Постанова 4855 № 620/13351/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/13351/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Златіна С.В., суддів: Воловика С.В., Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - відповідач; ГУ НП в Чернігівській області), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, тобто з 07.12.2024 за шість місяців, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, тобто з 07.12.2024 за шість місяців, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено повністю. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що з вини відповідача було допущено затримку розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим справедливою мірою відповідальності відповідача буде стягнення на користь позивача його середнього заробітку, на підставі статті 117 КЗпП, за 6 місяців (що становить 183 дні). Не погоджуючись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив, що суд першої інстанції не розрахував суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а лише зобов?язав ГУ НП в Чернігівській області з 07 грудня 2024 року за шість місяців не вказавши при цьому чітку суму середнього заробітку всупереч правовій позиції Верховного Суду від 08 вересня 2010 року у справі за провадженням №25953св09, від 03 липня 2013 року у справі за провадженням №6-60цс 13, від 20 листопада 2013 року у справі за провадженням №6-114цс13, від 21 січня 2015 року у справі за провадженням №6-195цс14, від 05 жовтня 2016 року у справі за провадженням №6-2405цс16. З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений строк не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне. Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області на посаді старшого інспектора-чергового відділення поліції №2 (м. Сновськ) Корюківського районного відділу поліції ГУ НП. Відповідно до наказу ГУ НП в Чернігівській області №653 о/с від 05 грудня 2024 року позивача було звільнено зі служби за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», 06 грудня 2024 року. При звільненні з позивачем Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області, всупереч вимогам чинного законодавства, повного розрахунку проведено не було. 21 листопада 2025 року на картковий рахунок позивача надійшла сума 40185,84 грн від ГУ НП в Чернігівській області з коментарем « 1007020; 2800; індексація грошового забезпечення витрати згідно рішення суду по справі 620/1867/25 від 28.03.2025;.», проте про нарахування та виплату вказаної суми Позивача жодним чином повідомлено не було. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року №620/1867/25 зобов`язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати Позивачу та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 06 грудня 2024 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - листопад 2015 року, відповідно до Закону України від 03 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року по справі №620/1867/25 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області залишено без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року - без змін. Тому наявні підстави вважати, що перераховані кошти і є виплатою згідно вказаного рішення суду. На адресу відповідача було направлено адвокатський запит вих. №361 від 21 листопада 2025 року з проханням повідомити підставу нарахування Позивачу грошових коштів 21 листопада 2025 року у сумі 40185,84 грн, надати детальний розрахунок нарахування позивачу вище вказаної суми з зазначенням підстав та посиланням на нормативно-правові акти, а також якщо вказані грошові кошти є виплатою індексації грошового забезпечення, нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України. Відповідач, листом №104784-2025 від 25 листопада 2025 року повідомив, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/1867/25 від 28 березня 2025 року в частині нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 06 грудня 2024 року з базовим місяцем листопад 2015 року виконано в повному обсязі шляхом перерахування коштів на картковий рахунок Позивача після надходження коштів на рахунки ГУ НП в Чернігівській області в ГУ ДКСУ у Чернігівській області. Інших рішень щодо виплат середнього заробітку до ГУ НП в Чернігівській області не надходило. При цьому, відповідачем було надано розрахунок виплачених коштів, довідку про середньомісячний та середньоденний заробіток позивача на дату звільнення. Фактично, даною відповіддю позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, адже таку вимогу було проігноровано. Остаточний розрахунок при звільненні відповідачем проведено 21 листопада 2025 року, що підтверджується інформацією по картковому рахунку. Вважаючи таку відмову територіального органу Національної поліції протиправною, ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із цим позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з такого. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовано Законом України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII). За частинами другою, третьою статті 77 Закону № 580-VIII днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. Згідно з частинами першою, другою статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. За пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260). За пунктом 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. За абзацом 1 пункту 7 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення. Відповідно до пункту 11 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання. За пунктом 13 розділу І Порядку № 260 виплата грошового забезпечення поліцейським та здобувачам ЗВО здійснюється щомісяця з 25 числа по останній день місяця за поточний місяць. Виплата грошового забезпечення поліцейським поліції охорони здійснюється щомісяця до 07 числа за минулий місяць. Згідно з пунктом 15 розділу І Порядку № 260 при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно. За абзацом 7, 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Зазначені норми є нормами спеціального законодавства і підлягають застосуванню при визначенні структури, порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейських та у випадку виникнення спорів з цього приводу. Непоширення на поліцейських норм Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) стосується тільки норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати. Питання щодо дати проведення остаточного розрахунку з поліцейськими при звільненні із служби в поліції, відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських із служби в поліції, зокрема, за затримку виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки, - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. В той же час такі питання врегульовані КЗпП України. Згідно з частиною шостою статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування. За статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Враховуючи, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин норми КЗпП України. За статтею 117 КЗпП України (в редакції до 19 липня 2022 року) в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01 липня 2022 року №2352-ІХ внесено зміни до статті 117 КЗпП України. За статтями 116, 117 КЗпП України (в редакції чинній з 19 липня 2022 року) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. (Стаття 116 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3248-IV від 20 грудня 2005 року, №2352-IX від 01 липня 2022 року). У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. (Стаття 117 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3248-IV від 20 грудня 2005 року; текст статті 117 в редакції Закону № 2352-IX від 01 липня 2022). Відповідно до статті 117 КЗпП України, у чинній редакції, згідно з Законом № 2352-ІХ, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями. Тобто, нормами КЗпП України обмежено середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку шістьма місяцями. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23 щодо чинної редакції статті 117 КЗпП України дійшла наступних висновків щодо наявності підстав для відступу від висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22, та вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок. Період нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати. Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців. Позивача звільнено зі служби в поліції з 06 грудня 2024 року, саме у цей день відповідач мав провести з позивачем повний розрахунок. Отже, датою початку перебігу прострочення розрахунку з позивачем при звільненні є наступний день після звільнення - 07 грудня 2024 року. Виплату позивачу належних при звільненні сум грошових коштів було здійснено відповідачем 21 листопада 2025 року на виконання рішення суду у справі №620/1867/25. Тобто, період затримки розрахунку з 07 грудня 2024 року по 20 листопада 2025 року. Отже, апеляційний суд враховує, що у цій справі період з 07 грудня 2024 року врегульовано чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату. Водночас, у межах цієї справи належить встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Отже, враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо спірного періоду, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, та застосуванням принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові. При цьому, враховуючи зазначені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, спірний період становить - з 20 травня 2025 року по 20 листопада 2025 року, в редакції статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями. За пунктами 2, 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює обчислення середньоденного розміру грошового забезпечення є Порядок № 260, абзацом восьмим пункту 8 розділу ІІІ якого, серед іншого, визначено, що одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 та Порядку № 260 можна дійти висновку, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, поліцейським проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період. Нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, поліцейським здійснюється з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії. Кількість днів затримки розрахунку при звільненні за період з 20 травня 2025 року по 20 листопада 2025 року складає 184 календарних днів. Згідно з довідкою від 25 листопада 2025 року № 933/124/21/01-2025 розмір середньомісячного грошового забезпечення складає 28186,97 грн, а розмір середньоденного грошового забезпечення становить 923,57 грн. Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 923,57 грн х 184 = 169936,88 грн. Крім того, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц зазначено, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд, за певних умов, може зменшити розмір відшкодування, визначеного статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, і те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника і роботодавця у спірних правовідносинах, а також співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця стосовно виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

2. Період затримки (прострочення) виплати цієї заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

3. Ймовірний розмір майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні.

4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, а також співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, установлених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в незалежності від того, чи позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум підлягають задоволенню у повному обсязі чи частково. При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки у порівнянні із середнім заробітком працівника, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, те що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи. Так, застосовуючи у цій справі критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, слід врахувати наступні обставини. Апеляційний суд враховує, що починаючи з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що в свою чергу теж вплинуло на можливість відповідача виконати рішення суду в добровільному порядку. Отже, розрахована апеляційним судом сума середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 травня 2025 року по 20 листопада 2025 року в сумі 169936,88 грн, є неспівмірною і непропорційною у порівнянні з розміром заборгованості відповідача з виплати належних позивачу при звільненні сум (40185,84 грн). Коефіцієнт істотності частки, порівняно із середнім заробітком (середнім грошовим забезпеченням) позивача за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи із загального розміру несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення складає 23,64% (40185,84 грн * 100/169936,88). Отже сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки, розраховується наступним чином: 923,57 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 23,64% (коефіцієнт істотності частки) = 218,33 грн. (середньоденна сума відшкодування з урахуванням істотності частки) х 184 (днів затримки розрахунку) = 40172,72 грн. Враховуючи принцип справедливості та співмірності, апеляційний суд вважає, що сума, яка підлягає відшкодуванню позивачу, а саме, середня зарплата за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 20 травня 2025 року по 20 листопада 2025 року становить 40172,72 грн. Враховуючи встановлені вище обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, однак помилково не визначив суму, яку відповідач має виплатити позивачу за час затримки такого розрахунку. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення передбачені статтею 315 КАС України. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи частини першої статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Крім іншого, відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно частини третьої статті 139 КАС України При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. З урахуванням наведеного, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язаних зі сплатою судового збору, сплачених за подання позовної заяви. Керуючись статтями 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів - ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (пр-т Перемоги, 74, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000; ЄДРПОУ: 21390940) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, за шість місяців, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, за шість місяців, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України у сумі 40172,72 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 900 (дев`ятсот) грн 00 коп. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач С.В. Златін Суддя С.В. Воловик Суддя Є.Д. Кравченко Повний текст судового рішення виготовлено 06 липня 2026 року.