Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/328/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 540/328/22 Перша інстанція суддя Андрухів В.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Яковлєва О.В., суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року, у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Південному міжрегіональному управлінню Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 301606 від 21 грудня 2021 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року задоволено позов. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Державною службою України з безпеки на транспорті подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову Вимоги апеляційної скарги, обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про необхідність задоволення позовних вимог, так як на позивача у межах спірних правовідносин правомірно накладено адміністративно-господарські штрафу за наслідком виявлення порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме за наслідком відсутності у позивача протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 29 жовтня 2021 року о 09 год. 58 хвилин головним спеціалістом відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Мельником В.М., на підставі направлення на перевірку від 25 жовтня 2021 року № 012530, проведено перевірку транспортного засобу - автобусу MERCEDES BENZ, д.н. НОМЕР_1 , за наслідком якої складено акт № 311812. Користувачем транспортного засобу на підставі договору оренди є ФОП ОСОБА_1 , власником транспортного засобу відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_2 . Відповідно до акту № 311812 з боку перевізника при регулярному перевезенні пасажирів за маршрутом «ВисокопілляХерсон» виявлено порушення вимог наказу Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07 червня 2010 року, а саме виявлено відсутність на момент перевірки документів, визначених ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» - індивідуальної контрольної книжки водія. В свою чергу, 21 грудня 2021 року заступником начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки - начальником відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Херсонській області, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», винесено постанову № 301606, якою застосовано до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф, розміром 17 000,00 грн. Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як контролюючим органом не доведено правомірності оскаржуваної постанови, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, Закон України «Про автомобільний транспорт» визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту. Згідно ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про автомобільний транспорт», цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень. При цьому, згідно ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Згідно ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. При цьому, згідно п. 1 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» від 07 червня 2010 року № 340, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів. Згідно п. 6.1 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» від 07 червня 2010 року № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Згідно п. 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3). Крім того, Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року №

385. Згідно п. 3.3 Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зобов`язаний мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. В свою чергу, згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, а саме за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегією суддів встановлено, що предметом позову у даній справі є перевірка правомірності постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 301606 від 21 грудня 2021 року. В даному випадку, до позивача, як перевізника, застосовано адміністративно-господарський штраф, передбачений абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», за порушення вимог ЗУ «Про автомобільний транспорт». При цьому, колегія суддів зазначає, що в оскаржуваній постанові не зазначено конкретної норми ЗУ «Про автомобільний транспорт», яку порушив позивач. Крім того, оскаржувана постанова не відображає фактичної підстави притягнення позивача до юридичної відповідальності (опису вчиненого позивачем порушення). З іншого боку, як вбачається з акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 311812, водій позивача під час здійснення перевезень пасажирів порушив вимоги наказу Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07 червня 2010 року та вимоги ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме не мав оформленої індивідуальної контрольної книжки водія. Між тим, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що положення ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» окремо не визначають індивідуальну контрольну книжку водія у якості документу для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, а лише визначають, що водій, окрім перелічених у відповідній статті документів, має мати при собі інші документи, передбачені законодавством. В свою чергу, згідно вищевикладених положень Положення № 340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія. З іншого боку, згідно вищевикладених положень Положення № 340 та Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зобов`язаний мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. Тобто, відсутність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу у водія транспортного засобу (обладнаного тахографом), як і відсутність індивідуальної контрольної книжки водія транспортного засобу (не обладнаного тахографом) може вважатись порушенням, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». В свою чергу, позивач зазначає, що його транспортний засіб був обладнаний тахографом, а того він не був зобов`язаний вести індивідуальну контрольну книжку водія. Копія протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу позивача від 27 серпня 2020 року, наявна в матеріалах справи. З іншого боку, колегія суддів зазначає, що доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, згідно приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, покладено безпосередньо на суб`єкт владних повноважень. В свою чергу, за умови наявності у транспортному засобі позивача встановленого тахографа, наявності у позивача протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу позивача, відсутність доказів перевірки у позивача наявності протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (відеозапису), колегія суддів вважає, що суб`єктом владних повноважень безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції саме за відсутність у водія індивідуальної контрольної книжки водія. Доводи апелянта про те, що позивач не надав протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та заповнені тахокарти не приймаються колегією суддів, оскільки на позивача накладено штрафні санкції саме за відсутність індивідуальної контрольної книжки водія. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог. Між тим, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи, достатніх для скасування його рішення, не допущено. Тому, керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року - без змін. Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Державну службу України з безпеки на транспорті. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач О.В. Яковлєв Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук