Постанова 4855 № 580/8652/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/8652/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаської митниці про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення Черкаської митниці від 01.08.2024 №UA902000202416 та №UA902000202417. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що проведеною документальною невиїзною перевіркою встановлено: договір купівлі-продажу №б/н від 20.04.2020 автомобіля марки «SKODA OCTAVIA» (рік виготовлення 2012, VIN: НОМЕР_1 ), укладений між Bergslagenc Skogstjanst AB (5569802514, Eddavaggen 2, 73743, Fagersta) (Продавець) та громадянином України ОСОБА_2 (Покупець), згідно з яким вартість транспортного засобу складає 16 000 SEK (шведських крон), який був наданий декларантом під час митного оформлення товару, містить недостовірні відомості щодо вартості автомобіля «SKODA OCTAVIA»; платник податків - ОСОБА_1 занизив податкові зобов`язання по сплаті митних платежів за МД від 27.04.2020 № UA100670/2020/102591. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник позивача зазначив: відповідачем не спростовано презумпцію правомірності договору купівлі-продажу №б/н від 20.04.2020; станом на момент виставлення рахунку фактури щодо марки «SKODA OCTAVIA» власником ТЗ не являлася компанія «Bergslagenc Skogstjanst АВ»; у відповідача відсутній оригінал рахунку-фактури від 06.04.2020 №02/04, згідно якого вартість вказаного транспортного засобу складає 33 000,00 SEK (шведських крон); виставлений рахунок-фактура від 06.04.2020 №02/04 не підтверджений банківськими платіжними документами щодо його оплати; посадові особи Черкаської митниці звертаючись до Державної митної служби України щодо направлення міжнародного запиту до митних органів Королівства Швеції стосовно перевірки законності ввезення на митну територію України легкових автомобілів не витребували конкретних документів, щодо яких виник сумнів у правильності визначення митної вартості; митні органи Королівства Швеції не володіють відомостями про те хто організував митне оформлення, автомобіль «SKODA OCTAVIA» виведений із експлуатації; під час проведення перевірки відповідачем витлумачено на власний розсуд зміст листа від уповноважених органів Королівства Швеції, який покладено в основу перевірки та винесених ППР, яким не підтверджено автентичність запитуваної інформації; у відповідача відсутні законні підстави для проведення перевірки у 2023 році під час дії мораторію на їх проведення та посилання на її результати при винесенні оскаржуваних ППР; відповідачем не доведено наявності умислу в діях позивача для скоєння правопорушення; відсутній засвідчений належним чином переклад листів митних органів Королівства Швеції, що виключає можливість визнання таких документів належними та допустимими доказами; відповідачем не враховано, що визначення вартості ТЗ відбувалося за. резервним методом на підставі Шваке. Представником позивача також надано до суду додаткові пояснення. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що на підставі наказу Черкаської митниці від 11.06.2024 № 87 посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну перевірку громадянина України ОСОБА_1 щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 27.04.2020 №UA100670/2020/102591. Результати перевірки оформлені Актом №5/24/7.27-19/2888710090 від 05.07.2024 у висновках якого зазначено про порушення позивачем п. 2 ч. 2 ст.52, ч. 21 ст. 58, ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, в частині заявлення точних відомостей про товари, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; п. 190.1 ст.190 ПК України, в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті митних платежів на загальну суму 11 567,95 грн., в тому числі ввізне мито 3 614,99 грн., податок на додану вартість 7 952,96 грн. На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: - від 01.08.2024 №UA902000202416, яким позивачу визначено грошове зобов`язання за платежем: мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами в сумі 3614,99 грн.; - від 01.08.2024 №UA902000202417, яким позивачу визначено грошове зобов`язання за платежем: податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів фізичними особами в сумі 9941,20 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 7952,96 грн. та за штрафними санкціями 1988,24 грн. Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З матеріалів справи вбачається, що митне оформлення транспортного засобу «Автомобіль легковий марки «SKODA OCTAVIA» (рік виготовлення 2012, VIN: НОМЕР_1 ) проведено відповідно до митної декларації від 27.04.2020 №UA100670/2020/102591, в якій митна вартість автомобіля визначена за 6 (резервним) методом у розмірі 16 000 SEK (шведських крон). Висновок податкового органу про заниження податку на додану вартість та ввізного мита ґрунтується на тому, що митне оформлення транспортного засобу SKODA OCTAVIA (рік виготовлення 2012, VIN: НОМЕР_1 ) за митною декларацією від 27.04.2020 №UA100670/2020/102551 здійснено шляхом подання підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення його митної вартості, оскільки за результатами опрацювання інформації Шведського митного департаменту Східного регіону у Стокгольмі Королівства Швеція) від 22.05.2023 №UTR 2023-27, доведеної до Черкаської митниці листом Держмитслужби від 15.06.2023 №26/26-04/7.27/1431 (вх. Черкаської митниці від 15.06.2023 № 2711/4), встановлено, що продаж товару «Автомобіль легковий марки «SKODA OCTAVIA» (номер кузова: НОМЕР_1 , рік виготовлення 2012) на території Королівства Швеції здійснено на підставі рахунку від №02/04 від 06.04.2020. Згідно зазначеного інвойсу, вказаний транспортний засіб було продано Bergslagenc Skogstjanst AB (5569802514, Eddavaggen 2, 73743, Fagersta) громадянину України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за ціною 33 000,00 SEK (шведських крон), а не 1600 SEK, як задекларував позивач. Згідно ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Статтею 345 МК України встановлено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи. Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України. Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо, зокрема, правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України. Предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Згідно статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка (ч. 1 ст. 354 МК України). Згідно статті 272 МК України, підпункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України) ввезення товарів на митну територію України є об`єктом оподаткування митними платежами - ввізним митом та податком на додану вартість. Базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є: 1) для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів; 2) для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру (п. 1 ч.1 ст. 279 МК України). База оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, визначається відповідно до цього Кодексу. Згідно пункту 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу. Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України). Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. (частин 1, 2 статті 51 МК України) Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 2 статті 53 МК України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч.8 8 статті 264 МК України). Згідно пункту 1 частини 1 статті 276 МК України платниками мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом. За правилами статті 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України. Відповідно до пункту 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Оцінюючи доводи позивача щодо обставин, які контролюючим органом розцінено як подання під час митного оформлення неправдивих відомостей про вартість імпортованого товару, що призвело до заниження сплати до бюджету ввізного мита та податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України). З матеріалів справи вбачається, що митне оформлення імпортованого позивачем транспортного засобу проведено відповідно до декларації, в якій митна вартість автомобіля визначена за 6 (резервним) методом. Таке митне оформлення, в тому числі, визначення митної вартості, нарахування і сплата митних платежів, завершене, його результати не оспорені у встановленому порядку і не скасовані, рішення про коригування митної вартості в порядку ст.55 МК України митницею не виносилось. Як свідчать матеріали справи висновок контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів ґрунтується виключно на підставі отриманої від митних органів Королівства Швеції інформації. Зокрема на підставі аналізу наданих митними органами Королівства Швеції документів, відповідач встановив, що автомобіль був проданий Bergslagenc Skogstjanst AB за ціною 33000 шведських крон та з урахуванням наведеного зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів. Колегія суддів зазначає, що митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на митні органи. (частина 1 статті 295 МК України). Згідно підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях. Відповідно до пункту 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Верховний Суд у своїх постановах (від 05 березня 2019 року у справі №820/305/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 140/902/19) неодноразово зазначав, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів. Тобто у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо вартісних характеристик товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків. В даній справі документальна невиїзна перевірка дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи, результати якої були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Черкаської митниці була проведена у зв`язку з отриманням від митних органів Королівства Швеції копій документів, які вказували на те, що вартість товару імпортованого позивачем автомобіля була вищою, ніж задекларована ним при митному оформленні. При цьому в акті перевірки посадові особи митниці жодним чином не обумовили підстав надання переваги в доказовій силі документам Королівства Швеції, аніж тим, що подані позивачем при здійсненні митних формальностей. Слід зазначити, що митниця при прийнятті спірних рішень врахувала лише документи митних органів Королівства Швеції без проведення перевірки обставин завершення експорту транспортного засобу, без направлення відповідних запитів компанії, яка фігурує відправником товару, не опитано продавця транспортного засобу по факту реалізації транспортного засобу для усунення будь-яких сумнівів, а документи митних органів Королівства Швеції не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом вчинення позивачем дій, спрямованих на зниження грошових зобов`язань зі сплати ввізного мита та ПДВ, оскільки є лише рекомендацією посадовій особі митниці проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції. Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при митному оформленні згаданого транспортного засобу його митна вартість була визначена за резервним методом та під час митного оформлення імпортованого товару позивач надав національному митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про недоведеність відповідачем допущення позивачем порушення, покладеного в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень і, як наслідок, безпідставного збільшення грошових зобов`язань з ПДВ та мита. Додатково колегія суддів зазначає, що відповідно до інформації, наявної в МД від 27.04.2020 №UA100670/2020/102591 саме громадянин України ОСОБА_3 відповідно до умов Довіреності №558 як уповноважена особа задекларував наступні відомості: у графі 15 «Країна відправлення/експорту»: ZEK (Швеція); у графі 34 «Країна походження»: CZ (Чехія); ціна товару 16000 шведських крон. Судом встановлено, що відносно ОСОБА_3 уповноваженими посадовими особами Черкаської митниці було складено протокол про порушення митних правил. Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.01.2024 в рамках судової справи №712/10557/23 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення. Постановою Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року постанову Соснівського райсуду м. Черкаси від 23.01.2024 скасовано, а провадження у справі про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_3 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень. Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Так, у межах справи №712/10557/23 апеляційним судом здійснено оцінку такого доказу, як рахунок-фактури наданий митним органом Королівства Швеція та зазначено, що під час розмитнення транспортного засобу митним органом не витребовувалися додаткові документи у особи яка здійснювала декларування товарів для перевірки митної вартості, а також не зазначено підстав для направлення відповідного запиту до іншої держави, як і не подано доказів наявності обставин, які слугують підставами для такого витребування. Суд зазначив, що ані в запиті до митних органів Королівства Швеції, ані в протоколі про порушення митних правил не зазначено законних підстав надіслання вказаного запиту, як це передбачено п. 1 Порядку направлення запитів Державної митної служби України до митних служб іноземних держав або їх інформування, затвердженого Наказом Державної митної служби України № 639 від 6.07.2005 р. Також апеляційний суд вказав, що запит може бути зроблений виключно для встановлення автентичності документів, поданих митному органу, а предметом подальшої перевірки стали не ці документи, а зовсім інші обставини. При цьому дослідивши відповідь митних органів Королівства Швеція апеляційний суд встановив, що будь-яке митне оформлення експорту (вивезення) транспортних засобів в митних органах Королівства Швеції не здійснювалося, тобто цей митний орган взагалі не має автентичної інформації, яка цікавила українську митницю. Як вбачається, митні органі Королівства Швеція вчинили певні дії, законність яких апеляційний суд не має можливості перевірити з огляду на надані документи, отримали певну інформацію про господарську діяльність певних фізичних та юридичних осіб, яка також виходить за межі компетенції митних органів цієї країни, та направили її до ДМС України. Суд зазначив, що Черкаська митниця після отримання первісної інформації щодо обставин продажу транспортних засобів повинна була, в разі наявності для цього правових привидів та підстав, у визначений МК України чи КПК України процесуальний спосіб перевірити її та закріпити належними доказами, проте не виконала таких дій. Ураховуючи вищезазначене, а також зважаючи на те, що відповідачем, у порушення вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано суду жодних доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такі рішення прийняті протиправно та підлягають скасуванню. Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Черкаської митниці - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Є.О.Сорочко А.Ю. Коротких