LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС199/289/17-ц

від 01.07.2026 · Цивільна
Резолютивна:У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, а саме, порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казна…

УХВАЛА 01 липня 2026 року м. Київ справа № 199/289/17-ц провадження № 61-9951св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д. суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Дніпропетровська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих незаконним рішенням посадової особи органу прокуратури, ВСТАНОВИВ: У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Індустріального району м. Дніпра, Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих незаконним рішенням посадової особи органу прокуратури. Протокольною ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2017 року за клопотанням позивача залучено до участі у справі як належного відповідача Дніпропетровську місцеву прокуратуру №

1. Протокольною ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2024 року за клопотанням представника відповідача залучено до участі у справі як правонаступника відповідача Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 - Дніпропетровську обласну прокуратуру. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2024 року у складі судді Руденко В. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, ДКС України про відшкодування моральної шкоди скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 104 000 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2025 року касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року змінено, викладено абзац четвертий резолютивної частини постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 104 000 (сто чотири тисячі) гривень 00 копійок». В іншій частині постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 рокузалишено без змін. 12 листопада 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій заявник просить: - встановити порядок виконання постанови Верховного Суду від 19 березня 2025 року, конкретизувавши як має відбутися стягнення з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на його користь відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 104 000 грн; - допустити негайне виконання постанови Верховного Суду від 19 березня 2025 року, конкретизувавши дату, до якої має відбутися стягнення з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на його користь моральної шкоди у розмірі 104 000 грн; - вжити заходів для забезпечення виконання постанови Верховного Суду від 19 березня 2025 року, допустивши до негайного виконання, про що постановити відповідне судове рішення, передбачене ЦПК України. Заява мотивована тим, що постановою Верховного Суду від 19 березня 2025 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року було змінено та викладено абзац четвертий резолютивної частини постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року у такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 104 000 гривень». 14 квітня 2025 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська був видано виконавчий лист № 199/289/17-ц, боржником у якому вказано ДКС України. 17 квітня 2025 року він подав до Головного управління (далі - ГУ) ДКС України у Дніпропетровській області пакет документів щодо стягнення з Державного бюджету України на свою користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 104 000 грн. 28 квітня 2025 року від Дніпропетровської обласної прокуратури до ГУ ДКС України у Дніпропетровській області надійшла відповідь про відсутність підстав для безспірного списання коштів Державного бюджету України на його користь. При цьому, ГУ ДКС України у Дніпропетровській області почало вживати протиправних дій з метою затягування і фактичного невиконання постанови Верховного Суду від 19 березня 2025 року шляхом ініціювання судових проваджень, зокрема, про виправлення описки у виконавчому документі. На думку заявника, ГУ ДКС України у Дніпропетровській області, як територіальний підрозділ Державної казначейської служби України, зловживаючи своїм становищем, будучи наділеним владними управлінськими функціями та єдиним розпорядником бюджетних коштів з яких йому має бути відшкодована моральна шкода, висловлює відкриту, неприховану зацікавленість у невиконанні рішення суду. 17 листопада 2025 року Верховним Судом витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. У червні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду. Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяви, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду слід відмовити. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, -і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України). У заяві ОСОБА_1 просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, хоча за змістом мотивувальної і прохальної частин заяви, просить встановити порядок виконання постанови Верховного Суду від 19 березня 2025 року. Згідно із частинами першою-другою статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначається в рішенні. Забезпечення виконання рішення здійснюється в порядку забезпечення позову. Забезпечення виконання рішення скасовується після повного виконання відповідачем рішення суду. У частині першій статі 435 ЦПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Заява про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду вирішується судом, який розглянув справу як суд першої інстанції (див.: ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року у справі № 6-а-4/08, від 21 грудня 2020 року у справі № 310/6279/17). Розгляд заяви про встановлення способу та порядку виконання постанови відноситься саме до повноважень суду першої інстанції. Оскільки у зазначеній справі Верховний Суд переглядав ухвалені в ній судові рішення як суд касаційної інстанції, заява про встановлення способу виконання постанови не підлягає розгляду Верховним Судом, оскільки виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції так як розгляд зазначеного питання імперативно віднесено законодавцем до компетенції суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (див.: ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 листопада 2022 року у справі № 910/14341/18, від 24 липня 2024 року у справі № 910/7987/22). У частині першій статті 446 ЦПК України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Верховний Суд зазначає, що вирішення питання про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду є реалізацією забезпечувальної функції судового контролю в процесі виконання судового рішення. Вирішення цього процесуального питання віднесено до повноважень суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, який суд ухвалив остаточне рішення у справі. Отже, процесуальним законом визначена інстанційність розгляду судами зазначеного питання. За таких обставин, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 про встановлення порядку виконання постанови Верховного Суду від 19 березня 2025 року слід відмовити, оскільки питання щодо встановлення порядку виконання судового рішення не належить до компетенції суду касаційної інстанції. При цьому Верховним Судом ураховано, що з аналогічною заявою ОСОБА_1 у травні 2025 року звертався до суду першої інстанції, у задоволенні якої ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 05 грудня 2025 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2026 року, було відмовлено. Щодо вимог заяви ОСОБА_1 про допущення негайного виконання постанови Верховного Суду від 19 березня 2025 року, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Перелік справ, у яких суди допускають негайне виконання судових рішень, визначений статтею 430 ЦПК України, і не включає справ про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Відтак, правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо звернення постанови Верховного Суду від 19 березня 2025 року до негайного виконання відсутні. Керуючись статтями 267, 435 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, а саме, порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих незаконним рішенням посадової особи органу прокуратури відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»