Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/7569/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/7569/25 Категорія: 1060230200 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В. Місце ухвалення: м. Миколаїв Дата складання повного тексту:19.02.2026р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, В С Т А Н О В И Л А : У липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини (далі в/ч) НОМЕР_1 про: - визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі Постанова №168), у розрахунку 100 000 гривень на місяць, пропорційно періодам перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування за період з 01 серпня 2024 року по 11 січня 2025 року у повному обсязі; - зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 від 28 лютого 2022 року, у розрахунку 100 000 гривень на місяць, пропорційно періоду перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування за період з 01 серпня 2024 року по 11 січня 2025 року у повному обсязі, з урахуванням раніше виплачених сум та з урахуванням висновків суду. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 з 23 березня 2024 року по 09 лютого 2025 року, під час бойових дій отримав тяжкі травми, у зв`язку з чим перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування після травми, а тому вважає, що набув право на отримання збільшеної додаткової грошової винагороди до 100 000,00 грн. відповідно до Постанови №168. Проте, відповідачем не здійснено нарахування та виплату такої винагороди позивачу за період з 01 серпня 2024 по 11 січня 2025 як учаснику бойових дій у розмірі 100 000 грн, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивач про порушене своє право щодо невиплати йому грошового забезпечення дізнався або повинен був дізнатися 09 лютого 2025 року р., а в суд позивач звернувся лише 26 червня 2025 року, а тому пропустив строк на звернення до суду з цим позовом, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, відповідач зазначав, що рапорт позивача щодо виплати додаткової винагороди в зв`язку з отриманим тяжким пораненням за період з серпня 2024 по 23 лютого 2025 року надійшов до військової частини 03 березня 2025 року, у задоволенні зазначеного рапорту було відмовлено, про що було повідомлено безпосередньо військовослужбовця. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 від 28 лютого 2022 року, у розрахунку 100 000 гривень на місяць, пропорційно періодам перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування за період з 01 серпня 2024 року по 11 січня 2025 року у повному обсязі. Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 від 28 лютого 2022 року, у розрахунку 100 000 гривень на місяць, пропорційно періоду перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування за період з 01 серпня 2024 року по 11 січня 2025 року у повному обсязі, з урахуванням раніше виплачених сум та з урахуванням висновків суду. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань в/ч НОМЕР_1 правничу допомогу у сумі 4 900 грн. на користь ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги: - позивач про порушене своє право щодо невиплати йому грошового забезпечення дізнався або повинен був дізнатися 09 лютого 2025 року, а в суд позивач звернувся лише 26 червня 2025 року. Звертаємо увагу суду на те, що позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення його прав. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду своєчасно. Триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби чи вибуття до нового місця служби (навчання), з ним повинні провести розрахунок всіх належних до виплати сум та видати грошовий атестат, в якому, зокрема, зазначається інформація про виплачені військовослужбовцю за час проходження служби основні та додаткові види грошового забезпечення, виплачену грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, суми виплаченої одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби та інші види грошового забезпечення, не передбачені формою грошового атестата. Підсумовуючи наведене, позивачем не тільки не подано заяви про поновлення строку для звернення до адміністративного суду для захисту своїх прав та інтересів, але і не надано доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до суду, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах установленого тримісячного строку. Отже, в/ч НОМЕР_1 , обґрунтовано вважає, що позивачем було пропущено 3-місячний строк для звернення до адміністративного суду для захисту своїх прав та інтересів. Суд, при розгляді даної заяви не врахував доводи відповідача, і на думку, в/ч НОМЕР_1 , порушив норми процесуального права не застосувавши наслідки пропуску позивачем строку на звернення до адміністративного суду; - рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 , щодо виплати додаткової винагороди, відповідно до Постанови №168 під час проходження лікування, в зв`язку з отриманим тяжким пораненням за період з серпня 2024 по 23 лютого 2025 року надійшов до стройової частини відділення персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 03 березня 2025 року (реєстраційний номер НОМЕР_2 ). У задоволенні зазначеного рапорту було відмовлено, про що було повідомлено безпосередньо військовослужбовця ОСОБА_1 . Підставами для відмови у задоволенні рапорту стало те, що у відповідності до абз.3, п.9 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України №260 від 07 червня 2018 року, грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства. Враховуючи, що станом на спірний період у в/ч НОМЕР_1 була відсутня постанова (довідка) ВЛК про потребу в тривалому лікуванні ОСОБА_1 , нарахування та виплата додаткової винагороди, відповідно до Постанови №168 за період проходження лікування, в зв`язку з отриманим тяжким пораненням за період з серпня 2024 по 23 лютого 2025 року не вбачалося за можливим. Тому, на думку в/ч НОМЕР_1 , позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги в/ч НОМЕР_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини. ОСОБА_1 з 23 березня 2024 року по 09 лютого 2025 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до довідки від 02 вересня 2024 року №7654 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданої в/ч НОМЕР_1 , Позивач дійсно в період з 02 травня 2024 по 03 травня 2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Петропавлівській сільській громаді, Куп`янського району, Харківської області. 03 травня 2024 року, Позивач отримав поранення на околиці н.п.Котлярівка Куп`янського району Харківської обл. поблизу позиції під умовною назвою "Булава" внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, під час виконання бойового завдання у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку щодо захисту Батьківщини, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 22 червня 2024 року №5430, виданої в/ч НОМЕР_1 . Отримане позивачем поранення: Поєднане ВОП живота, тазу (03 травня 2024 року). Дотичне поранення м/тканин правої поперекової ділянки. Сліпе поранення лівої сідничної ділянки із багатоуламковим переломом лівої сідничної кістки, з повним розривом простатичного відділу уретри та наявністю сторонніх тіл. У Довідці зазначено, що під час поранення Позивач перебував в засобах індивідуального захисту (у відповідності до вимог статті 18 та додатку 1 Бойового Статуту Сухопутних військ Збройних Сил України розділу ІІ), не вчиняв дій що містять ознаки кримінального або адміністративного правопорушення, не перебував в стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи інших отруйних речовин, не вчиняв дій, пов`язаних із навмисним заподіянням шкоди своєму здоров`ю, не використовував в особистих цілях без відома командування транспортних засобів, озброєння, устаткування, інструментів та матеріалів, які належать військовій частині. Вказана довідка видана на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 20 червня 2024 року №1348. Позивач проходив лікування протягом наступних періодів: - з 03 травня 2024 по 08 травня 2024 Позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону, що підтверджується Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №5014; - з 08 травня 2024 по 17 травня 2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у НВМКЦ "ГВКГ", що підтверджується Перевідним епікризом №6656. - з 17 травня 2024 по 12 червня 2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради, що підтверджується Перевідним епікризом №08869; - з 12 червня 2024 по 18 липня 2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Заліщицька ЦМЛ" Заліщицької міської ради, що підтверджується Витягом із медичної карти стаціонарного хворого №5248/720. - з 18 липня 2024 по 25 липня 2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради, що підтверджується Виписним епікризом №12905; - 25 липня 2024 року позивачу проведено медичний огляд ВЛК КНП "ТОКЛ" ТОР згідно Довідки ВЛК №416/5 від 25 липня 2024 року. Відповідно до вказаної довідки військово-лікарською комісією встановлено: травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (довідка командира частини про обставини травми НОМЕР_1 від 27 червня 2024 №5430). Військово-лікарською комісією встановлено, що на підставі статті 81 графи 11 Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує відпустки для лікування після травми на 30 (тридцять) календарних днів. За наказом МОЗ України №370 від 04 липня 2007 травма тяжка. 28 серпня 2024 року позивачу проведено медичний огляд військово-лікарською комісією в/ч НОМЕР_3 відповідно до Довідки ВЛК №5170 від 28 серпня 2024 року. Військово-лікарською комісією встановлено: Травма тяжкого ступеня (згідно наказу МОЗ №370 від 04 липня 2007). Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (Довідка про обставини травми №5430 від 27 червня 2024 видана командиром в\ч НОМЕР_1 ). На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб, потребує відпустки для лікування після травми терміном 30 (тридцять) календарних днів. З 16 жовтня 2024 по 15 листопада 2024 Позивач перебував на стаціонарному лікуванні у НВМКЦ "ГВКЦ", що підтверджується Випискою із медичної карти стаціонарного хворого №14336. 31 жовтня 2024 року Позивачу проведено медичний огляд у госпітальною ВЛК хірургічного профілю НВМКЦ "ГВКГ" згідно довідки ВЛК №2218х від 31 жовтня 2024 року Військово-лікарською комісією встановлено: Згідно наказу МОЗ України від 04 липня 2007 року №370 - травма тяжкого ступеня. Поранення, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини. (Довідка про обставини травми №5430 від 27 червня 2024 видана командиром в\ч НОМЕР_1 ). На підставі статті 72 графи II Розкладу хвороб, Таблиці додаткових вимог наказу МО України від 2008р. №402 зі змінами - потребує відпустки для лікування після поранення терміном 30 (тридцять) календарних днів. 11 грудня 2024 року Позивачу проведено медичний огляд у ВЛК військової частини НОМЕР_3 відповідно до довідки ВЛК №44 від 11 грудня 2024 року. Військово-лікарською комісією встановлено: Поранення тяжкого ступеня (згідно наказу МОЗ №370 від 04 липня 2007). Поранення, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. (Довідка про обставини травми №5430 від 27 червня 2024 видана командиром в\ч НОМЕР_1 ). На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб, потребує відпустки для лікування після травми терміном 30 календарних днів. Представником позивача було направлено до відповідача адвокатський запит про підстави і причини ненарахування та невиплати Позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168 від 28 лютого 2022 року, за період лікування з травня 2024 року по січень 2025 року в повному обсязі, а також про витребування необхідних документів. Листом від 26 червня 2025 року №1827/4876 Відповідач повідомив, що: за результатами розгляду даної заяви, у відповідності до абз.3, п.9 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України №260 від 07 червня 2018 року, грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства. Враховуючи, що у військовій частині відсутня постанова (довідка) ВЛК про потребу в тривалому лікуванні Позивача, нарахування та виплата додаткової винагороди, відповідно до Постанови №168 від 28 лютого 2022 року за період проходження лікування, в зв`язку з отриманим тяжким пораненням за період з серпня 2024 по 23 січня 2025 не вбачається за можливе. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у всіх вказаних довідках військово-лікарських комісій зазначається, що травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (довідка командира частини про обставини травми НОМЕР_1 від 27 червня 2024 №5430) та згідно наказу МОЗ №370 від 04 липня 2007 Травма тяжкого ступеня. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100 000 грн. на місяць пропорційно періоду перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування за період з 01 серпня 2024 року по 11 січня 2025 року. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", Постанови Кабінету Міністрів України №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. Згідно положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Відповідно ч.ч.1, 2, 4, 9 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. За військовослужбовцями, виведеними у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв`язку з потребою у тривалому лікуванні, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, зокрема іноземних держав, та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), встановленого абз.1 п.11 ст. 10-1 цього Закону. Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі Постанова №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з п.2 Розділу І "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята Постанова №168, п.1 якої установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Згідно п.1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. З урахуванням зазначеного, колегія суддів зазначає, що військовослужбовці за час несення військової служби отримують як основне грошове забезпечення, передбачене Постановою №704 та Порядком №260, а також на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), виплачується й додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168, яка може становити до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Крім того, згідно п.11-13 Розділу XXXIV "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", право на отримання такої додаткової винагороди також мають й військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, а підставою для виплати цієї додаткової винагороди за вказаних обставин слугує довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення №402, що видається командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, та видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем. В свою чергу, така довідка є підставою для включення військовослужбовця до наказу командира про виплату додаткової винагороди. Колегія суддів звертає увагу, що положеннями Постанови №168 встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. Тобто, з аналізу вищевикладеного, колегія суддів зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода. Для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні, або отримання поранення лише тяжкого ступеню. Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100 000 гривень. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 22 червня 2024 року №5430 р., виданої в/ч НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 03 травня 2024 року отримав поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, під час виконання бойового завдання у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку щодо захисту Батьківщини, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Отримане Позивачем поранення: Поєднане ВОП живота, тазу (03 травня 2024 року). Дотичне поранення м/тканин правої поперекової ділянки. Сліпе поранення лівої сідничної ділянки із багатоуламковим переломом лівої сідничної кістки, з повним розривом простатичного відділу уретри та наявністю сторонніх тіл. Позивач перебував в засобах індивідуального захисту (у відповідності до вимог статті 18 та додатку 1 Бойового Статуту Сухопутних військ Збройних Сил України розділу ІІ), не вчиняв дій що містять ознаки кримінального або адміністративного правопорушення, не перебував в стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи інших отруйних речовин, не вчиняв дій, пов`язаних із навмисним заподіянням шкоди своєму здоров`ю, не використовував в особистих цілях без відома командування транспортних засобів, озброєння, устаткування, інструментів та матеріалів, які належать військовій частині. Відповідно до матеріалів справи, у період з 03 травня 2024 року по 25 липня 2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується відповідними медичними документами. Спірним є період перебування Позивача на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після травми в період з серпня по 11 січня 2025 року. Суд встановив, що у зв`язку з отриманими травмами Позивач перебував: - 30 (тридцять) календарних днів у відпустці для лікування після травми відповідно до довідки ВЛК КНП "ТОКЛ" ТОР від 25 липня 2024 року №416/5; - 30 (тридцять) календарних днів у відпустці для лікування після травми відповідно до довідки ВЛК в/ч НОМЕР_3 від 28 серпня 2024 року №5170; - 30 (тридцять) календарних днів у відпустці для лікування після травми відповідно до довідки ВЛК в/ч НОМЕР_3 від 28 серпня 2024 року №5170; - з 16 жовтня 2024 по 15 листопада 2024 року на стаціонарному лікуванні у НВМКЦ "ГВКЦ", що підтверджується Випискою із медичної карти стаціонарного хворого №14336; - 30 (тридцять) календарних днів у відпустці для лікування після травми відповідно до довідки ВЛК хірургічного профілю НВМКЦ "ГВКГ" від 31 жовтня 2024 року №2218х; - 30 (тридцять) календарних днів у відпустці для лікування після травми відповідно до довідки ВЛК військової частини НОМЕР_3 від 11 грудня 2024 року №44. У всіх вказаних довідках військово-лікарських комісій зазначається, що травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (довідка командира частини про обставини травми НОМЕР_1 від 27 червня 2024 року №5430) та згідно наказу МОЗ №370 від 04 липня 2007 Травма тяжкого ступеня. Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100 000 грн. на місяць пропорційно періоду перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування за період з 01 серпня 2024 року по 11 січня 2025 року. Щодо посилань апеляційної скарги на пропуск строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Приписами ч.1 ст. 233 КЗпП України було визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2025 від 11 грудня 2025 року визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. У вказано рішенні зазначено, що частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Колегія суддів вказує, що відповідно ч.2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 06 липня 2026 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.