Постанова КГС ВС № 904/2630/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Київ cправа № 904/2630/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В., за участю секретаря судового засідання Кравчук О. І., та представників: позивача - Васільєва В. О. (в режимі відеоконференції), відповідача - 1 - Азаренкова С. М. (в режимі відеоконференції), відповідача - 2 - Колток О. М. відповідача - 3 - Будника Б. А. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 у справі № 904/2630/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - ТОВ "Дніпропетровськгаз збут"; позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило зобов`язати Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГA3" (далі - АТ "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГA3"; відповідач-1) здійснити перерахунок обсягів переданого природного газу ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за рамковим договором купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр- ДНІПГЗ від 30.09.2021 та індивідуальним договором № БГр-21/22-ДНІПГЗ від 30.09.2021, зазначених в комерційних актах приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року. Просило також зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг"; відповідач-3) безоплатно усунути недоліки товару (природного газу), шляхом коригування в бік зменшення обсягів переданого природного газу ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за рамковим договором купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ДНІПГЗ від 30.09.2021 та індивідуальним договором № БГр-21/22-ДНІПГЗ від 30.09.2021, зазначених в комерційних актах приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року; зобов`язати ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" безоплатно усунути недоліки товару (природного газу), шляхом коригування в бік зменшення обсягів переданого природного газу ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за рамковим договором купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ДНШГЗ від 30.09.2021 та індивідуальним договором № БГр-21/22-ДНІПГЗ від 30.09.2021, зазначених в комерційних актах приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.09.2021 між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" було укладено рамковий договір купівлі-продажу природного газу та індивідуальний договір, на виконання яких позивачу було передано природний газ обсягом 665 171,490 тис. куб. м за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року. Позивач стверджує, що якість переданого газу не відповідала фізико-хімічним показникам, визначеним розд. ІІІ Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), зокрема, в частині параметру "температура точки роси за вологою", у зв`язку з чим відповідачі зобов`язані безоплатно усунути недоліки товару шляхом перерахунку обсягів природного газу на підставі ст.ст. 673, 678 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 (суддя - Г. В. Манько), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026 (головуючий суддя - І. М. Кощеєв, судді - О. В. Чус, Т. А. Верхогляд), у задоволені позову відмовлено. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.09.2021 між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" (продавець) та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" (покупець) було підписано рамковий договір купівлі-продажу природного газу № 2 рд_БГр-ДНІПГЗ, за умовами якого цей рамковий договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що надалі іменується індивідуальний договір. Форма індивідуального договору наведена у додатку-1, що є невід`ємною частиною договору. Продавець зобов`язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах та у строки, що погоджені сторонами у відповідному індивідуальному договорі, а покупець - прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені відповідним індивідуальним договором та цим рамковим договором (п. 1.4 договору). Згідно з п. 2.1 договору загальна кількість природного газу, що передається продавцем покупцю на виконання цього договору, дорівнює обсягу природного газу, що передається відповідно до умов індивідуального договору за цим договором, та визначається на підставі комерційних актів. За розрахункову одиницю переданого природного газу приймається один кубічний метр газу (куб. м), приведений до стандартних умов. Стандартними умовами є: тиск 760 мм рт.ст. (101,325 кПа) і температура - 20°С (п. 2.2 договору). За п. 2.3 договору фізико-хімічні показники газу, який передається покупцеві, повинні відповідати вимогам, визначеним розд. III Кодексу ГТС. Продавець передає покупцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених у індивідуальному договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим договором, якщо інше не передбачено індивідуальним договором (п. 3.1 договору). Передача договірного обсягу газу здійснюється протягом кожного періоду поставки, узгодженого сторонами в індивідуальному договорі (п. 3.2 договору). Згідно з п. 3.4 договору після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов`язану із правом власності на природний газ. 30.09.2021 між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" (продавець) та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" (покупець) було укладено індивідуальний договір № БГр-21/22-ДНІПГЗ до рамкового договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2021 № 2 рд_БГр-ДНІПГЗ. Загальний період поставки з 01.10.2021 по 30.04.2022 (п. 1 договору). Сторони узгодили, що договірний обсяг природного газу за загальний період поставки, що передається на умовах індивідуального договору, складається з суми усіх договірних обсягів за кожний період поставки, які формуються на підставі додаткових угод, укладених відповідно до п. 7 цього індивідуального договору та заявок покупця про обсяг природного газу (п. 2 договору). За п. 4 договору покупець зобов`язаний до 15-00 год. 20 числа місяця, що передує кожному періоду поставки, повідомити продавця про обсяг природного газу, який буде ним прийнятий від продавця у відповідному періоді поставки шляхом направлення заявки про обсяг природного газу (додаток 1 до індивідуального договору). Відповідно до п. 14 договору покупець зобов`язується надати продавцю не пізніше ніж за 2 (два) банківські дні до початку періоду поставки: жовтень 2021, листопад 2021, грудень 2021, січень 2022, лютий 2022, березень 2022, квітень 2022 один з наступних видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов`язань за індивідуальним договором. 17.12.2019 між ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (оператор) та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" (замовник) було укладено договір № 1910000135 транспортування природного газу, за умовами якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні. Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. Замовник погоджується з тим, що обов`язковою умовою надання послуги є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті оператора. Підписанням цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із Правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання. Замовник усвідомлює, що порушення ним зазначених Правил позбавляє його права пред`являти претензії до оператора щодо якості послуги та покладає на нього зобов`язання із відшкодування оператору шкоди або збитків, завданих такими діями або бездіяльністю замовника (п. 2.2 договору). Відповідно до п. 2.3 договору обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби. Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (п. 2.4 договору ). Судами попередніх інстанцій також встановлено, що за п. 3.3 рамкового договору передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в інформаційній платформі оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця на ВТТ. Відповідно до п.п. 3.9, 3.10 рамкового договору після закінчення періоду поставки, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 8-го числа місяця, наступного за періодом поставки, якщо інше не передбачено індивідуальним договором, продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою комерційний акт та направляє на підпис покупцю його скановану копію на електронну адресу покупця, вказану у розд. 11 цього договору. Комерційний акт вважається отриманим покупцем в день направлення його продавцем на електронну адресу покупця, також продавець надсилає на підпис покупцю оригінали комерційного акта у двох примірниках, підписані та скріплені печаткою продавця на поштову адресу покупця, вказану у розд. 11 цього договору. Покупець підписує, скріплює печаткою (за наявності) отриману скановану копію комерційного акта та направляє підписану ним скановану копію на електронну адресу продавця, вказану у розд. 11 цього договору. Покупець також підписує оригінал отриманого від продавця комерційного акта та повертає один примірник підписаного покупцем комерційного акта продавцю, не пізніше 12-го числа місяця, наступного за періодом поставки на поштову адресу продавця, вказану у розд. 11 цього договору. Продаж природного газу здійснюється за договірною ціною, що встановлюється між продавцем та покупцем на умовах індивідуального договору (п. 4.2 рамкового договору). Відповідно до заявок ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", сторонами було укладено додаткові угоди до індивідуального договору, на підставі яких ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" передало ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за період з 01.10.2021 по 30.04.2022 природний газ обсягом 665 171,490 тис.куб.м. загальною вартістю 4 935 572 455,80 грн, що підтверджується підписаними між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" комерційними актами. ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" не здійснило оплату переданого природного газу в повному обсязі. Заборгованість ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" за рамковим договором складала 2 070 191 725,96 грн. Предметом цього спору є вимоги ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" про зобов`язання відповідач-1 здійснити перерахунок обсягів переданого природного газу ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за рамковим договором купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр- ДНІПГЗ від 30.09.2021 та індивідуальним договором № БГр-21/22-ДНІПГЗ від 30.09.2021, зазначених в комерційних актах приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року; зобов`язання відповідачів безоплатно усунути недоліки товару (природного газу), шляхом коригування в бік зменшення обсягів переданого позивачу газу за період з жовтня 2021 по квітень 2022 року відповідно до ст.ст. 673, 678 ЦК України; зобов`язання ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" безоплатно усунути недоліки товару (природного газу), шляхом коригування в бік зменшення обсягів переданого природного газу ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за рамковим договором купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ДНШГЗ від 30.09.2021 та індивідуальним договором № БГр-21/22-ДНІПГЗ від 30.09.2021, зазначених в комерційних актах приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року. Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій виходили з такого: - нормативно-правове регулювання спірних правовідносин здійснюється Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС, Кодексом газорозподільних систем та іншими спеціальними нормативно-правовими актами; - правовідносини між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" є такими, що відбуваються на оптовому ринку купівлі-продажу природного газу, а продаж та перехід права власності на газ відбувається у віртуальній торговій точці. У розумінні Кодексу ГТС продавець не входить до кола осіб відповідальних за якість газу, а позивач є оптовим покупцем та одночасно продавцем газу споживачам; - ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" не є оператором суміжних систем, суб`єктом, безпосередньо підключеним до газотранспортної системи, споживачем у розумінні Кодексу ГРМ, а тому не є учасником взаємовідносин, з яким оператор ГТС визначає фізико-хімічні показники природного газу або перед яким відповідає за якість переданого газу; - норми Кодексу ГТС, інші нормативно-правові акти не передбачають усунення недоліків природного газу шляхом коригування в бік зменшення обсягів, а спеціальним законодавством встановлено інші наслідки передання товару неналежної якості (додаткова плата, компенсація), ніж ті, що передбачені ст. 678 ЦК України. Право на отримання додаткової плати та компенсації мають оператор ГТС, оператори ГРМ та споживачі, до яких позивач не належить. Не погоджуючись із ухваленими у справі рішеннями, ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду. ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" мотивує подання касаційної скарги на підставах п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме вказує на: - п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України - прийняття судами рішень без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.12.2023 у справі № 924/355/23; - п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ст. 678 ЦК України, Директив ЄС 2003/54, 2009/72; щодо вирішення справи по суті без виконання ухвали про призначення експертизи. У касаційній скарзі ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" зазначає і про таке: у цьому випадку має місце поставка скаржнику природного газу неналежної якості у зв`язку із чим і виник цей господарський спір, а тому ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" за рамковим і індивідуальним договорами, ТОВ "Оператор ГТС" - за договором транспортування та Кодексом ГТС і АТ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" згідно з положень Кодексу ГРМ - несуть відповідальність перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за якість газу, який продають/транспортують/розподіляють; ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" не виконало умови п. 2.3 рамкового договору і не передало позивачу газ належної якості, який би відповідав вимогам, визначеним розд. ІІІ Кодексу ГТС; ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" не виконало ухвали суду про витребування доказів - не надало показників якості природного газу на точці входу в ГТС і не надало пояснень щодо неможливості їх надання. Натомість надало інші показники якості газу - на точках виходу з ГТС, які судом не витребовувались; є чинна ухвала про призначення експертизи, залишена в силі судом апеляційної інстанції, яка не була виконана через невиконання клопотання експерта; суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, порушив норми процесуального права - не витребував докази та не застосував заходи процесуального примусу. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.04.2026 відкрито провадження за касаційною скаргою ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 24.04.2026. У відзивах відповідачі просять не задовольняти касаційну скаргу позивача, а оскаржувані судові рішення залишити без змін з підстав наведених у цих відзивах. У відзивах також посилаються на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.06.2025 у справі № 910/633/23, від 01.06.2025 у справі № 922/1683/23 та інших. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судового рішення (п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України в частині підстави касаційного оскарження, визначеної п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, та залишення касаційної скарги без задоволення в частині підстави касаційного оскарження, визначеної п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, з огляду на таке. Законодавець у ст. 655 ЦК України закріпив норму, відповідно до якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Якість товару визначає ст. 673 ЦК України, а правові наслідки передання товару неналежної якості - 678 ЦК України. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 673 ЦК України). Відповідно до ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом. На розгляді Верховного Суду перебувала справа № 922/1683/23 за позовом ТОВ "Харківгаз Збут" до АТ "Харківгаз", АТ "Харківміськгаз", ТОВ "Оператор ГТС України", ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", предметом позову у якій були, зокрема, вимоги про зобов`язання відповідачів усунути недоліки товару (природного газу) шляхом коригування в бік зменшення обсягів переданого природного газу ТОВ "Харківгаз Збут" за рамковим договором № 2рд_БГр-ХГЗ від 30.09.2021 та індивідуальним договором № БГр-21/22-ХГЗ від 30.09.2021, зазначених в комерційних актах приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року. Однією з підстав касаційного оскарження у справі № 922/1683/23 ТОВ "Харківгаз Збут" визначило те, що суди попередніх інстанцій не правильно застосували норми матеріального права, а саме: ст.ст. 673, 924 ЦК України, ст.ст. 308, 314 Господарського кодексу України, розд. ІІІ Кодексу ГТС, оскільки положення п. 18 гл. 1 розд. ІІІ Кодексу ГТС не перешкоджають сторонам договору купівлі-продажу природного газу врегульовувати питання компенсації у разі недотримання його умов у частині якості природного газу, та відповідно, не суперечать ст.ст. 673, 678 ЦК України. Верховний Суд у постанові від 01.05.2025 у справі № 922/1683/23, зокрема, зазначив, що до правовідносин в сфері транспортування природного газу не підлягають застосуванню норми ст.ст. 673, 678 ЦК України, які передбачають наслідки передання товару неналежної якості. Така позиція є сталою та послідовно підтримується Верховним Судом у постановах від 14.11.2019 у справі № 910/11739/18, від 20.01.2021 у справі № 910/4171/20, від 17.08.2021 у справі № 914/749/20. Отже, нормативно-правове регулювання у спірних правовідносинах здійснюється відповідно до Закону України "Про ринок природного газу", Кодексу ГТС, Кодексу ГРМ, якими встановлено інші наслідки передання товару неналежної якості ніж ті, що передбачені ст. 678 ЦК України (див. також постанови Верховного Суду від 17.06.2025 у справі № 910/633/23, від 01.06.2025 у справі № 922/1683/23, від 16.09.2025 у справі № 918/907/22). Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Оскільки підстави для застосування до спірних правовідносин у цій справі норм ст. 678 ЦК України щодо відповідальності продавця за передання товару неналежної якості відсутні, відповідно підстав для формування Верховним Судом висновку щодо застосування зазначеної статті у сукупності та взаємозв`язку із Директивами ЄС 2003/54 і 2009/72 також немає (див. постанови Верховного Суду від 17.06.2025 у справі № 910/633/23, від 11.11.2025 у справі № 903/1232/23). Щодо решти аргументів скаржника (відсутність висновку Верховного Суду щодо вирішення справи по суті без виконання ухвали про призначення експертизи), то необхідно зазначити, що скаржник не наводить норму права щодо якої відсутній висновок із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтуванням необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, відповідними нормами права тощо, оскільки у іншому випадку вказане б призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальність та диспозитивність, що недопустимо. З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження. Касаційне провадження у цій справі також відкрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Отже, відповідно до положень норм ГПК України - п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин. При цьому підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі. Скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 19.12.2023 у справі № 924/355/23. Здійснивши аналіз оскаржуваних рішень і вказаної постанови Верховного Суду, колегія суддів зазначає таке. У справі № 924/355/23 предметом розгляду були вимоги ТОВ "ЙЕ Енергія" до АТ "Хмельницькгаз" про визнання зобов`язання з передачі відповідного обсягу природного газу припиненим внаслідок виконання, проведеного належним чином. Верховний Суд у вказаній справі не знайшов підстав для формулювання правового висновку щодо застосування розд. VIII Кодексу газосховищ у подібних правовідносинах, оскільки положення цього розділу не регулюють правила і момент набуття права власності. Натомість, зазначив, що Кодекс газосховищ не є актом цивільного законодавства, тому він не може регулювати цивільні відносини, зокрема і щодо порядку виконання договорів, а отже, до спірних відносин щодо переходу права власності на природний газ, який зберігається у газосховищах, застосуванню підлягають норми ЦК України. Скасовуючи рішення попередніх інстанцій про задоволення позову та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій: 1) не дослідили належним чином обставини перебування природного газу у відповідному обсязі на зберіганні АТ "Укртрансгаз" з врахуванням наявних судових рішень та виконавчих проваджень, на які посилається позивач, та відповідних заперечень відповідача та АТ "Укртрансгаз" про відсутність цього товару в ПГС; 2) досліджували дії продавця щодо передачі товару, водночас не перевірили, чи вчинив зі своєї сторони покупець дії з прийняття товару, адже у випадку, якщо покупець ухиляється від прийняття товару, який йому вже належить, він несе ризик випадкової загибелі речі. Водночас у справі, що переглядається, предметом судового розгляду були позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок обсягів переданого природного газу за рамковим договором купівлі-продажу природного та індивідуальним договором, зазначених в комерційних актах приймання-передачі природного газу і зобов`язання відповідачів усунути недоліки товару (природного газу) шляхом коригування в бік зменшення обсягів природного газу ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за рамковим договором купівлі - продажу природного газу і індивідуальним договором, зазначених в комерційних актах приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року. Тобто, спірні правовідносини у справі № 904/2630/23 стосуються відповідальності відповідачів за передання товару (природного газу) неналежної якості. При цьому обставини щодо виконання відповідачами зобов`язання з передачі відповідного обсягу природного газу не є предметом спору у цій справі. Більше того, суди попередніх інстанцій в межах цієї справи не керувались нормами Кодексу газосховищ, який було застосовано судами у справі № 924/355/23. Отже, проаналізувавши висновки, викладені у наведеній скаржником постанові Верховного Суду, колегія суддів вважає, що правовідносини у справі № 924/355/23, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, та у справі № 904/2630/23, що переглядається, не є подібними насамперед за змістовним критерієм, наведені справи різняться предметом і підставами позовних вимог, суттю та змістом правовідносин, фактичними обставинами, а також матеріально-правовим регулюванням відносин. Крім того, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. Для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. Законодавець у п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України закріпив норму, відповідно до якої суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд закриває касаційне провадження у справі № 904/2630/23, порушене на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Щодо доводів скаржника про те, що суд ухвалив рішення за наявності ухвали про призначення експертизи, яка не була виконана у зв`язку з невиконанням одним із відповідачів вимог суду щодо надання доказів, чим, на думку скаржника, порушено норми процесуального права, колегія суддів зазначає таке. Вказаним аргументам уже надано оцінку судом апеляційної інстанції, який, оцінивши дії учасників справи щодо виконання чи невиконання ухвал суду першої інстанції, дійшов висновку про безпідставність відповідних доводів. Наведені доводи зводяться до власного тлумачення скаржником норм процесуального права та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо вирішення спору по суті. Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника зводяться передусім до намагань здійснити переоцінку наявних у справі доказів, тоді як згідно з імперативними положеннями ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Інші доводи касаційної скарги підставами касаційного оскарження не обґрунтовані і, відповідно, Верховним Судом не розглядаються (див. постанову Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 910/2491/23). З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження, порушене за касаційною скаргою ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України необхідно закрити, а касаційну скаргу, подану з підстави п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Згідно з ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В: Закрити касаційне провадження у справі № 904/2630/23, порушене за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 у справі № 904/2630/23 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 у справі № 904/2630/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Могил С. К. Судді: Волковицька Н. О. Случ О. В.