Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/9191/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/9191/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ЯНКІВСЬКА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СМАРТЗОН до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю Смартзон звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Одеська митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Розглянувши зазначене клопотання апелянта про розгляд справи в режимі відеоконференції, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою (ч. 1). Учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи (ч. 2). Суддя (суддя-доповідач) розглядає заяву учасника справи, його представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду без повідомлення учасників справи. За результатами розгляду заяви постановляється ухвала (ч. 3). Учасник справи, його представник бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі відсутності в учасника справи, його представника засобів електронної ідентифікації, передбачених абзацом першим цієї частини, ідентифікація такої особи здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (ч. 4). Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції (ч. 5). Вказана норма не передбачає обов`язкового проведення судового засідання у режимі відеоконференції у разі наявності про це клопотання сторони, якщо відповідно до КАС України судове засідання може відбутися без участі такої особи. Крім того, дана справа призначена до розгляду в порядку письмового провадження. Сторони мають можливість надати письмові пояснення, відзив або заперечення до апеляційної скарги у встановленому порядку. Враховуючи викладене, клопотання Одеської митниці про розгляд справи в режимі відеоконференції задоволенню не підлягає. Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що 14.09.2023 року між ТОВ «СМАРТЗОН» (далі - Позивач) та компанією QINGDAO JINZE MACHINERY MANUFACTURING Co., Ltd. (КНР) укладено зовнішньоекономічний контракт №14/09-23 (далі Контракт). Відповідно до п. 1.1. Контракту компанія QINGDAO JINZE MACHINERY MANUFACTURING Co., Ltd. (за Контрактом Продавець) зобов`язується у порядку та на умовах, визначених Контрактом, постачати та передавати у власність ТОВ «СМАРТЗОН» (за Контрактом Покупець) продукцію (далі - товар), а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар. Згідно із п. 1.2. Контракту найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість та ціни товару встановлюються у специфікаціях на постачання товару. У відповідності до Специфікації на поставку товару №4 від 25.03.2025 року (інвойс №UE2502 від 25.04.2025 року) до Контракту сторони визначили до постачання товар: «Комплект стелажу» різного асортименту - 4 позиції за цінами від 5,10 до 10,30 доларів США за 1 шт.; «Комплект додаткової полиці» різного асортименту - 2 позиції за цінами 2,10 і 1,50 доларів США за 1 шт.; «Оцинкована стійка» - 1 позиція за ціною 0,30 доларів США за 1 шт. Загальна кількість одиниць товару 1500 штук. Загальна вартість товару - 11696,00 доларів США. Умови поставки: FOB (Інкотермс 2010) - порт Ціндао, Китайська Народна Республіка (КНР). З метою митного оформлення вищезазначеного товару 30.07.2025 року позивачем до Одеської митниці (далі Відповідач) було подано електронну митну декларацію №25UA500020005719U6 (далі ЕМД) з необхідним пакетом документів. Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки, відповідно до ст. 57 Митного кодексу України (далі МК України), основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Разом з ЕМД декларантом було подано усі необхідні для митного оформлення товару документи (перелік зазначений у картці відмови в прийнятті митної декларації №UA500020/2025/000364). За результатами перевірки ЕМД, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товару, що зафіксовано у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів призначення №UA500020/2025/000364 від 30.07.2025 року, з причини прийняття рішення про коригування митної вартості №UA500020/2025/000233/2 від 30.07.2025 року. Відповідно до Рішення, усі 4 позиції товару «Комплект стелажу» з цінами від 5,10 до 10,30 доларів США за 1 шт., були фактично об`єднані відповідачем у один товар «Меблі металеві, стелажі», та митна вартість такого товару була визначена Відповідачем як 4,02 долара США за 1 кг нетто. Митна вартість товару «Комплект додаткової полиці» з цінами 2,10 і 1,50 доларів США визначена відповідачем як 4,02 долара США за 1 кг нетто за 1 шт., а митна вартість товару «Оцинкована стійка» з ціною 0,30 доларів США за 1 шт. як 1,82 долара США кг нетто за

1. Відповідно, митна вартість партії товару, що була зазначена декларантом у розмірі 13846,00 доларів США, була скоригована відповідачем до 72603,51 доларів США із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару. Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, а свої права порушеними, звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Відповідно до ст.246 МК метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, що відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, що відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України). Згідно з частиною 8 статті 257 МК митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів. Відповідно до ст.52 МК України декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до ст.49 МК митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або належить сплаті за ці товари. Ціна, що була фактично сплачена або належить сплаті, - це загальна сума усіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України). Відповідно до ч.1 ст.57 МК визначення митної вартості товарів, що ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до ч.1 ст.53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари , декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності ) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з ч.2 ст.54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до ч.5 статті 54 МК митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Відповідно до ч.6 ст.54 МК митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) неправильного проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 58 МК метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, що є обов`язковою під час обчислення (ч.2 ст.58). У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 (ч.3 ст.58). Згідно ч. 1 ст. 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Далі за загальним правилом послідовно повинні бути застосовані методи визначення митної вартості на основі віднімання вартості, передбачений у ст. 62 МК України (крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною) та метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість), передбачений у ст. 63 МК України. Тільки у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання попередніх методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, відповідно до ч.1 ст. 64 МК України митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) за резервним методом. Судом першої інстнанції встановлено, що позивачем для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 25UA500020005719U6 від 30.07.2025 року, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ «СМАРТЗОН», а саме: Товар

1. Меблі металеві, стелажі:- арт. 24, Комплект стелажу/ Rack set, розміром 1800*900*400мм, на 5 полиць, оцинкований - 800 комп.;- арт. 26, Комплект стелажу/ Rack set, розміром 1800*900*400мм, на 5 полиць, порошкового фарбування чорного кольору - 250 комп.;- арт. 32, Комплект стелажу/ Rack set, розміром 1500*700*300мм, на 5 полиць, оцинкований - 100 комп.;- арт. 111, Комплект повністю металевого стелажу/ Full metal rack set, розміром 1500*750*300мм, на 4 полиці, оцинкований 250 комп. Товар постачається з написом "SZ.UA". Торгівельна марка: нема даних Виробник: QINGDAO JINZE MACHINERY MANUFACTURING CO., LTD. Країна виробництва: CN Китай; Товар

2. Частини, призначені для металевих стелажів:- арт. 39729, Комплект додаткової полиці/ Additional shelf set, розміром 900*400мм, оцинкований - 40 комп.; арт. 378480, Комплект додаткової полиці/ Additional shelf set, розміром 700*300мм, оцинкований - 20 комп. Товар постачається з написом "SZ.UA".Торгівельна марка: нема даних Виробник: QINGDAO JINZE MACHINERY MANUFACTURING CO., LTD.Країна виробництва: CN Китай; Товар

3. Вироби з чорних металів:- арт. 39720, Оцинкована стійка/ Galvanized upright, розміром 900мм 0,7мм, оцинкований - 40 шт. Товар постачається з написом "SZ.UA". Торгівельна марка: нема даних. Виробник: QINGDAO JINZE MACHINERY MANUFACTURING CO., LTD. Країна виробництва: CN Китай. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 25UA500020005719U6 від 30.07.2025 року позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме: Пакувальний лист (Packing list) № Б/Н від 12.05.2025 року; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № UE2502 від 25.04.2025 року; Домашній коносамент (House bill of lading) № BW25040790 від 29.04.2025 року; Навантажувальний документ (Bordereau) № 26024 від 15.07.2025 року; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № 25C525000260/00003 від 14.05.2025 року; Статус особи, яка подає митну декларацію № 2; Банківський платіжний документ, що стосується товару № (MUR) 11 від 21.04.2025 року; Банківський платіжний документ, що стосується товару № (MUR) 17 від 15.07.2025 року; Банківський платіжний документ, що стосується товару № (MUR) 9 від 25.03.2025 року; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 1559 від 30.07.2025 року; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 3007/07 від 30.07.2025 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № Додаткова угода № 24/12-24 від 24.12.2024 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № Специфікація на поставку товару № 4 від 25.03.2025 року; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 45183 від 14.09.2023 року; Договір про надання послуг митного брокера № БР-565 від 03.05.2024 року; Договір (контракт) про перевезення № 16012024-01 від 16.02.2024 року;- Інші некласифіковані документи Лист ТОВ "СМАРТЗОН" № 11 від 15.07.2025 року. Оцінивши подані документи, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000233/2 від 30.07.2025 року, в якому зазначено: 1) Для підтвердження заявленої митної вартості товарів за ЕМД від 30.07.2025 року 25UA500020005719U6 декларантом подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 14.09.2023 року № 14/09-23, рахунок-фактура (інвойс) від 25.04.2025 №UE2502 та інші документи. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:-рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України. До митного оформлення надані рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.07.2025 року № 1559 та довідка про вартість міжнародного перевезення вантажу від 30.07.2025 року № 3007/07. Надання довідки не передбачено умовами договору транспортного експедирування. Крім того, довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, та на підставі довідки не може здійснюватися оплата за надані послуги. Отже, декларантом не забезпечено надання митному органу відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Кодексу достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних; 2) відповідно до п.2.6. договору транспортного експедирування від 16.02.2024 року №16012024-01 вартість послуг вказується в Заявці на надання транспортно експедиційних послуг, проте Заявка надана до митного оформлення не була. Таким чином, відсутність заявки не дає можливості перевірити повноту наданих послуг, пов`язаних з перевезенням товарів або що є умовою їх перевезення, та включення при цьому таких витрат до заявленої митної вартості, які відповідно до частини десятої статті 58 Кодексу повинні включатись до ціни, що фактично сплачена; 3) відповідно до п. 4.1.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 14.09.2023 року № 14/09-23 перший авансований платіж сума у розмірі 30% загальної вартості партії товару, погодженої у специфікації на поставку такої партії сплачується покупцем протягом 5 банківських днів з дати затвердження та підписання специфікації (25.03.2025). Відповідно до першого банківського документу від 25.03.2025 року № (MUR)9 сума оплати становить 2339,20 дол США (20%), а не 30 % як зазначено в умовах контракту. Відповідно до пункту 4.1.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 14.09.2023 року № 14/09-23 другий платіж сума у розмірі 70% загальної вартості товару сплачується покупцем протягом 7 календарних днів з дати оформлення коносаменту на таку партію (29.04.2025 року) та отримання покупцем повідомлення про постачання цієї партії товару(3 календарні дні). Дата коносамента 29.04.2025 року, проте дата останнього банківського документу 15.07.2025 року (перевищує 7 календарних дні) в розмірі 4948 дол США не відповідає 70% передплати, визначеної контрактом. Отже, ні сума передплат в 30% та 70 %, ні дати розрахунків Покупцем не відповідають умовам контракту: 4) якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У наданих банківських платіжних документах від 21.04.2025 року № (MUR) 11, від 15.07.2025 року № (MUR) 17, від 25.03.2025 року № (MUR) 9 зазначено лише реквізити Контракту та відсутнє посилання на специфікацію/інвойс/проформу-інвойс, що не дає змоги ідентифікувати такі документи з оплатою за оцінюваний товар. Відповідно до п. 2.2 Постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 року №216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металах. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України. Така ж правова позиція сформована Вищим адміністративним судом України: Платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури, інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару (Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року №2). Отже, декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар; 5) відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 14.09.2023 року № 14/09 23 адресою відправника (Продавця) є NO. 928 BEIERSHAN ROAD, JIAONAN, QINGDAO, CHINA,. проте в пакувальному листі від 12.05.2025 року № Б/Н, інвойсі від 25.04.2025 року №UE2502, додатковій угоді від 24.12.2024 року № № 24/12-24, сертифікаті про походження від 14.05.2025 року №25C525000260/00003, а також на сайті виробника в мережі інтернет вказана адреса: NO. 8 XINGLOU ROAD, ZHANGJIALOU SUB-DISTRICT. HUANGDAO DISTRICT, QINGDAO, CHINA. Отже, адреса відправника відрізняється в поданих документах. Дана розбіжність викликає сумнів в достовірності поданих до митного оформлення документів, а отже і достовірних відомостей про визначення митної вартості товарів, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.». У Постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі №520/11059/2020 суд вказав, що застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, з огляду на спрацювання модуля АСАУР, суди в даному випадку визнали необґрунтованим, оскільки вважали, що індивідуальні характеристики того чи іншого товару можуть бути з`ясовані лише шляхом порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару . Також Верховний Суд у вказаній Постанові зробив висновок, що контролюючий орган визначив митну вартість не окремої одиниці товару, як це було зроблено платником податків під час подання митної декларації, а одного кілограма товару, попри те, що кожна окрема одиниця товару має власні індивідуальні характеристики, які й впливають на формування його ціни. Також Верховний Суд у вказаній Постанові зробив висновок: щодо посилань митного органу в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості на ненадання декларантом інформації щодо подібних та ідентичних товарів, суди вважали, що сама по собі відсутність таких відомостей не обґрунтовує неможливість визнання заявленої митної вартості товару . Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 року у справі №816/1199/15-a зробив висновок, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами , як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. В оскаржуваному рішенні зазначені формальні, необґрунтовані підстави неможливості послідовного застосування методів визначення митної вартості. Митний орган зазначив лише обставину відсутності у нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), і не навів жодну цінову інформацію з єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснення з урахуванням положень ст. 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості. Як вбачається з рішення, Відповідач скоригував митну вартість товару за ЕМД, вказавши лише номер та дату відповідної митної декларації. При цьому, відповідачем взагалі не зазначений опис товару за цими митними деклараціями та інших умов . Отже, у рішенні Одеської митниці про коригування митної вартості товарів про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000233/2 від 30.07.2025 року відсутні посилання на належні та допустимі докази того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, ніби-то є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Отже, обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості з поданих позивачем документів відповідач не довів, а суд першої інстанції не встановив. На підставі вищевикладених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000233/2 від 30.07.2025 року. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В.