Ухвала КАС ВС № 520/30149/25

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 07 липня 2026 року м. Київ справа №520/30149/25 адміністративне провадження № К/990/30549/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Рибачука А.І., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 у справі №520/30149/25 за позовом Приватного підприємство «СПЕЦБУД-3» до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: Приватне підприємство «СПЕЦБУД-3» (далі - ПП «СПЕЦБУД-3») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради, в якому просило: - визнати протиправним і скасувати рішення Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень від 13.11.2025 №127м (A3759058278877758758) за результатами розгляду заяви ПП «СПЕЦБУД-3» від 03.11.2025. - зобов`язати Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради видати ПП «СПЕЦБУД-3» містобудівні умови та обмеження щодо реконструкції нежитлової будівлі літ. "А-1" під багатоквартирний житловий будинок за адресою м. Харків, вул. Мироносицька,

30. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026, позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень від 13.11.2025 №127м (A3759058278877758758) за результатами розгляду заяви Приватного підприємства «СПЕЦБУД-3» від 03.11.2025. Зобов`язано Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради повторно розглянути заяву ПП «СПЕЦБУД-3» від 03.11.2025 про видачі містобудівних умов та обмежень щодо реконструкції нежитлової будівлі літ. "А-1" під багатоквартирний житловий будинок за адресою м. Харків, вул. Мироносицька, 30, з урахуванням правової оцінки, наведеної у цьому рішенні. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 29.06.2026 вперше подану касаційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 у цій справі повернуто особі, яка її подала як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. На адресу Верховного Суду 30.06.2026 повторно надійшла касаційна скарга Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради, в якій скаржник просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 та прийняте нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 КАС України, встановлено, що скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Крім цього відповідач стверджує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього. Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав. Вирішуючи спір по суті позовних вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуваним рішенням Департаменту від 13.11.2025 № 127м (А3759058278877758758) було відмовлено ПП «СПЕЦБУД-3» у видачі містобудівних умов та обмежень, у зв`язку з тим, що в наданому пакеті документів відсутнє викопіюванням топографо-геодезичного плану в масштабі 1:2000, яке відповідає ситуації та місцевості (зокрема, на ньому відсутня частина будівлі літ. «А-1», яка фактично існує на земельній ділянці та є безпосереднім об`єктом запланованої реконструкції). При цьому судами враховано позицію відповідача, який вважав, що невідповідність між поданим документом і реальним станом місцевості свідчить про наявність недостовірних відомостей у поданих документах та є прямою і імперативною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень відповідно до пункту 2 частини 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що відсутність частини будівлі літ. «А-1» є наслідком збройної агресії, і що саме на відновлення будівлі шляхом реконструкції спрямовані дії позивача. Судом зауважено, що попри видиму відсутність стін у частини будівлі, фундамент будівлі зберігся під площею всієї будівлі, що видно на наданому відповідачем знімку. Також судами враховано, що запис про право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" за ПП «СПЕЦБУД-3» не припинено. Разом з цим, тільки власник має право на звернення із заявою про державну реєстрацію припинення права власності на нерухомість у зв`язку з її знищенням. Звернення до державного реєстратора інших осіб, які не є власниками об`єкта, буде порушенням права власника на мирне володіння майном. Судами зауважено, що згідно з вимогами статті 349 Цивільного кодексу України, умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідна заява власника майна про внесення запису до ДРП. Водночас, відповідну заяву ПП «СПЕЦБУД-3» не подавало, а тому позивач залишається власником будівлі літ. "А-1" в її первісних, повних параметрах. Частина будівлі літ. "А-1" не зникла, навіть якщо фактично її частково знищено. Отже, ПП «СПЕЦБУД-3», як власник, має безумовне право на відновлення пошкодженої внаслідок обстрілу будівлі. Висновок судів попередніх інстанцій грунтується на тому, що надане позивачем викопіювання з топографогеодезичного плану М 1:2000 попередньо отримане ним від відповідача на заяву із зазначеною метою для отримання містобудівних умов і обмежень. Разом з цим, видача викопіювання з топографогеодезичного плану М 1:2000 відповідачем здійснена 29.08.2025, тобто вже після знищення частини будівлі літ. «А-1» за адресою м. Харків, вул. Мироносицька, 30 , яке відбулось 01.03.2022. Отже, враховуючи вимоги Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», положення Порядку топографічної зйомки у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 17.04.2025 №1675, суди дійшли висновку, що оскаржуванне рішення відповідача є протиправним, підлягає скасуванню, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання Департамента містобудування та архітектури Харківської міської ради повторно розглянути заяву ПП «СПЕЦБУД-3» від 03.11.2025 про видачі містобудівних умов та обмежень щодо реконструкції нежитлової будівлі, з урахуванням правової оцінки, наведеної у судовому рішенні. Касаційна скарга у цій справі подана на судові рішення, які можуть бути оскаржені згідно із частиною 1 статті 328 КАС України. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз норм процесуального права дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Пунктом 4 частини четвертої статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження. Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами статті 257 КАС України. Відповідно до частин першої та другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті. Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо, зокрема касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Обґрунтовуючи наявність права на касаційне оскарження, позивач зазначає про наявність обставин, наведених у підпунктах «а» та «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, а саме: дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього. Втім, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, позаяк скаржник належним чином не обґрунтував фундаментальність значення саме цієї справи із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Водночас, щодо тверджень скаржника про те, що справа становить значний суспільний інтерес Верховний Суд зауважує, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. Проте, скаржник в касаційній скарзі не наводить жодних обґрунтувань, які б давали достатні підстави вважати, що справа становить значний суспільний інтерес. Крім цього, доводи щодо наявності виняткового значення цієї справи для позивача мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі, а отже, не можуть сприйматись судом як виключний випадок, та не свідчить про наявність суспільного інтересу саме у цій справі, а тому посилання скаржника в цій частині не містять достатніх обґрунтувань. Верховний Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання. Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є передбачуваним процесом. Отже, доводи скаржника про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, є необґрунтованими. Разом з цим, підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 1 частини 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у випадках подання викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000, яке не відповідає актуальній ситуації на місцевості, призводить до неоднакового застосування норм закону різними органами містобудування та архітектури в різних регіонах України. У одних випадках органи відмовляють у видачі містобудівних умов та обмежень через невідповідність поданого плану реальному стану об`єкта, у інших - вважають достатнім будь-яке раніше видане викопіювання, посилаючись на принцип «належного урядування». При цьому колегією суддів встановлено, що доводи касаційної скарги в частині обгрунтування вказаної підстави касаційного оскарження зводяться лише до незгоди із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановленими ними обставинами і дослідженими доказами, що не є обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас, колегія суддів зауважує, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду з питань застосування зазначених правових норм та відповідно потреби у такому висновку не пов`язані з наявністю колізій, можливістю неоднозначного тлумачення, їх різним застосування судами, що матиме вплив на формування судової практики в майбутньому, натомість по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій. Скаржник переважно відтворює тексти, наводить власне бачення характеру спірних відносин, однак не формулює конкретного правового питання, щодо якого відсутній висновок Верховного Суду та яке потребує вирішення саме в межах цієї справи. Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не містить належних обґрунтувань щодо неправильного застосування вищевказаних норм судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду щодо вказаних касатором норм, за обставин, установлених судом, саме у цій справі. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межу касаційного перегляду, відповідно до статті 341 КАС України. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, а виключних підстав для касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, передбачених частиною п`ятою статті 328 КАС України, скаржником у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити. На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 у справі №520/30149/25 за позовом Приватного підприємство «СПЕЦБУД-3» до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач В.М. Шарапа Судді А.І. Рибачук С.М. Чиркін