Постанова 4873 № 910/3027/24 (553/2014/24)

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" липня 2026 р. Справа№ 910/3027/24 (553/2014/24) Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пантелієнка В.О. суддів: Доманської М.Л. Отрюха Б.В. секретар судового засідання Дюкарєва І.М. за участю представників згідно протоколу судового засідання, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення господарського суду м.Києва від 11.03.2026р. (повний текст складено 23.03.2026р.) у справі №910/3027/24(553/2014/24) (суддя Чеберяк П.П.) за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до 1.Акціонерного товариства (далі - АТ) "Дельта Банк" 2.Товариства з обмеженої відповідальністю "Фінансова компанія (далі - ТОВ "ФК) "Інвестохіллс Веста" 3.Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Український промисловий банк" про припинення іпотеки в межах справи №910/3027/24 за заявою ОСОБА_3 до ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про банкрутство ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду м.Києва від 11.03.2026р. у справі №910/3027/24(553/2014/24) відмовлено в задоволенні позову. Не погоджуючись із винесеним рішенням, 30.03.2026р. через відділ поштового зв`язку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу на рішення господарського суду м.Києва від 11.03.2026р. у справі №910/3027/24(553/2014/24), в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким визнати припиненою іпотеку за Іпотечним договором, посвідченим 17.12.2010р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвою Н.П. та зареєстрованим в реєстрі за №5868; зняти заборону на нерухоме майно, а саме з квартири АДРЕСА_1 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна запис про обтяження нерухомого майна №10626988 від 17.12.2010р.; виключити запис №38692248 про проведену державну реєстрацію іпотеки за Іпотечним договором ВРД №389792-794 від 17.12.2010р., що був укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полежаєвою Н.П. та зареєстрований в реєстрі за №5869; зняти заборону на нерухоме майно, а саме з квартири АДРЕСА_1 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна запис про обтяження нерухомого майна №7919665 від 16.09.2008р.; виключили запис №7919784 про проведену державну реєстрацію іпотеки за Іпотечним договором 61/Zквіп-08 від 16.09.2008р., що був укладений між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Полєжаєвим О.Є. та зареєстрованим в реєстрі за №3577; змінити розподіл судових витрат та покласти на відповідачів витрати позивачів зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. У відзивах на апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" просять відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду м.Києва від 11.03.2026р. у справі №910/3027/24(553/2014/24) залишити без змін. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення господарського суду м.Києва від 11.03.2026р. у справі №910/3027/24(553/2014/24) та призначено її до розгляду на 01.06.2026р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026р. у судовому засіданні у справі №910/3027/24(553/2014/24) оголошено перерву до 06.07.2026р. згідно ст.216 ГПК України. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивачів та відповідача-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст.13 ГПК України). У провадженні господарського суду м.Києва перебуває справа№ 910/3027/24 за заявою ОСОБА_3 про банкрутство ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою господарського суду м.Києва від 01.04.2024р.. 20.06.2024р. до Ленінського районного суду м.Полтави звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про припинення іпотеки. Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 21.06.2024р. було відкрито провадження у справі №553/2014/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 13.08.2024р. було залучено до участі у справі №553/2014/24 в якості співвідповідачів ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та ТОВ "Український промисловий банк"; відкладено підготовче засідання. Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 18.10.2024р. було передано цивільну справу №553/2014/24 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста", ТОВ "Український промисловий банк" про припинення іпотеки до господарського суду м.Києва для розгляду в межах справи №910/3027/24 про банкрутство. Ухвалою господарського суду м.Києва від 16.12.2024р. було прийнято справу №553/2014/24 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ "ФК "Інвестохіллс веста", ТОВ "Український промисловий банк" про припинення іпотеки до розгляду в межах справи №910/3027/24 про банкрутство ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста"; призначено підготовче засідання. Ухвалою господарського суду м.Києва від 26.05.2025р. у справі №910/3027/24(553/2014/24) було задоволено заяву позивача про заміну відповідача у справі; замінено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на належного відповідача Акціонерне товариство "Дельта Банк"; розгляд справи відкладено. Ухвалою господарського суду м.Києва від 10.09.2025р. у справі №910/3027/24(553/2014/24) було закрито підготовче провадження та призначено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ "Дельта Банк", ТОВ "ФК "Інвестохіллс веста", ТОВ "Український промисловий банк" про припинення іпотеки в межах справи № 910/3027/24 про банкрутство ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" до судового розгляду по суті. Переглянувши матеріали справи, оцінивши докази, апеляційний суд зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2010р. між АТ "Дельта Банк" та фізичною особою-підприємцем Бабенко В.В. було укладено кредитний договір № НКЛ-2004517, згідно якого Банком надано ОСОБА_2 кредитні кошти в розмірі 253 568,50 грн. зі сплатою 16% річних з кінцевим терміном повернення заборгованості до 13.09.2013р. З метою забезпечення належного виконання зобов`язань ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором № НКЛ-2004517, між АТ "Дельта Банк", як іпотекодержателем, а також ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як іпотекодержателями, було укладено іпотечний договір, посвідчений 17.12.2010р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвою Н.П. за реєстровими № 5868, на підставі якого позивачі передали в іпотеку АТ "Дельта Банк" належне їм на праві спільної часткової власності нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . У зв`язку з посвідченням вказаного іпотечного договору, приватним нотаріусом на підставі ст.73 Закону України "Про іпотеку" було накладено заборону на відчуження нерухомого майна - предмету іпотеки, зареєстровану в реєстрі за № 5869. Згідно наданої позивачами інформаційної довідки з державних реєстрів № 377595321 від 08.05.2024р., заборону на нерухоме майно (предмет іпотеки за Іпотечним договором, укладеним з АТ "Дельта Банк", було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 17.12.2010р. за реєстраційним номером 10626988). В жовтні 2012 року, у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № НКЛ-2004517, АТ "Дельта Банк" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 578 712,49 грн. Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.11.2012р. у справі №18/1936/12 позов АТ "Дельта Банк" було задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ "Дельта Банк" заборгованість у розмірі 190 937,23 грн. та судовий збір. На примусове виконання вказаного рішення господарським судом Полтавської області було видано наказ від 14.12.2012р., який у подальшому було пред`явлено АТ "Дельта Банк" до примусового виконання до Подільського відділу державної виконавчої служби у м.Полтава. З копії постанови Подільського відділу державної виконавчої служби у м.Полтава від 22.06.2018р. вбачається, що виконавче провадження № 36294041 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 14.12.2012р. у справі №18/1936/12 було закінчено на підставі п.9 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження". Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом про визнання припиненим іпотечного договору, посвідченого 17.12.2010р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвою Н.П. за реєстровими № 5868, зняття заборони на нерухоме майно, а саме квартири АДРЕСА_1 та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження нерухомого майна № 7919665 від 16.09.2008р., а також виключення запису про проведену державну реєстрацію іпотеки за іпотечним договором № 5868 від 17.12.2010р., що був укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвою Н.П. за реєстровими № 5869. У відзиві на позов АТ "Дельта Банк" щодо задоволення позову заперечив з посиланням на те, що позивачами при зверненні до суду з даними позовними вимогами допущено дефект суб`єктного складу сторін даного господарського спору в частині визначення АТ "Дельта Банк" відповідачем у правовідносинах, які складають предмет розгляду цієї господарської справі, обрано неналежний спосіб судового захисту в частині вимог про визнання припиненим договору іпотеки та не доведено належними та допустимими доказами порушення їх прав та охоронюваних законом інтересів саме з боку Банку. ТОВ "ФК "Інвестохіллс веста" у відзиві на позов також заперечив щодо задоволення позовних вимог з тих підстав, що сума заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 в повному обсязі не погашена, та станом на день подання відзиву (02.10.2024р.) становить 268 376,12 грн., з яких: 29 433,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 196 770,38 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом, 1 960,00 грн. - 3 % річних, 42 172,59 грн. - інфляційні втрати. Місцевим судом вірно вказано, що розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом. Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем. Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст.20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Так, звертаючись до суду із даним позовом, позивачі посилаючись на те, що зобов`язання позичальника за кредитним договором № НКЛ-2004517 від 17.12.2010р. виконані в повному обсязі, просять: визнати припиненим іпотечний договір, посвідчений 17.12.2010р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвою Н.П. за реєстровими № 5868; зняти заборону на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження нерухомого майна № 7919665 від 16.09.2008р.; виключити запис про проведену державну реєстрацію іпотеки за іпотечним договором № 5868 від 17.12.2010р., що був укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвою Н.П. за реєстровими № 5869. Відповідно до ч.1 ст.15, п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання права (що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність, або й відсутність обов`язків); припинення правовідношення. За змістом правила, викладеного в ч.1 ст.593 ЦК України, відбувається припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов`язання, що забезпечено у такий спосіб. Встановлення факту припинення основного зобов`язання в результаті його належного виконання має своїм наслідком також й припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки. Місцевим судом правильно зазначено, що звернення особи до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припинена, на підставі ч.1 ст.593 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору. Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін (ст.ст.3, 12-15, 20 ЦК України), Верховний Суд зробив висновок, що у разі невизнання кредитором права іпотекодавця, передбаченого ч.1 ст.593 ЦК України, на припинення зобов`язання, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі п.1 ч.2 ст.16 ЦК України. Отже, апеляційний суд погоджується з місцевим судом, що право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору іпотеки чи шляхом припинення зобов`язання за договором. Так, звертаючись до суду із позовом у цій справі, позивачі у прохальній частині позовної заяви просять визнати іпотечний договір припиненим. При цьому, на обґрунтування своїх вимог як фактичні підстави позову визначали те, що зобов`язання за кредитним договором припинилося у зв`язку із його належним виконанням, тому іпотека за договором, яким забезпечувалося виконання кредитного договору як основного зобов`язання, також є припиненою як похідне зобов`язання. Як на правові підстави вимог, позивачі посилаються на ст.ст.598, 599 ЦК України. З матеріалів справи вбачається, що доводи ТОВ "ФК "Інвестохіллс веста" щодо того, що сума заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 в повному обсязі не погашена, та станом на день подання відзиву (02.10.2024р.) становить 268 376,12 грн., позивачами не спростовано належними та допустимими доказами. Оцінюючи правомірність та ефективність обрано способу захисту, суд першої інстанції виходив з того, що договір, в першу чергу, є домовленістю сторін. Договір як документ - є оформленням цієї домовленості. Під договором також розуміється й правовідношення, що виникло на підставі цієї домовленості; змістом такого правового відношення є певні права та обов`язки сторін. Так, положеннями ст.ст.598, 651, 652 ЦК України, зокрема, передбачені підстави припинення зобов`язання, підстави для зміни або розірвання договору, а положеннями вимог спеціального законодавства, якими врегульовані іпотечні правовідносини та, зокрема, ст.ст.17-19 Закону України "Про іпотеку" визначені підстави для припинення іпотеки, істотні умови договору іпотеки і порядок внесення змін та доповнень до іпотечного договору. За імперативними вимогами ч.1ст.17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Вказаною імперативною нормою визначені підстави припинення іпотеки, за якою припинення іпотеки з інших підстав ніж ті, що визначені у вказаній статті, є можливим лише у випадку, коли така підстава припинення встановлена законом. Між тим зміст імперативних норм ч.1 ст.17 Закону України "Про іпотеку", який є спеціальним законом та визначений вказаною статтею перелік підстав припинення іпотеки, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2021р. у справі №916/1415/19, зокрема, виснувала, що визнання договору іпотеки припиненим є неналежним способом захисту прав особи. Так, Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду про те, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України). Тобто договірні правовідносини виникають саме на підставі договорів. Водночас поняття правочину (зокрема поняття договору) і поняття правовідносин не є тотожними. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК України). Правовідносинами є відносини, змістом яких є права та обов`язки сторін. Зокрема, змістом зобов`язальних правовідносин є обов`язок однієї сторони (боржника) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії та кореспондуюче право кредитора вимагати від боржника виконання цього обов`язку (ч.1 ст.509 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком про наявність тісного зв`язку між договорами та договірними правовідносинами, оскільки такі правовідносини виникають саме з договорів, а подальший розвиток правовідносин може бути зумовлений, у тому числі (але не виключно), умовами договору. Водночас подальші зміни правовідносин, зокрема припинення прав та обов`язків з договору, не обов`язково пов`язані зі зміною чи припиненням договору. Апеляційний суд вважає, що належним способом захисту прав іпотекодавця є саме визнання іпотеки за іпотечним договором, такою, що припинена, а не визнання припиненим іпотечного договору. У зв`язку із тим, що належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку, то відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ч.2 ст.593 ЦК України, ч.3 ст.17 Закону України "Про іпотеку"). Таким чином, апеляційний суд погоджується з місцевим судом, що обраний позивачами спосіб захисту порушених прав шляхом визнання договору іпотеки припиненим та скасування запису про державну реєстрацію є неналежним та неефективним, оскільки не призведе до поновлення прав позивачів. В свою чергу, обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021р. у справі №916/1415/19 (п.6.21), від 02.02.2021р. у справі №925/642/19 (п.52), від 22.06.2021р. у справі №200/606/18 (п.76), від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц (п.155). Враховуючи вищевикладене, місцевий суд законно і обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні позову до АТ "Дельта Банк", ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", ТОВ "Український промисловий банк" про припинення іпотеки. Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 11.03.2026р. у справі №910/3027/24(553/2014/24) - без змін. Справу №910/3027/24(553/2014/24) повернути до господарського суду м.Києва. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства. Повний текст постанови складений 08.07.2026р. Головуючий суддя В.О. Пантелієнко Судді М.Л. Доманська Б.В. Отрюх