Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/1732/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1732/25 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, Н.А. Павленко, розглянувши в порядку письмового позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2026 (суддя С.П. Желєзна, м.Одеса, повне рішення складено 30.03.2026) у справі №916/1732/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до відповідача: Комунального закладу «Обласний авіаційно-технічний спортивний клуб» Херсонської обласної ради про стягнення 21032,48 грн, В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог та коротка історія справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального закладу «Обласний авіаційно-технічний спортивний клуб» Херсонської обласної ради про стягнення заборгованості у загальному розмірі 21032,48 грн, яка складається із суми основного боргу у розмірі 5589,09 грн, пені у розмірі 7103,77 грн, 3% річних у сумі 1351,91 грн та збитків від інфляції у сумі 6987,71 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №20-1281/21-БО-Т від 14.01.2021 в частині оплати вартості поставленого позивачем природного газу у січні-липні місяцях 2022 року. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, провадження у справі зупинено до перегляду у касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах по справі №908/1162/23. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 провадження поновлено у зв`язку з усуненням обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.12.2025 провадження у справі зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23. Ухвалою місцевого господарського суду від 23.02.2026 провадження поновлено у зв`язку з поверненням ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2026 справи №280/5808/23 відповідній колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.03.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального закладу «Обласний авіаційно-технічний спортивний клуб» Херсонської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» пеню у розмірі 4571,43 грн, 3% річних у розмірі 724,18 грн, збитки від інфляції у розмірі 4586,34 грн та судовий збір у розмірі 1138,15 грн. В іншій частині позову відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що в межах даної справи фактично позивачем заявлена до стягнення основна заборгованість за зобов`язаннями квітня липня місяців 2022 року, тобто у період, коли відповідач знаходився під тимчасовою окупацією, що є загальновідомим фактом, а тому в силу приписів статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у відповідний період існувала заборона передачі природного газу відповідачу, що виключає можливість стягнення з останнього основного боргу за зобов`язаннями квітня липня місяців 2022 року разом з компенсаційними нарахуваннями та штрафними санкціями нарахованими на нього. Водночас судом встановлено правомірність доводів позивача щодо несвоєчасно виконаного відповідачем зобов`язання з оплати за поставлений позивачем природний газ у січні-лютому місяцях 2022 року, що зумовлює наявність підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних та збитків від інфляції. Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначив, що на момент виникнення спірних правовідносин чинна редакція Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не передбачала поширення заборони на переміщення товарів (робіт, послуг) на територію Херсонської області, а зазначені обмеження стосувалися виключно території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, натомість відповідні положення були змінені лише з 20.03.2022, однак навіть після внесення цих змін застосування заборони щодо інших тимчасово окупованих територій можливе виключно за наявності окремого рішення Кабінету Міністрів України, яке на час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення було відсутнє. Крім того, за твердженням апелянта, місцевий господарський суд безпідставно не врахував обов`язків самого відповідача, як споживача, визначених Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу, щодо самостійного обмеження або припинення споживання природного газу у разі неможливості його подальшого використання, а також технічну неможливість одномоментного припинення постачання газу постачальником позивачем. Позиція відповідача щодо апеляційної скарги У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення суду - залишити без змін. Зокрема, відповідач зазначив, що Верховний Суд у низці постанов встановив, що статтею 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» заборона переміщення товарів на тимчасово окуповану територію є самостійною правовою підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення вартості поставлених товарів та ресурсів за відповідний період, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення вартості природного газу, поставленого у період тимчасової окупації території місцезнаходження відповідача. Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції Апеляційну скаргу Південно-західним апеляційним господарським судом зареєстровано 17.04.2026 за вх.№1563/26. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, Н.А. Павленко, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2026. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2026 у справі №916/1732/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/1732/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. 28.04.2026 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1732/25. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2026 у справі №916/1732/25 залишено без руху. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. 05.05.2026 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2026 у справі №916/1732/25. Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи; апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на ціну позову у даній справі, що становить 21032,48 грн і є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою вказаною ухвалою від 11.05.2026 постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Також вказаною ухвалою від 11.05.2026 встановлено відповідачу строк до 25.05.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 25.05.2026 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. 14.05.2026 до суду апеляційної інстанції від Комунального закладу «Обласний авіаційно-технічний спортивний клуб» Херсонської обласної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1563/26/Д2). В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне Фактичні обставини справи 14.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальником) та Комунальним закладом «Обласний авіаційно-технічний спортивний клуб» Херсонської обласної ради (споживачем) укладено договір постачання природного газу №20-1281/21-БО-Т, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Згідно з пунктами 2.1., 2.2., 2.3. договору постачання природного газу №20-1281/21-БО-Т від 14.01.2021 постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу з січня 2022 року по грудень 2022 року включно в кількості 3 тис. куб. метрів. Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в пункті 2.1. цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2. цього договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача. Підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до реєстру споживачів постачальника (надалі - реєстр або реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС. Згідно з пунктами 3.1., 3.5. договору постачання природного газу №20-1281/21-БО-Т від 14.01.2021 постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Умовами підпунктів 3.5.2., 3.5.3. пункту 3.5. договору постачання природного газу №20-1281/21-БО-Т від 14.01.2021 передбачено, що на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. Відповідно до підпункту 3.5.4. пункту 3.5. договору постачання природного газу №20-1281/21-БО-Т від 14.01.2021 у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними споживача та даними остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору. Згідно з пунктом 5.1. договору постачання природного газу №20-1281/21-БО-Т від 14.01.2021 оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду. Відповідно до пункту 5.2. договору постачання природного газу №20-1281/21-БО-Т від 14.01.2021 сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника. Приписами пункту 7.2. договору постачання природного газу №20-1281/21-БО-Т від 14.01.2021 передбачено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. За умовами пункту 13.1. договору постачання природного газу №20-1281/21-БО-Т від 14.01.2021 даний договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору. На виконання умов договору №20-1281/21-БО-Т від 14.01.2021, у період з січня 2022 року по липень 2022 року відповідачу поставлено природний газ на загальну суму 33496,82 грн, про що було складено акти приймання-передачі природного газу до вказаного договору, а саме: -31.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у січні 2022 року спожито природний газ об`ємом 0,82263 тис. куб. метрів, вартість якого складає 13617,82 грн; -28.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у лютому 2022 року спожито природний газ об`ємом 0,57860 тис. куб. метрів, вартість якого складає 9578,14 грн; -31.03.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у березні 2022 року спожито природний газ об`ємом 0,24015 тис. куб. метрів, вартість якого складає 3975,44 грн; -25.04.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» складено коригуючий акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у березні 2022 року спожито природний газ об`ємом 0,24015 тис. куб. метрів, вартість якого складає 3971,87 грн; -30.04.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у квітні 2022 року спожито природний газ об`ємом 0,31800 тис. куб. метрів, вартість якого складає 5259,43 грн; -31.05.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у травні 2022 року спожито природний газ об`ємом 0,02481 тис. куб. метрів, вартість якого складає 410,71 грн; -30.06.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у червні 2022 року спожито природний газ об`ємом 0,02013 тис. куб. метрів, вартість якого складає 333,23 грн; -31.07.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого відповідачем у липні 2022 року спожито природний газ об`ємом 0,01967 тис. куб. метрів, вартість якого складає 325,62 грн. Вказані акти приймання-передачі природного газу підписані лише зі сторони постачальника та скріплені його печаткою. Акти приймання-передачі природного газу за січень та липень 2022 року були направлені на електронну пошту відповідача, зазначену у договорі постачання природного газу №20-1281/21-БО-Т від 14.01.2021, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними скріншотами. На підтвердження факту постачання відповідачу природного газу у період з січня по липень 2022 року, позивачем також було надано суду відомості з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача за період з 20.01.2021 до 31.12.2022, надані листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» №ТОВВИХ-24-17917 від 21.11.2024 у відповідь на адвокатський запит представника позивача. Відповідно до відомостей, наданих листом Акціонерного товариства «Ощадбанк» від 18.11.2024, сума сплачених відповідачем коштів за період з 14.01.2022 до 15.11.2024 становила 27907,73 грн, а саме: 21.04.2023 сплачено 736,33 грн та 27.04.2023 - 27171,40 грн. Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 21032,48 грн, яка складається із суми основного боргу у розмірі 5589,09 грн, пені у розмірі 7103,77 грн, 3% річних у сумі 1351,91 грн та збитків від інфляції у сумі 6987,71 грн. Позиція суду апеляційної інстанції Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України). Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №20-1281/21-БО-Т від 14.01.2021 є договором постачання природного газу, який згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами та, відповідно, виступає підставою для виникнення у сторін господарського зобов`язання відповідно до статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України. В силу частин першої, другої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Правові засади функціонування ринку природного газу України регламентовані Законом України «Про ринок природного газу». За умовами частин першої, третьої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються, зокрема, договором постачання природного газу. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів. Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Обсяги поставленого позивачем відповідачу природного газу у період з січня по липень 2022 року відображені у листі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» №ТОВВИХ-24-17917 від 21.11.2024 та в актах приймання-передачі природного газу за відповідні періоди на загальну суму 33496,82 грн, складених на виконання договору №20-1281/21-БО-Т від 14.01.2021 та не підписаних зі сторони відповідача. Водночас з інформації Акціонерного товариства «Ощадбанк» №17/4-11/142124/2024 від 18.11.2024 про надходження коштів на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за період з 14.01.2022 до 15.11.2024 вбачається, що вартість поставленого за договором №20-1281/21-БО-Т від 14.01.2021 природного газу сплачена у сумі 27907,73 грн, отже, вартість поставленого за вказаним договором природного газу сплачена відповідачем у повному обсязі, але з порушенням узгодженого сторонами строку розрахунків за зобов`язаннями січня березня 2022 року, водночас заборгованість за поставлений природній газ у квітні - липні 2022 року становить 5589,09 грн. Щодо несвоєчасного виконання зобов`язань з оплати вартості природного газу, поставленого на підставі договору №20-1281/21-БО-Т від 14.01.2021 у січні лютому 2022 року, то місцевий господарський суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, 3% річних та збитків від інфляції, нарахованих на несвоєчасно оплачений природний газ, який був поставлений у вказаний період, дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку пені у розмірі 4571,43 грн, 3% річних у розмірі 724,18 грн, збитків від інфляції у розмірі 4586,34 грн та задоволення позовних вимог в цій частині, при цьому жодних доводів щодо незаконності рішення в цій частині апеляційна скарга не містить, водночас суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги при апеляційному перегляді справи, а тому колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду в апеляційному порядку оскаржуване рішення в цій частині не переглядається. Стосовно позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції, нарахованих на заборгованість за березень 2022 року, а також основного боргу за поставлений природній газ у квітні-липні 2022 року у розмірі 5589,09 грн та нарахованих нього пені, 3% річних та збитків від інфляції, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає наступне. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в межах розгляду справи №908/1162/23 досліджувала питання застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1364 від 06.12.2022 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією». Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (№1207-VII) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (пункт 3). Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №908/1162/23, зокрема, виснувала, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану» №2764-ІХ від 16.11.2022 частину третю статті 1 вказаного Закону №1207-VII було викладено у редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України. Чинна редакція цієї норми (відповідно до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» №3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. З 07.05.2022 ні пункт 7 частини першої статті 11, ні пункт 1 частини третьої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Відповідно до регулювання, запровадженого Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» №2217-ІХ від 21.04.2022, правовий статус тимчасово окупованої території РФ у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема, і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася. З огляду на викладене, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, про поширення положень статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України. Відтак об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі №908/1162/23 про відмову у задоволенні позову, зазначила про те, що підставою для такої відмови, враховуючи положення статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є заборона передачі енергоносіїв відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у відповідному судовому провадженні. Колегія суддів в силу положень частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує зазначені вище висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, оскільки правовідносини у даній справі та у справі №908/1162/23 є подібними за змістовим критерієм. Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасового окупованих територій України №309 від 22.12.2022 датою окупації Херсонської міської територіальної громади є 01.03.2022 по 11.11.2022. Згідно зі статтею 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями. На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті. Отже, позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу на тимчасово окуповану територію з березня по липень 2022 року. Поряд з цим, судом апеляційної інстанції враховується, що строк оплати за зобов`язаннями з березня по липень 2022 року настав для відповідача вже після тимчасової окупації Херсонської міської територіальної громади, на території якої розташовано Комунальний заклад «Обласний авіаційно-технічний спортивний клуб» Херсонської обласної ради. Відтак строк виконання зобов`язань з оплати вартості природного газу, поставленого починаючи з березня по липень 2022 року, припав на період, під час якого банківські установи не мали можливості здійснювати розрахункові операції внаслідок тимчасової окупації відповідної території, що, у свою чергу, об`єктивно унеможливлювало своєчасне виконання Комунальним закладом «Обласний авіаційно-технічний спортивний клуб» Херсонської обласної ради вказаних грошових зобов`язань. Суд апеляційної інстанції виходить з того, що тимчасова окупація відповідної території та встановлені державою обмеження господарської діяльності є обставинами публічно-правового характеру, які безпосередньо впливають на можливість належного виконання зобов`язання. Обмеження, встановлені законом щодо переміщення товарів та здійснення господарських операцій на тимчасово окупованій території, мають імперативний характер і спрямовані на захист національної безпеки. Правові висновки, викладені об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №908/1162/23, свідчать про необхідність урахування спеціального правового режиму тимчасово окупованої території при оцінці правових наслідків господарських правовідносин, що виникли у відповідний період. Незважаючи на те, що стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних незалежно від вини боржника, її застосування не може відбуватися ізольовано від інших норм законодавства та принципу системності правового регулювання. У випадку, коли спеціальним законом встановлено обмеження на здійснення відповідної господарської діяльності у зв`язку з тимчасовою окупацією, суд зобов`язаний оцінити, чи не суперечитиме автоматичне застосування наслідків, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, публічно-правовим приписам і меті спеціального регулювання. Невиконання грошового зобов`язання у спірний період було зумовлене об`єктивними обставинами, пов`язаними з окупацією території та фактичним припиненням належного функціонування банківської та казначейської системи. За таких умов прострочення виконання не може розцінюватися як наслідок недобросовісної поведінки або неправомірного користування чужими грошовими коштами. Застосування компенсаційних механізмів статті 625 Цивільного кодексу України у ситуації, коли боржник був об`єктивно позбавлений можливості здійснити платіж, призвело б до перекладення на нього надмірного тягаря відповідальності, що суперечить принципам справедливості та розумності, закріпленим у статті 3 цього Кодексу. Суд враховує, що компенсаційна природа інфляційних втрат та трьох процентів річних спрямована на відновлення майнової сфери кредитора у разі неправомірного користування його коштами. Водночас у період дії правового режиму тимчасової окупації відсутні підстави вважати, що боржник здійснював таке користування з власної волі або у спосіб, який порушує баланс інтересів сторін. Фактична сплата основного боргу після відновлення можливості здійснення платежів свідчить про визнання зобов`язання та добросовісність поведінки боржника. Отже, відсутні підстави для застосування до нього додаткових фінансових санкцій за період, коли виконання зобов`язання було об`єктивно унеможливлене. Відповідальність не може ґрунтуватися виключно на формальному факті прострочення без урахування об`єктивної неможливості виконання зобов`язання. Апеляційний суд виходить із необхідності застосування не формального, а змістовного підходу до оцінки правовідносин. Механічне нарахування пені за кожен день прострочення без урахування реального правового режиму відповідної території суперечило б завданню господарського судочинства справедливому, неупередженому та ефективному вирішенню спорів. Саме тому суд при вирішенні спору враховує не лише текст договору, який, звісно, містить, у тому числі умови щодо застосування пені, а й об`єктивний контекст його виконання. Стабільність правозастосування передбачає, що суб`єкти господарювання повинні мати можливість прогнозувати правові наслідки своєї поведінки. Умови воєнного стану та тимчасової окупації сформували особливий правовий режим, який об`єктивно змінює звичайну модель господарської відповідальності. Свобода договору не є абсолютною та реалізується в межах імперативних приписів закону. У період дії спеціального правового режиму тимчасово окупованої території воля сторін не могла реалізовуватися поза межами встановлених державою обмежень. Отже, покладення на боржника відповідальності за невиконання зобов`язання в період, коли виконання суперечило або фактично унеможливлювалося імперативними заборонами, означало б ігнорування пріоритету публічно-правового регулювання та принципу верховенства права. Враховуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Комунального закладу «Обласний авіаційно-технічний спортивний клуб» Херсонської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» основного боргу у сумі 5589,09 грн, 2532,34 грн пені, 627,73 грн - 3% річних та 2401,37 грн інфляційних втрат. Висновки суду апеляційної інстанції У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16). Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»). В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 18.03.2026 у справі №916/1732/25 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає. Розподіл судових витрат Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2026 у справі №916/1732/25 залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова набирає законної з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України. Повну постанову складено 08.07.2026. Головуючий суддя Л.В. Поліщук Суддя К.В. Богатир Суддя Н.А. Павленко