Постанова 4807 № 337/4340/22

Дата документу 18.12.2024 Справа № 337/4340/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №337/4340/22 Головуючий у 1 інстанції Мурашова Н.А. Провадження № 22-ц/807/2010/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2024 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Кочеткової І.В., Трофимової Д.А. за участю секретаря судового засідання Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,- В С Т А Н О В И Л А: 21.12.2022 позивачка звернулася до суду з вказаним позовом до відповідачів, мотивуючи його тим, що між нею та ОСОБА_4 24.06.2022 року було укладено договір оренди, за умовами якого вона передала у тимчасове користування (проживання) відповідачці з родиною - чоловіку ОСОБА_1 , двом неповнолітнім дітям, дачний будинок АДРЕСА_1 . 07.10.2022 року у цьому будинку сталася пожежа, факт якої зафіксовано відповідним актом. В акті зазначено, що пожежа виникла 07.10.2022 о 17.42год, ліквідована о 19.35год. Пожежею знищено домашні речі, меблі, телевізор, документи на майно та інші документи, дах будинку площею 30 кв.м., пошкоджено та затоплено домашні речі, замочено стіни та стелю будівлі. За фактом вказаних подій зареєстровано кримінальне провадження за №12022082070001078 від 08.10.2022 року за ч.1 ст.270 КК України. Внаслідок пожежі їй завдано матеріальних збитків на суму 376 718,12грн, розмір яких встановлено висновком судового експерта Тернових В.А. № 11-2022. Вважає, що цю шкоду повинні солідарно відшкодувати відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 як особи, які користувались будинком як орендарі на підставі відповідного договору від 24.06.2022 і в силу цього договору зобов`язані були не допускати псування майна, підтримувати його в справному стані. Однак останні відшкодувати шкоду добровільно відмовилися, у зв`язку з чим вона вимушена звернутись до суду з цим позовом. Крім того, вважає, що протиправними діями відповідачів їй спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з пошкодженням її дачного будинку через безвідповідальне ставлення відповідачів, вона вимушена докладати значних зусиль для відновлення цього будинку. Також вона зазнала певного стресу, який негативно відобразився на її здоров`ї. Через відмову відповідачів добровільно вирішити питання відшкодування шкоди вона змушена була звертатись до суду і витрачати на це свій час. Моральну шкоду оцінює в 50 000,00грн. Просить стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду в сумі 376 718,12грн, моральну шкоду в сумі 50000,00грн та судові витрати в сумі 49267,18грн. Заочним рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 25.05.2023 позов ОСОБА_3 було задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 матеріальну та моральну шкоду в загальному розмірі 436 718,12грн. та судовий збір в розмірі 4267,18грн. Ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 25.07.2023р. заочне рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 25.05.2023р. скасовано, справа призначена до нового судового розгляду. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 376 718,12 грн., моральну шкоду в розмірі 20 000,00грн., усього 396 718,12грн. (триста дев`яносто шість тисяч сімсот вісімнадцять гривень 12 копійок). Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 3968,47грн., витрати, пов`язані з проведенням експертизи, в розмірі 8 370,00грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 7 440,00грн., усього 19778,47грн., з кожного по 9889,24грн. (дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять гривень 24 копійки). Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції помилково визначено наявність вини в діях відповідачів, що призвели до пошкодження майна позивачки. 30 жовтня 2024 року від представника позивачки ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В силу вимог ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення суду першої інстанції. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ст. 376 ч. 4 ЦПК України). Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що 07.10.2022 року о 17.42год в дачному будинку №31 в ОКСТ «Будівельник» виникла пожежа, за фактом якої 08.10.2022 комісією у складі: головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям ЗРУ ГУ ДСНС у Запорізькій області Шейка М.М., квартиронаймача ОСОБА_4 , слідчого СВ ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Кібарова С.С., головного інспектора ВЗНС ЗРУ ГУ ДСНС в Запорізькій області Михайлова С.В. складено акт про пожежу (арк.29-30 т.1). За змістом акту до гасіння пожежі залучено черговий караул ДПРЧ-7, пожежу ліквідовано о 19.35год 07.10.2022, пожежею знищено домашні речі, меблі, вікна, підлога, телевізор, документи на майно та інші, дах будинку на площі 30кв.м., пожежею пошкоджено закопчено домашні речі, стіни та стеля будівля. Місце виникнення пожежі 1 поверх житлової кімнати і місці розташування печі на твердому паливі. Причина пожежі порушення правил пожежної безпеки при монтажі та експлуатації пічного опалення. За фактом вказаних подій 08.10.2022 за №12022082070001078 до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.270 КК України та розпочате досудове розслідування (арк.31 т.1). 08.10.2022 в межах вказаного кримінального провадження слідчим СВ ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Кібаровим С.С. за участю ОСОБА_4 , понятих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , спеціаліста ОСОБА_8 проведено огляд місця події та складено відповідний протокол (з фототаблицею), згідно якого на території земельної ділянки № НОМЕР_1 виявлено дачний будинок зі слідами горіння, пошкодження даху, стін, стелі. Ймовірна причина пожежі порушення правил пожежної безпеки при влаштуванні пічного опалення. При огляді з твердопаливного пристрою вилучено фрагмент скла зі слідами кіптяви та змив на марлевий тампон ( арк.85-104 т.1). Згідно з висновком №СЕ-19/108-23/14708-ПТ від 25.09.2023, складеним судовим експертом Запорізького НДЕКЦ МВС України Закревським А.В. за результатами судової пожежно-вибухової-технічної експертизи, проведеної в межах кримінального провадження №12022082070001078 на підставі постанови слідчого від 18.09.2023, причиною виникнення пожежі в зазначеному дачному будинку 07.10.2022 було займання нафтопродукту від тепла, отриманого від розжареного предмета (твердопаливного котла). Осередок пожежі знаходився в районі розташування працюючого твердопаливного котла. Механізм виникнення пожежі був таким: під час використання в будинку твердопаливного котла сталося витікання нафтопродукту (олива) з системи опалення та займання її парів від теплової енергії, отриманої від розжареного предмета (твердопаливного котла). (арк.49-60 т.2). Згідно з висновком №СЕ-19/108-22/15589-ФХД від 23.12.2022, складеного судовим експертом Запорізького НДЕКЦ МВС України Кравченко А.М. за результатами судової хімічної експертизи, проведеної в межах кримінального провадження №12022082070001078 на підставі постанови слідчого від 20.12.2022, на наданих фрагментах скла зі слідами кіптяви, які знаходились в твердопаливному пристрої, слідів нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів не виявлено. На наданому змиві на марлевий тампон з твердопаливного пристрою слідів нафтопродуктів і паливно-мастильних матеріалів не виявлено (арк.62-69 т.2). Згідно з висновком №СЕ-19/108-23/15230-ПТ від 03.11.2023, складеним судовим експертом Запорізького НДЕКЦ МВС України Гончаренко А.М. за результатами судової пожежно-вибухової-технічної експертизи, проведеної в межах цієї цивільної справи на підставі ухвали суду від 20.09.2023, причиною виникнення пожежі в зазначеному дачному будинку 07.10.2022 було займання нафтопродукту (який знаходився в системі опалення) від теплової енергії розжареного твердопаливного котла. Пожежа виникла внаслідок самозаймання. Джерелом запалювання було тепло, отримане від розжареного твердопаливного котла. Механізм виникнення пожежі був таким: під час використання в будинку твердопаливного котла сталося витікання нафтопродукту (трансформаторна олія) з системи опалення та займання її парів від теплової енергії від розжареного твердопаливного котла. Встановити за наданими матеріалами, чи відповідав стан об`єкту (дачного будинку, де сталася пожежа) протипожежним вимогам, не видається за можливе. Через відсутність необхідних вихідних даних встановити вимоги правил пожежної безпеки, які були порушені, в чому виразилися та хто їх допустив, не видається за можливе (арк.5-14 т.2). За висновком експерта №11-2022 від 04.11.2022 (з фототаблицею) за результатами будівельно-технічного дослідження садового будинку АДРЕСА_2 , проведеного судовим експертом Тернових В.А., внаслідок пожежі 07.10.2022, знищено домашні речі, меблі, телевізор, документи на майно на інші документи, дах площею 30кв.м., затоплені домашні речі, замочено стіни та стелю будівлі, знищено покрівлю мансарди, знищено оздоблення фанерними листами з утеплювачем мансардного поверху в кімнатах 3,4, знищено електрозабезпечення, вигоріли віконні прорізи, пошкоджені вогнем металеві двері спостерігають дефекти помітного викривлення, прогину, випинання, стіни мансарди просякнуті вологою, знищена підлога, оздоблена лінолеумом, пошкоджені металеві сходи, знищені шпалери на стінах в кімнатах 1,2 першого поверху, стіни покриті копіттю, перекриття (залізобетонні плити) першого поверху пошкоджені вогнем та водою, стан оздоблення та інженерних внутрішніх мереж пошкоджені та не можуть бути використані для подальшої експлуатації, підлога першого поверху знищена, повністю знищені пластикові панелі на металевих профілях в кімнаті 2, дверні та віконні прорізи пошкоджені вогнем та водою, у перемичках над віконним та дверними прорізами є тріщини, прогини, цілісність конструкції порушена. Загальний стан будинку - «непридатний». Відновлення будівлі можливе шляхом часткового розбирання залишків конструкції і відновлення нової будівлі. На даний час експлуатація будинку неможлива. Вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень та приведення конструкцій з опоряджувальним покриттями до їх технічного стану до моменту пожежі, по вказаному будинку становить 376 718,12грн. (арк.33-84 т.1). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті протиправних дій відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 позивачці ОСОБА_3 спричинена матеріальна та моральна шкода, у зв`язку із пошкодженням її майна внаслідок пожежі, протиправною поведінкою щодо себе, що також призвело до душевних страждань. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються. З огляду на приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року). У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії"). ЄСПЛ зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03). Згідно зі сталою практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд. ЄСПЛ розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом положень статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 ЦК Українипередбачено, що відповідно до статті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли зобов`язання на підставі договору оренди (а.с.17-20). Відповідно до ст.810,811,815,816 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Договір найму житла укладається у письмовій формі. Наймач зобов`язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані. У договорі найму житла мають бути вказані особи, які проживатимуть разом із наймачем. Ці особи набувають рівних з наймачем прав та обов`язків щодо володіння та користування житлом. Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому.це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party). Як вбачається з пункту 1.2. договору оренди, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 орендодавець зобов`язується передати орендарю у користування за цим договором все обладнання, меблі та інше майно, яке було встановлено та знаходиться у приміщенні. Жодних обмежень чи застережень щодо використання побутової, опалювальної чи будь-якої техніки, в тому числі, твердопаливного котла, договір не містить. Окрім цього, з пункту 1.2. договору оренди вбачається, що перелік переданого майна, встановлено і що знаходиться в приміщенні, наводиться в Додатку 2 до цього Договору. Матеріали справи не містять копії Додатку 2 до договору оренди, що унеможливлює встановлення факту передачі чи відсутності такого факту у відношення твердопаливного котла, який знаходився в будинку. Згідно з ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку з знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушенного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, визначених ст.1166,1167 ЦК України, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 925/1478/16). Як вбачається з висновку №СЕ-19/108-23/15230-ПТ від 03.11.2023, складеним судовим експертом Запорізького НДЕКЦ МВС України Гончаренко А.М. за результатами судової пожежно-вибухової-технічної експертизи, проведеної в межах цієї цивільної справи на підставі ухвали суду від 20.09.2023, причиною виникнення пожежі в зазначеному дачному будинку 07.10.2022 було займання нафтопродукту (який знаходився в системі опалення) від теплової енергії розжареного твердопаливного котла. Пожежа виникла внаслідок самозаймання. Джерелом запалювання було тепло, отримане від розжареного твердопаливного котла. Механізм виникнення пожежі був таким: під час використання в будинку твердопаливного котла сталося витікання нафтопродукту (трансформаторна олія) з системи опалення та займання її парів від теплової енергії від розжареного твердопаливного котла. Встановити за наданими матеріалами, чи відповідав стан об`єкту (дачного будинку, де сталася пожежа) протипожежним вимогам, не видається за можливе. Через відсутність необхідних вихідних даних встановити вимоги правил пожежної безпеки, які були порушені, в чому виразилися та хто їх допустив, не видається за можливе (арк.5-14 т.2). Таким чином, висновком експерта не підтверджено наявність протиправних дій відповідачів, які могли виражатись в недотриманні правил пожежної безпеки, що призвели до пожежі. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Відповідно ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Колегія суддів критично ставиться до показань свідків, що були допитані судом першої інстанції, оскільки їх показання містять опис способу життя відповідачів, процесу укладення договору та загальних подій, проте ніяким чином не підтверджують чи спростовують наявність в діях ОСОБА_1 чи ОСОБА_4 ознак протиправності, що призвели до виникнення пожежі. Окрім цього, пояснення свідка ОСОБА_9 щодо наявності в договорі оренди заборони використання котлом не відповідають матеріалами справи, оскільки в тексті договору оренди відсутні будь-яких заборони щодо використання твердопаливним котлом (т.1, а.с.17-20). Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи не містять доказів наявності в діях відповідачів протиправності та вини, що виключає можливість їх притягнення до відповідальності. У зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди не підлягають задоволенню. Частинами першою, другою, третьою, четвертою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Згідно з ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність в діях відповідачів протиправності, вини та відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди, не підлягають задоволенню також позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги зайшли своє підтвердження під час розгляду колегією суддів матеріалів справи. Враховуючи встановлені вище обставини справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи , колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог. Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При поданні апеляційної скарги апелянтом сплачено судовий збір у розмірі 4 762 гривні 00 копійок. Оскільки апеляційну скаргу задоволено в повному обсязі, колегія суддів вважає, що стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 762 гривні 00 копійок. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2024 року у цій справі скасувати, прийняти постанову наступного змісту. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 762 гривні 00 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 20 грудня 2024 року. Головуючий Судді: