LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4873910/4140/25

від 02.07.2026 ·
Резолютивна:1.Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 року у справі №910/4140/25 залишити без задоволення.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" липня 2026 р. Справа№ 910/4140/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Остапенка О.М. суддів: Станіка С.Р. Отрюха Б.В. за участю секретаря судового засідання Карпової М.О. у присутності представників сторін: арбітражний керуючий Ципляк П.С. особисто від військової частини НОМЕР_1 : Децюра А.О. згідно витягу від військової частини НОМЕР_1 : Чорний І.В. згідно витягу від АТ "Українська залізниця": Цісар Г.І. згідно ордеру від Міністерства оборони України: Заведій В.І. згідно витягу від ТОВ "Бункер Партнер ОУ": Тащі С.М. за довіреністю розглянувши апеляційну скаргу арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 року у справі №910/4140/25 (суддя Стасюк С.В.) за заявою Акціонерного товариства "Банк Альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 року у справі №910/4140/25 визнано кредиторами боржника: - Міністерство оборони України на суму 9 3828 310,17 грн., з яких: 4 844,80 грн. - вимоги першої черги, 79 663 647,68 грн. - четвертої черги, 14 159 817,69 грн. - шостої черги; - АТ "Українська залізниця" на суму 141 950 717,04 грн., з яких: 6 056,00 грн. - вимоги першої черги, 137 568 662,57 грн. - четвертої черги, 4 375 998,47 грн. - вимоги шостої черги; - АТ "Банк Альянс" на суму 105 489 791,04 грн., з яких:108 336,00 грн. - вимоги першої черги, 105 381 455,04 грн. - четвертої черги; - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на суму 16 938 489,65 грн., з яких: 4 844,80 грн. - вимоги першої черги, 251444,21 грн. - четвертої черги, 16 682 200,64 грн. - шостої черги; - ТОВ "Трансконтиненталь Логістик" на суму 5 974 744,85 грн., з яких: 6056,00 грн. - вимоги першої черги, 1 325 091,25 грн. - четвертої черги, 4643597,60 грн. - шостої черги; - ТОВ "Гранд Трейд Ойл" на суму 6 500 000,00 грн. - четвертої черги; - ГУ ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на суму 5 307 444,43 грн., з яких: 74 795,97 грн - вимоги другої черги, 172 833,99 грн. - третьої черги, 5 059 814, 47 грн. - шостої черги; - ТОВ "Бункер Партнер ОУ" на суму 5 670 254,09 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26.06.2025 становить 236 222 785,39 грн.; Крім того, даною ухвалою відмовлено у визнанні вимог АТ "Українська залізниця" на суму 71 144,51 грн., ТОВ "Трансконтиненталь Логістик" на суму 81902,25 грн., ТОВ "ТЕК Фінанс" на суму 29 006 056,00 грн., ТОВ "Бункер Партнер ОУ" на суму 777 882,08 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26.06.2025 становить 32 406 567,45 грн. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, арбітражний керуючий Ципляк П.С. звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 року у справі №910/4140/25 в частині визнання вимог ТОВ "Бункер Партнер ОУ" до боржника на суму 5 670 254,09 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26.06.2025 становить 236 222 785,39 грн., та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову ТОВ "Бункер Партнер ОУ" у визнанні кредиторських вимог повністю, судові витрати покласти на ТОВ "Бункер Партнер ОУ". Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В. 21.05.2026 року через систему "Електронний суд" від скаржника надійшло клопотання про долучення доказів направлення копії апеляційної скарги. Ухвалою суду від 26.05.2026 року відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Ципляка П.С. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 року у справі №910/4140/25, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4140/25. 11.06.2026 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/4140/25/3552/26 від 10.06.2026 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду. У зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. з 16.06.2026 по 29.06.2026 у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026 для розгляду справи №910/4140/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Станік С.Р. Ухвалою суду від 16.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Ципляка П.С. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 року у справі №910/4140/25, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 02.07.2026 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі. У поданому відзиві на апеляційну скаргу арбітражного керуючого Ципляка П.С. ТОВ "Бункер Партнер ОУ" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу в оскаржуваній частині - без змін. До початку судового засідання від АТ "Українська залізниця" надійшли письмові пояснення, а від скаржника додаткові пояснення у даній справі. В судове засідання 02.07.2026 року з`явились арбітражний керуючий Ципляк П.С., представники ТОВ "Бункер Партнер ОУ", Міністерства оборони України, АТ "Українська залізниця" та ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ). Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили. У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Арбітражний керуючий Ципляк П.С., представники ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), Міністерства оборони України та АТ "Українська залізниця" вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 року у справі №910/4140/25 в частині визнання вимог ТОВ "Бункер Партнер ОУ" до боржника на суму 5 670 254,09 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26.06.2025 становить 236 222 785,39 грн., та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову ТОВ "Бункер Партнер ОУ" у визнанні кредиторських вимог повністю, судові витрати покласти на ТОВ "Бункер Партнер ОУ". Представник ТОВ "Бункер Партнер ОУ" в судовому засіданні проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін. 02.07.2026 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції від 30.04.2026 року у даній справі в оскаржуваній частині - залишити без змін, виходячи з такого. Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства. Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. В силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 45 наведеного кодексу, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим. Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Згідно ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: - розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; - розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; - дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; - дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу. Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу. Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі. Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня). Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/4140/25 про банкрутство ТОВ "МГК Рейл", провадження у якій відкрито ухвалою суду від 22.05.2025 року за заявою АТ "Банк Альянс". Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Ципляка П.С. Відповідне повідомлення про відкриття відносно ТОВ "МГК Рейл" справи про банкрутство офіційно оприлюднено 23.05.2025 року за №76168. 27.06.2025 року через систему "Електронний суд", тобто поза межами встановленого ч.1 ст.45 КУзПБ 30-денного строку з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі, до суду надійшла заява ТОВ "Бункер Партнер ОУ" з грошовими вимогами до боржника, з урахуванням уточнень до неї, на загальну суму 6 448 136,17 дол. США., що за курсом НБУ станом на 26.06.2025 дорівнює: 268 629 352,80 грн. Вказана заява обґрунтована неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за укладеним з ТОВ "Бункер Партнер ОУ"/"Bunker Partner OU", Limited liability Company договором №10-04/23 на поставку продуктів нафтопродуктів (авіаційного пального Jet A 1). За твердженням кредитора, продавець у повному обсязі виконав свої зобов`язання перед покупцем та здійснив постачання товару у повному обсязі, відповідно до товаросупровідних документів, натомість покупець не в повному обсязі виконав зобов`язання по оплаті за отриманий товар. Відтак, кредитор вказує, що загальна сума несплаченої боржником заборгованості за поставку нафтопродуктів становить: 5 670 254, 09 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26.06.2025 становить: 236 222 785,39 грн. Також, у зв`язку з несплатою суми заборгованості за поставлений товар протягом тривалого періоду, продавець нарахував покупцю штрафні санкції (пеню) у розмірі: 777 882,08 дол. США., що за курсом НБУ станом на 26.06.2025 становить: 32 406 567,45 грн. За наслідками розгляду заявлених вимог ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 року у даній справі було визнано кредитором боржника, зокрема, ТОВ "Бункер Партнер ОУ" на суму 5 670 254,09 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26.06.2025 становить 236 222 785,39 грн. Приймаючи вказане судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового визнання кредиторських вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ "МГК Рейл". Стосовно невизнаних штрафних санкцій за невиконання грошових зобов`язань на суму 777 882,08 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26.06.2025 року становить: 32 406 567,45 грн. суд першої інстанції зазначив, що не вбачає за можливе ні встановити правові підстави для нарахування таких штрафних санкцій, ні відповідно перевірити правильність нарахування таких штрафних санкцій. Арбітражний керуючий Ципляк П.В. з даною ухвалою суду першої інстанції в частині визнання вимог ТОВ "Бункер Партнер ОУ" не погоджується та в поданій апеляційній скарзі зазначає, що під час прийняття ухвали судом неповно встановлені всі обставини справи, визнано доведеними обставини на підставі неналежних та недопустимих доказів, чим порушено приписи ст. ст. 76, 77, 86, 91, 96 ГПК України, ч.2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства. Також вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги (не застосовано) положення п. 20 ч. 1 ст. 4 , ч.ч. 1, 2 ст. 76, Митного кодексу України, ст. 79 Закону України "Про нотаріат", ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.03.2025 у справі №910/20940/21(910/19964/23). Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі зазначив наступне: документи, подані кредитором, виконані іноземною мовою та не містять нотаріально посвідченого перекладу, а відтак є недопустимими та неналежними доказами; жоден із поданих кредиторів документів не є належним доказом факту поставки товару; витрати на суму 947 712,59 дол. США (фрахт, страхування, демередж, зберігання та перевантаження) не підтвердженні первинними документами; кредитором з метою підтвердження наявності своїх майнових вимог не було надано до суду першої інстанції відповідних випусків European Marketscan (котирування Platts), на підставі яких відповідно до умов договору мала визначатись ціна. Згідно ч. 3 ст. 47 КУзПБ ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів. Оскільки доводи та вимоги скаржника фактично зводяться до незгоди з ухвалою суду в частині визнання ТОВ "Бункер Партнер ОУ" кредитором боржника, то в силу ст. 269 ГПК України ухвала суду першої інстанції переглядається лише в цій частині. В іншій частині ухвала місцевого суду не переглядається. Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаної ухвали в оскаржуваній частині, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування такої ухвали з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносин між кредитором та боржником є приватноправовими та містять іноземний елемент, а тому при перевірці дійсності спірних кредиторських вимог суди повинні враховувати положення статей 4, 6, 8, 32, 33 Закону України "Про міжнародне приватне право" і тлумачити укладений договір та всі дії сторін у межах цих правовідносин відповідно до права Англії. При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не містить обмежень для подання заяв від конкурсних кредиторів у залежності від країни їх реєстрації, або змісту умов укладених договорів, на підставі яких виникла заборгованість щодо права, відповідно до якого має розглядатись спір. Суд зазначає, що встановлення змісту норм іноземного права, що підлягають застосуванню до правовідносин з іноземним елементом, є обов`язком суду, який розглядає справу, в силу закону та здійснюється за офіційним принципом (ex officio). Учасники справи, які зацікавлені в застосуванні судом норм права відповідної іноземної держави, мають право сприяти суду у вжитті заходів щодо встановлення змісту норм іноземного права шляхом подання суду документів, що підтверджують зміст таких норм. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2021 року по справі №904/2104/19 виснувала, що дійсний зміст права Англії може бути встановлений із судових рішень (прецедентів), правових звичаїв, правової доктрини та норм кодифікованого законодавства, яке регулює окремі правові питання. Також допустимим способом здобуття судом інформації про іноземні норми, які застосовуються до правовідносин з іноземним елементом, є висновок експерта. Так, ТОВ "Бункер Партнер ОУ" у процесуальних документах по справі зазначає, що в англійському праві є сформована позиція щодо процедур банкрутства, які розглядаються у судах в країнах іншої юрисдикції. Так, наприклад справа Galbraith v Grimshaw [1910] AC 508 - є ключовим прецедентом англійського загального права у сфері міжнародної неплатоспроможності. Палата лордів розглядала питання, чи повинні англійські суди визнавати ретроспективну дію іноземного банкрутства (шотландського sequestration) для анулювання забезпечення, отриманого в Англії до відкриття провадження. Розглядаючи цю справу, суд постановив, що іноземні правила про "relation back" не мають сили в Англії, а права, набуті за англійським правом до дати банкрутства, залишаються чинними. Це рішення заклало основу принципу modified universalism, згідно з яким англійські суди прагнуть співпрацювати з іноземними процедурами банкрутства, але лише настільки, наскільки це сумісно з англійським правом та справедливістю. Вплив цієї справи простежується у сучасних рішеннях, таких як Re HIH Casualty та Singularis, де підтверджено, що англійські суди не дозволяють іноземним нормам порушувати права кредиторів щодо активів в Англії. Це підкреслює територіальний підхід та захист кредиторських прав у випадках транскордонної неплатоспроможності. Lord Dunedin у цьому рішенні зазначив: "Якщо суд бачить, що вже існує процес універсального розподілу активів банкрута, він не повинен дозволяти дії на своїй території, які б заважали цьому процесу". Ця цитата демонструє прагнення англійських судів до міжнародної координації, але водночас підтверджує, що така координація не може порушувати фундаментальні принципи англійського права. Тому, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розгляд заяви про грошові вимоги щодо заборгованості за договором постачання товарів у межах справи про банкрутство, яка розглядається судом, жодним чином не протирічить принципам англійського права. Також, місцевий господарський суд зазначив, що у справі Re HIH Casualty and General Insurance Ltd [2008] UKHL 21 Палата лордів розглядала питання міжнародної координації у процедурі неплатоспроможності. Група австралійських страхових компаній HIH перебувала у ліквідації в Австралії, але мала активи в Англії, переважно вимоги за договорами перестрахування. Австралійський суд звернувся до англійського суду з проханням передати ці активи австралійським ліквідаторам для розподілу відповідно до австралійського законодавства. Альтернативою було окреме провадження в Англії за правилами Insolvency Act 1986. Палата лордів постановила, що англійський суд може і повинен надавати допомогу іноземному суду, якщо це узгоджується зі справедливістю та публічним порядком Англії. Суд визнав, що хоча пріоритети розподілу в Австралії відрізняються від англійських, це не є перешкодою для співпраці, оскільки принцип пропорційного задоволення вимог кредиторів (pari passu) дотримується в обох юрисдикціях. Lord Hoffmann сформулював ключовий принцип: "Основне правило міжнародного приватного права, яке застосовується у цій справі, - це принцип (модифікованого) універсалізму, який є "золотою ниткою" англійського права транскордонної неплатоспроможності з XVIII століття. Цей принцип вимагає, щоб англійські суди, наскільки це сумісно зі справедливістю та публічним порядком, співпрацювали з судами країни основної ліквідації, забезпечуючи розподіл усіх активів компанії за єдиною системою". Це рішення підтвердило, що англійські суди можуть передавати активи іноземним ліквідаторам навіть за відмінностей у деталях розподілу, якщо загальні принципи справедливості дотримані. Рішення закріпило принцип modified universalism як основу підходу англійських судів до транскордонної неплатоспроможності, але водночас визначило його межі: він не є абсолютним і застосовується лише за умови відсутності порушення публічного порядку чи несправедливості для кредиторів. Цю Справу часто цитують у наступних рішеннях, таких як Rubin v Eurofinance [2012] та Singularis [2014], як приклад балансу між міжнародною співпрацею та захистом прав кредиторів. З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з твердженнями кредитора про відсутність перешкод щодо розгляду заяви Bunker Partner OU з кредиторськими вимогами до боржника у межах розгляду справи про банкрутство ТОВ "МГК Рейл", а наявність відповідного арбітражного застереження в Договорі не перешкоджає і не може перешкоджати реалізації кредитором права на участь у даній справі про банкрутство, що спростовує протилежні твердження апеляційної скарги. Так, з матеріалів справи вбачається і судом першої інстанції встановлено, що 10.04.2023 ТОВ "Бункер Партнер ОУ"/"Bunker Partner OU", Limited liability Company, (далі - продавець) та ТОВ "МГК Рейл" (далі - покупець) укладено договір №10-04/23 на поставку продуктів нафтопродуктів (авіаційного пального Jet A 1) (далі - договір). Відповідно до умов, зазначених у договорі, продавець зобов`язаний поставити, а покупець сплатити за поставлений товар його вартість відповідно до наданих продавцем рахунків (інвойсів) та товаро-супровідних документів. На виконання договору продавцем були здійснені постачання товару (авіаційного пального) покупцю у загальній кількості 5 777, 692 мт. на загальну суму 4 722 541, 00 (чотири мільйони сімсот двадцять дві тисячі п`ятсот сорок один дол. США. у період з 10.04.2023 по 31.12.2024. Також, продавцем були понесені витрати, пов`язані з забезпеченням постачання товарів на суму 947 712, 59 дол. США, а саме: витрати на фрахт судна, у розмірі: 336 000, 00 дол. США; витрати на страхування вантажу, у розмірі: 5 507, 50 дол. США; витрати через простій судна, у розмірі: 91 500, 00 дол. США; витрати через простій судна, у розмірі: 105 000, 00 дол. США; витрати через простій судна, у розмірі: 105 000, 00 дол. США; витрати через простій судна, у розмірі: 105 000, 00 дол. США; витрати через простій судна, у розмірі: 86 563, 00 дол. США; витрати на зберігання та перевантаження нафтопродуктів, у розмірі 103 998, 46 дол. США; витрати (додаткові) на зберігання та перевантаження нафтопродуктів, у розмірі: 9 144,13 дол. США. При цьому, продавець неодноразово звертався до покупця з листами з вимогами про сплату суми простроченої заборгованості за договором та суми штрафних санкцій, однак, покупець постійно повідомляв про те, що він визнає суму боргу, здійснює заходи з метою її погашення, але заборгованість боржника перед кредитором є несплаченою. Крім того, кредитором 17.11.2025 було долучено до матеріалів справи додаткові докази, що підтверджують грошові вимоги - документи про постачання товару та визнання боргу боржником з перекладом здійсненим Бюро перекладів "Лінгво-Україна" на українську мову, а саме: копію акту прийому зразків товару - авіаційного пального Jet A1 від 15.04.2023; копію розписки капітана про отримання товаросупровідних документів від 15.04.2023; копію сертифікату дозволу на відправку танкера та вимоги щодо якості авіаційного пального Jet A1 від 15.04.2023; копію сертифікату кількості авіаційного пального Jet A1 завантаженого на танкер Еліана від 15.04.2023; копію вимоги ТОВ "Бункер Партнер" до ТОВ "МГК Рейл" щодо сплати боргу за поставлене авіаційне пальне Jet A1від 03.07.2023; копію акту обліку часу вантажних операцій з завантаження танкеру Еліана від 15.04.2023; копію сертифікату походження товару - авіаційного пального Jet A1 для танкеру Еліана від 15.04. 2023; копію сертифікату якості та вимоги до якості авіаційного пального Jet A 1 від 11.04.2023; копію вантажного маніфесту для танкеру Еліана від 15.04.2023; копію коносаменту на танкер Еліана на 5 017, 611 м.т. Jet A1 від 15.04.2023; копію коносаменту на танкер ЕФЕ на 5 777, 692 м.т. Jet A1 від 07.05.2023; копію дозволу на перевезення танка з авіаційним пальним Jet A1 від 12.04.2023; копію акту виміру порожнин у танках після завантаження танкеру Еліана від 15.04.2023; копію гарантійного листа ТОВ "МГК Рейл" про визнання боргу та зобов`язань по сплаті від 20.04.2023 з перекладом на укр. мову; копію Додаткової угоди № 1 до Договору купівлі-продажу між ТОВ "Бункер Партнер" та ТОВ "МГК Рейл" на поставку авіаційного пального Jet A1 від 10.04.2023; копію додаткової угоди № 2 до договору купівлі-продажу між ТОВ "Бункер Партнер" та ТОВ "МГК Рейл" на поставку авіаційного пального Jet A1 від 10.04.2023; копію додаткової угоди № 3 до договору купівлі-продажу між ТОВ "Бункер Партнер" та ТОВ "МГК Рейл" на поставку авіаційного пального Jet A1 від 10.04.2023; копію договору купівлі-продажу між ТОВ "Бункер Партнер" та ТОВ "МГК Рейл" на поставку авіаційного пального Jet A1 від 10.04.2023. В подальшому, врахувавши додаткові пояснення розпорядника майна до повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог, кредитором 25.03.2026 було подано до суду додаткові докази на підтвердження грошових вимог, зокрема; копію ВМД № 1914 від 09.06.2023 щодо митного оформлення ТОВ "МГК Рейл" авіаційного пального Джет А 1 на суму 67 485 979,98 грн.; копію ВМД № 1917 від 10.06.2023 щодо митного оформлення ТОВ "МГК Рейл" авіаційного пального Джет А1 на суму 32 275 903,47 грн.; копію ВМД № 1940 від 14.06.2023 щодо митного оформлення ТОВ "МГК Рейл" авіаційного пального Джет А1 на суму 69 765 597,75 грн; копію акту передачі проб № 2 товару - авіаційного пального Jet A1 від 09.06. 2023 складеного компанією СЖС Україна. Переглядаючи в апеляційному порядку заявлені кредитором вимоги, суд зазначає, що ТОВ "МГК Рейл" придбало нафтопродукти (авіаційне пальне Джет А 1) у ТОВ "Бункер Партнер ОУ" для подальшого постачання його для потреб Міністерства Оброни України відповідно до укладеного з ним договору. Надалі ТОВ "МГК Рейл" здійснило постачання авіаційного пального на користь військових частин Міністерства Оборони України. Наявність у ТОВ "МГК Рейл" зазначених нафтопродуктів свідчить про те, що вони були отримані ним від кредитора ТОВ "Бункер Партнер ОУ" відповідно до умов укладеного договору №10-04/23 на поставку продуктів нафтопродуктів (авіаційного пального Jet A 1) в порту Рені, Україна. Крім того, доказами отримання нафтопродуктів ТОВ "МГК Рейл" від кредитора ТОВ "Бункер Партнер ОУ" є копії оформлених ТОВ "МГК Рейл" вантажних митних декларацій щодо розмитнення нафтопродуктів, які були отримані цим Підприємством у порту Рені, Україна, а саме: ВМД №1914 від 09.06.2023 щодо митного оформлення ТОВ "МГК Рейл" авіаційного пального Джет А 1 на суму 67 485 979,98 грн.; ВМД №1917 від 10.06.2023 щодо митного оформлення ТОВ "МГК Рейл" авіаційного пального Джет А1 на суму 32 275 903,47 грн.; ВМД №1940 від 14.06.2023 щодо митного оформлення ТОВ "МГК Рейл" авіаційного пального Джет А1 на суму 69 765 597,75 грн. Зазначені ВМД були належним чином оформлені, зареєстровані та використані ТОВ "МГК Рейл" як підстава для ввезення імпортованих товарів на митну територію України. Вони поміж іншого, є належними доказами того, що ТОВ "МГК Рейл" отримало поставлені ТОВ "Бункер Партнер ОУ" нафтопродукти від перевізника у порту Рені, Україна та здійснило ввезення отриманого товару на митну територію України. Також, доказом отримання ТОВ "МГК Рейл" нафтопродуктів, які були доставлені до порту Рені, Україна судном EFE є акт передачі проб, складений представником компанії СЖС Україна, яка супроводжувала приймання нафтопродуктів. Крім того, 16.04.2026 ТОВ "Бункер Партнер ОУ" з метою підтвердження інформації про здійснення постачань нафтопродуктів (авіаційного пального Jet A 1) на користь боржника надано суду наступні документи, які підтверджують, що ТОВ "МГК Рейл" отримало нафтопродукти, які прибули до України морським транспортом на судні Eliana до порту Рені, і були розмитнені з метою подальшого ввезення на митну територію України. Під час оформлення ВМД з метою розмитнення цих товарів, ТОВ "МГК Рейл" вказало у якості постачальника товару (авіаційного пального Джет А 1) саме ТОВ "Бункер Партнер ОУ". ТОВ "Бункер Партнер ОУ" надало копії оформлених ТОВ "МГК Рейл" вантажних митних декларацій щодо розмитнення нафтопродуктів, які були отримані цим Підприємством у порту Рені, Україна, а саме: ВМД №23UA9003150001933U4 від 01.05.2023 щодо митного оформлення ТОВ "МГК Рейл" авіаційного пального Джет А 1, яке було доставлено на судні Eliana на суму 56 704 229,26 грн.; ВМД №23UA903150001932U5 від 01.05.2023 щодо митного оформлення ТОВ "МГК Рейл" авіаційного пального Джет А1, яке було доставлено на судні Eliana на суму 64 072 575,43 грн.; ВМД №23UA903150001947U5 від 02.05.2023 щодо митного оформлення ТОВ "МГК Рейл" авіаційного пального Джет А1, яке було доставлено в Україну на судні Eliana на суму 39 968 824,86 грн. Зазначені ВМД були належним чином оформлені, зареєстровані та використані ТОВ "МГК Рейл" як підстава для ввезення імпортованих товарів на митну територію України. Вони є належними доказами того, що ТОВ "МГК Рейл" отримало поставлені ТОВ "Бункер Партнер" нафтопродукти від перевізника у порту Рені, Україна та здійснило ввезення отриманого товару на митну територію України. Також, доказом отримання ТОВ "МГК Рейл" нафтопродуктів, які були поставлені ТОВ "Бункер Партнер ОУ" до порту Рені, Україна є інформація, яку ТОВ "Бункер Партнер" отримало від Міністерства оборони України у відповідь на запит щодо кількості авіаційного пального, яке фактично було поставлено ТОВ "МГК Рейл" військовим частинам МОУ на виконання договору №286/1/23/10 від 16.03.2023 року. Міністерство оборони України листом №220/31/122 від 26.01.2026 року повідомило ТОВ "Бункер Партнер ОУ", що ТОВ "МГК Рейл" здійснило на виконання зазначеного договору постачання 9 447,72 м.т. авіаційного пального Джет А1, та отримало від Міністерства оборони України оплату у розмірі 462 938 242, 21 грн. При цьому ТОВ "МГК Рейл" не було поставлено Міністерству оборони України частину замовленого Товару на суму 66 261 714,59 грн. Судом першої інстанції було вірно взято до уваги пояснення кредитора стосовного того, що враховуючи особливості оформлення документів у процесі поставок товарів за договорами міжнародної поставки товарів, ТОВ "Бункер Партнер ОУ" не мало можливості оформлення двосторонніх актів приймання передачі кожної партії нафтопродуктів. Так само, ТОВ "Бункер Партнер ОУ" не мало можливості отримувати всю документацію від ТОВ "МГК Рейл" щодо імпорту нафтопродуктів, і лише отримало частину такої документації від свого контрагента. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що надані ТОВ "Бункер Партнер ОУ" копії вищевказаних ВМД були правомірно взяті до уваги місцевим господарським судом. Заперечення арбітражного керуючого щодо доведеності кредитором заявлених вимог з посиланням на принцип підвищеного стандарту доказування колегією суддів відхиляються з огляду на наступне. Згідно правової позиції Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 15.03.2023 року у справі №904/10560/17, у разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог. Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: - перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредитора здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредитора у справі про банкрутство суд виходить з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку. Також суд зазначає, що у справах про банкрутство існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, яка полягає серед іншого, що господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження документів (накладних, актів, поданих розрахунків, тощо), які надані кредитором в підтвердження його грошових вимог до боржника. (Відповідні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19). Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 КУзПБ (введеного в дію з 21.10.2019). Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено саме на заявника грошових вимог. Отже, в даному випадку, суд на підставі поданих до заяви кредитора документів вирішує питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником до боржника. У зв`язку з вищенаведеним, надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Отже, комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. При цьому, використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданої заяви з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог. Така правова позиція викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.09.2021 у справі №910/866/20, від 27.05.2021 у справі №924/556/20, від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 11.02.2020 у справі №904/8484/16, від 07.08.2019 року у справі №922/1014/18. Суд зауважує, що фактом невиконання боржником зобов`язання перед кредитором не може бути будь-яка заборгованість, а лише та заборгованість, яка є дійсно безспірною та очевидною для всіх учасників справи та суду, тобто не викликає розумного сумніву в її наявності. Під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити наступне. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів"). Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України"). У визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі"). Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19). Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів". Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18). Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Таку правову позицію висловив Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі №922/3928/20. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Вищенаведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у своїй постанові від 30.11.2021 року по справі №910/21182/15(910/16832/19). За ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, розглянувши заяву ТОВ "Бункер Партнер ОУ" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 6 448 136,17 дол. США, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням поданих кредитором додаткових пояснень із доданими до них доказами, врахувавши принцип вірогідності доказів та відсутність заперечень з боку боржника, судова колегія вважає, що доводи кредитора та надані ним і наявні у справі докази у їх сукупності на підтвердження факту поставки кредитором і отримання боржником товару та, як наслідок, заявлених кредиторських вимог є більш вірогідними, ніж доводи та докази на підтвердження протилежних тверджень арбітражного керуючого щодо відсутності поставки та необґрунтованості таких вимог, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про визнання кредиторських вимог ТОВ "Бункер Партнер ОУ" та включення їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ "МГК Рейл" на суму 5 670 254,09 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26.06.2025 становить: 236 222 785,39 грн. Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції було незаконно взято до уваги подані ТОВ "Бункер Партнер ОУ" докази на підтвердження своїх кредиторських вимог, є безпідставними та судом відхиляються з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявлених кредиторських вимог ТОВ "Бункер Партнер ОУ" було подано переклади документів українською мовою, виконані Бюро перекладів "Лінгво-Україна". Так, Верховний Суд у постанові від 12.03.2025 у справі №910/20940/21 звернув увагу на необхідність нотаріального посвідчення справжності підпису перекладача при поданні до суду документів юридичного характеру, складених іноземною мовою. Разом з тим, сама по собі відсутність такого посвідчення не свідчить про недопустимість відповідних доказів та не може бути безумовною підставою для відмови у визнанні кредиторських вимог, якщо обставини, на підтвердження яких вони подані, знаходять своє підтвердження іншими належними та допустимими доказами у справі. При цьому відповідно до частини п`ятої статті 96 ГПК України та статті 86 цього Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, досліджуючи їх у сукупності та взаємному зв`язку. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не поклав в основу своїх висновків виключно зазначені переклади, а здійснив комплексну оцінку всіх наявних у справі доказів, які у своїй сукупності підтверджують факт укладення договору, поставки товару та виникнення відповідної заборгованості. Крім того, колегія суддів враховує, що боржник у ході розгляду справи не заперечував ані факту укладення договору, ані факту отримання товару, ані розміру заявленої заборгованості. І хоча відсутність таких заперечень сама по собі не звільняє кредитора від обов`язку доведення заявлених вимог, вона є обставиною, яка підлягає врахуванню судом під час оцінки доказів у їх сукупності та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно врахував подані ТОВ "Бункер Партнер ОУ" докази в сукупності з іншими матеріалами справи, а тому доводи апеляційної скарги про незаконність їх прийняття та оцінки є необґрунтованими і не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду. Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що подані кредитором документи не є належними доказами поставки товару. Так, Договір постачання авіаційного пального є зовнішньоекономічним правочином між резидентом Естонії та резидентом України, виконання якого здійснюється з застосуванням умов DPU Інкотермс 2020 із доставкою до порту Рені, Україна. Правила Інкотермс не передбачають складання актів приймання-передачі та видаткових накладних у форматі, прийнятому для договорів між резидентами України. Натомість, документами, що підтверджують постачання за умов DPU, є: коносаменти (Bills of Lading), вантажно-митні декларації (ВМД), акти приймання товару інспекційними компаніями (у даному випадку - СЖС Україна), рахунки фактури (інвойси). Надані кредитором докази, а саме: (1) вантажні митні декларації №1914 від 09.06.2023 року, №1917 від 10.06.2023 року, №1940 від 14.06.2023 року, №23UA9003150001933U4 від 01.05.2023 року, №23UA903150001932U5 від 01.05.2023 року, № 23UA903150001947U5 від 02.05.2023 року; (2) акт передачі проб від 09.06.2023 року, складений компанією СЖС Україна; (3) гарантійний лист боржника; (4) лист Міністерства оборони України; (5) фінальний інвойс №14611F від 21.06.2023 року на суму 5 670 254,09 дол. США, - у сукупності підтверджують факт постачання авіаційного пального ТОВ "МГК Рейл" та наявність заборгованості. Щодо вантажних митних декларацій: апелянт стверджує, що ВМД не є первинними документами, що підтверджують факт господарської операції. Дійсно, за нормами Митного кодексу України митна декларація фіксує факт поміщення товарів у відповідний митний режим. Разом з тим, у контексті зовнішньоекономічних поставок оформлення ВМД є невід`ємним елементом ввезення товару на митну територію України та безпосередньо пов`язане з фактичним переміщенням товару. ВМД у поєднанні з іншими доказами (коносаменти, акт СЖС) формують достатню доказову базу для підтвердження поставки. Щодо гарантійного листа боржника, то даний документ підтверджує факт визнання боржником своєї заборгованості перед кредитором та зобов`язання здійснити оплату після отримання коштів від кінцевого покупця (Міністерства оборони України). Хронологічний аргумент апелянта (лист датований 20.04.2023, а ВМД - пізнішими датами) не спростовує доказової цінності гарантійного листа, оскільки він свідчить про намір боржника оплатити отримані нафтопродукти в рамках відносин, що тривали. Щодо листа Міністерства оборони України, то лист Департаменту матеріального забезпечення МОУ підтверджує, що ТОВ "МГК Рейл" поставляло авіаційне паливо Jet A-1 на виконання договору №286/1/23/10 від 16.03.2023 року. Факт, що МОУ підтверджує недопоставку 1352,28 тони, опосередковано свідчить про те, що частина палива (9 447,72 тони) була поставлена саме за рахунок товару, придбаного у ТОВ "Бункер Партнер ОУ". Апелянт стверджує, що витрати на суму 947 712,59 дол. США (фрахт, страхування, демередж, зберігання та перевантаження) не підтверджені первинними документами. Разом із тим, обов`язок відшкодування зазначених витрат Покупцем прямо передбачений пунктом 5 Додаткової угоди №1 до Договору. Включення цих витрат до фінального рахунку-фактури № 14611F від 21.06.2023 підтверджує їх розмір та підставу виникнення. Тобто, сам факт понесення таких витрат логічно випливає з умов поставки товарів морським транспортом відповідно до укладеного договору купівлі - продажу товарів на умовах, які встановлені за домовленістю Сторін та підтверджується специфікою морського перевезення вантажів. За таких обставин, переглянувши в апеляційному порядку законність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в оскаржувані частині, дослідивши матеріали справи та додані до неї документи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про визнання кредиторських вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ "МГК Рейл" на суму 5 670 254,09 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26.06.2025 становить: 236 222 785, 39 грн. В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"). Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвалу місцевого господарського суду в оскаржуваній частині прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є недоведеними, безпідставними, необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування ухвали суду першої інстанції у відповідній частині не вбачається. Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги арбітражного керуючого Ципляка П.С. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 року у даній справі в частині визнання ТОВ "Бункер Партнер ОУ" кредитором боржника на суму 5 670 254,09 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26.06.2025 становить 236 222 785,39 грн., така апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на скаржника. Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 року у справі №910/4140/25 залишити без задоволення. 2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 року у справі №910/4140/25 в частині визнання грошових вимог ТОВ "Бункер Партнер ОУ" до боржника залишити без змін. 3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі. 4.Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства. Повний текст постанови підписано 08.07.2026 року. Головуючий суддя О.М. Остапенко Судді С.Р. Станік Б.В. Отрюх

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»