 травня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Войтко Ю. Б., судді: Матківська М. В., Міхасішин І. В. 11 травня 2026 року ухвалою Вінницького апеляційного суду відкрито апеляційне провадження у справі та надано позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано з місцевого суду матеріали цивільної справи. 25 травня 2026 року ухвалою Вінницького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомленням сторін. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, мотивуючи свою вимогу тим, що ним подано відзив на позовну заяву, в якому серед іншого поставлено питання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 500 грн та суду надано копії документів на підтвердження таких вимог. Проте, судом першої інстанції таке питання не вирішено. У зв`язку із цим, посилаючись на п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, сторона відповідача просила стягнути з ТОВ «ФК «ЄАПБ» судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в сумі 8 500 грн. В свою чергу позивачем до суду подані заперечення на дану заяву, які вмотивовано тим, що відповідачем до свого відзиву не долучено договору про надання правничої допомоги з додатками, акту приймання передачі послуг, копію квитанції про оплату послуг, а також їх неспівмірністю зі складністю справи та обсягом виконаних робіт. Наголошує на тому, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» із заявами про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу не зверталось. Натомість місцевий суд із порушенням принципу диспозитивності за відсутності відповідного звернення позивача з відповідача стягнув судові витрати на професійну правничу допомогу. Також, ухвалюючи рішення про зменшення розміру судових витрат місцевий суд залишив поза увагою те, що стороною відповідача до суду не направлено жодного доказу, який би свідчив про неспівмірність заявлених до відшкодування судових витрат зі складністю справи та обсягом виконаних робіт. У зв`язку із цим звертає увагу апеляційного суду на постанову Касаційного цивільного суду від 26.01.2022 у справі № 127/1415/20, та зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що представником позивача подавалось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, однак не надано доказів з метою доведення надмірності понесених відповідачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування. Під час розгляду справи позивачем також не надано жодного доказу, який би свідчив про неспівмірність заявлених до відшкодування судових витрат зі складністю справи та обсягом виконаних робіт, а тому у суду першої інстанції стверджувати про таку неспівмірність не було жодних підстав. Ураховуючи те, що судові витрати відповідача пов`язані із наданням професійної правової допомоги у справі доведені належним чином копією Договору, актом виконаних робіт по Договору, квитанцією до прибуткового касового ордеру, у суду є усі підстави для стягнення судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правової допомоги у справі № 129/362/26 понесених відповідачем у сумі 8 500,00 грн. Крім того зазначає, що відповідачем на користь Адвокатського бюро «Артема Кірюшина» 06.05.2026 було сплачено гонорар у сумі 5 500,00 грн за представництво його інтересів як відповідача у Вінницькому апеляційному суді у цивільній справі № 129/362/25 шляхом підготовки та направлення до апеляційного суду апеляційної скарги на додаткове рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 29.04.2026 у справі № 129/362/26. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу Позивач не скористався своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направив, що за положеннями частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду додаткового рішення суду. Позиція суду апеляційної інстанції Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову в справі № 129/362/26 є вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто ціна позову становить 66 950 грн та не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України. Враховуючи викладене, оскільки процесуальний закон не містить положень про можливість розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення в іншому порядку, ніж той, що визначений для розгляду такої скарги на основне рішення, апеляційна скарга ОСОБА_1 розглядається відповідно до вимог частини першої статті 369 ЦПК України Зазначене відповідає позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 09 лютого 2022 року у справі № 546/338/20. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна підлягає до часткового задоволення, з огляду на таке. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права За змістом частини п`ятої статті 12 ЦПК України, на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд. Відповідно до статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України. Статтею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України). Із положень частин першої - п`ятої статті 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. В силу частин другої, третьої, восьмої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу. До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту. Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18). Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). Як свідчать матеріали справи, відповідно до договору від 16.02.2026 професійну правничу допомогу позивачу ОСОБА_1 в суді першої інстанції надавало Адвокатське бюро «Артема Кірюшина» в особі адвоката Кірюшина А. А, повноваження якого підтверджуються відповідним ордером. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав суду договір від 16.02.2026. Пунктом 2.1. Договору визначено, що Виконавець бере на себе правове та процесуальне представництво Замовника в частині представлення його інтересів як відповідача в суді першої інстанції у цивільній справі № 129/362/25 шляхом надання юридичних консультацій, підготовки відповідних процесуальних документів, зокрема, відзиву на позовну заяву, заяв і клопотань та інших процесуальних документів, їх підписання, подання до судів, участі у судових засіданнях тощо. Одночасно, згідно з п. 3.2.3 Договору Замовник своєчасно, у встановлені цим Договором строки, зобов`язаний оплачувати вартість наданих послуг та додаткових витрат, понесених Адвокатським бюро «Артема Кірюшина» у зв`язку з відрядженням Виконавця, з компенсацією витрат на державне мито, нотаріальні послуги, реєстраційні збори, судовий збір та інші платежі, що не включаються в предмет Договору. Згідно з п. 5.3. Договору вартість послуг за ним визначено в сумі 8 500 грн 00 коп. 16 лютого 2026 року відповідачем та Адвокатським бюро «Артема Кірюшина» складено акт виконаних робіт по зазначеному Договору. Копію акту додано до відзиву на позовну заяву. При цьому претензій щодо виконання умов Договору Відповідач та його Представник один до одного не мають. Згідно з п. 5.2. Договору оплата здійснюється Замовником у формі визначеною усною домовленістю сторін. Відповідачем на користь Адвокатського бюро «Артема Кірюшина» 16.02.2026 було сплачено гонорар у сумі 8 500,00 грн, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру від 16.02.2026 № 25 (а.с.84). Заява про ухвалення додаткового рішення подана відповідачем з дотриманням строку, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, оскільки про витрати було заявлено в першій заяві відповідача по суті справи у відзиві на позовну заяву. За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання відзиву на позовну заяву, надання консультацій, копіювання документів). Згідно з частиною п`ятою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України) Таким чином, зменшення судових витрат судом можливо лише за клопотанням іншої сторони. Відповідне клопотання було заявлено позивачем в якому зазначено, що сума заявлених скаржником витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованою, неспівмірною і завищеною, з огляду на малозначність справи та складність написання відзиву, а тому потрібно відмовити у задоволенні вимог відповідача. Проте, не зазначено, в чому саме полягає неспівмірність таких витрат. Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зробила висновок про те що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу». Оскільки у цій справі сума гонорару адвоката встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини в основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою. У справі, що переглядається, встановлено, що відповідач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, мотивуючи свою вимогу тим, що ним подано відзив на позовну заяву, в якому серед іншого поставлено питання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 500 грн та суду надано копії документів на підтвердження таких вимог. Однак судом першої інстанції таке питання у оскаржуваному рішенні не вирішено. Згідно з пунктом 5 статті 2 ЦПК України одним з основних принципів цивільного судочинства є диспозитивність. За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. ТОВ «ФК «ЄАПБ» із заявою про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції не зверталось. Натомість місцевим судом із порушенням принципу диспозитивності за відсутності відповідного звернення позивача з відповідача було стягнуто судові витрати на професійну правничу допомогу, що є однозначним порушенням принципу диспозитивності та безумовною підставою для скасування додаткового рішення суду. Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, апеляційний суд дійшов висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості відповідач вправі заявляти вимоги про стягнення з позивача 8 500 грн судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги. Однак, відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищевказане, з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути витрати за надання правничої допомоги в суді першої інстанції в розмірі 1 615 грн (8 500х19%). Крім того, з матеріалів справи встановлено, що між ОСОБА_1 (Замовник) та Адвокатським бюро «Артема Кірюшина» (Виконавець) 06.05.2026 укладено договір про надання правової допомоги (надалі Договір), копія якого додана до апеляційної скарги. Пунктом 2.1. Договору визначено, що Виконавець бере на себе правове та процесуальне представництво Замовника в частині представлення його інтересів як відповідача у Вінницькому апеляційному суді у цивільній справі № 129/362/25 шляхом підготовки та направлення до апеляційного суду апеляційної скарги на додаткове рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 29.04.2026 у справі № 129/362/26. Згідно з п. 5.3. Договору вартість послуг за ним визначено в сумі 5 500 грн 00 коп. 6 травня 2026 року Адвокатським бюро «Артема Кірюшина» та відповідачем складено акт виконаних робіт по Договору, копію якого додано до апеляційної скарги. При цьому претензій щодо виконання умов Договору Відповідач та його Представник один до одного не мають. Згідно з п. 5.2. Договору оплата здійснюється Замовником у формі визначеною усною домовленістю сторін. Відповідачем на користь Адвокатського бюро «Артема Кірюшина» 06.05.2026 було сплачено гонорар у сумі 5 500,00 грн, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру від 06.05.2026 №

67. Заявлені ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в апеляційному суді також є співмірними з обсягом отриманих відповідачем юридичних послуг і тривалістю їх надання адвокатом. Позивач не заявив клопотання про зменшення розміру цих витрат. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, то ці витрати слід покласти на позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищевказане, з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути витрати за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 045 грн (5 500 х 19%), а всього до стягнення підлягають витрати на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 2 660 грн (1 615 + 1 045). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року постановлене з порушенням норм процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а додаткове рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року скасувати з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Додаткове рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 2 660 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий Ю. Б. Войтко Судді: М. В. Матківська І. В. Міхасішин