Постанова Харківський апеляційний суд № 643/22619/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНВА Іменем України 07 липня 2026 року м. Харків справа № 643/22619/25 провадження № 22-ц/818/3308/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Тичкової О.Ю. суддів: Яцини В.Б., Мальованого Ю.М. за участі секретаря судового засідання Риндіч О.Б. учасників справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Харкова цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2026 року у складі судді Олійник О.О.,- ВСТАНОВИВ: У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу, укладеного між нею та ОСОБА_2 , який зареєстрований 17 листопада 2023 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №

460. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що сім`я розпалася, шлюбно-сімейні відносини припинені у зв`язку із непорозумінням один одного, різними поглядами на життя, розбіжностями в способах та методах ведення спільного побуту. Позивач вважає, що поновлення сімейних стосунків та примирення є неможливим. Збереження шлюбу суперечить її інтересам. Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 17 листопада 2023 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 460 розірвано. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 просить його скасувати. Вважає, що рішення суду постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим що, відповідачем було подано клопотання про надання строку для примирення не менше трьох місяців , але суд першої інстанції становив строк примирення лише протягом одного місяця. При цьому судом не було встановлено, чи існує між сторонами спір відносно спільного майна. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом встановлено, що сторони знаходяться у шлюбі, який був зареєстрований 17 листопада 2023 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 460 (свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 ) (а.с. 7). У шлюбі неповнолітніх дітей немає. Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно з ч. 2 ст. 104, ч. 2 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу. За змістом ч. 3 ст. 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. За правилами статті 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. При вирішенні позовів про розірвання шлюбу слід уникати формалізму, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Відповідно до частини 7 статті 240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок щодо застосування статті 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком». Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року по справі № 206/3459/16-ц (провадження № 61-21621св17). Докази на підтвердження того, що з часу звернення позивача до суду з позовом про розірвання шлюбу від 19.07.2024 сторони у справі примирилися, проживають спільно та ведуть спільне господарство апелянтом не надані. Беручи до уваги те, що сторони мають різні інтереси та погляди на життя, шлюбно-сімейні стосунки між сторонами припинені, з урахуванням доведення позивачем викладених у позові обставин, судова колегія доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог. Водночас колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність спору щодо спільного майна подружжя не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. ОСОБА_2 не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом про поділ спільного майна подружжя у встановленому законом порядку. Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ІІПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2026 року- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді В.Б. Яцина Ю.М. Мальований