Постанова Київський апеляційний суд № 363/1487/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 363/1487/22 провадження № 22-ц/824/717/2026 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І. при секретарі Черняк Д. Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок пожежі, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 - адвоката Папазової Галини Анатоліївни на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 лютого 2025 року та на додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 березня 2025 року в складі судді Котлярової І. Ю., установив: 10.06.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок пожежі. Посилався на ті підстави, що з 11 липня 2014 року він є власником земельної ділянки площею 0,896 га, кадастровим номером3221886400:36:097:0100, що розташована в АДРЕСА_1. На вказаній земельній ділянці розташований будинок, який також належить йому. 02.01.2022 у сусідньому будинку, який належить ОСОБА_2 та розташований на суміжній земельній ділянці площею 0,1045 га, кадастровий номер 3221886400:36:097:1154, сталася пожежа внаслідок короткого замикання електромережі. Факт пожежі підтверджується Актом про пожежу від 02.10.2022, складеним комісією у складі співробітників Вишгородського районного управління ГУ ДСНС України у Київській області, довідками від 05.01.2022 №016/1, від 02.06.2022 року №01-287/1. Відповідач не вжила всіх залежних від неї заходів для запобігання виникнення пожежі, хоча зобов`язана була це зробити як власник домогосподарства, забезпечивши належний стан електромережі та дотримавшись правил пожежної безпеки в своєму господарстві, що свідчить про наявність її вини (протиправної бездіяльності). Пожежа, що сталася з вини відповідача, завдала значної матеріальної шкоди позивачу. В результаті пожежі на частині будинку позивача були пошкоджені віконні конструкції (розплавилися рами і потріскалося скло), пошкоджений зовнішній шар штукатурки та утеплення стіни, підшивка покрівлі тощо. 06.01.2022 суб`єктом оціночної діяльності - оцінювачем ОСОБА_3 було проведено незалежну оцінку з визначення ринкової вартості права вимоги відшкодування збитку, заподіяного будинку і майну внаслідок пожежі. За результатом проведення оцінки було складено звіт та визначено розмір завданих позивачу збитків в сумі 171 328 грн. Позивач вважає, що оскільки зазнав майнової шкоди внаслідок пожежі, що сталася з вини відповідача, то остання зобов`язана її відшкодовувати в повному обсязі. 12.10.2022 представник ОСОБА_1 - адвокат Самофалова О. Ю. подала заяву про збільшення розміру позовних вимог. Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої майнової шкоди 254 705 грн. Зазначила, що розмір завданої позивачу шкоди був визначений станом на 06.01.2022 року, проте наразі розмір збитку збільшився у зв`язку із збільшенням ринкової вартості робіт та матеріалів. Звітом від 06.10.2022 року про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого будинку позивача встановлено, що актуалізований розмір матеріального збитку (шкоди) на дату проведення оцінки становить 254 705 грн. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 лютого 2025 року, з урахуванням ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 05 березня 2025 року про виправлення описки, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмір 254 705 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 713,28 грн. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що пожежа виникла в будинку, власником якого є ОСОБА_2 . Відповідачем не дотримано правил пожежної безпеки, що призвело до виникнення пожежі, яка перекинулась на будинок позивача і завдала останньому збитки. Твердження відповідача про те, що позивач загородив землі загального користування парканом, що унеможливило вчасний проїзд пожежників до будинку відповідача, про що також зазначили і допитані у судовому засіданні свідки, суд оцінив критично, оскільки не вказано причинно-наслідковий зв`язок між парканом та отриманими позивачем збитками від пожежі. Наданий відповідачем звіт від 10.10.2022 про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, складений ТОВ «АЕЛЄКОН», згідно якого розмір завданого збитку складає 254 705, 00 грн, суд визнав належним доказом розміру матеріальних збитків, завданих внаслідок пожежі. Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, що пожежа, яка сталася 02 січня 2022 року, виникла не з її вини (внаслідок непереборної сили або умислу іншої особи) та, як наслідок, відповідальність за завдану шкоду має бути покладена не на відповідача. Додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18 березня 2025 року поновлено адвокату Самофаловій О. Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення. Заяву адвоката Самофалової О. Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 833,72 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 38 000 грн, витрати на проведення оцінки збитку в розмірі 5 600 грн, витрати на актуалізацію оцінки збитку в розмірі 2 800 грн, витрати на проведення судової пожежно-технічної експертизи в розмірі 74 516,35 грн, а всього 121 750,07 грн. У задоволенні заяви в іншій частині відмовлено. Суд першої інстанції мотивував додаткове рішення тим, що з урахуванням критеріїв співмірності складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості вчинених нею дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 38 000 грн є належним чином обґрунтованими. За відсутності клопотання сторони про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат. У письмових запереченнях на ухвалення додаткового рішення сторона відповідача не ставила питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а тому у суду відсутні підстави для вирішення питання про зменшення цих витрат. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікував понести в зв`язку із розглядом даної справи, було зазначено в тексті позовної заяви. Представником позивача підтверджено належними доказами витрати понесені позивачем за надану йому правову допомогу, а тому розмір витрат на правову допомогу підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі. Також підлягають стягненню понесені позивачем витрати на проведення експертної грошової оцінки майна в розмірі 5 600 грн, витрати за актуалізацію звіту про оцінку розміру збитку в розмірі 2 800 грн та витрати на проведення судової пожежно-технічної експертизи в розмірі 74 516,35 грн. З матеріалів справи вбачається, що позивачем у зв`язку із подачею до суду заяви про збільшення розміру позовних вимог було здійснено доплату судового збору у розмірі 833,72 грн, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню вказані судові витрати. 25.03.2025 представник ОСОБА_2 - адвокат Папазова Г. А. через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 лютого 2025 року та постановити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати. Вважає, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано викладені обставини та досліджено подані докази, а відтак порушені норми матеріального права - ст. 15, 16, 22, 316, 317, 1166 ЦК України та процесуального права - ст. 78, 79, 89,103,104 ЦПК України. Свої доводи мотивує тим, що матеріали справи не містять жодного документу, яким би підтверджувалось право власності позивача на земельну ділянку та будинок, якому нібито завдано шкоди. Відповідно до наданого позивачем Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, датованого 12.07.2014, вбачається, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:097:0100 (а.с.6), на якій жодного об`єкту нерухомості не має, що підтверджується зведеним кадастровим планом земельних ділянок (а.с.10), з якого вбачається, що земельна ділянка з таким кадастровим номером належить ОСОБА_4 та знаходиться в значній віддаленості від земельної ділянки відповідача. З цього ж плану вбачається, що суміжними земельними ділянками з ділянкою відповідача є земельна ділянка, яка належить ОСОБА_5 , зокрема 3221886400:36:097:0001, та ОСОБА_6 , зокрема 3221886400:36:097:0151. Відтак, позивачем не доведено яке нерухоме майно належить останньому на праві власності, якому було завдано шкоди, що виключає право останнього на звернення до суду з даним позовом. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої на запит представника відповідача 05.02.2024, земельної ділянка з кадастровим номером 3221886400:36:097:0100 у власності позивача не значиться. Відтак, жодних відомостей про наявність будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 3221886400:36:097:0100 в матеріалах справи немає. Відтак, судом першої інстанції було встановлено факти на підставі неіснуючих доказів. Невстановленим також є належність на праві власності позивачу земельної ділянки 3221886400:36:097:0100 станом на день звернення до суду . Дан і обставини підтверджують факт введення позивачем в оману та незаконного звернення до суду за нібито захистом своїх прав. Акт про пожежу є первинним документом, який не підтверджує вину відповідача у пожежі, не містить відомостей ймовірного замикання електромережі в будинку відповідача. Позивачем не доведено перебування на місці пожежі, вжиття заходів до збереження «свого майна», яке останній вважає пошкодженим внаслідок пожежі. Свідки зазначили, що коли приїхали на місце події будинок ОСОБА_2 вже згорів, тобто пожежники були викликані запізно. Позивач пожежників не викликав. За наслідками пожежі було порушено кримінальну справу за №12022111150000048 від 13.01.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1ст. 270 КК України, в рамках якої ОСОБА_2 було визнано потерплою особою. З висновку експерта від 23.10.2023 року № СЕ-19/111-23/46768-ПТ вбачається, що встановити причину виникнення пожежі не представилось можливим у зв`язку з тим, що місце знаходження осередку пожежі не визначене; встановити осередок пожежі не представилось можливим у зв`язку із відсутністю достатніх вихідних даних; встановити джерело запалювання, не представилось можливим у зв`язку із тим, що місце знаходження осередку пожежі не визначене. Жодної оцінки зазначеному доказу судом першої інстанції надано не було, чим порушено ч. 3 ст. 89 ЦПК України. Згідно висновку експерта за результатами проведеної судової пожежно-технічної експертизи № 002-ШОБ/24 від 03.01.2025, проведеної на підставі ухвали суду від 23.08.2024, встановити причину пожежі також не видалось за можливе. Вихідні дані щодо наявних пошкоджень у належному на праві власності ОСОБА_1 будинку, розташованому на земельній ділянці з кадастровим номером 3221886400:36:097:0100, площею 0,896 га, АДРЕСА_1, експертом було отримано саме від суду, відтак такі відомості не перевірялись. Суд першої інстанції фактично наділив позивача правом власності на будинок фактично без жодних наявних правовстановлюючих документів та надав експерту недостовірну інформацію. Також зазначає, що Звіт про оцінку ринкової вартості права вимоги не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки неможливо встановити, щодо якого саме будинку на території СТ «Риболов» було здійснено інспектування та складено звіт. Відсутні ідентифікаційні дані об`єкту, зокрема будинку, навіть не вказано кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований будинок, якому завдано шкоду та посилання на документи, які підтверджують його належність позивачу, його адреси, тощо. Відтак, позивачем не доведено, що останній має право на стягнення збитків та подання даного позову, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. У загальних положеннях Звіту зазначено, що вся інформація щодо оцінки надана позивачем в усній та письмовій формі приймалась як достовірна та не перевірялась, що є неприпустимим з огляду на ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Докази, надані відповідачем, підтверджують, що в ніч з 01.01.2022 на 02.01.2022 було штормове попередження, зокрема це зазначено у відповіді Гідрометцентру, а також квитанція про сплату відповідачем послуг за електроенергію, з яких вбачається, що показники незмінні протягом півроку, а відтак будинок відповідача було знеструмлено, враховуючи те, що остання там не проживала, а на час виникнення пожежі перебувала у лікарні в місті Києві, про що зазначила відповідач в своїх поясненнях. Крім того, з наданих показів свідків-пожежників встановлено, що будинок, який знаходився на суміжній ділянці з відповідачем, було побудовано з порушенням правил пожежної безпеки, зокрема відстань між будинками становить близько 5 метрів. Зазначає, що позивач незаконно загородив земельну ділянку загального користування, що підтверджено пожежниками при їх допиті в суді, через що неможливо було дістатись вчасно до будинку відповідача та загасити пожежу. Факт незаконного встановлення паркану на земельній ділянці загального користування встановлено судовим рішенням у справі №363/577/17 від 11 червня 2020 року. Щодо порушення встановленого законом порядку призначення експертизи вказала, що судом самостійно сформовано запитання № 4 без узгодження зі сторонами, крім того надано експерту завідомо неправдиву інформацію щодо розташування будинку на певній земельній ділянці з кадастровим номером 3221886400:36:097:0100 та перебуванні такого будинку у позивача на праві власності, що є неправдивою інформацією, жодним чином документально непідтвердженою. Не зважаючи на те, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, позивач повинен довести, що протиправні дії вчинено саме особою, до якого пред`явлено позов. Суд першої інстанції в порушення ст. 1166 ЦК України не встановив, кому заподіяно шкоди ( хто є власником майна, якому завдано шкоду); в чому полягає протиправна поведінка відповідача та який причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача. Натомість суд обмежився лише тим, що відповідачем не спростовано вину, а відтак стягнув майнову шкоду. 25.04.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Самофалова О. Ю. через систему «Електронний суд» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Здійснити розподіл судових витрат. Зазначила, що позивач отримав у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:097:0100 на підставі договору дарування від 11 липня 2014 року, про що зазначено у Витязі з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та у відповідному договорі дарування від 12.07.2014 року. Наразі, земельна ділянка позивача із розташованим на ній будинком, що на час виникнення пожежі мала кадастровий номер 3221886400:36:097:0100, входить до складу іншої земельної ділянки та має інший кадастровий номер. Всі необхідні докази на підтвердження позовних вимог були долучені та наявні в матеріалах справи, а оригінали їх було надано для огляду Вишгородському районному суду Київської області та представнику відповідача на стадії дослідження доказів. Однак, жодних міркувань щодо не підтвердження права власності позивача на земельну ділянку та будинок, що на ній розташований, не було зазначено ні у відзиві, ні в інших заявах відповідача наявних у справі. Про вказані сумніви було заявлено відповідачем тільки на стадії дебатів, позбавивши можливості додатково підтвердити право власності позивача на будинок та земельну ділянку. Згідно висновку експерта за результатами проведеної судової пожежно-технічної експертизи № 002-ШОБ/24 від 03.01.2025, осередок пожежі знаходився в середині приміщення другого поверху приватного дачного будинку, який належить ОСОБА_2 , на поверхні наявного горючого матеріалу поблизу стіни зі сторони прибудованої веранди, де вигоряння вказаних матеріалів є найбільшим. Саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір. Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду у справі № 711/2292/16-ц (провадження № 61- 2973св18), у справі № 359/9893/15-ц (провадження № 61-15890св18). Відповідач не довела, що позивачу завдана шкода не з її вини або що пожежа сталося внаслідок дій третіх осіб, зокрема, протиправних. Наведене не було встановлено і під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022111150000048 від 13.01.2022 року, яке було розпочато відділом Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області на підставі заяви відповідача та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 1 статті 270 КК України. Отже, оскільки пожежа сталася в будинку належному на праві приватної власності відповідачу, тому саме вона має нести цивільно-правову відповідальність за незбереження майна інших, зокрема позивача, та за заподіяння шкоди внаслідок пожежі. До того ж, пожежно-технічною експертизою було доведено наявність шкоди і причинно-наслідкового зв`язку між завданою позивачу шкодою та безпосередньо пожежею, яка виникла з вини відповідача. Надані відповідачем зображення квитанції про оплату незазначених послуг за вересень 2021 року та зображення неідентифікованого лічильника, зробленого 01.08.2022, не підтверджують доводів, що на час виникнення пожежі електроенергія в будинку відповідача не використовувалась. Зокрема, такі зображення не дають можливість встановити, де зображений лічильник встановлений та де обліковує споживання електричної енергії, а також які послуги було оплачено відповідачем за вересень 2021 року. Водночас, співставлення останніх показів за вересень 2021 року на зображенні квитанції та показів на зображеному лічильнику станом на початок серпня 2022 року, навпаки свідчить про наявність споживання електроенергії в зазначений період та на час виникнення пожежі в будинку відповідача. Припущення, що перепади напруги в електромережі залежать від вітру та його сили підтверджено не було, а загальновідомі наукові дослідження з цього приводу відсутні. Відповідачем не доведено обставини на які вона посилається в апеляційній скарзі, а її доводи і твердження не спростовують законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення. 01.05.2025 представник ОСОБА_2 - адвокат Папазова Г. А. через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 березня 2025 року та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про стягнення судових витрат та витрат на правову допомогу. В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення судових витрат та долучення доказів про такі витрати представник позивача - адвокат Самофалова О. Ю. подала до суду 04.03.2025, тобто з пропуском встановленого законом строку. В обґрунтування поважності причин пропуску строку, у відповідь на заперечення відповідача, було зазначено, що у зв`язку із технічними ускладненнями у роботі підсистеми «Електронний Суд» 03.03.2025 та неможливістю завантажити деякі файли з доказами, вчасно подати дане клопотання та докази не було можливості. Звертає увагу, що у відповідь на запит представника позивача щодо ускладнень під час відправки клопотання в підсистемі «Електронний суд» державне підприємство «Інформаційні судові системи» повідомило, що 03.03.2025 та 04.03.2025 не зафіксовано масових звернень щодо описаної ситуації. Відповідне клопотання в системі «Електронний суд» було створено 03.03.2025 о 23 год. 43 хв. останнього дня строку. Відтак, суд першої інстанції формально підійшов до питання поновлення пропущеного строк у та поновив такий строк без поважних на те причин. Разом з тим, договір про надання правової допомоги та додаткова угода до договору № 1 були укладені 27.05.2022, тому враховуючи звернення до суду з позовною заявою 10.06.2022, позивач не був позбавлений можливості подати до суду зазначені докази разом з попереднім розрахунком суми судових витрат. Обґрунтувань поважності причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі заява не містить. Відтак, поновлення строку на подання зазначених доказів до суду не повинно було підлягати задоволенню. Жодних обґрунтувань щодо цього додаткове рішення від 18.03.2025 не має, не дивлячись на те, що представник відповідача в своїх заперечення звертав увагу суду на зазначені обставини. Позивачем у позовній заяві була зазначена орієнтовна сума витрат на правничу допомогу 20 000 грн, однак за результатами розгляду справи сума стягнення витрат на професійну правничу допомогу вже становила 38 000 грн, що значно перевищує попередній розрахунок. Щодо заявленої суми судових витрат на проведення судової пожежно-технічної експертизи в розмірі 74 516, 35 грн вказала, що в кримінальному провадженні №12022111150000048 від 13.01.2022. ОСОБА_2 було визнано потерпілою, проведено досудове розслідування, яким не встановлено винних в пожежі осіб, а також проведено судову пожежно - технічну експертизу, за результатами якої експерт не зміг надати відповіді на поставлені питання, зокрема щодо джерела запалювання, осередку та причини виникнення пожежі через відсутність достатніх даних. Проте судом було задоволено клопотання представника відповідача щодо проведення судової пожежно-технічної експертизи в порушення ст. 102, 103, 189 ЦПК України, а тому відповідач заперечує проти стягнення витрат за проведення даної експертизи, враховуючи також необґрунтовано завищену вартість за її проведення. 16.05.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Самофалова О. Ю. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 березня 2025 року залишити без змін. З метою недопущення порушення права позивача на доступ до правосуддя, визначеного статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи принцип справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що пропущений на 01 год. 24 хв. строк через ускладнення під час відправки клопотання в підсистемі «Електронний Суд», є поважним і був обґрунтовано поновлений Вишгородським районним судом Київської області. Позивач звернувся із позовом до Вишгородського районного суду Київської області в червні 2022 року. На виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в розмірі 20 000,00 грн. Водночас, передбачити на час подання позову, що дана справа буде розглядатися у суді понад 2 роки, позивач та його представник не мали такої можливості. Клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу були подані позивачем тільки за складання його представником позовної заяви, відповіді на відзив та за участь у десяти судових засіданнях, які відбулися. Витрати за судові засідання, які були відкладені за клопотаннями відповідача, але на які представник позивача з`являлась до суду, не були заявлені позивачем. Також, участь представника позивача у десяти судових засіданнях супроводжувались не тільки фізичною участю в них, а й підготовкою необхідних заяв та клопотань з процесуальних питань, які були заявлені та наявні в матеріалах справи. Зазначає, що у зв`язку з відсутністю фактичного дослідження в межах проведеної пожежно-технічної експертизи 16.08.2024 представником позивача було заявлено клопотання про проведення експертизи за матеріалами справи, яке було задоволено судом. Проведена в межах даної справи судова експертиза підтвердила, що наявні пошкодження у будинку позивача виникли внаслідок пожежі, що сталася 02.01.2022 в приватному будинку, який належить відповідачу, що не було можливості встановити попереднім експертним висновком. Вважає, що відповідачем не доведено обставини, на які вона посилається в апеляційній скарзі на додаткове рішення, а її доводи і твердження не спростовують законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення. В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Папазова Г. А. апеляційні скарги підтримала та просила їх задовольнити. Представник ОСОБА_1 - адвокат Самофалова О.Ю. просила в задоволенні апеляційних скарг відповідача відмовити, ухвалені по справі рішення суду першої інстанції про задоволення позову та розподіл судових витрат залишити без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення по суті спору, установив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3221886400:36:097:0100, на підставі договору дарування, серія та номер 504, виданий 11.07.2014, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Докійчук Н. В. (а.с.15 т.1). ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Новосілківської сільської ради народних депутатів від 20.02.1998 року № 19 є власником земельної ділянки площею 0, 1045 га, кадастровий номер 3221886400:36:097:1154, розташованої на території АДРЕСА_7 для ведення садівництва. Державний акт про право приватної власності на землю зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1165 (а.с.8 т.1). Зі зведеного кадастрового плану земельних ділянок встановлено, що належні сторонам земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:097:0100 та 3221886400:36:097:1154 є суміжними земельними ділянками (а.с. 10 т.1). На вказаних земельних ділянках розташовані належні сторонам будинки. 02 січня 2022 року в будинку відповідача виникла пожежа. 02 січня 2022 року комісією у складі провідного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Вишгородського районного управління ГУ ДСНС України у Київській області лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_10., гр. ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , складено Акт про пожежу, що виникла 02 січня 2022 року, орієнтовно о 01 год. 02 хв. на об`єкті : дачний будинок, адреса: АДРЕСА_3. За змістом вказаного акту, місце виникнення пожежі - стіна; пожежу виявлено 02.01.2022 року о 01 год. 14 хв. не встановленою особою. Повідомлення про пожежу надійшло 02.01.2022 року о 01 год. 15 хв. до пожежно-рятувальних підрозділів від не встановленої особи. Сили та засоби, що залучалися до гасіння пожежі 1 АЦ-39-ДПРЧ (с. Нові Петрівці), 1 АЦ-37-ДПРЧ (м. Вишгород), керівник гасіння пожежі начальник караулу 39-ДПРЧ (с. Нові Петрівці) старший лейтенант служби ЦЗ ОСОБА_11 . Пожежу ліквідовано о 04 год. 07 хв. 02.01.2022 року. Пожежею знищено: покрівлю та перекриття дачного будинку на площі 65 м.кв., другий поверх дачного будинку на площі 65 м.кв., майно власника. Пожежею пошкоджено: металопластикові вікна, пластикову вагонку на площі 10 м. кв. та пінопласт на площі 10 м. кв. в сусідньому будинку власник гр. ОСОБА_1 . Причина пожежі : ймовірно коротке замикання електромережі (а.с. 143 т.1). Провідним інспектором відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Вишгородського районного управління ГУ ДСНС України у Київській області лейтенантом служби цивільного захисту ОСОБА_10 відповідно до Порядку спільних дій Національної поліції України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України під час проведення огляду місця пожежі, виявлення, припинення, попередження та розслідування кримінальних правопорушень та інших подій, пов`язаних з пожежами, затвердженого наказом МВС України від 24.07.2017 №621 , на підставі даних, отриманих у результаті огляду місця пожежі, проведеного 02 січня 2022 року у проміжок часу з 03 год. 40 хв. до 04 год. 20 хв., а також на підставі усної інформації отриманої від очевидців, по факту виникнення пожежі, яка сталась 02 січня 2022 року орієнтовно о 01 год. 02 хв. в приватному дачному будинку, власник встановлюється, за адресою: АДРЕСА_4, складено Звіт про причину виникнення пожежі. Відповідно до вказаного звіту, ознаками, що вказують на осередок пожежі є місце найбільшого вигорання дерев`яних конструкцій та пошкодження конструктивних елементів будинку. Поширення полум`я відбувалося зі стіни другого поверху по горючим елементам, які знаходились в середині та потім під дією вогню по горючим елементам, які знаходились в середині та потім під дією вогню по горючим елементам покрівлі та перекриття. Засобів підпалу і приладів, що могли бути знаряддям вчинення злочину, не виявлено. Висновок: ймовірною причиною пожежі, яка сталася 02 січня 2022 року в приватному дачному будинку, власник встановлюється, за адресою: АДРЕСА_1 , є коротке замикання електромережі ( а.с. 144, 145 т.2). Матеріали про пожежу, яка сталася 01 січня 2022 року за вищевказаною адресою, містять фототаблицю на 2 аркушах ( а.с. 146, 147 т.2). Згідно довідки № 01-6/1 від 05.01.2022 року, виданої начальником Вишгородського РУ ГУ ДСНС України у Київській області гр. ОСОБА_1 , Вишгородське РУ ГУ ДСНС України у Київській області підтверджує факт пожежі, що виникла 02 січня 2022 року в приватному будинку за адресою: АДРЕСА_5. Ймовірною причиною виникнення пожежі є коротке замикання електромережі (а.с. 13 т.1). Згідно довідки № 01-287/1 від 02.06.2022 року, виданої начальником Вишгородське РУ ГУ ДСНС України у Київській області гр. ОСОБА_1 , 02 січня 2022 року виникла пожежа в приватному дачному будинку за адресою: АДРЕСА_6. Інших пожеж в цій місцевості та в той час не було. Разом з цим ОСОБА_1 надається повторно копія акту про пожежу, так як він є власником сусіднього будинку, який було пошкоджено внаслідок пожежі (а.с. 14 т.1). Допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що 02 січня 2022 року сталася пожежа в садовому товаристві «Риболов» у селі Новосілки. На момент його прибуття для ліквідації загоряння перший екіпаж уже працював на місці. Прибувши, він побачив, що другий поверх будинку повністю охоплений вогнем, а покрівля та перекриття вже обвалилися всередину будівлі. Пожежа виникла приблизно о першій годині ночі, а її ліквідація завершилася близько четвертої ранку. Зазначив, що під`їзду до будинку ОСОБА_2 не було через огорожу, яка оточувала будівлю, через це ОСОБА_11 , який прибув у складі першого екіпажу, змушений був перелазити через паркан, щоб дістатися до будинку. Щодо причин загоряння, пояснив, що їх було визначено ймовірно. Однією з можливих причин вважалося коротке замикання в електромережі, оскільки будинок ОСОБА_2 був підключений до електропостачання. Водночас свідок не міг підтвердити, чи була в момент загоряння електроенергія в будинку. Іншою можливою причиною пожежі вважали підпал, проте остаточної причини встановлено не було. ОСОБА_10 також повідомив, що під час пожежі на місці перебував сусід ОСОБА_2 , який спочатку не вживав жодних заходів, проте згодом надав доступ до своєї земельної ділянки, щоб допомогти в гасінні пожежі. Щодо акту про пожежу зазначив, що його складала комісія, склад якої визначався в процесі його оформлення. До складу комісії входило двоє свідків, які безпосередньо на місці пожежі не перебували, а були залучені з вулиці біля пожежної частини. Також зазначив, що сусід, який був присутній під час пожежі, приїхав пізніше, вже після складання акту, а тому його в акті зазначено не було. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що 02.01.2022 року приблизно о 01:15 год. на диспетчерську службу надійшло повідомлення про те, що у селі Новосілки відбулася пожежа, а саме загорання садового будинку. Десь приблизно о 01:26 год. він з бригадою прибули на місце пожежі де побачили, що горить будинок по всій площі, а в сусіднього будинку плавиться пластмаса та потріскалися вікна. Приблизно о 02.20 год. пожежа була локалізована, а приблизно о 04:00 год. відбулася повна ліквідація пожежі. Свідок, зазначив, що будинок горів по всій площині, другий поверх повністю вигорів, двері в будинок були зачинені на замок, так як ними його було зламано та здійснено огляд першого поверху будинку. Крім того зазначив, що провода електропостачання були відрізані, оскільки не було відомо чи поступає струм до будинку. Прибувши на пожежу, коли подавали ствол на гасіння сусіднього будинку, на ділянці була особа, яка запустила особу з бригади, щоб останній перевірив чи не перейшов вогонь на його дах. В будинку де відбувалась пожежа та на його території нікого не було, а також додав що був поганий доступ до будинку який горів, не було під`їзду до нього, а тому лізли через паркан. Також, зазначив, що відповідно до правил пожежниками не здійснюється пошук місця для потрапляння на територію де відбувається пожежа та не отримується відповідний дозвіл, а здійснюється гасіння з максимально наближеної відстані да місця пожежі. Між будинками був паркан з сітки, а відстань між будинками приблизно складала 5 метрів. Вказав, що стверджувати про причину виникнення пожежі не може, так як причиною її виникнення могло бути будь що, але не виключно і внаслідок короткого замикання електроенергії. Визначити осередок пожежі на момент приїзду його бригади вже було не можливо, оскільки другий поверх будинку повністю був охоплений вогнем, а покрівля та перекриття вже обвалилися всередину будівлі. Встановлено, що у провадженні відділення розслідування злочинів загальної кримінальної спрямованості слідчого відділу Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області перебували матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022111150000048 від 13.01.2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 270 КК України. В рамках вказаного кримінального провадження, 23.12.2022 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано потерпілою особою; винесено постанову про призначення та доручення проведення пожежно-технічної експертизи, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України, по завершенню проведення якої на адресу СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області надійшов висновок експерта від 23.10.2023 року №СЕ-19/111-23/46768-ПТ. По завершенню здійснення необхідних слідчих дій, спрямованих на повне та всебічне досудове розслідування, по вказаному кримінальному провадженню за №12022111150000048 від 13.01.2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 270 КК України, 25.12.2023 року прийнято рішення про закриття на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України ( а.с. 95 т. 2). Згідно висновку експерта від 23.10.2023 № СЕ-19/111-23/46768-ПТ за результатами судової пожежно-технічної експертизи, проведеної у кримінальному провадженні за №12022111150000048 від 13.01.2022 , для вирішення запитань, поставлених перед судовим експертом, відповідно до статті 69 КПК України слідчій Зайченко Г.Ю. із супровідним листом від 05.09.2023 №19/111/14-53131-2023 було направлено клопотання судового експерта №СЕ-19/111-23/46768-ПТ про надання: можливості безпосереднього огляду об`єкту дослідження судовим експертом із залученням провідних спеціалістів, із необхідними інструментами та інвентарем а також спеціальною технічкою, необхідними для розчищення пожежного сміття на підлозі та за необхідності часткового демонтажу конструктивних елементів будинку ( у разі повної зміни обстановки на місці події або неможливості проведення огляду , повідомити письмово про причини). У разі ненадання можливості огляду провести повне дослідження щодо встановлення осередку пожежі та причини її виникнення не представиться можливим. Відповідь на заявлене клопотання станом на 23.10.2023 не надходила. Так як відсутні результати раніше проведених досліджень на предмет наявності чи відсутності слідів або залишків речовин, які могли бути використані в якості інтенсифікатора горіння, технічний паспорт на об`єкт дослідження, схема у масштабі з зазначенням розмірів, всіх планувальних особливостей приміщень, віконних та дверних прорізів, технологічних отворів, інженерних комунікацій, меблів, приладів та обладнання будинку, фотозображень зроблених в ході огляду місця події 08.07.2022 на електронному USВ-флеш-накопичувачі, пояснення свідків, що могли спостерігати момент виникнення та (або) процес розвитку пожежі, протокол огляду місця події, подальше дослідження проводити не має можливості. Судовому експерту не було забезпечено огляд об`єкту дослідження, тому провести усестороннє дослідження з метою виявлення осередкових ознак, зокрема спрямованості поширення горіння не представляється можливим, тому подальше дослідження з метою встановлення місця розташовування осередку пожежі проводити не можливо. За наданими матеріалами кримінального провадження не можливо провести повне дослідження, що унеможливлює встановлення осередкових ознак, зокрема спрямованість поширення горіння і як результат визначити місце знаходження первинного загорання. Враховуючи, що встановити місце знаходження осередку пожежі не представляється можливим, а як наслідок неможливо провести дослідження речовин та матеріалів наявних електричних проводів та приладів, можливих специфічних слідів тощо в його зоні, встановити причину виникнення пожежі та джерело запалювання не представляється можливим. Висновок: встановити причину виникнення пожежі, не представилось можливим у зв`язку з тим, що місце знаходження осередку пожежі не визначене; встановити осередок пожежі не представилось можливим у зв`язку із відсутністю достатніх вихідних даних; встановити джерело запалювання, не представилось можливим у зв`язку із тим, що місце знаходження осередку пожежі не визначене ( а.100 - 107 т. 2). У зв`язку з відсутністю фактичного дослідження причин виникнення пожежі, останній не містить інформації щодо предмета доказування, а тому є неналежним доказом по справі. З огляду на те, що судовому експерту, яким складено висновок від 23.10.2023 №СЕ-19/111-23/46768-ПТ за результатами судової пожежно-технічної експертизи, проведеної у кримінальному провадженні за №12022111150000048 від 13.01.2022, не було забезпечено огляд об`єкта дослідження, як наслідок, встановити причину пожежі та джерело запалювання не представилось можливим, оскільки місце знаходження осередку пожежі також не було визначене, 24.06.2024 представник позивача - адвокат Самофалова О.Ю. в судовому засіданні заявила клопотання про призначення пожежно-технічної експертизи. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 23 серпня 2024 року клопотання представника позивача про призначення судової пожежно-технічної експертизи було задоволено. Доводи апеляційної скарги щодо неналежності вказаного висновку, як доказу по справі, з огляду на те, що сторона відповідача не була ознайомлена з цим клопотанням та була позбавлена можливості надати свої заперечення є необґрунтованими. Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 24.06.2024 була присутня представник відповідача, остання надала свої пояснення щодо поданого клопотання про призначення експертизи та просила в його задоволенні відмовити (а.с. 127 т.2), судом по справі оголошувалась перерва з метою витребування необхідних матеріалів для проведення експертизи. З огляду на обізнаність представника відповідача починаючи з 24.06.2024 з тим, що стороною позивача заявлено клопотання про призначення експертизи, остання мала достатньо часу для того щоб висловити свої заперечення, з наведенням відповідних мотивів. Сторона відповідача також не скористалась своїм правом на оскарження ухвали суду першої інстанції щодо призначення експертизи окремо від рішення суду. Доводи щодо надання експерту завідомо неправдивої інформації щодо розташування будинку на певній земельній ділянці є необґрунтованими та спростовуються сукупністю зібраних по справі доказів. Згідно висновку експерта № 002-ШОБ/24 за результатами проведення судової пожежно-технічної експертизи, складеного 03.01.2025 експертом ДП «Центр судової експертизи та експертних досліджень» в системі управління Державної судової адміністрації України: відповідно до наданих на дослідження матеріалів, осередок пожежі (місце початкового виникнення горіння), що виникла 02.01.2022 року по АДРЕСА_1 знаходився в середині приміщення другого поверху приватного дачного будинку, який належить ОСОБА_2 , на поверхні наявного горючого матеріалу поблизу стіни зі сторони прибудованої веранди, де вигоряння вказаних матеріалів є найбільшим; оскільки у наданих матеріалах не міститься інформації стосовно електричних комунікацій, електроустаткування та електрообладнання, де працівником ДСНС, яким складено Звіт про причину пожежі, були виявлені ознаки, що вказували на виникнення короткого замикання в електромережі в приватному дачному будинку, який належить ОСОБА_2 , а з моменту виникнення пожежі пройшло більше двох років, внаслідок чого під впливом природних умов зникла інформація про обставини розвитку пожежі, також відсутні будь-які інші матеріали, що би надали можливість встановити причину пожежі, то вирішити питання «Яка причина виникнення пожежі 02.01.2022 року по АДРЕСА_1 ?» не видалось за можливе; пожежа, що виникла 02.01.2022 року по АДРЕСА_1 від встановленого результатами проведених досліджень осередку виникнення пожежі, поширювалась по наявному горючому матеріалу, горючим конструктивним елементам будівлі вгору та по горизонталі на накриття прибудови до першого поверху будинку, який належить ОСОБА_2 наявні пошкодження у належному на праві власності ОСОБА_1 будинку, розташованому на земельній ділянці з кадастровим номером 3221886400:36:097:0100, площею 0,896 га, АДРЕСА_1, які наведені у Таблиці 1.1 (арк.

23. Том 1 МС) виникли внаслідок пожежі, що сталася 02.01.2022 року по АДРЕСА_1 в приватному дачному будинку, який належить ОСОБА_2 ( а.с. 196-210 т.2). Відповідно до звіту від 06.01.2022 про оцінку ринкової вартості права вимоги відшкодування збитку, заподіяного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на момент пожежі, складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 за замовленням ОСОБА_1 , ринкова вартість права вимоги відшкодування збитку, заподіяного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 станом на дату оцінку 06.01.2022 року складає: 171 328, 00 грн (а.с. 18-50 т.1). Згідно звіту від 10.10.2022 про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, власником якої є ОСОБА_1 , згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.07.2014, складено оцінювачем ТОВ «АЕЛЄКОН» ОСОБА_13 , розмір матеріального збитку (шкоди), завданого вказаному будинку, з урахуванням фізичного зносу, станом на 06.10.2022 року становить 254 705,00 грн (з урахування ПДВ). Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Частинами четвертою, п`ятою статті 319 ЦК України зазначено, що власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян. Тобто, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 322 ЦК України). Нормами статей 151, 156, 177 ЖК України визначено, що громадяни (власники, наймачі, члени їх сімей) зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування. Частиною шостою статті 55 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що обов`язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму. Відповідно до абзацу 2 пункту 11.4 глави 11 розділу VІ Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України 30.12.2014 №1417 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697, у разі закриття індивідуальних (садибних ) житлових будинків садових, дачних будинків на сезонні перерви електромережа повинна бути знеструмлена на вводі (електрощиті). Судом установлено, що 02 січня 2022 року пожежа виникла в будинку по АДРЕСА_1 в приватному дачному будинку, власником якого на момент виникнення пожежі була ОСОБА_2 , яка, як власник, несе відповідальність за пожежну безпеку у належному їй будинку. Саме власник несе повну відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки (див.: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 червня 2019 року у справі № 902/435/18). Факт пожежі в належному відповідачці будинку та причини розповсюдження вогню на належний відповідачу будинок АДРЕСА_2 , що розташований на сусідній земельній ділянці кадастровий номер 3221886400:36:097:0100, за адресою: АДРЕСА_1, встановлено наявними у справі і дослідженими судом доказами, зазначеними вище у постанові. Згідно висновку експерта №002-ШОБ/24 за результатами проведення судової пожежно-технічної експертизи від 03.01.2025, осередок пожежі (місце початкового виникнення горіння), що виникла 02.01.2022 року по АДРЕСА_1 , знаходився в середині приміщення другого поверху приватного дачного будинку, який належить ОСОБА_2 ; працівником ДСНС, яким складено Звіт про причину пожежі, були виявлені ознаки, що вказували на виникнення короткого замикання в електромережі в приватному дачному будинку, який належить ОСОБА_2 . Внаслідок пожежі позивачу завдані збитки в загальному розмірі 254 705,00 грн, що підтверджується належними і допустимими доказами, а саме звітом від 06.01.2022, складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 за замовленням ОСОБА_1 , та звітом від 10.10.2022 про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, власником якої є ОСОБА_1 , складено оцінювачем ТОВ «АЕЛЄКОН» ОСОБА_13 за результатами проведеного експертного товарознавчого дослідження. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України). У пункті 2 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», яка є релевантною і до норм нового ЦК України, судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. За обставинами справи цю презумпцію мала б спростувати саме відповідачка, що нею не зроблено. Отже, з огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить протиправність дій, наявність шкоди та її розмір й причинно-наслідковий зв`язок. Позивач зазначене довів. Відповідачка на підтвердження своїх доводів щодо відсутності її вини у завданні шкоди посилалась на ту обставину, що відповідачем в 2014 році неправомірно захвачено земельну ділянку загального користування та встановлено шестиметровий залізний паркан, що обмежило єдиний прохід та проїзд до її будинку, що було встановлено судовим рішенням у справі №363/577/17. Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 11 червня 2020 року у справі №363/577/17 рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 червня 2019 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання звільнити земельну ділянку загального користування та знесення паркану і ухвалено в цій частині нове рішення, яким зобов`язано ОСОБА_1 звільнити проїзд (прохід) ОСОБА_2 до домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом знесення частини залізного паркану, що розташований на землях загального користування та перешкоджає виїзду (проходу) на дорогу загального призначення. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Відповідно до змісту вказаного судового рішення, залізний паркан, який був предметом спору у справі №363/577/17, був розташований між земельною ділянкою, що належить ОСОБА_2 , кадастровий номер 3221886400:36:097:1154, та земельною ділянкою, кадастровий номер 3221886400:36:096:0154, що належала ОСОБА_1 . Разом з тим, будинок ОСОБА_1 , який був пошкоджений внаслідок пожежі, знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 3221886400:36:097:0100. З фотоматеріалів, наданих до звіту про оцінку ринкової вартості права вимоги відшкодування збитку, а також фотографій, зроблених після пожежі та станом на час розгляду справи судом (а.с.85 т.4), вбачається що ділянка відповідача безпосередньо межує з дорогою загального користування та має до неї доступ. Та обставина, що будинок ОСОБА_2 має власну огорожу з боку дороги загального користування, яка на момент пожежі була зачинена, а тому пожежники змушені були перелазити через паркан, щоб дістатися до будинку, не може слугувати підставою для покладення відповідальності за тривалість гасіння пожежі на позивача. Належних, достовірних та достатніх доказів того, що саме неправомірні дії позивача призвели до несвоєчасної ліквідації пожежі та призвели до збільшення розміру збитків матеріали справи не містять. Доводи відповідача про те, що будинок позивача, який знаходиться на суміжній ділянці з відповідачем, побудовано з порушенням правил пожежної безпеки, оскільки відстань між будинками становить близько 5 метрів, також не підтверджені належними та достатніми доказами. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України). Відповідачем не доведено, що після закриття будинку на сезонну перерву з кінця вересня 2021 року і до моменту пожежі електроенергія в її будинку не використовувалась, а електромережа бути знеструмлена на вводі (електрощиті). Надані відповідачем фотозображення квитанції про сплату за електроенергію за вересень 2021 року з поточними показниками лічильника 3058 та фото лічильників, зроблені 01.08.2022 з зазначенням показників 3122 ( жовтень 2021 р., червень 2022 р.), свідчать про наявність споживання після вересня 2021 року та до моменту виникнення пожежі у січні 2022 року. Згідно відповіді Українського гідрометеорологічного центру від 29.08.2022 №01-18/647, на території Новосілківської міської ради Вишгородського району Київської області метеорологічної станції немає. За оперативними даними найближчого пункту спостереження метеорологічної станції Вишгород : 01 січня 2022 року вранці та ввечері дощ; кількість опадів за добу 5 мм; мінімальна температура 2,0° тепла; максимальна температура 7,9° тепла; вітер переважно північно-західних напрямків, 4-7 м/с; з 23 год. 08 хв. 01 січня до 07 год. 07 хв. 02 січня штормовий вітер 15 м/с (а.с. 158 т. 1). Доводи відповідача, що причиною виникнення короткого замикання в електромережі в приватному дачному будинку, який належить ОСОБА_2 , міг бути штормовий вітер, ґрунтуються на припущеннях. Отже, відповідачем не надано належних доказів, які б спростовували вимоги позивача і надані ним докази про те, що пошкодження майна сталося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, яка не забезпечила належний стан електромережі, не знеструмила електромережу на вводі до будинку після його закриття на сезонну перерву. Цим самим спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надав доказів, якими неправомірними діями та з якої вини відповідачка завдала позивачу шкоди. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_14 є власником житлового будинку, який розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 3221886400:36:097:0100. Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач не заперечувала проти вказаної обставини, зазначаючи лише про порушення позивачем норм ДБН при його будівництві. З огляду на те, що у відповідача виникли сумніви у належності вказаного будинку позивачу, в судовому засіданні судом апеляційної інстанції за участю представника відповідача було оглянуто наданий представником позивача договір дарування будинку, розташованого на земельній ділянці, кадастровий номер 3221886400:36:097:0100, від 11 липня 2014 року, що спростовує доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду. Судом першої інстанції з дотриманням вимог статті 89 ЦПК України було надано оцінку наявним у справі доказам та встановлено підстави для стягнення з відповідача на користь позивача відповідних сум коштів на відшкодування завданої майнової шкоди. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення по суті пред`явленого позову. Щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору Відповідно до даних посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 1), виданого 03.06.2022, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи (а.с. 89 т. 4). Згідно із пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. У частинах першій, шостій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За таких підстав ухвалене по справі рішення та додаткове рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору підлягає зміні шляхом компенсації вказаних витрат за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Щодо додаткового рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 березня 2025 року в частині поновлення пропущеного строку на подання доказів про розмір судових витрат Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в частині необґрунтованого поновлення судом першої інстанції строку на подання доказів понесених судових витрат, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до частин четвертої, п`ятої, восьмої статті 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Згідно з частинами першою, третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України). Як випливає зі статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України, у разі неподання доказів понесення судових витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат підлягає залишенню судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними. Рішення суду першої інстанції ухвалено 26 лютого 2025 року. Ураховуючи норми частини восьмої статті 141 та частини третьої статті 124 ЦПК України, останнім днем подання заяви про ухвалення додаткового рішення з відповідними доказами було 03 березня 2025 року. Заява про ухвалення додаткового рішення подана до суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» 04 березня 2025 року, тобто з пропуском установленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку. Звертаючись до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання заяви про ухвалення додаткового судового рішення, представник позивача посилалась на наявність 03 березня 2025 року технічних ускладнень у роботі підсистеми «Електронний суд», які в неї виникли під час подання вказаного клопотання. Затримка у відправленні клопотання про ухвалення додаткового рішення та долучення доказів про судові витрати склала 01 год. 24 хв. На підтвердження вказаної обставини остання надала відповідь державного підприємства «Інформаційні судові системи» щодо ускладнень під час відправки клопотання про поновлення строку на подання доказів понесених судових витрат в підсистемі «Електронний суд» від 17.03.2025 №1420/6/11, за змістом якої відповідно до інформації, що міститься в базі даних підсистеми Електронний суд, запитуваний у листі документ «Клопотання» було створено «2025-03-03 23:43» користувачем ЕС « Самофалова Оксана Юріївна » (а.с. 115 т. 3). Згідно відповіді державного підприємства «Інформаційні судові системи» від 12.03.2025 №1346/7/11 на запит адвоката позивача про причини «викиду» із підсистеми «Електронний суд» під час направлення 03 та 04 березня 2025 року копій документів сторонам у справі №363/1487/22, надано відповідь, що 03.03.2025 та 04.03.2025 не зафіксовано масових звернень щодо описаної ситуації. Виходячи із зазначеного вище, можливою причиною описаної ситуації міг бути точковий збій (наприклад, короткочасна втрата інтернет з`єднання, тощо) на локальному робочому місці користувача (а.с. 116 т.3). З огляду на те, що відповідне клопотання з долученими до нього доказами судових витрат було сформовано в системі «Електронний суд» 03.03.2025, тобто у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, проте з технічних причин надійшло на адресу суду лише 04.03.2025, враховуючи, що затримка з наданням відповідних доказів склала 1 год. 24 хв., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для поновлення пропущеного строку на їх подання. Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Частина перша статті 15 ЦПК України визначає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Відповідно до пункту 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України). За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлює, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 134, 137, 141 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. З огляду на статтю 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частина друга статті 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України). Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15). Із справи відомо, що у зв`язку з розглядом справи №363/1487/22 ОСОБА_1 поніс судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 38 000 грн, що підтверджується: копією договору про надання правової допомоги від 27 травня 2022 року, укладений між адвокатом Самофаловою О. Ю. та ОСОБА_1 ; ордером на надання правничої допомоги серії АА №1212361 від 27.05.22; копією додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 27 травня 2022 року, якою сторони погодили орієнтовний перелік робіт та розмір винагороди за роботи, що можуть бути вчинені адвокатом при наданні клієнту правової допомоги : складання позовної заяви - 5 000 грн; складання відповіді на відзив на позовну заяву - 3 000 грн; участь у судовому розгляді справи - 3 000 грн (один судодень); копією додаткової угоди №2 до договору про надання правової допомоги від 27 травня 2022 року; актом №1 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги від 27 травня 2022 року, складений 03 березня 2025 року, який містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі №363/1487/22: складання позовної заяви - 5 000 грн; складання відповіді на відзив на позовну заяву - 3 000 грн; участь у судовому розгляді справи в Вишгородському районному суді Київської області 25.08.2022, 12.10.2022, 20.01.2023, 29.06.2023, 30.08.2023, 29.11.2023, 28.03.2024, 24.06.2024, 23.08.2024, 26.02.2025, по 3 000 грн за одне судове засідання; разом 38 000 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність і обґрунтованість 38 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, які поніс в суді першої інстанції позивач, та відповідність їх критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Клопотань про зменшення судових витрат суду заявлено не було, також не було надано документів, які об`єктивно давали б можливість оцінити майновий стан відповідача. На виконання вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України позивачем в позовній заяві було визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, в сумі 20 000 грн. Відповідно до ч. 3 ст. 134 ЦПК України попередній розрахунок розмір у судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Збільшення попередньо визначеного розміру судових витрат з 20 000 грн до 38 000 грн представник позивача обґрунтувала тим, що передбачити на час подання позову, що дана справа буде розглядатися у Вишгородському районному суді Київської області понад два роки у позивача не було можливості. Звернула увагу, що клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу було подано позивачем тільки за складання його представником позовної заяви, відповіді на відзив та за участь у десяти судових засіданнях, які відбулися. Витрати за судові засідання, які були відкладені за клопотаннями відповідача, але на які представник відповідача з`являлась до суду першої інстанції, не були заявлені позивачем. Участь представника позивача у десяти судових засіданнях супроводжувалась не тільки фізичною участю в них, а й підготовкою необхідних заяв та клопотань з процесуальних питань, які були заявлені та наявні в матеріалах справи. Відповідно до ч. 4 ст. 141 ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Сторона позивача довела, що вона не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Щодо доводів апеляційної скарги в тій частині, що більшість судових засідань тривала не більше 30 хвилин, а тому винагорода за участь у таких засіданнях у розмірі 3 000 грн на один судодень є явно завищеною. Як вбачається з наданого представником відповідача попереднього розрахунку судових витрат разом з поданням відзиву, витрати відповідача за участь його представника в судовому засіданні складатимуть 3 000 грн/ судодень (а.с. 106 т. 1). За таких підстав доводи відповідача про те, що винагорода представника відповідача за участь в судовому засіданні є завищеною підлягають відхиленню як необґрунтовані. Щодо стягнення витрат, пов`язаних із проведенням судової пожежно-технічно експертизи Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 23 серпня 2024 року було задоволено клопотання представника позивача про призначення судової пожежно-технічної експертизи. 03 січня 2025 року експертом ДП «Центр судової експертизи та експертних досліджень» в системі управління Державної судової адміністрації України було складено висновок експерта № 002-ШОБ/24 за результатами проведення судової пожежно-технічної експертизи, який було враховано судом під ухвалення судового рішення. Судом апеляційної інстанції в даній постанові надана оцінка вказаному висновку як належному доказу по справі. Згідно платіжної інструкції від 04.11.2024 ОСОБА_1 за проведення експертного дослідження на рахунок ДП «Центр судової експертизи та експертних досліджень» сплачено 74 516,35 грн (а. с. 56 т. 3). Відповідно до ч. 8, 9 ст. 139 ЦПК України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідачем не наведено мотивів щодо неспівмірності, на її думку, витрат за проведення судової пожежно-технічної експертизи експерти, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в цій частині відсутні. Враховуючи викладене, апеляційна скарга на додаткове рішення підлягає задоволенню частково, а додаткове рішення - зміні лише в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат по сплаті судового збору. Керуючись ст. 353, 367, 375, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд Постановив: Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Папазової Галини Анатоліївни задовольнити частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 лютого 2025 року та додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 березня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат по сплаті судового збору змінити. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в порядку компенсації за рахунок держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 547 грн. Зменшити загальну суму стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 згідно додаткового рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 березня 2025 року з 121 750, 07 грн до 120 916,35 грн. В решті рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. І. Ящук