Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/639/26

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/639/26 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О. І. Місце ухвалення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду 10 квітня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить суд: - визнати протиправним рішення НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не звільнення ОСОБА_2 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої, абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ за сімейними обставинами: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; - зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої, абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ за сімейними обставинами: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. В обґрунтування позовних вимог серед іншого зазначається, що з 25.12.2024 р. позивач проходить військову службу за контрактом у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України, на цей час в званні молодшого сержанта на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія другої групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б). Під час проходження військової служби у позивача виникла необхідність у постійному догляді за матір`ю - ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю 2 групи. 09.12.2025 р. позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення відповідно до пп."г" п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" - через сімейні обставини, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. До рапорту позивачем долучені докази, які підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби відповідно до вимог законодавства. Однак, листом від 10.12.2025 р. № 08/35261-25-Вих відповідач відмовив у задоволенні рапорту у зв`язку із наявністю брата ОСОБА_4 , який відповідно до Сімейного кодексу України зобов`язаний доглядати мати. Наголошує, що хоча формально існує інший член сім`ї першого ступеня споріднення (брат позивача), його неможливість здійснювати догляд за матір`ю через самостійне виховання та утримання малолітньої дитини, є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд. З огляду на це, наявність брата позивача, який самостійно виховує та утримує малолітню дитину не може бути достатньою підставою для відмови у звільненні військовослужбовця, оскільки такий член сім`ї не може взяти на себе фактичну опіку і здійснювати необхідний догляд. Позивач вважає рішення відповідача протиправним, а тому звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 10 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що для встановлення факту відсутності члена сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у спірних правовідносинах необхідно враховувати не лише формальний критерій ступеня споріднення, а й ознаки належності особи до членів сім`ї, зокрема факт спільного проживання, ведення спільного побуту та наявність взаємних прав і обов`язків. Інакше кажучи, визначальним є не лише ступінь споріднення відповідної особи, а передусім її статус як члена сім`ї, що передбачає спільне проживання, спільний побут і наявність взаємних прав та обов`язків. Вказує, що його брат хоча і є особою першого ступеня споріднення щодо матері (сином), але він не є членом сім`ї, оскільки мати та мій брат не проживають разом, не мають спільного побуту та взаємних прав та обов`язків. Більш того, вказує, що ОСОБА_5 самостійно займається вихованням та матеріальним утриманням малолітнього сина. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 25.12.2024 р. проходить військову службу за контрактом у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України, на цей час в званні молодшого сержанта на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія другої групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б). 09.12.2025 р. позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення відповідно до пп."г" п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" - через сімейні обставини, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико- соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Разом із рапортом позивач надав наступні документи: копію свідоцтва про встановлення батьківства ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 від 08.01.1991 р., за яким матір`ю позивача є ОСОБА_6 ; копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , серії - НОМЕР_4 від 04.11.2016 р.; копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №16/25/1218/В від 28.07.2025 р. про встановлення 2 групи інвалідності ОСОБА_3 , копію рекомендації, які частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю ОСОБА_3 , нотаріально завірену копію висновку лікарсько-консультативної комісії №98 від 22.08.2025 р. та рішення ЛКК про потребу ОСОБА_3 у постійному сторонньому догляді; копію заяви ОСОБА_3 від 30.09.2025 р. про обрання свого сина - ОСОБА_1 , особою для свого утримання (догляду); копію акту про встановлення факту здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за матір`ю ОСОБА_3 від 10.102.2025; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_7 серії НОМЕР_5 від 24.07.2020 р.; копію довідки Таїровської селищної ради Вінницького району Вінницької області про проживання ОСОБА_1 спільно з матір`ю ОСОБА_3 ; копію свідоцтва про народження брата - ОСОБА_8 серії НОМЕР_6 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_9 від 08.06.2017 р., серії НОМЕР_7 ; копію рішення Немирівського районного суду від 05.08.2025 р. у справі №930/1231/25 про самостійне виховання й утримання малолітнього сина - ОСОБА_9 батьком ОСОБА_8 ; копію витягу з Резерв + про відстрочку ОСОБА_8 на підставі п.4 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку". Листом від 10.12.2025 р. № 08/35261-25-Вих відповідач відмовив у задоволенні рапорту та звільненні позивача у зв`язку із наявністю брата ОСОБА_4 , який відповідно до Сімейного кодексу України зобов`язаний доглядати мати, що стало підставою звернення до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-XII вимагає звільнення військовослужбовця лише за умови відсутності інших працездатних родичів (або якщо вони самі хворі та потребують догляду), а у брата позивача медичних протипоказань до здійснення догляду немає, то за результатами розгляду рапорту позивача від 09.12.2025 р. відповідач дійшов правомірного та законного висновку про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби відповідно до пп."г" п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу". Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке. Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII). За нормами ч.2 ст.2 Закону №2232-XII, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України введено воєнний стан та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини 1статті 106 Конституції України, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», відповідно до якого оголошено та проведено загальну мобілізацію. Строк дії воєнного стан та проведення мобілізації в Україні продовжено й наразі триває. Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення №1153/2008). Приписами п. 233 розділу XII Положення №1153/2008, передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення №1153/2008). Підпунктом 2 пункту 225 Положення передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них. Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Згідно пункту 12.1 Інструкції №170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення. Абзацом 2 пункту 14.10 Інструкції №170 передбачено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення. Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абзац 13 пункту 14.10 Інструкції № 170). Додатком 19 Інструкції № 170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до п. 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом г пункту 1 частини четвертої, підпунктом ґ пункту 2 частини п`ятої, підпунктом г пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років). Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах визначених в Законі № 2232-XII. Підстави звільнення з військової служби передбачені приписами ст. 26 Закону №2232-XII Так, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). Згідно з абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції станом на момент подання позивачем рапорту), військовослужбовці під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних, зокрема, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Отже, для звільнення з військової служби за наведеною обставиною у даному випадку, військовослужбовець має документально підтвердити сукупну наявність наступних обставин: - наявність члена сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи; - необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою; - відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім`ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду. Надаючи оцінку наявності такої підстави для звільнення позивача як необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи встановлено, що з метою звільнення з військової служби на підставі пп. г п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ, позивач звернувся із відповідним рапортом, до якого на підтвердження передбаченої законом обставини надав пакет документів. Так, згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №16/25/1218/В від 28.07.2025, ОСОБА_3 є особою з інвалідністю II групи з 28.07.2025 року. Також відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії КНП «Центр первинної медико-соціальної допомоги» Таїровської селищної ради №98 від 22.08.2025 року ОСОБА_3 потребує отримання постійного стороннього догляду. Наявність особи, яка потребує постійного догляду, у цій справі є встановленою та відповідачем не оспорюється. Водночас, листом від 10.12.2025 р. № 08/35261-25-Вих відповідач відмовив у задоволенні рапорту та звільненні позивача у зв`язку із наявністю брата ОСОБА_4 , який відповідно до Сімейного кодексу України зобов`язаний доглядати мати. Отже, спірним питанням у даних правовідносинах є з`ясування наявності чи відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд. У контексті вирішення спірного питання колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, які викладено в постановах від 27.02.2025 у справі №380/16966/24, від 07.05.2025 у справі № 420/30227/24, за якими для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов: - відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи; - інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. При цьому, «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону про військову службу. Так, колегія суддів звертає увагу, що ключовий висновок Верховного Суду полягає у розмежуванні "юридичної наявності" родича (запис у документах) та його "фактичної спроможності" здійснювати догляд. Суд визнав, що якщо держава сама обмежила волю особи (полон, ув`язнення) або залучила її до виконання обов`язку, що виключає можливість перебування поруч із хворим (військова служба), то така особа вважається реально відсутньою. Це дозволяє іншому родичу взяти на себе догляд та отримати відповідні правові підстави для відстрочки або звільнення. Верховний Суд зазначив, що "… В контексті Закону № 2232-XII поняття "відсутність" охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо). Військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові обов`язки, не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби. Вказуючи про те, що інший син ОСОБА_3 не має реальної змоги здійснювати постійних догляд за своєю матір`ю, позивач зазначає про наявність у ОСОБА_4 (брата позивача) відстрочки від військової служби через факт самостійного виховання братом позивача малолітньої дитини, що проживає з ним та перебуває на його утриманні. Застосовуючи наведену правову позицію з урахуванням обставин цієї справи, колегія суддів переконана, що наявність відстрочки по догляду за дитиною, не підпадає під критерії "реальної відсутності". У розумінні позиції Верховного Суду такий син вважається фактично наявним, оскільки він не обмежений державою у фізичній свободі та має можливість здійснення догляду за матір`ю. Так, наведені доводи позивача не кореспондуються із наведеними вище законодавчими приписами, правовими висновками суду касаційної інстанції та жодним чином не свідчить про те, що ОСОБА_4 реально з об`єктивних причин не в змозі здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю. Так, згідно зі статтею 202 Сімейного кодексу України, обов`язок утримувати непрацездатних батьків, які потребують допомоги, покладається на повнолітніх дочку, сина. Даний закон покладає цей обов`язок на обох братів рівною мірою. Факт зайнятості брата вихованням власної дитини є реалізацією батьківських прав, але об`єктивно не позбавляє його фізичної чи юридичної спроможності надавати допомогу або організувати догляд за непрацездатною матір`ю. Наявність іншої відстрочки у брата свідчить виключно про надання йому пільги у сфері військового обліку, але жодним чином не підтверджує його непрацездатність та не звільняє його від виконання сімейного обов`язку, встановленого ст. 202 СК, а чинне законодавство не прирівнює відстрочку від мобілізації до неможливості здійснювати догляд (яка підтверджується інвалідністю самого доглядальника або рішенням суду), а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними. Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 308, 311, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду 10 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено та підписано 07 липня 2026 року . Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова