Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/5180/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/5180/26 пров. № А/857/25144/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І., розглянувши в змішаній формі в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства «Вербина Колодницька плюс» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року про повернення позовної заяви в справі № 380/5180/26 за адміністративним позовом Фермерського господарства «Вербина Колодницька плюс» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,- суддя в 1-й інстанції Качур Р.П., час ухвалення рішення 15 квітня 2026 року, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначено, в с т а н о в и в: У березні 2026 року Фермерського господарства «Вербина Колодницька плюс» (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області № 18637 від 06.06.2025 року про відповідність Фермерського господарства «Вербина Колодницька плюс» п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року позовна заява залишена без руху з мотивів невідповідності вимогам ст.ст. 122, 123 КАС України. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що звертаючись до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою, нами було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку та надано відповідні пояснення, що вказували на поважність пропуску строку на звернення до суду, а саме, що зі змісту оскаржуваного рішення №18637, надісланого до електронного кабінету платника податку ФГ «Вербина Колодницька плюс» було об?єктивно неможливо встановити мотиви і підстави його прийняття, а інформація, яка стала відома ГУ ДПС у Львівській області, на підставі якої контролюючим органом було прийнято Рішення №18637 від 06.06.2025 року у ньому взагалі була відсутня. З огляду на наведене 25 вересня 2025 року представник Позивача звернувся до Головного управління ДПС у Львівській області із відповідним адвокатським запитом (вих. №01/2025-09-25), відповідь на який було отримано 30 вересня 2025 року (вих. №38041/6/13-01-18-02), саме тому Позивач наголошує, що шестимісячний строк на звернення до суду слід обраховувати саме з дня отримання відповіді контролюючого органу 30.09.2025 року, оскільки до моменту отримання відповіді від ГУ ДПС у Львівській області у позивача не було об`єктивної можливості подати мотивовану та аргументовану скаргу на спірне рішення. Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржувану ухвалу суду обґрунтованою та законною. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу залишення позову без розгляду без змін. Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до ч.2 ст.312, п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати, з таких підстав. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У сфері оподаткування права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України). Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 констатувала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень/дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень: 1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України); 2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України); 3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України). Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, що в разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти. День, коли особа дізналася про порушення свого права це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена). Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримав спірне рішення контролюючого органу № 18637 від 06.06.2025 року саме 02.07.2025 року. Однак колегія апеляційного суду не може погодитися з констатацією цієї обставини, позаяк 02.07.2025 відповідно до квитанції №2 (зворот а.с.111) Головним управління ДПС України у Львівській області (Стрийською ДПІ) отримано саме від позивача повідомлення про надання інформації та копій документів, за результатами якого прийнято інше рішення податкового органу, яке не є предметом судового розгляду (№23176 від 10.07.2025). Як передбачено пунктом 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). За приписами пункту 42.4 статті 42 ПК України, платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Для осіб, які є фінансовими агентами, листування з контролюючим органом в електронній формі є обов`язковим у випадках, визначених цим Кодексом. Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет. Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків або фінансовому агенту, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті. Датою вручення платнику податків або фінансовому агенту документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків/фінансовому агенту. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем. У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків/фінансового агента рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків/фінансовому агенту (його представнику). При цьому строк доставки документа в електронний кабінет, визначений абзацом п`ятим цього пункту, не зараховується до строку надіслання документів, визначеного цим Кодексом. Платник податків (крім фінансового агента у частині листування з контролюючим органом з питань, визначених статтею 39-3 цього Кодексу) один раз протягом року може надіслати до контролюючого органу через електронний кабінет заяву про відмову отримувати документи через електронний кабінет. Датою завершення листування платника податків через електронний кабінет є дата, зазначена у квитанції про доставку контролюючому органу заяви про відмову отримувати документи через електронний кабінет. Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять відповідної квитанції про отримання рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області № 18637 від 06.06.2025 року про відповідність Фермерського господарства «Вербина Колодницька плюс» п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Колегія суддів підкреслює, що місцевим судом не встановлено дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, водночас висновок про пропуск строку сформульований на хибних відомостях. У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС України у Львівській області вказує, що позивач отримав спірне рішення в електронний кабінет в ту саму дату, що і винесене рішення 06.06.2025. Саме з цієї дати позивач був обізнаний про існування рішення № 18637 від 06.06.2025, його зміст та правові наслідки у вигляді включення до переліку ризикових платників податку. Однак жодного документального підтвердження такій обставині, відповідач не долучає. Колегія суддів зауважує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За приписами ч. 1-2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Апеляційний суд також зауважує, що за твердженнями позивача спірне рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 18637 від 06.06.2025 року про відповідність Фермерського господарства «Вербина Колодницька плюс» п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, прийнято контролюючим органом не за наслідком процедури реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування ініційованого ФГ «Вербина Колодницька плюс», а довільно, за ініціативою податкового органу. З урахуванням наведених норм та правових висновків перевірці у цій справі підлягало питання належного виконання контролюючим органом обов`язку щодо повідомлення платника податків про прийняті щодо нього рішення. Належність такого повідомлення та обізнаність позивача про прийняття таких рішень має істотне значення для забезпечення права особи на доступ до правосуддя, оскільки саме від моменту отримання (вручення у визначений законодавством спосіб) відповідного рішення (рішень) та обізнаність за фактом прийняття таких залежить можливість своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав. Колегія суддів зауважує, що з огляду на тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку необхідним є встановлення чи вживала особа, яка звертається з відповідним клопотанням, розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску). Варто зауважити, що ФГ «Вербина Колодницька плюс» 22.09.2025 року звернулося за правовою допомогою адвоката, який 25.09.2025 скерував адвокатський запит до контролюючого органу щодо відстав прийняття рішення № 18637 від 06.06.2025 року про відповідність Фермерського господарства «Вербина Колодницька плюс» п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Відповідь на який, датується 30.09.2025 року за №38041/6/13-01-18-02 до якого долучено спірне рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 18637 від 06.06.2025 року. Колегія суддів зазначає, що суди зобов`язані надавати оцінку доводам учасника справи щодо поважності пропуску строку в кожному конкретному випадку. Процесуальне законодавство вимагає перевіряти обґрунтованість клопотання та наведені заявником причини пропуску строку. Якщо суд відхиляє доводи щодо поважності або задовольняє їх, він має чітко обґрунтувати це в судовому рішенні. Право на суд, аспектом якого є доступ до суду, є однією із гарантій основоположного права на справедливий суд. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatis mutandis рішення у справі "Белле проти Франції" від 04 грудня 1995 року ("Bellet v. France", заява № 23805/94, § 36)). Окрім того, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції). За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, хибно залишив позовну заяву без розгляду, внаслідок чого було обмежено право позивача на захист своїх інтересів. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 308,312,315,320,321,325,328,329 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Вербина Колодницька плюс» задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року про повернення позовної заяви в справі № 380/5180/26 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді С. М. Кузьмич О. І. Мікула Повне судове рішення складено 07 липня 2026 року.