Постанова 4824 № 757/36284/19-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 9 червня 2020 року місто Київ справа № 757/36284/19-ц апеляційне провадження № 22-ц/824/827/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Головачова Я.В., суддів: Вербової І.М., Шахової О.В., за участю секретаря судового засідання Коцюрби Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Печерського районного суду міста Києва у складі судді Бусик О.Л. від 17 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Дельта Банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Явдюк Наталія Анатоліївна, про визнання зобов`язання виконаними, припинення іпотечного договору та зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 17 червня 2005 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 173/ПВ-05 (далі - кредитний договір), за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 50 000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних строком до 16 червня 2008 року. В цей же день у забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 173/ФКВ-05 (далі - договір іпотеки), за умовами якого іпотекодавець передав банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , а нотаріусом накладено заборону на її відчуження. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28 січня 2008 року за позовом ТОВ "Український промисловий банк" до ОСОБА_1 звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , з метою погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 211 648 грн. 94 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Український промисловий банк" судовий збір у розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. 30 червня 2010 року ТОВ "Український промисловий банк" уклало з ПАТ "Дельта Банк" (далі - Банк) договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" набуло всі права й обов`язки кредитора за кредитним договором № 173/ПВ-05 від 17 червня 2005 року та договором іпотеки № 173/ФКВ-05 від 17 червня 2005 року. У лютому 2013 року ПАТ "Дельта Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 173/ПВ-05, проте рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року, залишеним без змін рішенням Апеляційного суду міста Києва від 10 березня 2015 року, Банку відмовлено у задоволенні позову, оскільки встановлено, що ОСОБА_1 погашено кредитну заборгованість в повному обсязі. Незважаючи на погашення позивачем кредитної заборгованості, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" здійснюються дії щодо реалізації предмету іпотеки (квартира АДРЕСА_1 ). Посилаючись на відсутність кредитних зобов`язань та відповідно припинення іпотеки, позивач просив суд визнати виконаним зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за кредитним договором 173/ПВ-05 від 17 червня 2005 року; припинити іпотечний договір № 173/ФКВ-05 від 17 червня 2005 року у зв`язку з виконанням основного зобов`язання; зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Явдюк Н.А. зняти заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження цього майна. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано припиненим іпотечний договір № 173/ФКВ-05від 17 червня 2005 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Український промисловий банк", правонаступником якого є АТ "Дельта Банк", у зв`язку з виконанням основного зобов`язання. Знято заборону на відчуження нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , та виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, запис про обтяження цього майна. В іншій частині вимог відмовлено. Стягнуто з АТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 689 грн. 40 коп. У поданій апеляційній скарзі АТ "Дельта Банк", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд дійшов помилкового висновку про виконання позивачем кредитних зобов`язань в повному обсязі, оскільки під час передачі активів та кредитних зобов`язань від ТОВ "Український промисловий банк" до ПАТ "Дельта Банк" розмір заборгованості за спірним кредитним договором рахувався у розмірі 19 624,09 доларів США; суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач не просив знімати заборону на відчуження нерухомого майна, а зазначав про необхідність зобов`язання приватного нотаріуса вчинити такі дії; суд помилково стягнув судовий збір у повному обсязі, оскільки позов задоволено частково; позивачем не зазначено у чому саме полягають порушення його прав відповідачем, оскільки вимога щодо припинення іпотечного договору стосується ТОВ "Український промисловий банк". Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання основного зобов`язання виконаним не оскаржується, а тому в силу статті 367 ЦПК України судом апеляційної інстанції не перевіряється. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Інші учасники справи відзиви на апеляційну скаргу до суду не подали. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення з підстав її необґрунтованості. Інші учасники справи в суд апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом установлено, що 17 червня 2005 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 173/ПВ-05, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 50 000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних строком до 16 червня 2008 року. В цей же день у забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 173/ФКВ-05, за умовами якого іпотекодавець передав банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , а нотаріусом накладено заборону на її відчуження. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28 січня 2008 року за позовом ТОВ "Український промисловий банк" до ОСОБА_1 звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , з метою погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 211 648 грн. 94 коп; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Український промисловий банк" судовий збір у розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. 30 червня 2010 року ТОВ "Український промисловий банк" уклало з ПАТ "Дельта Банк" договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" набуло всі права й обов`язки кредитора за кредитним договором № 173/ПВ-05 від 17 червня 2005 року та договором іпотеки № 173/ФКВ-05від 17 червня 2005 року. У лютому 2013 року ПАТ "Дельта Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 156 855 грн. 35 коп. Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 21 травня 2013 року позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено в повному обсязі. 6 серпня 2014 року ухвалою Деснянського районного суду міста Києва заочне рішення від 21 травня 2013 року скасовано та рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року, залишеним без змін рішенням Апеляційного суду міста Києва від 10 березня 2015 року, Банку відмовлено у задоволенні позову, оскільки на підставі квитанцій встановлено повну сплату заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 173/ПВ-05 від 17 червня 2005 року. Звертаючись до суду з вимогою про припинення договору іпотеки, ОСОБА_1 посилався на виконання ним умов кредитного договору (основне зобов`язання). Згідно з частиною 1 статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Так, за змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема заставою. Окремим видом застави є іпотека (стаття 575 ЦК України). Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки (статті 11 Закону України "Про іпотеку"). За змістом статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Оскільки рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року, яке набрало законної сили, встановлено виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 173/ПВ-05 від 17 червня 2005 року, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку щодо припинення договору іпотеки у зв`язку з виконанням основного зобов`язання та наявності підстав для зняття заборони на відчуження спірного нерухомого майна, яке було предметом іпотеки. Доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновку суду першої інстанції про виконання позивачем зобов`язань за спірним кредитним договором, оскільки під час передачі активів та кредитних зобов`язань від ТОВ "Український промисловий банк" до ПАТ "Дельта Банк" розмір заборгованості за спірним кредитним договором рахувався у розмірі 19 624,09 доларів США, є необґрунтованими та спростовується вищенаведеним. При цьому доказів наявності у позивача заборгованості, станом на час розгляду справи, за спірним кредитним договором матеріали справи не містять. Колегія суддів не погоджується з посиланням у апеляційній скарзі на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, знімаючи заборону на відчуження нерухомого майна, оскільки визнаючи зобов`язання за договором іпотеки припиненими, зняття заборони відчуження майна та виключення таких відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, запису про обтяження цього майна є взаємопов`язаними та такими, що випливають одна з одної. Посилання у апеляційній скарзі на те, що вимога про припинення іпотечного договору стосується ТОВ "Український промисловий банк", а тому позивачем не доведено порушення Банком його прав, відхиляються колегією суддів, оскільки АТ "Дельта Банк" набуло право вимоги за кредитним договором № 173/ПВ-05 від 17 червня 2005 року і здійснює заходи щодо стягнення з позивача заборгованості, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, саме між сторонами існує спір в частині припинення договору іпотеки № 173/ФКВ-05 від 17 червня 2005 року. Разом з тим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині помилковості стягнення з відповідача судового збору в повному обсязі у розмірі 2 689 грн. 40 коп., оскільки позов ОСОБА_1 задоволено частково, а тому з урахуванням пропорційності з АТ "Дельта Банк" підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 536 грн. 80 коп., відповідно рішення суду першої інстанцій в цій частині підлягає зміні. Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору по суті позовних вимог ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, проте підлягає зміні в частині розподілу судових витрат. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково. Змінити рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року в частині розподілу судових витрат, зменшивши суму судового збору, що підлягає стягненню з акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь ОСОБА_1 , з 2 689 грн. 40 коп. до 1 536 грн. 80 коп. В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року залишити без змін. Поновити виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 25 червня 2020 року. Головуючий Я.В. Головачов Судді: І.М. Вербова О.В. Шахова