Постанова Львівський апеляційний суд № 462/4233/25

Справа № 462/4233/25 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н. М. Провадження № 22-ц/811/3659/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - судді Ніткевича А.В. суддів - Бойко С.М., Копняк С.М. розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дзіковського Максима Романовича на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 вересня 2025 року в складі судді Галайко Н.М. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- встановив: У червні 2025 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №171961570 від 21 травня 2021 року в розмірі 42746 грн. 50 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №171961570 на суму 23500,00 грн. у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV36Y9D. Згідно із умовами Кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконав свій обов`язок та перерахував грошові кошти відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер грошові кошти у сумі 23500,00 грн. на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 . 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») уклали Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу№05/0820-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №146 від 10.08.2021 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача. 9 травня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №29/05/25-E, за яким позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників №б/н від 29.05.2025 за Договором факторингу від 29.05.2025 до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 42746 грн. 50 коп. Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви за Кредитним договором становить 42746 грн. 50 коп., яка складається з 23500,00 грн. - заборгованості по тілу кредиту та 19246 грн. 50 коп. - заборгованості по несплаченим відсотках за користування кредитом. Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку. Просив позов задовольнити, а також стягнути судові витрати. Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 26 вересня 2025 року позов ТОВ «ФК «ЕЙС» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором №171961570 від 21.05.2021 року в розмірі 42 746 грн. 50 коп., з яких 23500,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 19246 грн. 50 коп. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якого подав адвокат Дзіковський М.Р., вважає незаконним, ухваленим з невірним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. В обгрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що суд помилково визнав встановленими обставини щодо наявності в позивача права вимоги до відповідача, які не доведені за допомогою належних та допустимих доказів. Долучені до позовної заяви копії договору факторингу №05/0820-01 не є достатнім та належним підтвердженням факту переходу права вимоги до позивача. З Реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 вбачається, що між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» не погоджено суму фінансування за право вимоги, яке переходить до позивача, що є істотною умовою Договору. Відсутність зазначеного реквізиту прямо суперечить змісту п. 1.6 Договору факторингу №05/0820-01 та Додатку №1 до нього, який визначає форму Реєстру, а відтак свідчить про недодержання сторонами істотних умов правочину. Окрім того, у матеріалах справи відсутні належні первинні документи, які б підтверджували фактичне виконання ТОВ «Таліон Плюс» своїх фінансових зобов`язань перед первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за Договором №28/1118-01 від 28.11.2018. Зокрема, не надано банківських документів (платіжних інструкцій, виписок з рахунків), що засвідчують переказ грошових коштів у рахунок опалти за відступлення права вимоги. Відтак, відсутність підтвердження первинного переходу виключає можливість подальшої передачі цих прав від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», а згодом і до самого позивача, а отже, і висновки суду про наявність у позивача права вимоги до відповідача є передчасними та необгрунтованими. Вказує також на те, що суд першої інстанції здійснив помилковий розрахунок розміру заборгованості відповідача в частині нарахованих процентів внаслідок неправильного застосування норм матеріального права. Так, згідно із поданим розрахунком ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», загальна сума нарахованих процентів становить 19 246 грн. 50 коп, у тому числі: проценти, нараховані за період з 22.05.2021 по 04.06.2021 за процентною ставкою 237,25% річних (152,75 грн. в день), сукупно 2138 грн.50 коп. та проценти, нараховані за період з 05.06.2021 по 30.07.2021 за процентною ставкою 474,50 % річних (305,50 грн. вдень), сукупно 17 108 грн. 50 коп. На переконання сторони відповідача, підвищена процентна ставка у розмірі 474,50 % річних передбачена Договором кредиту як форма відповідальності за порушення зобов`язань за кредитним договором, що не було враховано судом першої інстанції. Судом не враховано, що під час укладення договору у відповідача сформувалося переконання, що процентна ставка є фіксованою, незмінною та становить 237,50% річних, що відповідало його дійсному волевиявленню та стало вирішальним чинником для прийняття рішення про укладення кредитного договору. Водночас відповідач, як споживач і слабша сторона у правовідносинах, не був належним чином проінформований про реальний розмір процентної ставки та інші істотні умови договору. У цій справі підвищена процентна ставка призвела до нарахування 17 108,50 грн., що перевищує 50% суми основного боргу (23500,00 грн). Такий розмір додаткових витрат боржника внаслідок невиконання зобов`язань свідчить про очевидний та істотний дисбаланс між правами і обов`язками сторін, оскільки відповідач отримавши кредит у розмірі 23500,00 грн., фактично зобов`язаний сплатити ще 17 108,50 грн. понад цю суму. Вважає, що суд першої інстанції допустився неправильного тлумачення норм матеріального права, оскільки не застосував норми Закону України «Про захист прав споживачів» в частині справедливості умов договору, правил його тлумачення, а також норми ЦК України, які містили імперативну вказівку щодо заборони застосування відповідальності позичальника під час дії правового режиму воєнного стану, хоча мав би такі застосувати, що б вплинуло на рішення суду в частині розміру стягнутих процентів. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то важає, що стягнутий судом першої інстанції розмір витрат є завищеним та підлягає зменшенню до 1500,00 грн., що відповідає фактично наданим правничим послугам, складності справи та принципу пропорційності, забезпечуючи справедливий і об`єктивни й розподіл судових витрат. Просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс». У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов 10.11.2025 через систему «Електронний суд» ТОВ «ФК «Ейс» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову є меншою тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого. Ухвалюючи рішення про задоволення позову ТОВ «ФК «ЕЙС» суд першої інстанції виходив з того, що 21.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №171961570 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Зважаючи на отримання ОСОБА_1 коштів та їх неповернення у відповідності до умов вказаних у договорах та у строки визначені сторонами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню в повністю. Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення колегія суддів враховує таке. Судом встановлено, що 21.05.2021 ОСОБА_1 залишив заявку на отримання грошових коштів в кредит (а.с. 21), на підставі якої 21.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір 171961570 (а.с. 34-35, 36), відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 23500 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Договір та Графік платежів (Додаток № 1 до Договору від 21.05.2021 року № 171961570) підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV36Y9D (а.с. 36). Вказане також підтверджується Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», сформованою 05.06.2023 о 21:16:30, відповідно до якої відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV36Y9D - 21.05.2021 о 16:18:45 год., відправленого на засоби зв`язку для відправки ідентифікатора, зазначені позичальником (відповідачем), а саме: НОМЕР_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14). Відповідно до п. 1.2., 1.3. Договору кредит надається строком на 70 днів. Строк дії договору обчислюється з моменту його укладення сторонами та до закінчення строку, на який надано кредит, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Положеннями п. 1.4., 1.5. Договору сторонами погоджено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 237,25 відсотків річних, що становить 0,65 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним. На умовах викладених в п. 1.6. Договору, до відносин між Сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474, 50 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним. Відповідно до п. 1.6. Договору умови нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку, вказаного в Графіку платежів за цим Договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим Договором умови про нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою починаючи з наступного дня, що слідує за Датою платежу. У разі якщо Позичальник погасить прострочену заборгованість за Договором, умови у вигляді нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосуються знову, починаючи з наступного дня за днем повного погашення простроченої заборгованості. Згідно з п. п. 1.6.1., 1.6.2. Договору за умови застосування до відносин між сторонами умов нарахування процентів за базовою процентною ставкою: загальні витрати за кредитом складають 12 105 грн. 94 коп; орієнтовна загальна вартість кредиту складає 35 605 грн. 94 коп. Обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту за базовою процентною ставкою базується на припущенні, що споживач не здійснює платежів, передбачених Графіком платежів, починаючи з першого платежу, а отже, нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється з наступного дня, що слідує за першою датою платежу, передбаченою Графіком платежів. Відповідно до п. 1.7. Договору повернення частини кредиту та всіх нарахованих процентів здійснюється раз у два тижні (кожні 14 днів), починаючи з першого тижня користування кредитом. Рекомендований розрахунок сукупної вартості кредиту, суми та дати платежів, які здійснюються в ануїтетній формі, зазначаються в Графіку платежів, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору). Пунктом 1.9. Договору встановлено, що проценти за користування кредитом у розмірі, передбаченому договором, нараховуються за кожен день користування грошовими коштами, починаючи з першого дня користування кредитом, відповідно до суми кредиту, яка фактично знаходиться в користуванні у позичальника. Відповідно до п. 4.1. Договору невід`ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розмішений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua. До матеріалів справи долучено: Паспорт споживчого кредиту продукту «Комфорт» до договору від 21.05.2021 року № 171961570, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Алгоритм дій споживача в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту, оферти та укладення електронного договору, затверджені Наказом директора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 17.09.2019 року № 17/09-03 (а.с. 33, 22-27, 15-20). Згідно із платіжним дорученням від 21.05.2021 (а.с. 11), ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахував грошові кошти ОСОБА_1 на його банківську карту № НОМЕР_5 в розмірі 23500 грн. 00 коп. з призначенням платежу: «Переказ коштів згідно договору №171961570 від 21.05.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_5, без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Traansfer». Відпвідно до відповідей, наданих АТ «Універсал Банк» 20.06.2025 (вх. № Еп-2970/25) та 27.06.2025 (вх. № 14254) на ухвалу суду від 16.06.2025, на ім`я відповідача у справі ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку, на яку у період часу з 21.05.2021 по 26.05.2021 зараховано кошти у сумі 23500 грн. 00 коп. Також, на підтвердження вказаного банком надано рух коштів по картці (а.с. 111, 112-113, 114, 115,116, 117). 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» за плату, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і боржниками (а.с. 69-72). Додатковою угодою № 19 до договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01, укладеною цими сторонами 28.11.2019, п. 8.2. викладено у новій редакції і строк дії договору визначено до 31.12.2020 (а.с. 74 зворот). 31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01, що продовжила строк указаного договору до 31.12.2021. В даній додатковій угоді Договір факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 викладено у новій редакції (а.с. 75-78). 31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії Договору факторингу від 28.11.2018 року № 28/1118-01 до 31.12.2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 (а.с. 80). 31.12.2022 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії Договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 до 31.12.2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 (а.с. 80 зворот). 31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії Договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 до 31.12.2024 (а.с. 81). Відповідно до Реєстру прав вимоги № 146 від 10.08.2021 до Договору факторингу, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 42 746 грн. 50 коп., з яких: 23 500 грн. 00 коп. заборгованість по тілу кредиту; 19 246 грн. 50 коп. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом (а.с. 67-68). 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу № 05/0820-01 (а.с. 60-62). У подальшому, ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п. 4.1.) (а.с. 64 зворот, 65). 29.05.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» відступлено право грошової вимоги, зокрема, до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 21.05.2021 року № 171961570 (а.с. 52-55). Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу від 29.05.2025 № 29/05/25-Е, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 21.05.2021 № 171961570 в розмірі 42 746 грн. 50 коп., з яких: 23 500 грн. 00 коп. заборгованість по тілу кредиту; 19 246 грн. 50 коп. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом (а.с. 57). З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором від 21.05.2021 № 171961570 та виписки з особового рахунка за кредитним договором, вбачається, що сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 42746 грн. 50 коп., з яких: 23500 грн. 00 коп. заборгованість по тілу кредиту; 19246 грн. 50 коп. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом. Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі наведених вище фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами. За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено факт укладання правочину. Матеріали справи містять докази щодо підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 23500,00 грн. та користування такими протягом строку їх кредитування. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)). У статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів. Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. За змістом частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою. У пункті 5 частини першої статті 1 Закону зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. За змістом частини першої статті 6 Закону договір факторингу, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, 4) найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клінту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги. Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження №12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги. У частині першій статті 514 ЦК України закріплене правило, за яким обсяг прав, що передаються, визначається на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом. Формулювання цієї норми вказує на її диспозитивність, тобто не виключається можливість зміни обсягу прав. Таким чином, відступлення прав, обсяг яких буде визначено в майбутньому, вважається законодавчо прийнятним. Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). На підставі частини 1, 2 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Отже, виходячи із положень ст. 1078 ЦК України, за договором факторингу допускається відступлення як наявної, так і майбутньої вимоги. Таких висновків дійшов також Вищий господарський суд України у постанові від 19 жовтня 2015 року (справа № 910/3498/15-г), де вказав, що тільки договору факторингу, порівняно з іншими договорами, притаманна можливість здійснювати відступлення як наявної, так і майбутньої грошової вимоги. Інші договори, включаючи загальний договір відступлення права вимоги (цесії), розраховані на відступлення лише наявних вимог. Така конструкція ґрунтується на юридичній фікції щодо майбутньої заборгованості, де майбутнє право вважається таким, що переходить до нового кредитора з моменту укладення договору про цесію. Таким чином, для цілей відступлення права вимоги за майбутньою вимогою враховуються характеристики вже наявної вимоги. Визначеність переданого права вимоги стосовно його змісту, обсягу та особи боржника має бути встановлена не в момент укладання правочину про цесію, а в момент виникнення права вимоги. ЦК України не має жодних імперативних вимог щодо способів ідентифікації права вимоги в правочині про його відступлення або майбутнє відступлення новому кредитору. Сторони можуть обрати будь-які засоби або ознаки, що дозволять визначити підстави виникнення вимоги, її характер, обсяг, зміст тощо. Відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17 відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Натомість, до дійсних належать такі права вимоги, які юридично існують, виникнуть в майбутньому, або права по зобов`язаннях, за якими не настав строк виконання. Причому поняття дійсних вимог є ширшим, ніж наявних або існуючих, оскільки дійсними можуть бути не тільки зобов`язальні вимоги, що існують у даний час, а й ті, що виникнуть у майбутньому. Водночас наявна вимога це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, або право грошової вимоги, можливість здійснення якої залежить від настання певної умови чи спливу строку платежу (так звана недозріла вимога). Майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто яка з`явиться з тих чи інших договорів, що будуть укладені між клієнтом і боржником після договору факторингу. До такого висновку дійшов також Верховний Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 січня 2026 року в справі 727/2790/25. Як зазначено вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладений договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01. На підставі пункту 2.1 договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. За змістом пункту 2.2 договору фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком, та не змінює попередній. Згідно із приписами пункту 3.1 договору фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується Фактором одним платежем протягом (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди. Відповідно до пункту 4.1. договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. За умовами пункту 8.4 договору даний договір може бути змінений повністю або частково за спільною письмовою згодою сторін. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклалали ряд додаткових угод, якими продовжено строк дії Договору, всі інші умови залишились без змін. З наведеного слід дійти висновку, що передача права вимоги відбулось в межах часових рамок чинності Договорів факторингу від 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», а також від 05.08.2020, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс», які у свою чергу мали право відступати право вимоги на користь інших осіб. Таким чином, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року. Право вимоги за Кредитним договором № 171961570 від 21.05.2021 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 10 серпня 2021 року, відповідно до підписаного сторонами реєстру прав вимоги №

146. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. Надана копія договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до фактора -ТОВ «Таліон Плюс». Відповідно до п. 5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено, що ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій розсуд, зокрема, відступати право вимоги на користь третіх осіб. Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у встановленому законом порядку не визнавався недійсним та не є предметом спору в даній справі. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність переходу права вимоги від первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», а в подальшому до ТОВ «Онлайн Фінанс». В свою чергу, факт передачі прав вимоги ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підтверджується: платіжною інструкцією від 30.05.2023 року №4097, за якою ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» здійснило оплату ТОВ «Таліон Плюс» за відступлення права вимоги згідно Реєстру права вимоги №9 від 30.05.2023 року та Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 (а.с.50). Факт передачі прав вимоги ТОВ «ФК «Ейс» підтверджується: Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року та платіжними інструкціями від 04.06.2025 №3, №245, від 05.06.20225 №246, №247, від 06.06.2025 №248, за яким ТОВ «ФК «Ейс» сплатило фінансування за відступлення прав вимоги згідно Договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (а.с.46-48, 49). Копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги, платіжні інструкції, є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Отже, у справі, яка переглядається, внаслідок послідовного укладення договорів факторингу, права вимоги за кредитним договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС». Доводи скарги про те, що матеріали справи не містять доказів переходу права вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», а в в подальшому до інших осіб спростовуються вищенаведеним. В свою чергу, ТОВ «ФК «ЕЙС», на підтвердження розміру невиконаного ОСОБА_1 зобов`язання за договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 №171961570 від 21.05.2021 надано розрахунок заборгованості, за яким не виконано зобов`язання з повернення кредиту в сумі 42 746 грн. 50 коп, з яких 23500,00 грн - заборгованість за основним боргом (тіло кредиту), 19246,50 грн. - заборгованість за відсотками. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Як встановлено судом, за умовами кредитного договору, кредит надається строком на 70 днів від дати отримання Кредиту позичальником (п. 1.2). У п. 1.4 сторони погодили Дисконту процентну ставку (237,25% річних або 0,65% в день), а в п. 1.5 - Базову процентну ставку (474,50 % річних або 1,3 % в день) та умови її застосування. Пунктами 1.3, 1.6 розділу 1 Договору передбачено, що строк дії Договору обчислюється з моменту його укладення сторонами та до закінчення строку на який надано кредит, але в будь-якому разі Договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Умови нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів здійснено не пізніше строку, вказаного в графіку платежів за цим Договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим Договором умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою, починаючи з наступного дня що слідує за датою платежу. У разі якщо позичальник погасить прострочену заборгованість за Договором, умови у вигляді нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою застосуються знову, починаючи з наступного дня за днем повного погашення простроченої заборгованості. В пунктах 1.9, 1.10 та 1.11 розділу 1 передбачено, що проценти за користування кредитом в розмірі, передбаченому Договором, нараховуються за кожен день користування грошовими коштами, починаючи з першого дня користування кредитом, відповідно до суми кредиту, яка фактично знаходиться в користуванні у позичальника. У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань позичальника, в тому числі з урахуванням скасування умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів. При цьому сторони погодили, що кредитодавець за аналогією з порядком, визначеним в абз. 2 п.1 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника. Скасування умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою та початок нарахування процентів за базовою процентною ставкою на умовах, викладених в цьому Договорі, не є зміною істотних умов цього Договору. Згідно з п. 1.6.1. Договору за умови застосування до відносин між сторонами умов нарахування процентів за базовою процентною ставкою загальні витрати за кредитом складають 12105,94 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту складає 35605,94 грн. Відповідно до п. 5.1. розд. 5 Договору невід`ємною частиною цього договору є Правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця www.moneyveo.ua. ОСОБА_1 підписав договір кредиту № 171961570 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (MNV36Y9D) та отримав суму кредиту на обумовлений в кредитному договорі банківський рахунок. Додатком №1 до Договору №171961570 від 21.05.2021 року сторони погодили графік розрахунків. Як вбачається з пункту

2. Договору, загальна вартість кредиту складає 30286 грн. 92 коп. та включає в себе витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом в розмірі 6786,92 грн. та суму (тіло) кредиту в розмірі 23500 грн. Оскільки ОСОБА_1 не виконував умов договору, а саме не сплачував чергові платежі визначені Графіком платежів, відтак первісним кредитором правомірно нараховані відсотки за користування кредитом за Базовою процентною ставкою після закінчення Дисконтоного періоду. Доводи апелянта про несправедливість процентної ставки зводяться фактично до незгоди з умовами договору, однак нарахування процентів здійснено відповідно до пунктів 1.4-1.6 кредитного договору (0,69 % на день за дисконтною ставкою та 1,30 % на день за базовою ставкою у разі прострочення) та в межах строку кредитування, тоді як належних і допустимих доказів, які б спростовували поданий розрахунок заборгованості або свідчили про неправильність застосованих умов договору, апелянт не надав. Отже, підписавши указаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому істотні умови кредитування та взяв на себе відповідні зобов`язання. При цьому, нерозуміння умов зобов`язання не звільняє сторону від його виконання. Це загальний принцип цивільного права, який означає, що особа, яка прийняла на себе зобов`язання, несе відповідальність за його виконання. До того ж, діючи добросовісно, позичальник, будучи попередньо ознайомленим із умовами кредитування, викладеними у паспорті споживчого кредиту, мав можливість відмовитися від договору без пояснення причин. Відповідач таким правом не скористався та до звернення позивача в суд із відповідним позовом не ставив під сумнів умови кредитування, зокрема, розмір відсотків, у контексті їх несправедливості. За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновка, що позичальник, будучи вільним в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, погодив істотні умови зобов`язання та допустив порушення його виконання. Доводів на спростування викладеного відповідачем не надано, як і заперечень щодо підставності стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками. Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого. Згідно із положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20. Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Із наданих та досліджених доказів на підтвердження витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що представник позивача просив стягнути із відповідачки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 7 000 грн. На підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи долучено: договір про надання правничої допомоги від 29.05.2025 року № 29/05/25-01 (а.с. 41-42); додаток № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 29.05.2025 року № 29/05/25-01 Протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги від 29.05.2025 року № 29/05/25-01, відповідно до якого визначено вартість послуги за 1 годину (а.с. 42 зворот); додаткову угоду від 30.05.2025 року № 25770506971 до Договору про надання правничої допомоги від 29.05.2025 року № 29/05/25-01 (а.с. 40); акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 (даний акт є невід`ємною частиною договору про надання правничої допомоги від 29.05.2025 року № 29/05/25-01), відповідно до якого вартість надання правової допомоги (складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи, підготовка адвокатського запиту, підготовка та подача клопотання) становить 7 000 грн. 00 коп. (а.с. 39); копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії № 4956 видане Тараненко А. І. (а.с. 38); копію Ордера на надання правничої допомоги серії АА № 1584606 (а.с. 83 зворот). Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду встановила, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу адвоката є документально підтвердженими, за таких обставин, надавши оцінку доказам щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, врахувавши складність справи, суть спору, характер послуг, а також врахувавши принцип пропорційності судових витрат, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку відсутність підстав для їх зменшення до 1500,00 грн. Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,- ухвалив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дзіковського Максима Романовича залишити без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тектсу постанови. Повний текст постанови складений 17 березня 2026 року. Головуючй А.В. Ніткевич Судді С.М. Бойко С.М. Копняк