Постанова 4857 № 460/3307/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/3307/24 пров. № А/857/9739/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Глазька С.М., Обрізко І.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року (головуючий суддя Гудима Н.С., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медовий край» до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Медовий край» звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №024780 від 26.03.2024. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 26.03.2024 №024780 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медовий Край». Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Державна служба України з безпеки на транспорті оскаржила його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі зазначає, що 16.02.2024 контролюючими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області, зокрема, на Донецькому шосе, м.Запоріжжя, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників. Під час такої перевірки був зупинений транспортний засіб марки Меrсеdеs, номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу, під керуванням водія ОСОБА_1 . В ході проведення рейдової перевірки виявлено відсутність оформленої роздруківки даних роботи цифрового тахографа водія ОСОБА_1 за 16.02.2024. За результатами перевірки складено Акт № АР009129 від 16.02.2024, у якому зафіксовано порушення суб`єктом господарювання вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена ст.60 вказаного Закону. Водій зі змістом зазначеного Акту ознайомився під підпис та у графі «Пояснення водія про причини порушень» зазначив згоден. Вказаний Акт було направлено до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області за місцем знаходження автомобільного перевізника. 26.03.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №024780, якою на підставі частини 1 абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку з наданням послуг перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», накладено на позивача адміністративно- господарський штраф в розмірі 17000 грн. Статтею 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі також Закон №2344-111) визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. У відповідності до пункту «а» частини 1 статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями. Згідно частини 3 статті 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні. Приписи пункту «а» частини 1 статті 10 вказаної Конвенції, є універсальними для будь-якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340) затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106. Відповідно до пунктів 1.2-1.3 Положення № 340, це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ). Згідно пункту 6.1 Положення № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Пунктом 6.3 Положення № 340 передбачено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія. Згідно з пунктом 6.4 Положення №340, у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена. Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.03.2020 по справі № 823/1199/17. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Пунктом 7.1 Положення № 340 визначено, що органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України. Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначений Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 № 385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 р. за № 946/18241. Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 визначені у ній терміни вживаються у такому значенні: картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв. В п.3.3 розділу ІІІ цієї Інструкції передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. Відповідно до п.3.5 розділу ІІІ зазначеної Інструкції перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому. Крім того, 11.10.2005р. набув чинності Закон України № 2819-ІУ від 07.09.2005р. «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)». 20.12.2010р. набрала чинності Поправка № 6 до ЄУТР у частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт - надання Бланка підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом. Тобто, норми ЄУТР розмежовують такі документи як реєстраційний листок та роздруківка. Щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія це тахокарти, які використовуються в аналоговому тахографі. У свою чергу, для цифрових тахографів не використовуються щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія; для цього приладу необхідно використовувати карту водія, роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія. Згідно з ч. 8 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв. Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Отже, положення наведеної норми закону мають частково бланкетний характер, адже замість викладення у тексті цієї норми вичерпного переліку усіх необхідних документів, законодавець вдався до застосування юридичної конструкції "інші документи, передбачені законодавством". В силу правового висновку постанови Верховного Суду від 19.03.2020 по справі № 823/1199/17 до іншого законодавства належить, зокрема і Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 N

340. Таким чином, до кола іншого, згаданого у статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» законодавства, належать і Конвенція, і Положення № 340, приписи яких фактично є ідентичними і передбачають серед переліку необхідних документів перевізника - документи про облік робочого часу водія або у вигляді відомостей діючого, справного та повіреного тахографа, або у вигляді відомостей індивідуальної контрольної книжки водія. Також статтею 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку. Здійснюючи перевезення вантажів без оформлення документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність, визначену абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ у вигляді адміністративно- господарського штрафу. Отже, автомобільні перевізники мають обов`язок забезпечити, а водії пред`явити особам, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт, документи, на підставі яких здійснюються вантажні перевезення. Крім того, на водіїв покладається обов`язок допускати до перевірки тахографів посадових осіб Укртрансбезпеки, надавати їм тахокарти, а також у разі, якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздрукувати інформацію про роботу та відпочинок водіїв. Суд 1 інстанції взяв до уваги п.3.5 розділу ІІІ зазначеної Інструкції, згідно якого перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий). У даному випадку Позивача притягнуто до відповідальності якраз за те, що водій не надав для перевірки роздруківку на паперовому носії, оскільки в нього закінчився папір у тахографі. Більше того в Акті водій ОСОБА_1 зазначив, що з порушенням згоден. Позивач був зобов`язаний самостійно отримати інформацію про свій час роботи та відпочинку за попередні 28 днів (попередньо самостійно зробити роздруківку з цифрового тахографа за дні відсутності тахокарт, або видати бланк підтвердження діяльності за відповідні дати), а не вимагати інспектора зробити це, адже пункт 6.1 Положення № 340 передбачає, що саме водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Жодним нормативно- правовим актом не передбачено обов`язку інспектора самостійно зчитувати особисту карту водія. З фактичних обставин справи видно, що на автомобілі позивача облаштовано цифровий тахограф, який не використовує щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія, а використовує карту водія, роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія. За відсутності роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія відповідальність передбачена абз.3 ч.1 ст.60 вказаного Закону. Підтвердженням такого висновку є та обставина, що роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв є документом, який передбачений ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт», необхідним для виконання вантажних перевезень для усіх перевізників (резидентів та нерезидентів) та видів перевезень (пасажирських, вантажних), які використовують у своїх транспортних засобах цифровий тахограф. Тобто, вказаний документ, відсутність якого встановлено у позивача, є загальнообов`язковим при виконанні вантажних перевезень транспортними засобами, обладнаним цифровим тахографом; інші документи, наведені в ч.ч.3-6 ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт» є спеціальними для кожного з видів перевезень (вантажних/пасажирських) та особи перевізника (резидент/нерезидент). Крім того, на виконання положень ст. 49 Закону № 2344-ІІІ водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. Законодавець чітко встановив обов`язок водія надати при перевірці відповідному державному органу особисту картку для цифрового тахографу та щоденний реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водія (роздруківка даних роботи цифрового тахографа), а транспортного підприємства забезпечити їх наявність у такого водія. Отже, водій транспортного засобу, усвідомлюючи, що предметом рейдової перевірки було саме наявність у нього доказів на підтвердження ведення обліку робочого часу і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, мав пред`явити їх на виконання вимог ст. 49 Закону № 2344-ІІІ, чого у даному випадку не відбулось. Наголошує, що водій повинен мати при собі заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (28+1), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. З аналізу вищенаведених норм слідує, що зафіксувати свій особистий режим роботи та відпочинку на цифровому тахографі та в подальшому відтворити його на паперовому носії (роздруківка) можливо тільки за використання в тахографі особистої картки водія (картка повинна знаходитися у слоті тахографа). Невикористання в тахографі карти водія автоматично тягне за собою неможливість зробити свою власну роздруківку даних роботи тахографа. У свою чергу, інформація щодо режиму праці та відпочинку водія відтворюється у роздруківці (якщо на ТЗ встановлено цифровий тахограф), тахокартах (якщо на ТЗ встановлено аналоговий тахограф), за допомогою бланку підтвердження діяльності (якщо водій не працював, виконував іншу роботу). У контексті зазначеного вбачається, що роздруківка є документом похідним від картки водія, адже процес її створення неможливий без використання картки в тахографі. При цьому, відповідно роздруківка даних про роботу і відпочинок входить до переліку обов`язкових документів. Отже, за умов невикористання особистої картки водія (а лише її наявності у водія, а не у слоті тахографа), така роздруківка й не може бути надана. Невикористання особистої картки водія спричиняє неможливість зробити і надати роздруківку роботи тахографа, що й мало місце в даній справі. У контексті зазначеного вбачається, що роздруківка є документом похідним від картки водія, адже процес її створення неможливий без використання картки в тахографі. Відсутність бланка підтвердження діяльності, з огляду на відсутність інших доказів щодо обліку робочого часу водія (які передбачені зокрема п. 6.2 Положення №340), вказує на те, що водій тимчасової непрацездатності не мав, у відпустці не перебував, а тому здійснював перевезення вантажів за спірні періоди. Тому, з огляду на пункти 6.2, 6.4 Положення №340 позивачем не доведено того, що водій не керував транспортним засобом у спірні періоди. Наведене в сукупності свідчить про те, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки оскаржувана постанова про застосування адміністративно- господарського штрафу є правомірною, а тому підстави для визнання її протиправними та скасування відсутні. Суд 1 інстанції не з`ясував всі обставини у справі, внаслідок чого було ухвалено помилкове рішення про задоволення позову. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що 16.02.2024 контролюючими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області, зокрема, на Донецькому шосе, м.Запоріжжя, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників. Під час такої перевірки був зупинений транспортний засіб марки Mercedes, номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу, під керуванням водія ОСОБА_1 . В ході проведення рейдової перевірки виявлено відсутність оформленої роздруківки даних роботи цифрового тахографа водія ОСОБА_1 за 16.02.2024. За результатами перевірки складено Акт № АР009129 від 16.02.2024, у якому зафіксовано порушення суб`єктом господарювання вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена ст.60 вказаного Закону. Водій зі змістом зазначеного Акту ознайомився під підпис та у графі «Пояснення водія про причини порушень» зазначив згоден. Відділом державного нагляду (контролю) в Запорізькій області відповідно до пункту 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567, надіслало за належністю до Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Рівненській області, для подальшого розгляду та вжиття заходів, за місцезнаходженням суб`єкта господарювання, акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом. 26.03.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №024780, якою на підставі частини 1 абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку з наданням послуг перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», накладено на позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн. Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом. Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. На виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту. Статтею 6 Закону №2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено «Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок № 1567; в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин). Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Згідно матеріалів справи, допущене позивачем порушення, за яке його притягнуто до відповідальності, полягає у тому, що останнім перевозився вантаж за відсутності на момент перевірки визначених у ст. 48 Закону № 2344-ІІІ документів, а саме: роздруківки з цифрового тахографа за 16.02.2024. Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (Положення №340), згідно з пунктом 1.3 якого вимоги Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Згідно з п.6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. За визначенням, що міститься в п. 1.5 цього Положення, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв. Відповідно до п.6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія. 24.06.2010 Міністерство транспорту та зв`язку України наказом № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція № 385), відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 розділу І якої, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух». Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, а її норми поширюються на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Відповідно до п.1.4 Інструкції №385, визначені у ній терміни вживаються у такому значенні: - картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; - тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР - контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв. Згідно з п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: -забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; - своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; -використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; -має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; -у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); -у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема: - дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; - наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа. З огляду на вказане суд вірно вважав, що в силу зазначених положень Інструкції №385 законодавець прямо визначає обов`язок водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа. Тобто, наведені норми зобов`язують водія транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом мати однин з передбачених Інструкцією №385 документів: або картку водія або роздруківку даних роботи тахографа. У даній спірній ситуації суд першої інстанції зґясував, що належний позивачу транспортний засіб, який був об`єктом перевірки, обладнаний працюючим та повіреним цифровим тахографом, що власне не заперечується відповідачем. Також, у Акті перевірки № АР009129 від 16.02.2024 не фіксувалися порушення щодо відсутності особистої картки водія чи її не використання або ж неналежного використання. Також не вказано про недопуск до тахографа для самостійного зчитання інформації з відповідного тахографа. Натомість, посадовими особами Укртрансбезпеки інкримінується позивачу порушення п. 3.3 Інструкції № 385 в частині відсутності у водія роздруківки з цифрового тахографа за 16.02.2024. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції підставно вважав такі висновки відповідача помилковими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, бо, як уже зазначалось вище, законодавець прямо визначає обов`язок водія транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом мати один з передбачених Інструкцією №385 альтернативних документів: або картку водія або роздруківку даних роботи тахографа. Підсумовуючи викладене, правильним є твердження суду про те, що абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344 передбачає відповідальність саме за відсутність на момент перевірки визначених законом документів, а не їх використання. Такими документами згідно з п. 3.3 Інструкції № 385 в даному випадку мали бути картка водія чи роздруківка даних роботи тахографа. Оскільки у водія позивача на момент перевірки хоч і була відсутня роздруківка даних роботи цифрового тахографа, проте була наявна діюча картка водія, то суд вірно вважав, що констатувати недотримання позивачем вимог ст. 48 Закону №2344 в цьому випадку немає жодних підстав, і відповідно, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344. Тому оспорювана постанова відповідача про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн. не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст. 2 КАС України, є необґрунтованою, безпідставною, а тому - протиправною і такою, що підлягає скасуванню. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі №460/3307/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя М.А. Пліш судді С. М. Глазько І. М. Обрізко