Постанова 4851 № 520/30149/25

Головуючий І інстанції: Бідонько А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2026 р. Справа № 520/30149/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 24.02.26 по справі № 520/30149/25 за позовом Приватного підприємство «СПЕЦБУД-3» до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, Приватне підприємство «СПЕЦБУД-3», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради, в якому просив суд: - визнати протиправним і скасувати Рішення Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень від 13.11.2025 №127м (A3759058278877758758) за результатами розгляду заяви ПП «СПЕЦБУД-3» від 03.11.2025. - зобов`язати Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради видати ПП «СПЕЦБУД-3» містобудівні умови та обмеження щодо реконструкції нежитлової будівлі літ. "А-1" під багатоквартирний житловий будинок за адресою м. Харків, вул. Мироносицька,

30. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ПП «СПЕЦБУД-3» засобами порталу Дія звернулося до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради із заявою від 03.11.2025 на видачу містобудівних умов та обмежень щодо реконструкції нежитлової, долучиши до заяви повний пакет документів. Однак Рішенням від 13.11.2025 №127м відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень з підстав неподання визначених частиною третьою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, а саме викопіювання з топографо-геодезичного плану в масштабі 1:2000, яке відповідає ситуації на місцевості. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки разом із Заявою ним надавалось викопіювання з топографогеодезичного плану М 1:2000, як попередньо наданого відповідачем позивачу для отримання містобудівних умов і обмежень. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 адміністративний позов Приватного підприємства «СПЕЦБУД-3» до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано Рішення Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень від 13.11.2025 №127м (A3759058278877758758) за результатами розгляду заяви Приватного підприємства «СПЕЦБУД-3» від 03.11.2025. Зобов`язано Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради повторно розглянути заяву Приватного підприємства «СПЕЦБУД-3» від 03.11.2025 про видачі містобудівних умов та обмежень щодо реконструкції нежитлової будівлі літ. "А-1" під багатоквартирний житловий будинок за адресою м. Харків, вул. Мироносицька, 30, з урахуванням правової оцінки, наведеної у цьому рішенні. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що реконструкція «в межах існуючого фундаменту» зі зміною функціонального призначення на багатоквартирний житловий будинок тягне за собою ряд додаткових вимог відповідно до чинного законодавства України, включаючи Державні будівельні норми (ДБН). Згідно з ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», реконструкція з перепрофілюванням нежитлової будівлі під житлову вимагає детального вивчення топографо-геодезичного плану для забезпечення відповідності будівельним нормам. На переконання предчтавника відповідача, без актуального топографічного плану неможливо видати коректні містобудівні умови та обмеження. Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що архівні супутникові знімки за 25.05.2021 та 20.05.2022, наявні в матеріалах справи, підтверджують, що часткове руйнування будівлі є наслідком ракетного обстрілу 01.03.2022. При цьому на знімку від 20.05.2022, який додано до матеріалів справи, видно контур фундаменту під зруйнованою частиною будівлі. Після руйнації будівлі від обстрілу було лише виконано розчистку будівлі і ділянки від будівельного сміття і уламків. На переконання представника позивача, Департамент фактично відмовив у видачі містобудівних умов та обмежень з підстав, не передбачених Законом, що є порушенням принципу законності. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 30.07.2025 ПП «СПЕЦБУД-3» звернувся до Департаменту з заявою щодо надання викопіювання з топографічного плану М 1:2000. Листом від 29.08.2025 № 20/0/606-25 Службою містобудівного кадастру міста Харкова Департаменту було надано викопіювання з наявних в Департаменті топографічних планів М 1:2000. 03.11.2025 ПП «СПЕЦБУД-3» за використанням порталу diia.gov.ua звернулися до Департаменту із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень. До заяви було додано: копію документа, що посвідчує право власності чи користування об`єктом нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, викопіювання з топографогеодезичного плану М 1:2000. Рішенням Департаменту від 13.11.2025 № 127м (А3759058278877758758) було відмовлено ПП «СПЕЦБУД-3» у видачі містобудівних умов та обмежень, у зв`язку з тим, що в наданому пакеті документів відсутнє викопіюванням топографо- геодезичного плану в масштабі 1:2000, яке відповідає ситуації та місцевості. Вважаючи, рішення Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень від 13.11.2025 №127м протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправним і скасувати Рішення Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень від 13.11.2025 №127м (A3759058278877758758) за результатами розгляду заяви ПП «СПЕЦБУД-3» від 03.11.2025. Також, суд першої інстанції виснував, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради повторно розглянути заяву Приватного підприємства «СПЕЦБУД-3» від 03.11.2025 про видачі містобудівних умов та обмежень щодо реконструкції нежитлової будівлі літ. "А-1" під багатоквартирний житловий будинок за адресою м. Харків, вул. Мироносицька, 30, з урахуванням правової оцінки, наведеної у цьому рішенні. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Відповідно до статті 19 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» матеріали топографо-геодезичних і картографічних робіт, прийняті на облік до Державного картографо-геодезичного фонду України, є офіційними, а відповідно до пункту 17 Положення про Державний реєстр географічних назв, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 № 622, унормовані географічні назви, що зареєстровані або обліковуються в Державному реєстрі, є офіційними і підлягають обов`язковому використанню органами державної влади та органами місцевого самоврядування у межах здійснення їх повноважень в офіційних документах, Державному земельному кадастрі, містобудівному кадастрі, інших кадастрах природних ресурсів і реєстрах, базах даних, а також офіційних каталогах, довідниках, словниках і переліках географічних назв, виданих та/або оприлюднених ними в Інтернеті). Відповідно до пункту 1 Розділу І Порядку топографічної зйомки у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 17.04.2025 № 1675 (далі - Порядок топографічної зйомки) топографічний план це великомасштабне картографічне зображення на площині в ортогональній проекції обмеженої частини місцевості, у якому не враховується кривизна земної поверхні. Продукція топографічної зйомки є результатом виконання топографічної зйомки: топографічні плани, ортофотоплани, цифрові моделі місцевості тощо. Відповідно до пункту 4 Розділу І Порядку топографічної зйомки виконання топографічної зйомки здійснюється з використанням цифрових методів, технічних засобів, геоінформаційних систем і технологій, що забезпечують необхідну точність вимірювань, отримання якісних, актуальних та достовірних геодезичних, топографічних і картографічних матеріалів, даних та продукції відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та нормативно-технічної документації у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності. Статтею 5-1 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» передбачено вимоги до професійної підготовки та кадрового забезпечення у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності. Відповідно до статті 34 Закону України «Про землеустрій» топографо-геодезичні та картографічні роботи проводяться з метою створення і своєчасного поновлення планово-картографічної основи при здійсненні землеустрою в порядку, визначеному Законом України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність». З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що в результаті ракетного обстрілу 01.03.2022 відбулося пряме попадання ракети в будівлю літ. «А-1» по вул. Мироносицький, 30, що призвело до часткового руйнування будівлі, що підтверджується наступним. Згідно протоколу огляду місця події від 12.10.2022 у кримінальному провадженні №22022220000003112 від 06.10.2022 проведено огляд будівлі, що належить ТДВ «Спецбуд-3» за адресою м. Харків, вул. Мироносицька,

30. Оглядом встановлено, що будівля, яка є об`єктом огляду, являє собою 1-поверхову будівлю з цокольним поверхом загальною площею 324,8 кв.м. Приміщення цокольного і першого поверхів, які умовно позначені цифрами 1-5 на схемі, повністю зруйновані: перекриття повністю зруйновані, відбувся обвал конструкцій, часткове руйнування сходів, зруйновані зовнішні стіни. Через потрапляння снаряду відбулося пошкодження фундаменту будівлі. Отже, стверджувана відсутність частини будівлі літ. «А-1» по вул. Мироносицький, 30, спричинена ракетним обстрілом. Зазначене підтверджується архівними супутниковими знімками, а саме за 25.05.2021, на якому видно будівлю літ. «А-1» в цілісності; за 20.05.2022, на якому вже видно наслідки потрапляння ракети і знищення частини будівлі літ. «А-1». Таким чином, відсутність частини будівлі літ. «А-1» є наслідком збройної агресії, і саме на відновлення будівлі шляхом реконструкції спрямовані дії позивача. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що попри видиму відсутність стін у частини будівлі, фундамент будівлі зберігся під площею всієї будівлі, що видно як на наданому відповідачем знімку. Крім того, запис про право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" за ПП «СПЕЦБУД-3» не припинено. Виключно власник майна може ініціювати питання про внесення запису про припинення права власності до ДРП. Тобто тільки власник має право на звернення із заявою про державну реєстрацію припинення права власності на нерухомість у зв`язку з її знищенням. Звернення до державного реєстратора інших осіб, які не є власниками об`єкта, буде порушенням права власника на мирне володіння майном. Умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно з вимогами статті 349 ЦК є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідна заява власника майна про внесення запису до ДРП. Відповідну заяву ПП «СПЕЦБУД-3» не подавало, а тому залишається власником будівлі літ. "А-1" в її первісних, повних параметрах. Частина будівлі літ. "А-1" не зникла, навіть якщо фактично її частково знищено. ПП «СПЕЦБУД-3», як власник, має безумовне право на відновлення пошкодженої внаслідок обстрілу будівлі. Колегія суддів звертає увагу, що надане позивачем викопіювання з топографогеодезичного плану М 1:2000, попередньо отримане позивачем від відповідача на заяву із зазначеною метою для отримання містобудівних умов і обмежень. Видача викопіювання з топографогеодезичного плану М 1:2000 відповідачем здійснена 29.08.2025 року, тобто вже після знищення частини будівлі літ. «А-1» за адресою м. Харків, вул. Мироносицька, 30 , яке відбулось 01.03.2022 року. Колегія суддів вважає, що заперечення відповідачем достовірності власно виданого документа є очевидно непослідовним і порушує принцип «належного урядування». Аргументи апеляційної скарги відповідача, що у разі виявлення невідповідностей заявник зобов`язаний замовити нову топографогеодезичну зйомку, колегія суддів не бере до уваги, оскільки ні Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», ні будь- який інший нормативно правовий акт не зобов`язує позивача перевіряти видані відповідачем викопіювання на предмет достовірності, і тим більше замовляти нову топографогеодезичну зйомку. Аргументів відповідача, що відсутність частини існуючої будівлі на плані унеможливлює коректне визначення ключових планувальних та архітектурних параметрів (відступи від червоних ліній, меж земельної ділянки, щільність забудови, вплив на інженерні мережі та сусідні об`єкти), що могло б призвести до порушення вимог державних будівельних норм та принципів безпеки будівництва, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно поданої позивачем заяви містобудівні умови передбачається отримати для реконструкції нежитлової будівлі літ "А-1" в межах існуючого фундаменту. Тобто, відступи від червоних ліній, меж земельної ділянки, щільність забудови, залишаться незмінними, саме такими, які вже має існуюча і належна позивачу будівля літ "А-1" в межах її первісного, зазначеного на плані фундаменту, навіть з врахуванням фактичної відсутності стін у частини будівлі в результаті руйнування. Щодо аргументів апеляційної скарги відповідача про вплив зміни функціонального призначення та вимоги ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», колегія суддів зазначає наступне. Так, норми ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» регулюють питання проектування об`єктів будівництва та підлягають застосуванню на стадії розроблення проектної документації, а не під час вирішення питання про надання містобудівних умов та обмежень. Водночас відповідно до частини четвертої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» перелік підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є вичерпним. Така підстава, як необхідність подання актуального топографічного плану у зв`язку зі зміною функціонального призначення об`єкта або необхідність попередньої оцінки впливу на інженерну чи соціальну інфраструктуру, законом не передбачена. Крім того, доводи апелянта щодо навантаження на інженерні мережі, забезпечення соціальної інфраструктури та інших технічних аспектів стосуються стадії отримання технічних умов і розроблення проектної документації, а тому не впливають на правомірність надання містобудівних умов та обмежень. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував принцип «належного урядування», оскільки Департамент 29.08.2025 самостійно видав позивачу викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 саме для отримання містобудівних умов та обмежень, що підтверджується заявою позивача від 30.07.2025 та відповіддю Департаменту від 29.08.2025 №20/0/606-25. Водночас уже через два місяці Департамент відмовив у видачі містобудівних умов та обмежень, посилаючись на невідповідність цього ж документа фактичному стану місцевості. При цьому викопіювання було видане вже після руйнування частини будівлі 01.03.2022, тобто на момент його видачі Департамент повинен був володіти актуальною інформацією щодо змін стану об`єкта та місцевості. За таких обставин заперечення достовірності документа, виданого самим же органом, свідчить про непослідовність дій Департаменту та суперечить принципу правової визначеності як складовій принципу належного урядування. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про визнання протиправним і скасувати Рішення Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень від 13.11.2025 №127м (A3759058278877758758) за результатами розгляду заяви ПП «СПЕЦБУД-3» від 03.11.2025. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ. Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення. Отже, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню. Таким чином, колегія суддів вважає, що для належного та ефективного захисту порушених прав позивача необхідно, зобов`язати Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради повторно розглянути заяву Приватного підприємства «СПЕЦБУД-3» від 03.11.2025 про видачі містобудівних умов та обмежень щодо реконструкції нежитлової будівлі літ. "А-1" під багатоквартирний житловий будинок за адресою м. Харків, вул. Мироносицька, 30, з урахуванням правової оцінки, наведеної у цьому рішенні. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 по справі № 520/30149/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 по справі № 520/30149/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов