Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/549/26

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/549/26 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Принцевської Н.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» на рішення Господарського суду Одеської області від 06 травня 2026 року (повний текст складено 18.05.2026) у справі № 916/549/26 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» до відповідача: Одеської регіональної торгово-промислової палати про стягнення 242 769,77 грн. суддя суду першої інстанції: Сулімовська М.Б. місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2026 Товариство з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» (позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської регіональної торгово-промислової палати (відповідач, ОРТПП) стягнення заборгованість у сумі 242 769,77 грн., з якої 161 288,00 грн. основний борг, 59 110,84 грн. пеня, 5 859,39 грн. 3% річних, 16 511,54 грн. інфляційні нарахування та витрати по сплаті судового збору. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Одеською регіональною торгово-промисловою палатою умов Договору № 2024/09/23 від 23.09.2024 в частині повної оплати за надані послуги за Актом виконаних робіт від 26.11.2024. Також, у зв`язку з несплатою повної вартості отриманих за вказаним Договором послуг, з 03.12.2024 настало прострочення грошового зобов`язання, внаслідок чого нараховані штрафні та фінансові санкції. Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.05.2026 у справі №916/549/26 (суддя Сулімовська М.Б.) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» до Одеської регіональної торгово-промислової палати про стягнення 242769,77 грн. відмовлено. Судові витрати зі сплати судового збору покладено на позивача. Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач не довів виникнення у відповідача обов`язку щодо оплати вартості попереднього аудиторського звіту. Умовами договору передбачалося надання та оплата виключно остаточного аудиторського звіту, тоді як складання попереднього звіту, його вартість, порядок та строки оплати сторонами не були погоджені. Доказів надання відповідачу остаточного аудиторського звіту матеріали справи не містять, а неможливість виконання договору не доведена як така, що виникла не з вини виконавця. Крім того, на момент вирішення спору договір, на виконання якого позивач заявляв вимоги, був визнаний недійсним, що виключає можливість стягнення оплати на підставі його умов. При цьому позивач не обрав належний спосіб захисту свого права, не заявив вимог про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, та не довів наявності підстав для відшкодування вартості фактично отриманих відповідачем послуг. За таких обставин суд визнав вимоги про стягнення основної заборгованості необґрунтованими, а похідні вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат такими, що також не підлягають задоволенню. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2026 у справі №916/549/26 повністю. Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» до Одеської регіональної торгово-промислової палати задовольнити повністю. Стягнути з Одеської регіональної торгово-промислової палати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» 242 769,77 грн. та судові витрати, понесені у зв`язку з поданням позову та апеляційної скарги. Також апелянт просить долучити до матеріалів справи додаткові докази. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на такі обставини: - суд першої інстанції поклав в основу рішення правову позицію, яка була скасована Верховним Судом, а саме те, що правова конструкція, яку місцевий господарський суд першої інстанції поклав в основу рішення, не могла вважатися сталою. Її подальше використання, як визначального мотиву для відмови у позові є передчасним і таким, що суперечить правовій позиції Верховного Суду; - суд неповно з`ясував характер і обсяг виконаних робіт, а саме не виконав вимоги ст.73-79, 86 Господарського процесуального кодексу України; - Акт №34 та часткова оплата 100 000,00 грн. є належним доказом прийняття результату робіт; - Неправильно застосовані норми матеріального права, звивши спір до неналежної правової кваліфікації позовних вимог; - Не надано належної відповіді на всі доводи позивача, чим було порушено право на справедливий суд. За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 08.06.2026, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І. Враховуючи те, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 вирішено питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "Наш аудит" було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів справи №916/549/26 до суду апеляційної інстанції. 15.06.2026 матеріали справи №916/549/26 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит2 на рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2026 у справі №916/549/26. Ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. 08.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» надійшло клопотання про долучення доказів, відповідно до якого просив прийняти клопотання до розгляду, долучити до матеріалів справи додаткові докази, надати цим доказам оцінку в сукупності під час апеляційного перегляду. 16.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» надійшло клопотання про долучення виправленої редакції документа. 25.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» надійшло клопотання, в якому останній просить здійснювати розгляд справи №916/549/26 у судовому засіданні з повідомленням/викликом учасників справи, оскільки у справі існують конкретні обставини, які об`єктивно зумовлюють необхідність проведення судового засідання з повідомленням учасників справи. Позивач зазначає, що справа пов`язана з виконанням договору про проведення аудиту, оцінкою фактичного обсягу аудиторських процедур, створенням результату аудиторської роботи, його отриманням, збереженням та використанням відповідачем. Крім того, апелянт зазначає про те, що ним подано клопотання про долучення додаткових доказів та доказів їх походження, зокрема електронних доказів, отриманих з офіційного веб-сайту Одеської регіональної торгово-промислової палати та подані докази стосуються істотних для справи питань. Також, позивач зазначає про те, що справа має значення для нього та усні пояснення представника апелянта необхідні для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2016 у справі №916/549/26 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» про розгляд справи №916/549/26 з викликом сторін відмовлено. 25.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» надійшло клопотання про долучення додаткових доказів та доказів їх походження. Так, в обґрунтування неподанням додаткових доказів до суду першої інстанції заявник зазначає, що після отримання судового рішення, стало очевидно, що суд першої інстанції не надав належної оцінки фактичному обсягу виконаних аудиторських процедур, а також обставинам отримання та використання результату роботи відповідачем. Подані докази не є новоствореними документами для цілей апеляційного розгляду, вони є електронною фіксацією документів, що перебували у відкритому файловому сховищі офіційного веб-сайту ОРТПП. Так, апелянт просить долучити до матеріалів справи наступні додаткові документи: - Пакет доказів щодо Реєстру членів ОРТПП станом на 22.11.2024; - Витяг з ЄДР стосовно ОРТПП, станом на 18.11.2024; - Виписка з ЄДР; - Попередній звіт незалежного аудитора щодо діяльності ОРТПП станом на 30.09.2024; - Дані про нарахування заробітної плати ОРТПП з 2019-2023, та інші додаткові документи. 30.06.2026 від представника Одеської регіональної торгово-промислової палати до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просив у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» - відмовити, рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2026 у справі № 916/549/26- залишити без змін. У відзиві представник відповідача зазначає, що рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2026 у справі №916/549/26 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, натомість апеляційна скарга є безпідставною та не підлягає задоволенню з наступних підстав: - судом першої інстанції не поклав в основу рішення правову конструкцію, яка скасована Верховним Судом, а навпаки належним чином було досліджено матеріали справи та фактичні обставини справи; - за Договором від 23.09.2024 оплата послуг здійснюється у два етапи: авансовий платіж і остаточний розрахунок за результатами надання послуг та отримання результатів аудиту, але ж ніяк не за надання попереднього звіту, який умовами Договору не передбачений. Крім того у відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача вважає безпідставним клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» про залучення додаткових доказів до матеріалів справи, оскільки додаткові докази, які не були подані до суду першої інстанції приймаються судом приймаються лише у виняткових випадках. Разом з тим, також 30.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» надійшло клопотання про витребування електронних доказів, відповідно до якого просив визнати поважними причини неможливості самостійності подання апелянтом електронних доказів, витребувати у ОРТПП електроні докази та технічні відомості щодо розміщення, оприлюднення, збереження, переміщення, приховування або видалення на офіційному веб-сайті ОРТПП попереднього звіту незалежного аудитора щодо діяльності ОРТПП від 26.11.2024, підготовленого Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» у межах виконання Договору № 2024/09/23 від 23.09.2024. Також зазначено, що у разі неможливості подання витребуваних доказів - зобов`язати ОРТПП письмово повідомити суд про причини неможливості подання кожного виду витребуваних доказів окремо та повідомити про процесуальні наслідки. До вказаного клопотання Товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» надано вимогу про надання копій документів, електронних даних та збереження цифрових доказів від 22.06.2026 № 1133, направленою на адресу ОРТПП. Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» про долучення додаткових доказів та клопотання про витребування електронних доказів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 вказаної статті); у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. 5); докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8). Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах 2 та 3 статті 80 цього Кодексу. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. Отже, норми Господарського процесуального кодексу України надають детальну регламентацію строків та порядку подання доказів. Верховний Суд звертав увагу, що зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів. По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи в розумні строки. Водночас межі перегляду в суді апеляційної інстанції передбачено у ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до ч. 1 якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції. Як вбачається зі змісту поданих клопотань, апелянт обґрунтовує необхідність долучення нових доказів тим, що лише після ознайомлення з рішенням суду першої інстанції дійшов висновку про неналежну оцінку судом фактичного обсягу виконаних аудиторських процедур та обставин отримання і використання відповідачем результатів аудиторської роботи. При цьому, апелянт зазначає, що подані ним документи не є новоствореними, а являють собою електронну фіксацію документів, які перебували у відкритому доступі на офіційному веб-сайті Одеської регіональної торгово-промислової палати. Однак, наведені обставини не свідчать про існування об`єктивних причин, які унеможливлювали подання зазначених доказів до суду першої інстанції. Навпаки, з пояснень самого апелянта вбачається, що відповідні документи існували на момент розгляду справи судом першої інстанції та знаходилися у відкритому доступі, а тому могли бути самостійно отримані та подані позивачем під час розгляду справи по суті. Посилання апелянта на те, що необхідність подання таких доказів виникла після ухвалення рішення суду першої інстанції у зв`язку з незгодою з його висновками, фактично зводиться до намагання доповнити доказову базу вже після завершення розгляду справи судом першої інстанції та не може розцінюватися як винятковий випадок у розумінні частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України. Так само не підлягає задоволенню клопотання про витребування електронних доказів, оскільки апелянтом не доведено неможливості їх самостійного отримання під час розгляду справи судом першої інстанції. Також, апелянтом не доведено, що він намагався витребувати аналогічні докази у суді першої інстанції, однак йому було відмовлено. Навпаки, вимога про надання копій документів, електронних даних та збереження цифрових доказів була направлена відповідачу лише 22.06.2026, тобто вже після ухвалення оскаржуваного рішення та відкриття апеляційного провадження, що саме по собі не свідчить про існування об`єктивних перешкод для вчинення таких дій на стадії розгляду справи судом першої інстанції. Питання щодо витребування доказів вирішується у підготовчому засіданні суду першої інстанції, у той час як суд апеляційної інстанції не може перебирати на себе повноваження, які процесуально закріплені за судом першої інстанції, при цьому належним чином оформленого клопотання до суду апеляційної інстанції про витребування вказаних документів з обґрунтуванням мотивів його подання апелянтом заявлено не було. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом не доведено наявності виняткових обставин та причин, які об`єктивно не залежали від нього і перешкоджали своєчасному поданню відповідних доказів до суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстави для прийняття додаткових доказів та їх витребування судом апеляційної інстанції відсутні. 03.07.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» до суду апеляційної інстанції через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів, відповідно до якого представник просив прийняти клопотання до розгляду, визнати поважними причини неподання заяви свідка ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції, поновити апелянту процесуальний строк для подання заяви свідка ОСОБА_1 як доказу у справі , продовжити процесуальний строк на подання заяви свідка ОСОБА_1 ; Долучити до матеріалів справи заяву свідка від 03.07.2026 з нотаріально посвідченим підписом, врахувати заяву свідка під час розгляду апеляційної скарги, у разі виникнення сумніву, викликати ОСОБА_1 для допиту як свідка, у разу відмови надати окрему мотивувальну оцінку такої відмови. У зазначеному клопотанні, заявник посилається на наступні обставини: - ОСОБА_1 у відповідний період обіймав посаду віце-президента Одеської регіональної торгово-промислової палати та був посадовою особою ОРТПП; - У відзиві на апеляційну скаргу, ОРТПП заперечує правове значення попереднього аудиторського звіту, його зв`язок з Договором № 2024/09/23 від 23.09.2024, його призначення, отримання та використання. Саме тому заява свідка має істотне значення для справи; - Просить визнати суд поважними причини неподання заяви свідка під час розгляду в суді першої інстанції, оскільки після отримання оскаржуваного рішення та його аналізу стало очевидним для виклику свідка та товариство не мало у своєму розпорядженні нотаріально посвідченої заяви свідка під час розгляду справи в суді першої інстанції; - Апелянт діє добросовісно та без зволікання, а саме після отримання нотаріально посвідченої заяви свідка невідкладно подає до суду; - Заява свідка відповідає вимогам Господарсько-процесуальному кодексу; - Заява свідка має істотне значення для розгляду справи. Щодо клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» про долучення до матеріалів справи нових доказів, поновлення процесуального строку на їх подання та виклик свідка, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частин 1, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. При цьому докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи доведе неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Отже, процесуальний закон пов`язує можливість прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів із наявністю сукупності двох умов: винятковості випадку та доведення особою неможливості подання відповідного доказу до суду першої інстанції з причин, що не залежали від її волі. Як вбачається зі змісту поданого клопотання, заявник обґрунтовує неподання заяви свідка тим, що лише після ознайомлення з рішенням суду першої інстанції та відзивом Одеської регіональної торгово-промислової палати усвідомив необхідність подання такого доказу, а також тим, що на час розгляду справи судом першої інстанції не мав у своєму розпорядженні нотаріально посвідченої заяви свідка. Колегія суддів не може погодитися із зазначеними доводами. Так, зі змісту клопотання вбачається, що свідок ОСОБА_1 є особою, яка у відповідний період обіймала посаду віце-президента Одеської регіональної торгово-промислової палати, а відтак, всі обставини, які, на думку апелянта, можуть бути підтверджені його показаннями, були відомі останньому ще на момент розгляду справи судом першої інстанції. Будь-яких доказів того, що апелянт був об`єктивно позбавлений можливості звернутися до зазначеної особи для отримання заяви свідка або заявити клопотання про її виклик до суду першої інстанції, матеріали справи не містять, а у поданому клопотанні такі обставини не наведені. Посилання заявника на те, що лише після ухвалення рішення суду першої інстанції виникла необхідність у поданні заяви свідка, свідчить виключно про зміну процесуальної тактики сторони після ухвалення судового рішення, що саме по собі не є винятковою обставиною у розумінні статті 269 Господарського процесуального кодексу України та не підтверджує об`єктивної неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції. Не може бути визнано поважною причиною і твердження про відсутність у розпорядженні апелянта нотаріально посвідченої заяви свідка під час розгляду справи, оскільки така заява була оформлена лише 03.07.2026 за ініціативою самого апелянта. Вказана обставина свідчить не про існування об`єктивних перешкод для подання доказу, а про його створення вже після ухвалення рішення судом першої інстанції. При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до принципів змагальності та диспозитивності саме сторони визначають обсяг доказів, які подаються на підтвердження своїх вимог та заперечень, а ризик настання негативних наслідків неподання відповідних доказів у суді першої інстанції покладається на учасника справи. За таких обставин заявником не доведено наявності виняткових випадків та об`єктивної неможливості подання заяви свідка під час розгляду справи судом першої інстанції, що виключає можливість її прийняття судом апеляційної інстанції як нового доказу. Оскільки відсутні правові підстави для прийняття заяви свідка як доказу у справі, не підлягають задоволенню й похідні вимоги клопотання про поновлення та продовження процесуального строку на її подання, а також про виклик ОСОБА_1 для допиту як свідка. З огляду на викладене, клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» про долучення нових доказів, поновлення та продовження процесуального строку на їх подання, а також про виклик свідка задоволенню не підлягає. 06.07.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» до суду апеляційної інстанції через систему «Електронний суд» надійшло ще одне клопотання про долучення доказів, відповідно до якого представник просив прийняти клопотання до розгляду, визнати поважними причини неподання заяви свідка ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції, поновити апелянту процесуальний строк для подання заяви свідка ОСОБА_1 як доказу у справі. До вказаного клопотання надана Доповідна записка, яка адресована Голові ради Президії ОРТПП президенту ОРТПП від віце-президента Платонова О.І. Заявник просить долучити вказану доповідну записку до матеріалів справи, врахувати записку під час розгляду справи, визнати причини її неподання під час розгляду справи в суді першої інстанції поважними. Вказане клопотання та доповідна записка на думку апелянта має істотне значення для справи, оскільки підтверджує, що попередній аудиторський звіт не був самовільний, стороннім або нав`язаним документом ТОВ Аудиторська фірма «Наш аудит». Вказана доповідна записка є письмовим доказом, що містить відомості про обставини, що мають істотне значення у справі. Зі змісту доповідної записки вбачається, що з метою інформування членів палати щодо проведення Загальних зборів членів ОРТПП, запланованих на 12.12.2024 та необхідністю належного інформування членів Палати про результати проведення аудиторської перевірки , вважаємо отримати від голови ревізійної комісії ОРТПП Хаджи Л.В. інформацію щодо попереднього аудиторського звіту підготовленого ТОВ Аудиторська фірма «Наш аудит». Щодо клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» від 06.07.2026 про долучення до матеріалів справи нових доказів, а саме доповідної записки віце-президента Одеської регіональної торгово-промислової палати Платонова О.І., колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи доведе неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Таким чином, процесуальний закон не допускає подання нових доказів на стадії апеляційного перегляду виключно з мотивів доцільності чи необхідності посилення правової позиції сторони після ухвалення рішення судом першої інстанції. Обов`язковою умовою прийняття таких доказів є доведення особою існування об`єктивних, непереборних обставин, які унеможливили їх подання під час розгляду справи судом першої інстанції. Як вбачається зі змісту поданого клопотання, апелянт просить долучити до матеріалів справи доповідну записку віце-президента Одеської регіональної торгово-промислової палати Платонова О.І., посилаючись на те, що вона підтверджує обставини щодо підготовки попереднього аудиторського звіту та його використання у діяльності Одеської регіональної торгово-промислової палати. Разом з тим колегія суддів зазначає, що наведені заявником доводи не свідчать про наявність передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для прийняття такого доказу. З матеріалів клопотання не вбачається, що доповідна записка існувала під час розгляду справи судом першої інстанції та не могла бути подана з причин, які об`єктивно не залежали від апелянта. Навпаки, зі змісту клопотання випливає, що зазначений документ подається апелянтом після ухвалення рішення суду першої інстанції з метою додаткового обґрунтування власної правової позиції та спростування доводів, викладених у відзиві Одеської регіональної торгово-промислової палати. При цьому, апелянтом не наведено жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування об`єктивних перешкод для отримання або подання зазначеного документа під час розгляду справи судом першої інстанції. Саме лише посилання на те, що документ має істотне значення для правильного вирішення спору, не може бути підставою для прийняття нового доказу судом апеляційної інстанції, оскільки процесуальний закон пов`язує таку можливість не зі значенням доказу, а з доведенням неможливості його своєчасного подання. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст доповідної записки фактично зводиться до внутрішнього службового листування посадової особи Одеської регіональної торгово-промислової палати щодо необхідності отримання інформації про попередній аудиторський звіт для інформування членів Палати. Такий документ сам по собі не підтверджує обставин, на які посилається апелянт, а саме не є доказом замовлення, погодження, прийняття чи офіційного використання попереднього аудиторського звіту за Договором № 2024/09/23 від 23.09.2024, а відтак не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що апелянтом не доведено існування виняткових обставин, які відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України є підставою для прийняття нових доказів на стадії апеляційного перегляду. У зв`язку з відсутністю правових підстав для прийняття доповідної записки як нового доказу у справі відсутні також підстави для поновлення процесуального строку на її подання. Отже, клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» від 06.07.2026 про долучення до матеріалів справи доповідної записки, поновлення процесуального строку на її подання та визнання причин неподання такого доказу до суду першої інстанції поважними задоволенню не підлягає. 06.07.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» до суду апеляційної інстанції через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення та заперечення апелянта щодо відзиву ОРТПП на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив прийняти вказані письмові пояснення до матеріалів справи, відхилити доводи апеляційної скарги. У вказаному клопотанні представник Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» посилається на наступні обставини: - Суд першої інстанції помилково звів спір лише до відсутності остаточного аудиторського звіту; - Договір, укладений між сторонами передбачав процес аудиту, проміжні комунікації та письмові результати, а не лише фінальний документ; - Акт № 34 від 26.11.2024 не може бути знецінений, оскільки був підписаний сторонами та не є одностороннім документом апелянта; - Часткова оплата у сумі 100000 грн. підтверджує прийняття Договору до виконання та фінансування робіт. Більш детальні обґрунтування викладені у відзиві. У зв`язку із перебуванням суддів-членів колегії Діброви Г.І. та Ярош А.І. з 06.07.2026 по 04.08.2026 у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду від 07.07.2026 №84 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/549/26. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 для розгляду справи №916/549/26 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Принцевської Н.М. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 визначена колегія прийняла справу №916/549/26 до свого провадження. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне. 23.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» (виконавець) та Одеською регіональною торгово-промисловою палатою (замовник) укладено Договір про проведення аудиту (аудиторської перевірки) №2024/09/23.. Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов`язання за плату провести аудиторську перевірку діяльності підприємства за період з 01.01.2019 по 30.09.2024 з метою висловлення аудитором думки щодо достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності замовника, а також відповідності такої звітності вимогам Національних стандартів фінансової звітності. Розділом 2 договору сторони визначили умови виконання аудиторського завдання. Зокрема, пунктом 2.1 договору передбачено, що аудит фінансової звітності здійснюється відповідно до Міжнародних стандартів аудиту (МСА), вимоги яких є обов`язковими для обох сторін. Згідно з пунктом 2.3 договору результатом проведення аудиторської перевірки мав бути аудиторський звіт, складений відповідно до вимог МСА, із дотриманням встановленої форми, структури та термінології. При цьому відповідно до пункту 2.4 договору саме в аудиторському звіті мала міститися думка аудитора щодо наявності достатніх та належних доказів для формування висновку стосовно фінансової звітності замовника. Пунктами 3.1.1 та 3.3.8 договору сторони визначили відповідні права та обов`язки учасників правовідносин. Так, виконавець зобов`язався якісно та своєчасно провести аудиторську перевірку відповідно до умов договору, а замовник, у свою чергу, був зобов`язаний прийняти результати аудиту шляхом підписання Акта приймання-передачі результатів аудиту та здійснити повний розрахунок за надані послуги. Умовами розділу 4 договору сторони погодили порядок визначення вартості аудиторських послуг та здійснення розрахунків. Зокрема, винагорода виконавця визначалася з урахуванням фактичної трудомісткості аудиторської перевірки, категорії залученого персоналу, вартості однієї людино-години роботи відповідної категорії працівників та інших погоджених сторонами складових. Загальна вартість аудиторських послуг, визначена сторонами на момент укладення договору, становила 870 960,00 грн без ПДВ (пункт 4.2 договору). При цьому остаточний розрахунок мав здійснюватися на підставі Акта приймання-передачі результатів аудиту, у якому зазначалися фактична трудомісткість перевірки та загальна вартість послуг з урахуванням проведених попередніх платежів (пункт 4.6 договору). Відповідно до пункту 4.7 договору замовник мав здійснити остаточний розрахунок протягом п`яти календарних днів з дати підписання Акта приймання-передачі результатів аудиту. Розділом 5 договору сторони визначили порядок проведення аудиторської перевірки та передачі її результатів. Так, відповідно до пункту 5.1 договору строк проведення аудиторської перевірки був встановлений до 28.02.2025. Аудит мав складатися з трьох етапів: етапу планування, етапу отримання достатніх та прийнятних аудиторських доказів та завершального етапу (пункт 5.3 договору). Згідно з пунктом 5.9 договору після завершення аудиторських процедур виконавець мав підготувати проект аудиторського звіту та надати його замовнику не пізніше ніж за п`ять календарних днів до визначеної договором дати завершення аудиту. У свою чергу, пунктом 5.11 договору передбачалося, що на дату завершення аудиторської перевірки виконавець складає та надає замовнику остаточний варіант аудиторського звіту у трьох примірниках та Акт приймання-передачі результатів аудиту. Отже, умовами укладеного між сторонами договору було передбачено, що належним результатом виконання аудиторського завдання є саме остаточний аудиторський звіт, а не окремі проміжні документи чи попередні матеріали, складені в процесі проведення аудиту. Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на виконання договору та зазначає, що ним було підготовлено попередній аудиторський звіт, який, на його думку, був прийнятий відповідачем, що підтверджується Актом надання послуг від 26.11.2024 №34 на суму 261 288,00 грн. Матеріалами справи підтверджено, що на виконання своїх зобов`язань за відповідач здійснив часткову оплату вартості послуг двома платежами: 08.11.2024 у сумі 50 000,00 грн та 27.11.2024 у сумі 50 000,00 грн, загалом сплативши 100 000,00 грн. Водночас, за твердженням позивача, неоплаченою залишилася частина вартості послуг у розмірі 161288,00 грн, яка підлягала оплаті відповідно до підписаного сторонами Акта надання послуг від 26.11.2024. Визначений договором строк для здійснення оплати сплинув 02.12.2024, у зв`язку з чим з 03.12.2024 відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання. Саме невиконання, на думку позивача, відповідачем обов`язку щодо сплати залишку вартості наданих послуг у сумі 161 288,00 грн, а також нарахування у зв`язку з цим пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» до господарського суду з даним позовом. Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків. Статтею 11Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2). За змістом положень статей 626, 627, 628 статті 11 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1). Відповідно до ст.610 статті 11 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч.1 ст.611 статті 11 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апеляційної скарги та надаючи оцінку правовідносинам сторін, звертає увагу на таке. Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, строки та порядку, визначених договором. У разі неможливості виконання договору про надання послуг, яка виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо ж така неможливість виконання договору виникла з вини замовника, останній зобов`язаний оплатити послуги у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що неможливість виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» умов договору від 23.09.2024 №2024/09/23 та ненадання відповідачу остаточного аудиторського звіту виникла з причин, які не залежали від виконавця. За таких обставин відсутні правові підстави для висновку про виникнення у замовника обов`язку щодо сплати виконавцеві розумної плати за частково виконані роботи (послуги), оскільки позивачем не доведено ані факт наявності такої неможливості виконання договору, ані її причинний зв`язок з діями чи бездіяльністю відповідача. Крім того, колегія суддів враховує, що пунктом 4.8 договору сторони передбачили спеціальний порядок визначення винагороди виконавця у випадку дострокового припинення договору внаслідок односторонньої відмови виконавця, а саме виходячи із часу, фактично відпрацьованого персоналом виконавця до моменту припинення договору. Однак доказів дострокового припинення договору саме у порядку односторонньої відмови виконавця, передбаченої пунктом 3.2.6 договору, позивачем не надано. Відтак, підстави для застосування положень пункту 4.8 договору у спірних правовідносинах відсутні. Згідно з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, посилається на належне виконання своїх договірних зобов`язань та зазначає, що ним було підготовлено попередній аудиторський звіт. На думку позивача, вказаний результат наданих послуг був прийнятий відповідачем, що, за твердженням позивача, підтверджується Актом надання послуг № 34 від 26.11.2024 на суму 261 288,00 грн. Водночас умовами договору не було передбачено складання такого документа як «попередній аудиторський звіт», не визначено його вартість, порядок прийняття та строк оплати. Натомість обов`язок замовника щодо оплати був пов`язаний саме з отриманням результату аудиторської перевірки остаточного аудиторського звіту та підписанням відповідного Акта приймання-передачі результатів аудиту. Доказів передачі відповідачу остаточного аудиторського звіту у порядку та строки, визначені договором, матеріали справи не містять. Таким чином, навіть за умови чинності договору, у відповідача не виник обов`язок щодо оплати вартості попереднього звіту, оскільки така послуга сторонами не погоджувалась та не була визначена умовами договору. Разом з тим, рішенням Господарського суду Одеської області від 11.09.2025 у справі №916/1668/25, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026, договір №2024/09/23 про проведення аудиту (аудиторської перевірки), укладений 23.09.2024 між ТОВ АФ «Наш аудит» та Одеською регіональною торгово-промисловою палатою, визнано недійсним. Крім того, з ТОВ АФ «Наш аудит» стягнуто на користь Одеської регіональної торгово-промислової палати 100 000,00 грн та 4 542,00 грн судового збору. Отже, на момент звернення позивача до суду з позовом у справі №916/549/26, а також на момент ухвалення рішення у цій справі, договір, на який позивач посилався як на підставу виникнення у відповідача обов`язку з оплати послуг, був визнаний недійсним у судовому порядку. Розмір винагороди за договором визначався виходячи із трудомісткості аудиторської перевірки, вартості однієї людино-години роботи відповідної категорії персоналу виконавця та інших складових, погоджених сторонами. Загальна вартість аудиторських послуг, визначена договором з урахуванням наданої знижки, становила 870 960,00 грн без ПДВ. Кінцевий строк проведення аудиторської перевірки сторонами було встановлено до 28.02.2025. За твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит», на виконання умов договору ним було проведено частину аудиторських процедур та підготовлено попередній аудиторський звіт. 26.11.2024 сторонами було підписано Акт надання послуг на загальну суму 261 288,00 грн, який, на думку позивача, підтверджує належне виконання відповідної частини робіт та прийняття їх результату відповідачем без будь-яких зауважень. Разом з тим, як вірно було встановлено місцевим господарським судом, звертаючись до суду із позовом, позивач визначив підставою своїх вимог саме неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором про проведення аудиту №2024/09/23 від 23.09.2024 та не заявляв вимог про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених статтею 216 ЦК України. Позивачем також не доведено, що заявлена до стягнення сума є вартістю фактично отриманого відповідачем майна, робіт чи послуг у розумінні частини першої статті 216 ЦК України, визначеною за цінами, що існують на момент відшкодування. Крім того, позивачем не заявлялися вимоги про відшкодування збитків, завданих у зв`язку з укладенням недійсного правочину. Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу виключно в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у визначених законом випадках. Учасник справи самостійно розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Щодо доводів позивача про те, що попередній аудиторський звіт був складений на виконання рішення Президії Одеської регіональної торгово-промислової палати від 12.11.2024, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з протоколу №2 засідання Президії Одеської регіональної торгово-промислової палати від 12.11.2024, участь у засіданні брала Голова Ревізійної комісії ОРТПП Хаджи Л.В., яка одночасно є директором Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит». Під час розгляду питання №4 порядку денного «Інформація ревізійної комісії щодо проведеного аудиту в ОРТПП» було прийнято рішення рекомендувати ОСОБА_2 надати попередній звіт до 20.11.2024 для подальшого оприлюднення його на офіційному веб-сайті ОРТПП. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначене рішення не може розглядатися як підстава виникнення у відповідача обов`язку з оплати попереднього звіту, оскільки воно має рекомендаційний характер та адресоване ОСОБА_2 , як Голові Ревізійної комісії ОРТПП, а не позивачу як виконавцю за договором. При цьому вказане рішення Президії ОРТПП не містить положень щодо погодження вартості попереднього звіту, порядку та строків його оплати, а також не передбачає виникнення у відповідача будь-якого грошового зобов`язання перед позивачем у зв`язку із його складенням. Сам факт підписання сторонами Акта надання послуг №34 від 26.11.2024 не свідчить про прийняття відповідачем обов`язку оплатити саме попередній аудиторський звіт, оскільки зазначений документ складений на виконання договору №2024/09/23 від 23.09.2024, яким сторони погодили надання результатом аудиту саме аудиторського звіту, а не попереднього звіту. Крім того, вказаний акт не відповідає умовам пункту 4.6 договору, відповідно до якого акт приймання-передачі результатів аудиту мав містити відомості щодо фактичної трудомісткості аудиторської перевірки та загальної вартості послуг. Такі відомості в акті від 26.11.2024 відсутні. Разом з тим, відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна договору встановлюється за домовленістю сторін. Пунктами 9.1, 9.5 договору сторони погодили, що внесення змін до договору можливе лише за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди, яка має бути оформлена письмово та підписана уповноваженими представниками сторін. Матеріали справи не містять доказів внесення сторонами змін до договору щодо можливості складання попереднього аудиторського звіту як окремого результату послуг, визначення його вартості та встановлення обов`язку відповідача здійснити оплату такого документа. За сукупністю встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявності у відповідача обов`язку щодо оплати попереднього аудиторського звіту, а тому вимоги про стягнення основної заборгованості є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Оскільки вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат є похідними від вимоги про стягнення основної заборгованості та безпосередньо залежать від встановлення факту порушення відповідачем грошового зобов`язання, у задоволенні якого відмовлено, зазначені вимоги також не підлягають задоволенню. Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, не погоджується з доводами апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2026 у справі №916/549/26, з огляду на таке. Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції поклав в основу рішення правову позицію, яка була скасована Верховним Судом, колегія суддів вважає необґрунтованими. Так, відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив не з формального застосування певної правової позиції Верховного Суду, а з встановлених у справі фактичних обставин, а саме: відсутності погодженого сторонами обов`язку відповідача оплатити попередній аудиторський звіт, відсутності доказів передачі остаточного аудиторського звіту, передбаченого договором, а також відсутності належних правових підстав для стягнення заявленої суми. При цьому суд першої інстанції надав оцінку саме змісту укладеного між сторонами договору №2024/09/23 від 23.09.2024, правам та обов`язкам сторін, порядку приймання результатів аудиту та здійснення розрахунків. Висновки суду першої інстанції не ґрунтуються виключно на будь-якій окремій правовій позиції, а є результатом застосування норм матеріального права до встановлених обставин справи. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України саме сторона, яка заявляє вимоги, повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. У даній справі позивач мав довести факт виникнення у відповідача обов`язку оплатити саме ті послуги, за які заявлено до стягнення заборгованість, а також факт належного виконання ним своїх договірних зобов`язань. Як встановлено судами, пунктом 1.1 договору №2024/09/23 від 23.09.2024 передбачено, що виконавець зобов`язується провести аудиторську перевірку діяльності замовника за визначений період з метою висловлення аудитором думки щодо достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Згідно з пунктами 2.3, 2.4 договору результатом проведення аудиторської перевірки мав бути саме аудиторський звіт, складений відповідно до вимог Міжнародних стандартів аудиту, який містить думку аудитора щодо достатності та належності отриманих доказів. Крім того, пунктом 5.11 договору передбачено, що після завершення аудиторської перевірки виконавець складає та передає замовнику остаточний варіант аудиторського звіту та акт приймання-передачі результатів аудиту. Отже, сторонами було погоджено конкретний результат виконання договору остаточний аудиторський звіт, а не будь-які проміжні документи чи робочі матеріали, створені у процесі виконання аудиторських процедур. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам по собі Акт надання послуг №34 від 26.11.2024 не підтверджує виникнення у відповідача обов`язку оплатити заявлену суму заборгованості, оскільки зазначений акт не містить посилання на передачу відповідачу остаточного аудиторського звіту, передбаченого умовами договору. Посилання апелянта на те, що підписання сторонами Акта №34 та здійснення відповідачем часткової оплати у сумі 100 000 грн свідчить про прийняття результату робіт, колегія суддів відхиляє. Факт здійснення відповідачем часткової оплати не може розглядатися як безумовне визнання ним обов`язку оплатити будь-які документи, складені виконавцем у процесі виконання договору, оскільки правова природа такого платежу має оцінюватися з урахуванням усіх обставин справи. Матеріали справи не містять доказів того, що сторони погодили окремий вид послуг у вигляді підготовки попереднього аудиторського звіту, визначили його вартість, порядок прийняття та строки оплати. Навпаки, із умов договору вбачається, що оплата здійснюється за результатами виконання аудиторського завдання та отримання замовником остаточного результату аудиту. Таким чином, твердження апелянта про те, що Акт №34 є належним доказом прийняття результату робіт, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки такий акт не підтверджує виконання виконавцем саме того зобов`язання, яке було передбачено договором. Щодо доводів апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неналежну правову кваліфікацію позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, рішенням Господарського суду Одеської області від 11.09.2025 у справі №916/1668/25, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026, договір №2024/09/23 від 23.09.2024 було визнано недійсним. Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція, яка полягає у поверненні сторонами всього одержаного за недійсним правочином, а у випадку неможливості такого повернення у відшкодуванні вартості отриманого. Разом з тим позивач, звертаючись із позовом у цій справі, не заявляв вимог про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України. Предметом заявленого позову було саме стягнення договірної заборгованості за договором про проведення аудиту, а не вимога про повернення вартості отриманого за недійсним правочином. Крім того, позивачем не доведено, що заявлена до стягнення сума є саме вартістю фактично отриманих відповідачем послуг, визначеною відповідно до положень статті 216 Цивільного кодексу України. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано врахував факт недійсності договору, однак цей висновок не був єдиною підставою для відмови у позові, а оцінювався у сукупності з іншими встановленими обставинами. Не заслуговують на увагу і доводи апелянта щодо неповного дослідження судом фактичного обсягу виконаних аудиторських процедур. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд першої інстанції дослідив зміст договору, акт надання послуг №34, платіжні документи, протокол засідання Президії ОРТПП, а також інші докази, наявні у матеріалах справи, та надав їм відповідну правову оцінку. Саме по собі незадоволення сторони спору висновками суду не свідчить про неповне дослідження доказів або порушення норм процесуального права. Щодо доводів апелянта про порушення права на справедливий суд у зв`язку з ненаданням відповіді на всі аргументи позивача, колегія суддів зазначає, що судове рішення не повинно містити детальної відповіді на кожен аргумент сторони, якщо такі аргументи не мають істотного значення для вирішення спору. Суд першої інстанції навів мотиви, з яких виходив при прийнятті рішення, встановив юридично значимі обставини та застосував відповідні норми матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди позивача з оцінкою доказів та правовими висновками суду першої інстанції, однак не спростовують правильності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку доказам та правильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2026 у справі №916/549/26 відсутні. Таким чином, судова колегія вважає, що зазначені в апеляційній скарзі обставини скаржника є загальними умовами, у яких на сьогодні здійснюють свою діяльність усі суб`єкти господарювання та органи державної влади на території України. Такі обставини не можуть вважатися поважною причиною для неналежного виконання процесуальних обов`язків сторони та не звільняють її від обов`язку подання належних і достовірних розрахунків та доказів та підтвердження своїх вимог та заперечень. Крім того, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів того, що зазначені обставини об`єктивно унеможливили подання правильного розрахунку за вірний період та у встановлений законом строк. За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області 06.05.2026 у справі №916/549/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» без задоволення. Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати апелянта по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги не відшкодовуються. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В: Рішення Господарського суду Одеської області 06.05.2026 у справі №916/549/26 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Наш аудит» без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Савицький Я.Ф. Суддя Богацька Н.С. Суддя Принцевська Н.М.