Постанова Сумський апеляційний суд № 592/18262/25

Справа №592/18262/25 Номер провадження 22-ц/816/2358/26 Категорія - 77 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року м. Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Худика А.М., з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В. в присутності: позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки адвоката Гармаш Ярославни Вікторівни, представника відповідача Щербаченко Ольги Іванівни, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гармаш Ярославни Вікторівни на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.04.2026, ухваленого під головуванням судді Бичкова І.Г. у справі № 592/18262/25 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумська обласна клінічна лікарня» про поновлення на роботі, - У С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумська обласна клінічна лікарня» (далі КНП СОР «СОКЛ») про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позов обґрунтований тим, що з 01.12.2022 вона працювала на посаді завідувачки відділення реабілітації КНП СОР «СОКЛ». 15.07.2025 головним лікарем КНП СОР «СОКЛ» видано наказ № 399-ОД «Про зміни в структурі КНП СОР «СОКЛ», яким з 01.10.2025 створено відділення амбулаторної та стаціонарної реабілітації, створена посада завідувача відділення амбулаторії та стаціонарної реабілітації; скорочено із штатного розпису підприємства 1,0 посаду завідувача відділення реабілітації. 22.07.2025 вона отримала попередження про скорочення її посади з 30.09.2025, їй запропоновано переведення з 01.10.2025 на посаду лікаря фізичної та реабілітаційної медицини відділення амбулаторії та стаціонарної реабілітації. Вказала, що при звільненні їй не була запропонована посада завідувачки відділення амбулаторної та стаціонарної реабілітації, фактично створеної на базі відділення, яке вона до цього очолювала. Зазначила, що роботодавцем не виконано вимоги ст. 42 КЗпП України щодо переважного право на залишенні на роботі працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці та працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на цьому підприємстві, установі, організації. Вказала, що вона має медичний стаж більше 20 років, є лікарем спеціалістом першої категорії за спеціальністю «Неврологія» та «Фізична та реабілітаційна медицина», здійснює проходження безперервного професійного розвитку. З урахуванням наведеного, просила визнати протиправним та скасувати наказ КНП СОР «СОКЛ» від 14.10.2025 № 206-к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади завідувачки реабілітації КНП СОР «СОКЛ»; поновити ОСОБА_1 на роботі в КНП СОР «СОКЛ» на посаді завідувачки відділення амбулаторної та стаціонарної реабілітації КНП СОР «СОКЛ» з 14.10.2025; стягнути з КНП СОР «СОКЛ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення з 14.10.2025 по дату поновлення на посаді, з розрахунку 29892,72 середній заробіток за місяць; стягнути з КНП СОР «СОКЛ» витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанцій Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.04.2026 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що звільнення позивачки за частиною першою статті 40 КЗпП України проведено відповідачем з дотриманням вимог закону. Позивачка за два місяці була попереджена про звільнення, яке узгоджено з первинною профспілковою організацією КНП СОР «СОКЛ» та проведено з підстав, які зазначені в наказі № 399-ОД «Про зміни в структурі КНП СОР «СОКЛ» 15.07.2025. Суд першої інстанції вважав, що винесення наказу «Про особовий склад» № 194-к від 30.09.2025 про покладення тимчасового виконання обов`язків на ОСОБА_2 , було зумовлено зміною у структурі КНП СОР «СОКЛ». Короткий зміст вимог апеляційної скарги 28.05.2026 ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гармаш Я.В., звернулася через систему «Електронний суд» з апеляційною скаргою на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.04.2026, яке просить скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 800/538/17, у постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 у справі № 760/3664/15-ц, у постанові Верховного Суду від 20.02.2023 у справі № 199/4766/21…. та не взято до уваги положення статті 49-2 КЗпП України. Так, судом першої інстанції залишено поза увагою, що позивачці не було запропоновано посаду завідувачки відділення амбулаторної та стаціонарної реабілітації, яка фактично була створена на базі відділення, яке вона до цього очолювала. Крім того, вказала, що суд першої інстанції належним чином не дослідив, що роботодавцем не виконано і вимоги ст. 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Зокрема, що ОСОБА_1 в порівнянні з ОСОБА_2 , має більш високу кваліфікацію та продуктивність праці. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2026 справу передано судді-доповідачеві Черних О.М. Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 03.06.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі. Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 03.06.2026 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. Короткий зміст відзиву 15.06.2026 КНП СОР «СОКЛ» звернулося до апеляційного суду з відзивом на апеляційну скаргу, у якому просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.04.2026 залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що судом першої інстанцій досліджено факт дотримання відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України, порушень відповідачем вимог законодавства України судом першої інстанції не встановлено. Таким чином, посилання позивача у апеляційній скарзі щодо неправильного тлумачення та застосування положення статті 49-2 КЗпП України є безпідставним. Так судом було встановлено, що відповідач вимоги КЗпП України щодо порядку звільнення та вивільнення працівника в порядку скорочення не порушив. Доводи зазначені у апеляційній скарзі правильних висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають. Позиція апеляційного суду

2. Мотивувальна частина Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, позивачку ОСОБА_1 , її представника адвоката Гармаш Я.В, представника відповідача Щербаченко О.І., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Мотиви з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції З 01.12.2022 ОСОБА_1 працювала на посаді завідувачки відділення реабілітації КНП СОР «СОКЛ», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , копією витягу з наказу № 197-к від 01.12.2022 «Про особовий склад», згідно якого ОСОБА_1 - лікаря невропатолога неврологічного відділення призначено на посаду завідувача відділення реабілітації (а.с. 15-16, 22). ОСОБА_1 має медичний стаж більше 20 років, є лікарем-спеціалістом першої категорії за спеціальністю «Неврологія» та «Фізична та реабілітаційна медицина», що підтверджується копією диплома серії НОМЕР_2 та сертифікатом лікаря спеціаліста (а.с. 35-36). ОСОБА_1 , здійснює проходження безперервного професійного розвитку: за 2022 рік отримала 50 балів, пролікувала 390 пацієнтів; за 2023 рік 123 бали, пролікувала 306 пацієнтів; за 2024 рік 100 балів, пролікувала 270 пацієнтів (а.с. 23-25, 38-42) ОСОБА_1 є член профспілкової організації КНП СОР «СОКЛ» (а.с. 43) 12.09.2019 КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» присвоєно ознаки неприбуткової організації, рішення № 1918014600019 (а.с. 94) Наказом КНП СОР «СОКЛ» № 399-ОД від 15.07.2025 «Про зміни в структурі КНП СОР «СОКЛ» з 01.10.2025 було створено відділення амбулаторної та стаціонарної реабілітації на 30 ліжок шляхом об`єднання відділення фізичної та реабілітаційної медицини та відділення реабілітації; була створена посада завідувача відділення амбулаторної та стаціонарної реабілітації (лікаря фізичної та реабілітаційної медицини), з 30.09.2025 скорочено посади, в тому числі і посаду завідувача відділення реабілітації (лікаря фізичної та реабілітаційної медицини), на якій працювала ОСОБА_1 (а. с. 33). 22.07.2025 ОСОБА_1 була попереджена про майбутнє звільнення, запропоновано можливість переведення з 01.10.2025 на посаду лікаря фізичної та реабілітаційної медицини відділення амбулаторної та стаціонарної реабілітації (а.с. 37). 08.08.2025 № 01-08/2413 адміністрація КНП СОР «СОКЛ» звернувся до Голови профспілкового комітету з приводу розгляду питання щодо надання згоди на звільнення працівників КНП СОР «СОКЛ», згідно п.1 ст. 40 КЗпП України, в тому числі і завідувача відділення реабілітації - ОСОБА_1 ( а.с. 92) Згідно рішення профспілкової організації Сумської обласної клінічної лікарні від 29.09.2025 № 48, члени профкому прийняли одноголосно рішення про надання згоди на звільнення з 30.09.2025, згідно п. ст. 40 КЗпП України працівників посади яких підлягали скороченню, в тому числі і ОСОБА_1 - завідувача відділення реабілітації (а.с. 93) Наказом директора КНП СОР «СОКЛ» від 14.10.2025 № 206 к «Про особовий склад» ОСОБА_1 , завідувача відділення реабілітації (лікаря фізичної та реабілітаційної медицини), звільнено 14.10.2025 із займаної посади, у зв`язку зі скороченням штату працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку, згідно ст. 44 КЗпП України (а.с. 17) 26.11.2025 № 01-08/3311 начальник відділу кадрів КНП Сумської обласної ради «Сумська обласна клінічна лікарня» повідомив, що станом на 01.10.2025, а саме на день розірвання трудового договору з ОСОБА_1 у закладі була одна вакантна посада, яка підходила ОСОБА_1 лікаря фізичної та реабілітаційної медицини відділення амбулаторної та стаціонарної реабілітації, від переводу на яку ОСОБА_1 відмовилась (а.с. 108) Як вбачається, з копії статуту КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня», який погоджений Головою Сумської міської ради та затверджений заступником начальника управління майном Сумської обласної ради 13.09.2022, згідно п. 7.6.10. Статуту КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» директор наділений повноваженнями приймати рішення про прийняття на роботу, звільнення з роботи працівників підприємства, а також інші передбачені законодавством про працю рішення у сфері трудових відносин, укладати трудові договори з працівниками підприємства, забезпечувати раціональний добір кадрів, дотримання працівниками внутрішнього трудового розпорядку. Створює умови підвищення фахового і кваліфікаційного рівня працівників згідно із затвердженим штатними розписом (а.с.75-87) Наказом № 194-к від 30.09.2025 «Про особовий склад» ОСОБА_2 , лікаря фізичної та реабілітаційної медицини відділення реабілітації, призначено виконуючим обов`язки завідувача відділення амбулаторної та стаціонарної реабілітації з 01.10.2025 (а.с. 103) Наказом № 208-к від 15.10.2025 «Про особовий склад» ОСОБА_2 , виконуючого обов`язки завідувача відділення амбулаторної та стаціонарної реабілітації з 15.10.2025 призначено на посаду завідувача відділення амбулаторної та стаціонарної реабілітації (а.с. 104) Згідно довідки про доходи КНП СОР «СОКЛ» про середню заробітну плату від 31.10.2025, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 980,09 грн: 59785,44 грн (сума заробітної плати за серпень, вересень 2025року): 61 (кількість робочих днів у серпні, вересні 2025року) = 980,09 грн (середньоденна заробітна плата) (а.с. 10). Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору. Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією. При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури. Відповідно до ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Частиною другою ст. 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. Відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження №61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження №61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі №297/868/18 (провадження №61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення. Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору. За приписами ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне звільнення працівників персонально попереджують не пізніше ніж за два місяці. Відлік двомісячного строку починається з наступного дня після попередження конкретної особи про її звільнення (ст. 253 ЦК України «Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок»). Отже, попередження повинно адресуватися конкретному працівнику, який підлягає скороченню, у попередженні слід зазначити конкретну дату наступного звільнення цього працівника, а ознайомлення з таким попередженням працівник повинен засвідчити підписом із зазначенням дати. За приписами ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Статтею 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Згідно з ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При розгляді спорів про звільнення за п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Виходячи з нормативного тлумачення ч.1 ст. 40, ч.1,3 ст. 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст. 40, ч.3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах: від 16 березня 2020 року у справі №331/8965/15-ц (провадження № 61-12017св19), від 18 березня 2020 року у справі №464/5445/18 (провадження № 61-16344св19), від 18 березня 2020 року у справі №461/3024/18 (провадження № 61-22563св19). Верховний Суд у постанові по справі № 761/41149/16-ц від 29 січня 2020 року надав роз`яснення застосуванню ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, вказавши: «Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Працевлаштування попередженого про звільнення у зв`язку із скороченням штату працівника є обов`язком роботодавця, і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватися добросовісно без застосування надмірного формалізму, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин». Тобто, якщо з моменту повідомлення працівників про скорочення та до моменту фактичного звільнення працівника на підприємстві з`явилися будь-які нові вакансії, на роботодавця покладено обов`язок повідомити про це працівника, який підлягає скороченню. Невиконання обов`язку щодо працевлаштування вивільнюваного працівника, безумовно негативно впливає на законність процедури скорочення та слугує підставою для поновлення вивільненого працівника на роботі. З матеріалів справи вбачається, що відповідач персонально за два місяці попередив ОСОБА_1 про наступне звільнення, запропонував їй вакантну посаду лише лікаря фізичної та реабілітаційної медицини відділення амбулаторної та стаціонарної реабілітації, від переводу на яку ОСОБА_1 відмовилась. Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідно до наказу КНП СОР «СОКЛ» № 399-ОД від 15.07.2025 «Про зміни в структурі КНП СОР «СОКЛ» з 01.10.2025 було створено відділення амбулаторної та стаціонарної реабілітації та створена посада завідувача відділення амбулаторної та стаціонарної реабілітації (лікаря фізичної та реабілітаційної медицини). Вакантна посада завідувача відділення амбулаторної та стаціонарної реабілітації (лікаря фізичної та реабілітаційної медицини фактично була вільна до 15.10.2025, про що свідчить наказ № 208-к від 15.10.2025 «Про особовий склад», згідно якого ОСОБА_2 , виконуючого обов`язки завідувача відділення амбулаторної та стаціонарної реабілітації з 15.10.2025 призначено на посаду завідувача відділення амбулаторної та стаціонарної реабілітації. ОСОБА_1 має медичний стаж більше 20 років, є лікарем-спеціалістом першої категорії за спеціальністю «Неврологія» та «Фізична та реабілітаційна медицина», отже вона, відповідно до своєї кваліфікації, може обіймати цю посаду. Однак, наявна вакантна посада завідувача відділення амбулаторної та стаціонарної реабілітації (лікар фізичної та реабілітаційної медицини) у КНП СОР «СОКЛ», не була запропонована ОСОБА_1 , що свідчить про порушення прав останньої, оскільки відповідач не запропонував всі наявні вакантні посади з моменту повідомлення про скорочення та які з`явилися у відповідача протягом усього періоду і існували на день звільнення. Верховний Суд у постанові від 23 червня 2022 року (справа № 400/1697/20) зазначив, що у випадку фактичного скорочення займаної працівником посади йому має бути запропонована рівноцінна посада, передбачена новим штатним розписом. Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 755/6539/18, законодавством не встановлена заборона для роботодавця ознайомлювати працівника, посада якого скорочується, із усіма вакантними посадами на підприємстві, як і не встановлено жодного обмеження для працівника претендувати на будь-яку вакантну посаду, яку він має бажання обіймати. При цьому бажання працівника бути переведеним на певну посаду не встановлює жодного обов`язку щодо переведення такого працівника на обрану ним посаду, у разі невідповідності кваліфікації такого працівника до обраної посади. Роботодавець при звільненні на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України зобов`язаний запропонувати працівникові всі вакантні посади (іншу роботу), які з`явилися на підприємстві протягом періоду з дня попередження працівника про вивільнення до дня розірвання трудового договору і які існували на день звільнення. У першу чергу пропонується робота за відповідною спеціальністю, а якщо такої роботи немає, інша робота (як вакантна посада, що відповідає кваліфікації працівника, так і вакантна посада, що передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації або з нижчим рівнем оплати праці), яку працівник може виконувати з урахуванням стану здоров`я. З такою пропозицією роботодавець повинен звертатися до працівника не лише при попередженні про наступне звільнення, але й протягом усього строку попередження, якщо на підприємстві з`являються нові вакансії (наприклад, при звільненні працівників інших категорій). Водночас можуть пропонуватися і виконання роботи за строковими трудовими договорами (наприклад, на час відпустки по догляду за дитиною іншого працівника; на час проходження військової служби іншим працівником, призваним під час мобілізації), роботу на умовах неповного робочого часу тощо. Невиконання цього правила свідчить про неналежне виконання роботодавцем своїх обов`язків. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2013 року в справі № 534/625/22 та від 23 липня 2025 року в справі № 759/13994/23. Таким чином, відповідач зобов`язаний був запропоновувати ОСОБА_1 усі наявні вакантні посади. Невиконання цього правила свідчить про неналежне виконання роботодавцем своїх обов`язків щодо працевлаштування позивача. При цьому стороною відповідача під час розгляду справи не було надано будь-яких доказів неможливості переведення позивача на цю вакантну посаду. За таких обставин, звільнення із займаної посади не може вважатися законним, оскільки відбулося з порушенням законодавства про працю, роботодавець не виконав обов`язку, передбаченого ч.3 ст.49-2 КЗпП України, щодо працевлаштування позивача, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, щодо відмови в задоволенні позовних вимог. Відповідно до ч.1,2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №

100. Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно з абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. При цьому, згідно з роз`ясненнями, викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. У постанові у справі № 359/10023/16-ц Верховний Суд виклав правову позицію щодо утримання прибуткового податку із визначених судом сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника. Верховний Суд дійшов висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, розраховуються без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку повинен нарахувати роботодавець під час виконання відповідного судового рішення. Тобто сума, призначена судом як виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшується на суму податків і зборів. Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію, що відповідає змісту ч. 2 ст. 235 КЗпП України, оскільки вимушеним прогулом у розумінні вказаної статті є період часу з дня звільнення працівника по день ухвалення рішення суду про поновлення його на роботі. Згідно довідки про доходи КНП СОР «СОКЛ» про середню заробітну плату від 31.10.2025, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 980,09 грн: 59785,44 грн (сума заробітної плати за серпень, вересень 2025 року): 61 (кількість робочих днів у серпні, вересні 2025 року) = 980,09 грн (середньоденна заробітна плата) (а.с. 10). Вимушеним прогулом у даній справі є період з 15.10.2025 по 07.07.2026 (день винесення рішення), який складає 266 робочих дні. Таким чином, встановивши, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням трудового законодавства, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, ОСОБА_1 слід поновити на роботі та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розумінні положень ст. 235 КЗпП України, який складає 266 днів, з 15.10.2025 по 07.07.2026 ( по день ухвалення рішення) у розмірі 260 703,94 грн. (980,09х266=260703,94). Судові витрати Щодо розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді апеляційній інстанції колегія суддів виходить з наступного. Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві та більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Колегія суддів звертає увагу, що позивачем при подачі позовної заяви було заявлено дві позовні вимоги, за які позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 2422,40 грн.; позивач не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу через підсистему «Електронний суд», і повинен був сплатити судовий збір в розмірі 2906,88 грн. Позовні вимоги позивача судом апеляційної інстанції задоволені в повному обсязі, отже з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 5329, 28 грн. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження понесених судових витрат суду надано ордер на надання правничої допомоги, свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю, договір № 25/10-5 від 29.10.2025 про надання правничої допомоги та юридичних послуг, акт № 1 приймання наданих послуг, акт № 2 приймання наданих послуг, квитанції на суму 6000 грн. та 4500 грн про сплату ОСОБА_1 за правничу допомогу ОСОБА_3 (а.с. 8-9, 206-208). Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц. Стороною позивача надані суду документи, які є підставою для відшкодування позивачці витрат на правничу допомогу. Колегія суддів звертає увагу, що стороною відповідача було направлено до місцевого суду відзив в якому зокрема відповідач вказав, що на його думку заявлена сума на правничу допомогу є необґрунтованою. Виходячи з наведеного, враховуючи складність справи, обсяг наданих послуг та розумність таких витрат, результати розгляду справи, колегія суддів вважає, що заявлені до стягнення витрати на оплату послуг адвоката, є завищеними, у зв`язку із чим, необхідно зменшити їх розмір до 5000,00 грн., що буде відповідати критеріям розумності, виваженості таких витрат та виходячи з конкретних обставин даної справи. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права. Ухвалене судом рішення не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, а тому колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.04.2026 та прийняти нове. Керуючись ст. ст. 367; 376; 381-382 ЦПК України, суд, У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гармаш Ярославни Вікторівни задовольнити. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.04.2026 скасувати, ухвалити нове. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумська обласна клінічна лікарня» про поновлення на роботі задовольнити. Визнати протиправним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумська обласна клінічна лікарня» від 14.10.2025 № 206-к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача реабілітації Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумська обласна клінічна лікарня». Поновити ОСОБА_1 на роботі в Комунальному некомерційному підприємстві Сумської обласної ради «Сумська обласна клінічна лікарня» на посаді завідувача відділення амбулаторної та стаціонарної реабілітації Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумська обласна клінічна лікарня» з 15.10.2025. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумська обласна клінічна лікарня» (ЄДРПОУ 02000381) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.10.2025 по 07.07.2026 середній заробіток в розмірі 260 703,94 грн (сума визначена без урахування обов`язкових відрахувань до бюджету і державних цільових фондів). Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумська обласна клінічна лікарня» (ЄДРПОУ 02000381) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумська обласна клінічна лікарня» (ЄДРПОУ 02000381) на користь держави судовий збір в розмірі 5329, 28 грн. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 07 липня 2026 року. Головуючий - О.М. Черних Судді: Я.Л. Петен А.М. Худик