Постанова 4818 № 953/9097/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Харків справа № 953/9097/25 провадження № 22-ц/818/2444/26 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Тичкової О.Ю., суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П., сторони справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Лисенка Андрія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2025 року ухвалене у складі судді Тимош О. М.,- ВСТАНОВИВ: У вересні 2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №127695069 від 15.11.2021 у розмірі 69 852,20 грн, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. В обґрунтування позову позивач зазначав, що 15.11.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №127695069 на суму 22 000,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV4SM47. Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Отже, у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Згідно з умовами кредитного договору первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 22 000,00 грн 15.11.2021 на банківську карту №4314-14XX-XXXX-1779 відповідача, яку відповідач вказав у заявці при укладенні кредитного договору. Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням. 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01. У подальшому до договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 1. 23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №23/0224-01. 08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу №08/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників №б/н від 08.07.2025 за договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 69 852,20 грн. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 69 852,20 грн, яка складається з: 22 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 47 852,20 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку на період 08.07.2025 - 31.07.2025. Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2025 року позов ТОВ «ФК «ЕЙС» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість у сумі 67 870,00 грн з яких: 22 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 45 870,00 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Стягнуто ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у сумі 2353,66 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3400,68 грн. Рішення мотивовано тим, що позивач надав належні докази на підтвердження того, що відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Позивачем доведено розмір нарахованої заборгованості в сумі 67 870,00 грн., з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту, розміру відсоткової ставки за кожен день прострочення та періоду кредитування. Враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, суд приходить дійшов до висновку про часткове задоволення позову. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення сксувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ФК «ФЕЙС» залишити без задоволення. Апеляційна скарга обґрунтована тим, позивачем не доведено належним та допустимими доказами факту переходу до нього права вимоги, позивач не підтвердив безперервність правонаступництва, не довів оплатність та реальність факторингових операцій саме щодо спірного кредитного договору. У зв`язку з цим позивач не є належним кредитором, а отже не має матеріально-правового інтересу у справі. Також апелянт зазначає що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту укладення кредитного договору первісним кредитором з відповідачем та отримання останнім грошових коштів. Крім того апелянт заперечує проти розміру заборгованості, вказує що відповідно до умов договору кредитна лінії надавалась строком на 30 днів, та нарахування процентів поза межами строку кредитування є неправомірним та суперечить чинному законодавству. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 15.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням електронного підпису укладено договір №127695069 відповідно до умов якого Кредитодавець ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується надати Позичальнику кредит на суму 22000,00 на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі -Правила). Кредитна лінія надається строком на 30 дні від дати отримання позичальником (дисконтний період). Сторони погодили, що строк дисконтного періоду та, відповідно строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінету чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. За користування кредитом здійснюється нарахування процентів, розмір яких становить 251,85% річних, що становить 0,69% в день від суми кредиту за час користування ним (дисконтна процентна ставка) (п.1.9.1) та 361,35% річних, що становить 0,99% в день від суми кредиту за час користування ним (індивідуальна процентна ставка) (п.1.9.2); та 722,70% річних, що становить 1,98% в день від суми кредиту за кожний день користування ним (базова процентна ставка) (п.1.9.3) (а.с.28-30). Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора №MNV4SM47, який 15.11.2021 року о 16:54:26 год відповідач ввів у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи. Зазначене також підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі. (а.с.14) До матеріалів позовної заяви долучена Заявка на отримання грошових коштів в кредит від 15.11.2021, яка містить інформацію про анкетні та персональні дані позичальника ОСОБА_1 та номер картки 4314-14ХХ-ХХХХ-1779 (а.с.19). Відповідно до платіжного доручення від 15.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ грошових коштів у розмірі 22000,00 грн на картку 4314-14ХХ-ХХХХ-1779, призначення платежу: згідно договору №127695069 від 15.11.2021, отримувач ОСОБА_1 (а.с.12). Відповідно до довідки складеною ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтверджує здійснення переказу грошових коштів на рахунок одержувача за наступними реквізитами: надавач послуг отримувача: АТ «ПУМБ», отримувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , платіжна картка отримувача: 4314-14ХХ-ХХХХ-1779, сума платіжної операції: 22000,00 грн, дата завершення платіжної операції: 15.11.2021 року 16:54:31 год.(а.с.68) 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі Договір) пунктом 2.1 якого передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. (а.с.57-58) У п.п.1.3 Договору визначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому. Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору). Цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 Договору). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.2). Відповідно до додаткових угод №19, №26, №27,31,32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, від 31 грудня 2020 року, від 31 грудня 2021 року, від 31 грудня 2022 року та від 31 грудня 2023 року укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» домовилися продовжити строк дії договору до 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022 року, 31 грудня 2023 а потім до 31 грудня 2024 року.(а.с.59-63) 15.02.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» складено та підписано Реєстр прав вимоги № 173 від 15.02.2022 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за яким передані (відступлені) права вимоги до боржника №2669 ОСОБА_1 , кредитний договір №127695069, заборгованість за тілом 22000,00 грн, за процентами 42561,20 грн сума фінансування 7700,00 грн (а.с.56) Відповідно до змісту протоколу узгодження факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги згідно реєстру прав вимоги №173 від 15.02.2022 року вбачається що від Клієнта до Фактора перейшли права вимоги до боржників в кількості 3297 осіб на загальну суму заборгованості 59 689 924,87 грн відповідно до реєстру прав вимоги №173 від 15.02.2022 року. Даний протокол складено, підписано та скріплено печатками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс»(а.с.54) Згідно з розрахунком ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №127695069 від 15.11.2021 складає 64561,20 грн, з яких: 7950,00 грн тіло кредиту; 2420,90 грн нараховані проценти (а.с.36-37). Згідно договору факторингу №23/0224-01 від 23 лютого 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (п.2.1. Договору).(а.с.51-53) Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору та закінчується 31 грудня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.2). 23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» складено та підписано Реєстр прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до договору факторингу №23/0224-01 від 23 лютого 2024 року, за яким передані (відступлені) права вимоги до боржника №2733 ОСОБА_1 , кредитний договір №127695069, заборгованість за тілом 22000,00 грн, за процентами 47852,20 грн. (а.с.49-50) Відповідно до платіжної інструкції від 26.02.2024 року №5703 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» сплатило ТОВ «Таліон Плюс» кошти у сумі 6 238 410,72 грн в рахунок оплати за відступлення права вимоги згідно реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024 рокута договору факторингу №23/0224-01 від 23 лютого 2024 року.(а.с.48) Відповідно до розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №127695069 від 15.11.2021 станом на 23.02.2024 складає 69852,20 грн, з яких: 22000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту (тіло кредиту); 47852,20 грн прострочена заборгованість за процентами (а.с.35) 08.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» уклали договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. За цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с.45-47). Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 до договору факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги до боржників у кількості 4817 осіб на загальну суму 155 020 595,24 грн (а.с.40). 08.07.2025 між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» складено та підписано Реєстр боржників до договору факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025, за яким передані (відступлені) права вимоги до боржника №3128 ОСОБА_1 кредитний договір №127695069, заборгованість за тілом 22000,00 грн, за процентами 47852,20 грн, сума фінансування 1216,00 грн ( а.с.43-44). Відповідно до платіжних інструкцій від 17.07.2025 №297 на суму 1 500 000,00 грн, від 12.08.2025 №316 на суму 1 001 329,88 грн, від 13.08.2025 №319 на суму 100,00 грн ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» сплатило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» оплату за відступлення прав вимоги згідно з договором факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025, що відповідає вимогам п. 3.3. договору факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 (а.с.38-39). Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором №127695069 від 15.11.2021 наданою ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», заборгованість ОСОБА_1 станом на 31.07.2025 складає 69852,20 грн, з яких: 22000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту (тіло кредиту); 47852,20 грн прострочена заборгованість за процентами (а.с.34) На виконання ухвали Салтівського районного суду міста Харкова від 07.10.2025 року АТ«ПУМБ» надіслало лист за змістом якого на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була випущена банківська платіжна картка за номером № НОМЕР_2 до рахунку № НОМЕР_3 у гривні та за період з 15.11.2021 по 20.11.2021 була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 22000,00 грн через сервіс іншого банку (а.с.97-98). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до частини першої статті 1054ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За змістом статей 626, 628ЦКУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Частиною першою статті 638ЦКУкраїни встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України « Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах. Пунктами 5-7 статті 3Закону України «Про електронну комерцію » передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору. Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи ,якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким,що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами,моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис»,за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Як визначено ч. 1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до положень статей 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми. Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст.80ЦПКУкраїни достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно ст.81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.89ЦПКУкраїни суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. З договору №127695069 від 15.11.2021 укладеного ОСОБА_1 з ТОВ Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19. Факт отримання грошових коштів відповідачем підтверджується відповідним платіжним дорученням від 15.11.2021 відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ грошових коштів у розмірі 22000,00 грн на картку 4314-14ХХ-ХХХХ-1779 згідно з договором №127695069 від 15.11.2021 та довідкою ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» про переведення коштів відповідачу. Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року по справі 679/1103/23 в яких викладено що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів. Крім того згідно до змісту листа АТ «ПУМБ» за вих. №КНО-07.8.5/15334БТ від 12.11.2025 вбачається що на ім`я ОСОБА_1 у банку відкрита картка №4314140001521779 до рахунку № НОМЕР_3 . З виписки з рахунка клієнта ОСОБА_1 вбачається зарахування коштів у сумі 22000,00 грн на картку ОСОБА_1 15.11.2021 року о 16:54:29 що в свою чергу також підтверджує факт отримання відповідачем кредитних коштів у заявленому розмірі. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. На виконання ухвали Харківського апеляційного суду від 11.03.2026 року, якою було задоволено клопотання відповідача та витребувано реєстру прав вимоги №173 від 05.02.2022 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, реєстр прав вимоги №1 від 23.02.2024 до договору факторингу №123/0224-01 від 23.02.2024 року та реєстр прав вимоги б/н від 08.07.2025 року до договору факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 року, позивачем надіслано до суду заяву відповідно до змісту якої вбачається що позивач не може надати оригінали реєстрів прав вимоги №173 та №1 оскільки ТОВ «ФК «ЕЙС» не є стороною договорів факторингу відповідно до яких ці реєстри прав вимоги були складені. Щодо реєстру прав вимоги від 08.07.2025 року до договору факторингу від №08/07/25-Е від 08.07.2025, стороною котрого є позивач, зазначає що згідно до п.2 ст.21 ЗУ «Про інформацію» не може надати відповідний реєстр прав вимоги оскільки в ньому міститься конфіденційна інформація щодо інших боржників які не стосуються предмету даної справи та поширення такої інформації може бути тільки за їх згодою. Крім того зазначає що на підтвердження позовних вимог позивач надав витяг з реєстру боржників, тобто офіційно засвідчену частину тексту з оригінального документа, що містить лише інформацію що стосується даної справи. Тому колегія суддів приходить до висновку що посилання відповідача на відсутність права вимоги у позивача на підстав того що у справі відсутні оригінали зазначених реєстрів прав вимог є необґрунтованими та не заслуговують на увагу з огляду на те, що наявні в матеріалах справи витяги з реєстру прав вимоги №173 від 05.02.2022 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року; реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024 до договору факторингу №123/0224-01 від 23.02.2024; реєстру прав вимоги від 08.07.2025 до договору факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025, відповідають вимогам до письмових доказів відповідно до ст. 95 ЦПК України. Оскільки для вирішення спору має значення лише частина документа, яка стосується відповідача, суду було надано засвідчений витяг з вищезазначених реєстрів, які засвідчені уповноваженою посадовою особою (позов з додатками надано через систему «Електронний суд», тобто всі документи є підписаними електронним підписом, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с.71-75). Позов містить зазначення щодо наявності наданих суду доказів у позивача та інших осіб, як того вимагають положення ЦПК України. У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України). Отже колегія суддів вважає доведеним позивачем перехід прав вимог до відповідача за кредитним договором №127695069 від 15.11.2021, що підтверджується, зокрема: копією договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та додатковими угодами до нього (а.с 57-63); копією витягу з реєстру боржників № 173 від 15.02.2022 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с.56); копією договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 року (а.с. 51-53) копією витягу з реєстру боржників № 1 від 23.02.2024 до договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 року (а.с.49-50) копією договору факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025 (а.с.45-47) копією витягу з реєстру боржників до договору факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 (а.с.43-44) У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Вищезазначене спростовує доводи апеляційної скарги про недоведеність переходу до позивача права вимоги до відповідача від попереднього кредитора. В супереч вимог 12, 81 ЦПК України відповідач не надав суду доказів на спростовування презумпції правомірності договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 року, договору факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. За змістом ч.1ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання». Окрім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах №296/10217/15-ц від 07 липня 2020 року, №912/1120/16 від 04 лютого 2020 року, №910/18943/20 від 27 липня 2021 року. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «ЕЙС», надало виписку з особового рахунку за Кредитним договором №127695069 від 15.11.2021, згідно якої заборгованість ОСОБА_1 складає 69852,20 грн, яка складається із заборгованість за сумою кредиту становить 22000,00 грн. та заборгованість за процентами 47852,20 грн. Відповідно до складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованості за період з 15.11.2021 по 15.02.2022 за кредитним договором №127695069 від 15.11.2021 у позичальника ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 64561,20 грн, з яких: 22000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 42561,20 грн заборгованість по відсоткам. Відповідно до складеного ТОВ «Таліон Плюс» розрахунку заборгованості за період з 15.02.2022 по 23.02.2024 за кредитним договором №127695069 від 15.11.2021 у позичальника ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 69852,20 грн, яка складається із заборгованість за сумою кредиту становить 22000,00 грн. та заборгованість за процентами 47852,20 грн. Отже як вбачається із вказаних вище розрахунків ТОВ «Таліон Плюс» здійснювало нарахування відсотків за користування кредитними коштами у період з 15.02.2022 по 23.02.2024 року на загальну суму 5291,00 грн. Крім того відповідач здійснював часткове погашення кредитної заборгованості а саме: -15.12.2021 на суму 4554,00 грн з яких 0,00 грн пішло на погашення тіла кредиту, 4554,00 грн на погашення відсотків. Відповідно до п. 1.7 Договору кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі дисконтний період), а саме до 15.12.2021. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором. За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 251,85 процентів річних, що становить 0,69 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 361,35 процентів річних, що становить 0,99 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за цим договором щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду, є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього договору. (п. 1.9 договору). Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.12 договору). Як вбачається з розрахунків заборгованості позичальник дійсно здійснив оплату усіх нарахованих відсотків протягом дисконтного періоду а саме: за період з 15.11.2021 по 15.12.2021 сплатив 4554,00 грн коштів в рахунок погашення відсотків, проте в матеріалах справи відсутні докази того що на виконання умов договору позичальник вчинив даї на продовження Дисконтного та Пільгового періоду, зокрема активував в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування функцію продовження строку Дисконтного періоду. Отже, проценти за користування кредитом можуть бути нараховані на заборгованість не більше ніж на 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду (14.01.2022), а саме до 01.03.2022 включно відповідно до п.1.12 та п.1.9 договору. Таким чином, заборгованість за процентами, що підлягає до стягнення дорівнює 5454,00 грн (22 000,00 грн х 0,69% х 30 днів (з 15.11.2021 по 15.12.2021) + 6534,00 грн (22 000,00 грн х 0,99% х 30 днів (з 16.12.2021 по 14.01.2022) + 39 336,00 грн (22 000,00 х 2,98% х 60 днів (з 15.01.2022 по 01.03.2022). З врахуванням процентів, сплачених відповідачем, до стягнення підлягає 45 870,00 грн. Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності позивачем суму заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором тільки в розмірі 67 870,00, з яких: 22 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 45 870,00 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту, розміру дисконтної та базової відсоткової ставки за кожен день прострочення та періоду кредитування. Доводи апеляційної щодо неправомірності нарахування відсотків є безпідставними, оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до статтей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України та умовами кредитного договору. Даних, що відповідач у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором погасив, матеріали справи не містять. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді Н.П. Пилипчук О.В. Маміна