Постанова Харківський апеляційний суд № 643/10579/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 643/10579/25 Номер провадження 22-ц/818/1383/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 липня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М., суддів Пилипчук Н.П., Яцини В.Б., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2025 року в складі судді Афанасьєва В.О. по справі № 643/10579/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 12 грудня 2020 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 2789842, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 10 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі, обумовленому договором. 23 березня 2021 року за договором відступлення прав вимоги № 65-МЛ ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за вказаним кредитним договором на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Відповідач умови договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість у розмірі 40 030,00 грн, з яких 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 30 030,00 грн - заборгованість за відсотками. Досудову вимогу про сплату заборгованості не виконано. Посилаючись на вказані обставини ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2789842 від 12 грудня 2020 року у розмірі 40 030,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 27 червня 2025 року відкрито провадження у справі та задоволено клопотання представника позивача про витребування від АТ КБ «ПриватБанк» інформації щодо належності банківської картки з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та щодо успішності транзакції, здійсненої 12 грудня 2020 року на зазначену картку в сумі 10 000,00 грн з призначенням платежу «Кошти згідно договору 2789842». Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування зазначив, що 12 грудня 2020 року між ним та позивачем було укладено кредитний договір, за яким він отримав грошові кошти, однак після їх отримання жодних платежів, контактів або визнання боргу з його боку не було. Посилаючись на статті 257, 267 ЦК України, вказав, що загальний строк позовної давності становить три роки, який в даному випадку сплив у грудні 2023 року, натомість позов подано до суду 26 червня 2025 року, тобто після спливу встановленого законом строку, що є підставою для відмови у позові. Представник відповідача адвокат Сікорська І.С. також подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів перерахування грошових коштів на користь відповідача, які б відповідали вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22, та Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні», оскільки надане платіжне доручення не містить підпису банку та підтвердження належності картки відповідачу. Зазначила також, що клопотання про витребування доказів підлягає залишенню без задоволення, оскільки позивач не обґрунтував причини неможливості самостійного отримання відповідної інформації та не надав доказів звернення до первісного кредитора. Крім того, вказала, що нарахування відсотків за кредитним договором здійснювалось поза межами строку кредитування, що суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц та іншим постановам Верховного Суду, а самі відсотки майже у шість разів перевищують розмір тіла кредиту, що є несправедливим в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Також вказала на необґрунтованість вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн з огляду на невідповідність заявленої суми складності справи та обсягу виконаних робіт. На виконання ухвали АТ КБ «ПриватБанк» надіслав до суду довідку від 18 серпня 2025 року, в якій підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано картку з IBAN НОМЕР_3 , на яку 12 грудня 2020 року здійснено переказ у розмірі 10 000,00 UAH з призначенням платежу «Viplata zaima Miloan», а також підтверджено факт верифікації особи клієнта шляхом підписання анкети-заяви по ідентифікації клієнта. Рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 03 жовтня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2789842 від 12 грудня 2020 року у розмірі 40 030,00 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн. Рішення суду мотивовано тим, що 12 грудня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі з ідентифікацією особи за допомогою одноразового ідентифікатора укладено договір про споживчий кредит № 2789842. Відповідно до умов договору кредитодавець надав відповідачу 10 000,00 грн строком на 30 днів з умовою їх повернення зі сплатою відсотків. Факт перерахування грошових коштів підтверджено платіжним дорученням та довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 18 серпня 2025 року, наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів. Відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підтверджується договором відступлення прав вимоги № 65-МЛ від 23 березня 2021 року та доданими до нього документами. На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 03 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - Сікорська Ірина Станіславівна до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відмовити повністю, а також поновити строк на подачу апеляційної скарги. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначав, що: позивачем не надано належних первинних бухгалтерських документів на підтвердження перерахування кредитних коштів відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення НБУ № 254 від 18 червня 2003 року та Інструкції НБУ від 21 січня 2004 року № 22, а надане платіжне доручення не містить підпису банку та підтвердження виконання операції; довідка АТ КБ «ПриватБанк» не є первинним бухгалтерським документом та не підтверджує факту видачі кредиту; відповідач не підписував договір власноручним чи кваліфікованим електронним підписом, а одноразовий ідентифікатор не є достатнім підтвердженням укладення договору в розумінні норм Закону України «Про електронну комерцію», оскільки відсутні докази того, що саме відповідач ідентифікувався в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та вводив одноразовий ідентифікатор; нарахування відсотків у розмірі 30 030,00 грн здійснено поза межами строку кредитування (30 днів), що суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, та правовій позиції Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 61-28582св20; умови договору про нарахування відсотків є несправедливими в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки їх розмір у шість разів перевищує суму тіла кредиту та підлягає зменшенню; відсутні належні докази повідомлення боржника про відступлення права вимоги, а витяг з реєстру боржників до договору відступлення не підписаний та не завірений печатками сторін; розмір витрат на правову допомогу у 2 000,00 грн є безпідставним, оскільки справа є нескладною. Представник ОСОБА_1 - Сікорська Ірина Станіславівна просила поновити строк на подачу апеляційної скарги, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, а також стягнути з позивача судовий збір за подачу апеляційної скарги. 20 травня 2026 року до Харківського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення від представника ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», у яких заявник просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У поясненнях зазначено, що кредитний договір № 2789842 від 12 грудня 2020 року був належним чином укладений в електронній формі, оскільки відповідач самостійно зареєструвався в особистому кабінеті ТОВ «Мілоан», заповнив анкету-заяву, отримав одноразовий ідентифікатор та підтвердив укладення договору, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та підтверджується постановами Верховного Суду від 31 січня 2024 року (справа № 671/1832/20) і від 12 січня 2021 року (справа № 524/5556/19). На підтвердження факту перерахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 було надано платіжне доручення № 35283584 та розрахунок заборгованості, які є належними доказами у сукупності з іншими матеріалами справи. Також наголошено, що повний номер картки позичальника не може міститися у договорі чи платіжному документі відповідно до постанови Правління НБУ №113 від 03 листопада 2021 року, яка передбачає маскування реквізитів. Щодо правонаступництва заявник підтвердив наявність у нього права вимоги за договором відступлення № 65-МЛ від 23 березня 2021 року, актом приймання?передачі реєстру боржників, витягом з реєстру та платіжним дорученням, копії яких належним чином посвідчені. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Сікорської Ірини Станіславівни на рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 03 жовтня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Судом встановлено, що 12 грудня 2020 року ОСОБА_1 з використанням сервісу online-кредитування подана анкета-заява на кредит № 2789842 на суму 10 000,00 грн строком на 30 днів з процентами за користування кредитом за ставкою 30,00 грн від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (т.1, а.с. 28-29). 12 грудня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 2789842 (т.1, а.с. 30-35). Відповідно до п. 1.2. Договору сума кредиту становить 10 000,00 грн. Згідно п. 1.3. Договору кредит надається строком на 30 днів з 12 грудня 2020 року. Відповідно до п. 1.4. Договору термін (дата) повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом - 11 січня 2021 року. Пунктом 1.5.2 передбачені проценти за користування кредитом, які нараховуються за ставкою 30,00 грн від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором - фіксована (п. 1.7). Пунктом 1.6 договору визначена стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом у розмірі 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. За змістом п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства. За змістом п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Згідно п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через веб-сайт та/або відповідний мобільний додаток. За змістом п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким позичальник мав повернути кредит та сплатити проценти у строк до 11 січня 2021 року (а.с. 36). Згідно довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 підписав договір № 2789842 від 12 грудня 2020 року одноразовим ідентифікатором L44775, відправленим 12 грудня 2020 року о 10:44 на номер телефону НОМЕР_4 (т.1, а.с. 37). На підтвердження переказу на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 10 000,00 грн позивачем надано копію платіжного доручення ТОВ «Мілоан», в якому вказано рахунок отримувача НОМЕР_1, призначення платежу: кошти згідно договору 2789842 (т.1, а.с. 38). З відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 2789842, складеної ТОВ «Мілоан», вбачається, що ОСОБА_1 нараховувались проценти за користування кредитом у період з 13 грудня 2020 року по 12 березня 2021 року, платежі на погашення відсутні (т.1, а.с. 39-40). 23 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 65-МЛ, за яким кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників (т.1, а.с.41-49). На підтвердження відступлення права вимоги також надано копії акту приймання-передачі реєстру боржників від 23 березня 2021 року, платіжної інструкції до договору відступлення прав вимоги № 65-МЛ від 23 березня 2021 року, витягу з реєстру боржників, в якому вказаний ОСОБА_1 з сумою заборгованості за кредитним договором від 12 грудня 2020 року № 2789842 у розмірі 40 030,00 грн, з яких залишок по тілу кредиту 10 000,00 грн, по відсотках 30 030,00 грн (т.1, а.с. 50-52). 23 червня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направлено на ім`я ОСОБА_1 досудову вимогу щодо погашення боргу в розмірі 40 030,00 грн (т.1, а.с. 53). На виконання ухвали Салтівського районного суду міста Харкова від 27 червня 2025 року про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» надав довідку від 18 серпня 2025 року, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_5 (IBAN НОМЕР_3 ), на яку здійснено переказ 12 грудня 2020 року у сумі 10 000,00 UAH з призначенням платежу «Viplata zaima Miloan» (т. 1, а.с. 96). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19. Згідно з частинами 1 і 2 статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Частиною першою статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зроблено висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З договору про споживчий кредит № 2789842, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Мілоан», вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Отже, відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до постанови Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором є належним способом підписання електронного договору в розумінні Закону України «Про електронну комерцію», а ідентифікація особи позичальника за допомогою одноразового паролю, направленого на номер мобільного телефону, є достатнім підтвердженням того, що саме ця особа уклала кредитний договір. Доводи апелянта про відсутність власноручного чи кваліфікованого електронного підпису відповідача на договорі колегія суддів відхиляє, оскільки вони суперечать наведеним нормам Закону України «Про електронну комерцію» та усталеній практиці Верховного Суду. Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів колегія суддів зазначає таке. На підтвердження перерахування відповідачу коштів позивач надав копію платіжного доручення ТОВ «Мілоан», в якому вказано рахунок отримувача НОМЕР_1, призначення платежу: кошти згідно договору 2789842. Крім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» надав довідку від 18 серпня 2025 року, відповідно до якої підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано картку з IBAN НОМЕР_3 , на яку 12 грудня 2020 року здійснено переказ у розмірі 10 000,00 UAH з призначенням платежу «Viplata zaima Miloan». Таким чином, факт належності банківської картки НОМЕР_7 саме ОСОБА_1 та факт зарахування кредитних коштів на його рахунок підтверджені сукупністю доказів. Доводи апелянта про те, що довідка банку є лише «відомчим листом» і не є первинним бухгалтерським документом, колегія суддів відхиляє. ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не є банківськими установами та не зобов`язані формувати первинні бухгалтерські документи за вимогами, встановленими для банків. Довідка АТ КБ «ПриватБанк» є офіційним документом, виданим банком на виконання судового запиту, та у сукупності з платіжним дорученням є належним підтвердженням факту надання кредитних коштів. Відповідач, заперечуючи проти позову, жодних доказів на спростування факту отримання ним кредитних коштів та наявності заборгованості не надав. Щодо доводів апеляційної скарги про нарахування відсотків поза межами строку кредитування колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Разом з тим умовами договору про споживчий кредит № 2789842 передбачено пролонгацію строку кредитування, відповідно до якої у разі невиконання позичальником зобов`язання повернути кредит у встановлений строк відбувається автоматичне продовження строку кредитування. З відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що нарахування відсотків здійснювалось у період з 13 грудня 2020 року по 12 березня 2021 року, тобто у межах строку кредитування з урахуванням пролонгації, що відповідає умовам договору. Щодо доводів апеляційної скарги про несправедливість умов договору в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано доказів звернення до суду з окремим позовом про визнання відповідних умов кредитного договору недійсними. Вирішення цього питання є предметом самостійних позовних вимог і виходить за межі предмета даного спору. Сам по собі факт того, що сума нарахованих відсотків перевищує суму основного боргу, не є підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості, нарахованої в межах строку кредитування згідно з умовами договору. Щодо відступлення права вимоги. На підтвердження наявності у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 суду надано копію договору про відступлення прав вимоги № 65-МЛ від 23 березня 2021 року, копію витягу з реєстру боржників до вказаного договору, в якому зазначений ОСОБА_1 із сумою заборгованості за кредитним договором № 2789842 від 12 грудня 2020 року, копію акту приймання-передачі реєстру боржників від 23 березня 2021 року та копію платіжної інструкції до договору відступлення прав вимоги № 65-МЛ від 23 березня 2021 року. Зазначені копії документів належним чином посвідчені. Доводи апелянта про відсутність доказів повідомлення боржника про відступлення права вимоги колегія суддів відхиляє. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. ОСОБА_1 не виконав взяте на себе зобов`язання ні перед первісним кредитором ТОВ «Мілоан», ні перед новим кредитором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», доказів виконання зобов`язань перед первісним кредитором матеріали справи не містять. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірені доводи сторін та дана їм належна оцінка. На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги № 0206 від 02 червня 2025 року, акт наданих послуг та детальний опис наданих послуг на загальну суму 7 000,00 грн. Суд першої інстанції, врахувавши клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, складність справи, її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, типовий характер позовної заяви та відсутність виключних обставин, що потребували значного часу на підготовку документів, дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2 000,00 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки він відповідає критеріям співмірності, визначеним частиною 4 статті 137 ЦПК України, а також усталеній практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішенню від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії», відповідно до якого відшкодовуються лише витрати, які справді були необхідними та становлять розумну суму. З огляду на те, що позивач має значний перелік боржників, а позов про стягнення заборгованості є типовим для фінансової установи, присуджений судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн є обґрунтованим та справедливим. Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 03 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 07 липня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді Н.П. Пилипчук В.Б. Яцина