Ухвала КГС ВС № 909/49/26

УХВАЛА 07 липня 2026 року м. Київ cправа № 909/49/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Мамалуя О. О. розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства "Еко Беррі" на ухвалу Західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: О.С. Скрипчук, Н.М. Кравчук, Т.Я. Рим від 15.06.2026 (повний текст складено 15.06.2026) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Ярош Інни Іванівни до відповідача Фермерського господарства "Еко Беррі" про стягнення заборгованості в сумі 133 202,29 грн, ВСТАНОВИВ: Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2026 у справі № 909/49/26 частково задоволено заяву Фізичної особи-підприємця Ярош Інни Іванівни про ухвалення додаткового рішення у справі; стягнуто з Фермерського господарства "Еко Беррі" на користь Фізичної особи-підприємця Ярош Інни Іванівни 9 981, 57 грн витрат на професійну правничу допомогу; в задоволенні іншої частини заяви відмовлено. Не погодившись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, Фермерське господарство "Еко Беррі" подало до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу б/н від 01.04.2026 (вх. № 01-05/982/26 від 02.04.2026), в якій скаржник просив скасувати додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2026 у справі № 909/49/26 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Ярош Інни Іванівни про ухвалення додаткового рішення. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Еко Беррі" б/н від 01.04.2026 (вх. № 01-05/982/26 від 02.04.2026) на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2026 у справі № 909/49/26 - залишено без руху; Фермерському господарству "Еко Беррі" запропоновано протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати (надіслати) суду докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу, а саме фізичній особі-підприємцю Ярош Інні Іванівні, з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 у справі № 909/49/26 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Еко Беррі" б/н від 01.04.2026 (вх. № 01-05/982/26 від 02.04.2026) на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2026 у справі № 909/49/26 та додані до неї документи, повернуто скаржнику на підставі ч. 6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України. 19.06.2026 Фермерське господарство "Еко Беррі" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 у справі № 909/49/26. Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2026 (головуючий суддя - Баранець О.М., судді Кролевець О.А., Мамалуй О.О.). Перевіривши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства "Еко Беррі", колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою слід відмовити, з огляду на таке. Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до вимог частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007). Однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до частин першої, другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу. До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Відповідно до положень статті 259 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Частиною п`ятою статті 6 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат. Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви. Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції, або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (частина 10 статті 6 Господарського процесуального кодексу України). Частина шоста статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Частиною сьомою статті 42 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи. Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами. Відповідно до частини восьмої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Еко Беррі" на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2026 у справі № 909/49/26 було залишено без руху, у зв`язку з тим, що до останньої не було додано доказів надсилання копії апеляційної скарги позивачу, а саме фізичній особі-підприємцю Ярош Інні Іванівні. Ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху було доставлено до електронного кабінету скаржнику 16.04.2026 о 11:52, що підтверджується довідкою про доставку електронних документів. Таким чином скаржник був обізнаний щодо необхідності подання до суду доказів надсилання копії апеляційної скарги позивачу з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України. Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначено, що останнім днем строку на подання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги був 27.04.2026. Проте, колегією суддів суду апеляційної інстанції встановлено, що скаржник протягом 10 днів з дня вручення ухвали апеляційного господарського суду про залишення його апеляційної скарги без руху не усунув зазначені недоліки, визначені в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 про залишення апеляційної скарги без руху; відповідних доказів на усунення недоліків апеляційної скарги суду скаржник не надав. Частиною 6 статті 260 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Частиною четвертою статті 174 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями". Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 15.06.2026, керуючись вимогами ч. 6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, встановивши, що скаржником не усунено недоліків апеляційної скарги щодо направлення її копії та доданих до неї документів стороні у справі, а саме: позивачу - Фізичній особі-підприємцю Ярош Інні Іванівні, дійшов з дотриманням норм процесуального права правомірного висновку про повернення апеляційної скарги Фермерського господарства "Еко Беррі" б/н від 01.04.2026 (вх. № 01-05/982/26 від 02.04.2026) на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2026 у справі № 909/49/26 та доданих до неї документів скаржнику. Щодо доводів касаційної скарги, що за умови наявності у адвоката повноважень представляти позивача - Фізичну особу-підприємця Ярош Інну Іванівну у даній справі, зокрема на стадії апеляційного перегляду, направлення копії апеляційної скарги з додатками до електронного кабінету такого адвоката є належним виконанням обов`язку скаржника щодо направлення копії апеляційної скарги іншому учаснику справи, колегія суддів зазначає наступне. Колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу, що конституційні права і свободи людини і громадянина, у тому числі право кожного на професійну правничу допомогу, не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених в статті 64 Конституції України. Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів (стаття 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Права адвокатів захищені системою державних гарантій, серед яких у тому числі заборона ототожнення адвоката з клієнтом (стаття 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Зазначена гарантія адвокатської діяльності спрямована на забезпечення саме клієнтів адвокатів ефективною правовою (правничою) допомогою та є гарантованим державою запобіжником від будь-якого стороннього впливу безпосередньо як на діяльність адвоката, так і на обізнаність його клієнта про рух справи. Отже, з урахуванням положень статті 64 Конституції України, статті 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", скаржник помилково ототожнює направлення процесуальних документів адвокату, представнику позивача у справі, із безпосередньо направленням таких документів позивачу. Водночас, таке направлення не звільняє представника відповідача від виконання прямо передбаченого положеннями статей 42, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України обов`язку направлення відповідних процесуальних документів безпосередньо позивачу у справі. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 922/2081/22. Положеннями частини першої статті 74, частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, належними доказами на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Порядок подання процесуальних документів в електронній формі прямо визначений у положеннях статей 6, 42, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, скаржником не надано належних доказів про направлення копії апеляційної скарги позивачеві шляхом надсилання до електронного кабінету Фізичної особи - підприємця Ярош Інни Іванівни або на юридичну адресу зазначеного учасника справи у паперовій формі листом з описом вкладення. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права. З огляду на зазначене, правильне застосування Західним апеляційним господарським судом норм Господарського процесуального кодексу України при прийняті ухвали від 15.06.2026 про повернення апеляційної скарги Фермерського господарства "Еко Беррі" б/н від 01.04.2026 (вх. № 01-05/982/26 від 02.04.2026) на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2026 у справі № 909/49/26 та доданих до неї документів скаржнику - без розгляду, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм, а отже касаційна скарга Фермерського господарства "Еко Беррі" на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 у справі № 909/49/26 є необґрунтованою. Частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 909/49/26 за касаційною скаргою Фермерського господарства "Еко Беррі" на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 на підставі ч. 2 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 234, 235, частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд,- У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 909/49/26 за касаційною скаргою Фермерського господарства "Еко Беррі" на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий О. Баранець Судді О. Кролевець О. Мамалуй