Постанова Харківський апеляційний суд № 626/1153/25
від 07.07.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року м. Харків справа № 626/1153/25 провадження № 22-ц/818/361/26, 3054/26 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів колегії Яцина В.Б., Мальований Ю.М. за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б. сторони справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харків апеляційні скарги ОСОБА_2 на рішення Берестинського районного суду Харківської області від 21 травня 2025 року та додаткове рішення Берестинського районного суду Харківської області від 28 січня 2026 року у складі судді Дудченка В.О.,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, зареєстрованого між ним та ОСОБА_2 08.08.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Красноградського районного управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 125 одночасно просив неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити проживати з батьком. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що подальше спільне життя суперечить їхнім інтересам. Вважає, що сім`я повністю розпалася, примирення між ними не можливе. Спору щодо поділу майна сторони не мають. Сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Берестинського районного суду Харківської області від 21 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Шлюб, зареєстрований 08 серпня 2014 року в Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Красноградського районного управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 125, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано. Після розірвання шлюбу позивачу залишено прізвище ОСОБА_6 . Рішення обґрунтовано тим, що сторони сімейні стосунки не підтримують, подальше спільне життя суперечить їх інтересам, розірвання шлюбу не суперечить їх інтересам, а примирення між ними не можливе. Між сторонами існує спір про місце проживання неповнолітніх дітей, тому питання про залишення проживання дітей з батьком після розірвання шлюбу під час розгляду даної справи про розірвання шлюбу не вирішується, так як повинно вирішуватись в позовному провадженні за позовною вимогою про визначення місця проживання спільних дітей. 28 січня 2026 року Берестинський районний суд Харківської області ухвалив додаткове рішення про доповнення резолютивної частини рішення роз`ясненням про наявне у сторін у справі права звернутися до суду з позовом про визначення місця проживання їх малолітніх дітей у відповідності до вимог діючого законодавства. Не погодившись з рішенням суду від 21.05.2025 ОСОБА_2 подала апеляційну скарга в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення змінити в частині задоволення вимоги про визначення місця проживання неповнолітніх дітей із батьком відмовити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Апеляційну скаргу обгрунтовує тим що, позивачем подано позов в позовному провадженні, позовні вимоги які задоволені суд проте, суд в порушенні норм матеріального та процесуального права не розглянуті позовні вимоги щодо місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Не погодившись з додатковим рішенням суду від 28.01.2026 ОСОБА_2 подала апеляційну скарга в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила додаткове рішення скасувати та ухвалити нове яким відмовити у задоволенні позовної вимоги про визначення місця проживання дітей разом із батьком за безпідставністю. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що роз`яснення судом судового рішення не є формою додаткового рішення у розумінні ст. 270 ЦПК України, не створює жодних правових наслідків; не вирішує спір між сторонами; не усуває неповноту судового рішення; залишає позивача у стані правової невизначеності. Відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини є самостійною та достатньою підставою для відмови у їх задоволенні Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Рішення суду оскаржується в частині визначення позовних вимог про визначення місця проживання неповнолітніх дітей із батьком. В іншій частині рішення не оскаржується. Судом встановлено, що 04 квітня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який був зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у реєстраційній службі Красноградського районного управління юстиції у Харківській області, про що складений актовий запис №124 та підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 04.04.2025 (а.с. 7). Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 08.04.2021 року (а.с. 8, 9). Згідно даних Єдиного реєстру судових справ в провадженні Берестинського районного суду Харківської області в даний час знаходиться цивільна справа № 626/2560/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з третьою особою Службою у справах дітей Берестинської міської ради Харківської області про визначення місця проживання малолітніх дітей. З даною позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду 13.08.2025 року, тобто вже після ухвалення рішення про розірвання шлюбу. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленомуцим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно статті 160 СК України право батьків на визначення місця проживання дитини яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Частиною першої статті 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Згідно ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 . Так як на момент подачі позовної заяви про розірвання шлюбу їх малолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали з ним та між сторонами не було спору про місце проживання дітей, ОСОБА_1 просив суд вирішити питання про залишення проживання дітей разом з ним одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. Окрему позовну вимогу про визначення місця проживання дітей разом з ним не було заявлено в позовній заяві про розірвання шлюбу. Рішенням Берестинського районного суду Харківської області від 21.05.2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Шлюб, зареєстрований 08 серпня 2014 року в Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Красноградського районного управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 125, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано. Судом встановлено, що між сторонами існує спір про місце проживання неповнолітніх дітей, тому питання про залишення проживання дітей з батьком після розірвання шлюбу під час розгляду даної справи про розірвання шлюбу не вирішується, так як повинно вирішуватись в позовному провадженні за позовною вимогою про визначення місця проживання спільних дітей. Відповідно до положень статей 160, 161 Сімейного кодексу України, вимога про визначення місця проживання дітей розглядається як окремий предмет спору, що підлягає вирішенню у самостійному позовному провадженні, незалежно від вимоги про розірвання шлюбу між батьками. Враховуючи викладене, що судова колегія погоджується з висновком суду, що позовні вимоги про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітніх дітей відрізняються за своїм предметом і правовою природою, у зв`язку з чим підлягають розгляду в окремих позовних провадженнях, оскільки предметом даного позову є саме вимога про розірвання шлюбу. Оскільки в резолютивній частині рішення від 21.05.2025 року не роз`яснено, що за наявності спору між батьками про визначення місця проживання дитини, суд обгрунтовано ухвалив додаткове рішення від 28.01.2026 роз`яснивши сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини. Крім того, з Єдиного реєстру судових рішень вбачається, що у провадженні Берестинського районного суду Харківської області перебуває цивільна справа № 626/2560/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Служби у справах дітей Берестинської міської ради Харківської області, про визначення місця проживання малолітніх дітей, поданим ОСОБА_1 . Оскільки судом першої інстанції постановлено законні і обґрунтовані рішення, підстав для його скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Берестинського районного суду Харківської області від 21 травня 2025 року- залишити без змін. Додаткове рішення Берестинського районного суду Харківської області від 28 січня 2026 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді В.Б. Яцина Ю.М. Мальований