Постанова 4801 № 150/885/25

Справа № 150/885/25 Провадження № 22-ц/801/1707/2026 Категорія: 56 Головуючий у суді 1-ї інстанції Суперсон С. П. Доповідач:Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 07 липня 2026 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючого, судді-доповідача Стадника І.М., суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В. з участю секретаря судового засідання Кахно О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Самсонової Наталі Валентинівни на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 01 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Суперсона С.П., у справі №150/885/25 за позовом ОСОБА_1 (позивач) до Фермерського господарства «ТОП АГРО» (відповідач) про стягнення грошових коштів, - встановив: Короткий зміст вимог заяви У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся в районний суд із позовом до Фермерського господарства «ТОП АГРО» про стягнення грошових коштів, обґрунтовуючи вимоги тим, що у березні відповідач звернувся до нього з проханням надати безпроцентну поворотну фінансову допомогу, на що той погодився та підготував проект договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги. Проте, довіряючи відповідачеві, без підписання останнім договору, він почав надавати обумовлені суми грошових коштів. Зокрема, позивач перерахував відповідачеві грошові кошти: 12.03.2020 року в сумі 260 000,00 грн, 07.04.2020 року в сумі 60 000,00 грн, 16.04.2020 року в сумі 265 000,00 грн, 17.04.2020 року в сумі 10 000,00 грн, 11.06.2020 року в сумі 37 000,00 грн, 06.07.2020 року в сумі 71 000,00 грн, 22.07.2020 року в сумі 56 000,00 грн, 13.08.2020 року в сумі 52 000,00 грн, 22.09.2020 року в сумі 70 000,00 грн. Таким чином, за період з 12.03.2020 по 22.09.2020 позивачем на користь відповідача перераховані грошові кошти в загальному розмірі 881 000,00 грн із зазначенням в призначенні платежів, що вказані кошти є безпроцентною поворотною фінансовою допомогою та перераховуються на підставі договору від 12.03.2020 безпроцентної фінансової допомоги. Однак, відповідач проект договору так і не підписав. На неодноразові звернення позивача щодо повернення грошових коштів вказував, що так як договір він не підписував, підстав до повернення коштів немає. 24.10.2025 стороною позивача було скеровано відповідачу листа-вимогу щодо повернення грошових коштів, яку відповідач отримав 28.10.2025. Однак, до часу звернення до суду вказана вимога відповідачем проігнорована. З огляду на викладене, посилаючись на положення глави 83 ЦК України та статті 1212 ЦК України, просив стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 881 000,00 грн, які набуті останнім без достатніх правових підстав. Рішення суду першої інстанції Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 01 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач через свого представника - адвоката Самсонову Н.ГВ. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість судового рішення та неповне встановлення судом усіх обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В доводах апеляційної скарги посилається на те, що враховуючи характер правовідносин, що склалися між сторонами, неможливо встановити, що передання великої грошової суми коштів відповідало будь-якій правомірній та справедливій меті, а відповідач вправі був розраховувати на те, що такі грошові кошти набув у власність, особливо враховуючи, що він є юридичною особою. На думку апелянта, суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин статті 1222, 1213 ЦК України та релевантну практику Верховного Суду. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила залишити в силі рішення суду першої інстанції. Провадження у справі в суді апеляційної інстанції Ухвалою Вінницького апеляційного суду 27 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 13 травня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено її розгляд. Представник позивача адвокат Самсонова Н.В. вимоги апеляційної скарги підтримала на умовах, викладених в ній, та просила її задовольнити. Відповідач, повідомлений в установленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи, до апеляційного суду не з`явився, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Встановлені судом першої інстанції обставини Судом першої інстанції встановлено, що без фактичного укладення будь-якого договору про надання грошових коштів, позивачем було здійснено переказ на рахунок відповідача грошових коштів на загальну суму 881 000,00 грн з призначенням платежів "безпроцентна фінансова допомога згідно договору від 12.03.2020 без ПДВ", з яких 12.03.2020 перераховано 260 000,00 грн., 07.04.2020 перераховано 60 000,00 грн., 16.04.2020 було перераховано 265 000,00 грн., 17.04.2020 перераховано 10 000,00 грн., 11.06.2020 перераховано 37 000,00 грн., 06.07.2020 перераховано 71 000,00 грн., 27.07.2020 перераховано 56 000,00 грн., 13.08.2020 перераховано 52 000,00 грн., 22.09.2020 перераховано 70 000,00 грн. Отримання вказаних сум грошових коштів не заперечується відповідачем. Крім того, переказ позивачем на рахунок відповідача означених вище сум грошових коштів із призначенням платежу "безпроцентна фінансова допомога згідно договору від 12.03.2020 без ПДВ" підтверджується випискою по рахунку позивача за період з 11.03.2020 по 28.05.2024, банківською випискою ФГ "ТОП АГРО" за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 та банківською випискою ФГ "ТОП АГРО" за період з 01.10.2020 по 12.11.2020. Позиція апеляційного суду Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 здійснював переказ грошових коштів на рахунок відповідача, знаючи, що між ним та відповідачем відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) з повернення коштів, позивач добровільно сплачував кошти, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). При цьому позивач перераховував відповідачу кошти тривалий час, а саме шість місяців, різними сумами, всього було здійснено 9 платежів. У призначеннях платежу позивач зазначав, що призначенням платежу є безпроцентна фінансова допомога згідно договору від 12.03.2020 без ПДВ. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду з огляду на таке. Ключовим питанням на яке має відповісти суд в цій справі є те, чи може укладення безпроцентної поворотної фінансової допомоги між фізичною особою (позикодавець) та юридичною особою (позичальник) підтверджуватися тільки вказівкою призначення платежу при перерахунку коштів на картку. Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина перша статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20). Реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18). Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункти 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України). Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). У справі що переглядається, сторони підтвердили факт перерахування коштів відповідно до платіжних доручень, відповідач лише заперечує характер цієї передачі, зазначаючи про те, що це була безповоротна фінансова допомога. Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення. Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних) (підпункт 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Отже поняття безповоротної фінансової допомоги охоплює ситуації, коли кошти на безоплатній основі переходять від однієї особи до іншої. При чому це може відбуватися як унаслідок списання певного зобов`язання щодо сплати коштів, чи фактичної відмови від його стягнення. Визначальним критерієм безповоротної фінансової допомоги є те, що це кошти, які передані платнику податків згідно з договорами дарування, позики, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів. Тобто, з точки зору чинного законодавства відсутність договору про надання безповоротної фінансової допомоги не заважає визнати певну суму коштів, передану іншому платникові податків, безповоротною фінансовою допомогою. Натомість, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення. Таким чином, поворотна фінансова допомога може бути надана лише на підставі договору, в якому обов`язково має бути зазначено про строк її повернення та про відсутність нарахування процентів або інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, а отже позивачем обов`язково має бути наданий такий договір на підтвердження власних позовних вимог та щодо суті і природи правовідносин, які виникли між сторонами. В іншому ж випадку за умови відсутності укладеного в письмовій формі між сторонами договору, мова може йти лише про безповоротну фінансову допомогу, як те передбачено абзацом першим пп. 14.1.257 ПК України, умовами надання якої не передбачено ані самого повернення коштів, ані строку повернення. За правовим характером договір поворотної фінансової допомоги являє собою договір позики (частина перша статті 1046 ЦК України). На підтвердження того, що грошові кошти в сумі 881 000 грн надавались відповідачу позивачем як поворотна фінансована допомога, останній надав в якості доказу виписку із рахунку за період з 11.03.2020 по 28.05.2024 протягом якого перераховувались кошти. За своєю суттю надана позивачем копія виписку із рахунку про переказ коштів з призначенням платежу «безпроцентна фінансова допомога» є самостійним підтвердженням існування між сторонами правовідносин, пов`язаних із здійсненням правочину, тобто наданням та отриманням коштів у якості безповоротної фінансової допомоги позивачем відповідачу. Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, несуперечливе правове регулювання. Отже, договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України). Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Отже позивач не довів належними і допустимими доказами існування між сторонами договірних відносин, а також тієї обставини, що сторони домовилися про те, фінансова допомога буде саме поворотною. Так, здійснюючи перекази на картковий рахунок відповідача зі свого карткового рахунку позивач послідовно вказував у графі призначення платежу: «Безпроцентна фінансова допомога зг дог від 23.12.2020», хоча як встановлено судом, відповідний договір між сторонами так і не було укладено. Так само в призначенні платежу відсутнє слово «поворотна», яке б давало підстави розглядати відповідну фінансову допомогу поворотною, тобто такою, що підлягає поверненню відповідачем. Натомість неспростованими є обставини перерахунку коштів, безпроцентний і безповоротний їх характер. За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого, без належної на те правової підстави зобов`язаний повернути предмет власного збагачення. Традиційно в доктрині цивільного права зобов`язання, які є наслідком безпідставного збагачення, іменуються кондикційними (з лат. «condictio sine causa» - повернення збагачення, одержаного без правової (справедливої) підстави). Приписи глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача такого майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України). Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Кондикційні зобов`язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача та сприяло його безпідставному збагаченню. Безпідставне збагачення може полягати як у так званому «фактичному» збагаченні, коли набувач, не отримуючи права на річ, фактично володіє і користується нею, так і в «юридичному» збагаченні, коли набувач отримує суб`єктивне право на предмет збагачення. Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (постанова Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15). Конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Сутність зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій потерпілій особі, яка має належний правовий титул на нього (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18). Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19). Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 25 вересня 2024 року по справі № 2101/9127/21 (провадження № 14-33ц2с24) зазначила, що, за загальним правилом, кондикція у її класичному розумінні є самостійним позадоговірним зобов`язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, тому учаснику цивільних відносин, за чий рахунок відбулося таке неправомірне збагачення. Апеляційний суд звертає увагу, що позивач ОСОБА_1 відразу в призначенні платежів вказував правову підставу переказу коштів «безпроцентна фінансова допомога», не довів, що така допомога була поворотною, а безповоротною вона може бути відповідно до вимог закону, а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Самсонової Наталі Валентинівни залишити без задоволення, а рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 01 травня 2026 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий І.М. Стадник Судді Ю.Б. Войтко І.В. Міхасішин