Постанова КЦС ВС № 758/16383/19

Постанова Іменем України 03 липня 2026 року м. Київ справа № 758/16383/19 провадження № 61-11603св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Пророка В. В., суддів: Калараша А. А., Петрова Є. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року, ухвалене суддею Головчаком М. М.,та постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року, постановлену колегією суддів у складі Гулі В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., встановив ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст вимог учасників справи

1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «БІОЕК ГРУП», в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором позики в розмірі 3 333 394,93 грн, з підстав неналежного виконання зобов`язань. В подальшому позивач подав заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «БІОЕК ГРУП», залишивши вимоги лише до ОСОБА_2 та просив суд стягнути з нього заборгованість в загальній сумі 3 333 394,93 грн, з яких: прострочена заборгованість за основним боргом - 705 000,00 грн, 25 % річних за користування чужими грошовими коштами - 13 520,55 грн, пеня на прострочену заборгованість - 2 573 250 грн, 3% річних за простроченою заборгованістю - 41 894,38 грн.

2. Позов мотивований тим, що 22 листопада 2017 року між ним та відповідачем було укладено договір позики № 5/17, згідно з умовами якого позивач передав відповідачу в борг грошові кошти у розмірі, еквівалентному 30 000 доларів США, а останній зобов`язався повернути дану суму до 19 грудня 2017 року. Вказав, що 22 листопада 2017 року між сторонами була укладена додаткова угода до договору позики, якою передбачено сплату процентів за користування позикою. Оскільки відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного повернення боргу не виконав, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 3 333 394,93 грн. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року, позов задоволено частково.

4. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики № 5/17 від 22 листопада 2017 року у розмірі 1 465 414,93 грн, з яких: прострочена заборгованість за основним боргом - 705 000 грн, 25 % річних за користування чужими грошовими коштами - 13 520,55 грн, пеня на прострочену заборгованість - 705 000,00 грн, 3% річних за простроченою заборгованістю - 41 894,38 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

5. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що відповідач не надав доказів на спростування доводів та доказів позивача, тому судом встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором позики. Крім того, суд, застосувавши положення частини третьої статті 551 ЦК України, якою передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, зменшив розмір пені з 573 250 грн до розміру основної заборгованості за договором позики, тобто до 705 000 грн.

6. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни постановленого рішення. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи 7. 22 листопада 2017 року між сторонами укладено договір позики № 5/17, а також додаткову угоду до нього.

8. Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що позикодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі, еквівалентному 30 000 доларів США, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у встановлений Договором строк.

9. Відповідно до пункту 1.3, підписуючи цей договір, позичальник підтверджує, що він отримав готівковими грошовими коштами в гривні всю суму позики, зазначену в пункті 1.1, до підписання цього Договору.

10. Згідно з пунктом 2.1 договору, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві всю суму отриманої позики 19 грудня 2017 року.

11. Пунктом 2 додаткової угоди до договору позики від 22 листопада 2017 року встановлено сплату процентів за користування позикою у розмірі 25% річних. Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. У серпні 2023 року засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Рух справи в суді касаційної інстанції

13. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 серпня 2023 року суддею-доповідачем для розгляду справи № 758/16383/19 визначено ОСОБА_5 , судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Петров Є. В.

14. На підставі розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку з увільненням від роботи судді ОСОБА_6 на період мобілізації до Збройних Сил України в Сили територіальної оборони на підставі повідомлення судді Пророка В. В.

15. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 серпня 2023 року суддею-доповідачем для розгляду справи № 758/16383/19 визначено ОСОБА_5 , судді, які входять до складу колегії: Литвиненко І. В., Петров Є. В.

16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2023 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали справи з Подільського районного суду міста Києва. 17. 22 вересня 2023 року справа № 758/16383/19 надійшла до Верховного Суду.

18. На підставі розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2025 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями на підставі службової записки судді Пророка В. В.

19. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 вересня 2025 року суддею-доповідачем для розгляду справи № 758/16383/19 визначено Пророка В. В., судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Петров Є. В. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20. З урахуванням змісту касаційної скарги ОСОБА_2 оскаржує зазначене судове рішення на підставі пунктів 1 та 4 (пункт 3 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі ? ЦПК України)) частини другої статті 389 ЦПК України.

21. ОСОБА_2 вважає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 1512/2-234/11, від 04 липня 2018 року у справі № 369/1923/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 346/2946/16-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 127/8068/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 705/2437/16-ц, від 16 червня 2021 року у справі № 756/3115/17, від 10 червня 2020 року у справі № 233/4787/18, від 28 листопада 2018 року у справі № 179/303/17.

22. Крім того, заявник зазначає, що суди необґрунтовано відхилили клопотання відповідача щодо проведення почеркознавчої експертизи, що, в свою чергу, призвело до порушення принципів змагальності сторін та рівності прав учасників процесу.

23. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення, у тому числі в межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України. Позиція інших учасників справи

24. У листопаді 2023 року до Верховного Суду, через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд», надійшов відзивОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Келембет І. І., у якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги та обґрунтованість і законність оскаржуваних судових рішень, ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ (1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

25. Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України(далі - ЦУ України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

26. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

27. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

28. У частині першій статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

29. Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

30. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

31. Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

32. Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

33. Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

34. Стаття 1049 ЦК України встановлює обов`язок позичальника повернути позику. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

35. Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передання грошової суми позичальнику.

36. У статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

37. Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

38. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, керуючись дійсним змістом та достовірністю документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

39. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18), від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20).

40. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

41. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

42. Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

43. Згідно зі статтею 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

44. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

45. Згідно статті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

46. Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

47. Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

48. Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що позикодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі, еквівалентному 30 000 доларів США, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у встановлений договором строк.

49. Згідно з пунктом 1.3 договору позики, підписуючи цей договір, позичальник підтверджує, що він отримав готівковими грошовими коштами в гривні всю суму позики, зазначену в пункті 1.1.

50. Згідно з пунктом 2.1 договору позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві всю суму отриманої позики 19 грудня 2017 року.

51. Пунктом 2 додаткової угоди до договору позики від 22 листопада 2017 року встановлено сплату процентів за користування позикою у розмірі 25% річних.

52. Таким чином, оскільки наданий позивачем примірник договору містить підписи сторін, а відповідачем не надано належних доказів на спростування підписання договору, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у відповідача наявні зобов`язання з повернення грошових коштів. Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

53. Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені на підставі пункту 3.2 договору позики, згідно з яким у випадку порушення позичальником строку повернення позики він сплачує позикодавцю пеню в розмірі 1 % від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення. За період прострочення у 12 місяців, що передують даті подачі позовної заяви, позивачем нарахована пеня у розмірі 2 573 250 грн.

54. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

55. Згідно зі статтями 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

56. З метою захисту інтересів постраждалої сторони закон може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір своїх втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

57. Зокрема, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

58. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тому право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

59. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, провадження № 12-79гс19.

60. Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

61. Відповідні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц, провадження № 14-442цс18, від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, провадження № 14-64цс19, від 21 серпня 2019 року у справі № 727/9352/17, провадження № 14-319цс19.

62. А відтак, стягуючи грошові кошти, суди врахували умови договору, додаткової угоди до договору позики, норми ЦК України та обґрунтовано зменшили суму пені, оскільки розмір неустойки (пені) значно перевищує розмір збитків.

63. В касаційній скарзі заявник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про проведення судово-почеркознавчої експертизи, самоусунувшись від сприяння учасникові провадження у захисті його прав.

64. Колегія суддів відхиляє вказані посилання з огляду на таке.

65. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ЦПК України).

66. Частиною п`ятою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

67. Якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, судом може бути призначена експертиза або відповідні висновки експертів можуть надаватися суду сторонами (стороною) у разі підготовлення їх на замовлення такого учасника справи (статті 102, 103 ЦПК України).

68. Водночас за приписами статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

69. Як убачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово під час розгляду цієї справи заявляв клопотання про призначення експертизи з метою встановлення належності йому підпису у договорі позики.

70. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року клопотання залишено без задоволення.

71. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, виходив з того, що представник відповідача іншого висновку спеціаліста чи експерта з цього приводу, який вказував би на інші обставини чи давав би приводи сумніватись у обставинах, які просить підтвердити за допомогою судової експертизи, не надав.

72. Крім того, зазначив, що з аналізу змісту вказаних вимог процесуального закону, який регламентує можливість призначення експертизи, у взаємозв`язку із наведеними позивачем підставами вбачається, що на даний час призначення експертизи є недоцільним, а наведені підстави жодним чином не вказують на обов`язковість її призначення саме судом, а має наслідком затягування розгляду справи.

73. При цьому, відповідно до статті 105 ЦПК України призначення експертизи є обов`язковим для суду лише у разі заявлення відповідного клопотання про призначення експертизи обома сторонами, однак, як вбачається із матеріалів справи, позивач заперечував проти призначення цієї експертизи.

74. Відповідно до пунктів 3.1-3.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року №53/5,

75. Експертиза проводиться після подання органом (особою), який (яка) її призначив(ла) (залучив(ла) експерта), матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства та цієї Інструкції.

76. До експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експертизи (залучення експерта), об`єкти, зразки для порівняльного дослідження та, за клопотанням експерта, - матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо).

77. У документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об`єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

78. У документі про призначення експертизи (залучення експерта) перераховуються всі об`єкти, які направляються на експертне дослідження, із зазначенням точного найменування, кількості, міри ваги, серії та номера (для грошей НБУ та іноземної валюти), інші відмінні індивідуальні ознаки.

79. Вилучення об`єктів, що підлягають дослідженню, та відібрання зразків оформлюються протоколом згідно з вимогами процесуального законодавства. У них, крім загальних реквізитів такого роду документів, зазначається, які саме зразки були вилучені або відібрані, їх кількість, умови відбору або вилучення, а також інші обставини, що мають значення для вирішення поставлених питань. Протокол підписується всіма особами, які брали участь у вилученні об`єктів, відібранні зразків.

80. Таким чином, заявлене клопотання про призначення почеркознавчої експертизи без відібрання зразків підписів судом у встановленому законом порядку не сприяє проведенню експертизи, а навпаки, призводить до неможливості її проведення та необґрунтованого затягування розгляду справи.

81. Саме лише письмове клопотання про призначення експертизи у сукупності з такими обставинами, як неявка відповідача у призначені судові засідання, при його обізнаності про такі засідання численні заяви про відкладення розгляду справи за наявності у останнього адвоката, не свідчать про дійсний намір провести вказану експертизу.

82. Таким чином, факт відмови в задоволенні вищевказаного клопотання не свідчить про порушення судом першої інстанції принципу змагальності сторін, оскільки серед обов`язків суду, встановлених частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, окрім сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, також визначено запобігання зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами.

83. Звернувшись до суду з апеляційною скаргою та не погоджуючись з відмовою суду першої інстанції у призначенні почеркознавчої експертизи, ОСОБА_2 жодного клопотання в апеляційному суді не заявляв, протягом розгляду справи у призначені судові засідання не з`являвся.

84. Також відповідач, заперечуючи свій підпис у договорі позики, не звертався до суду з окремим позовом з метою захисту своїх прав, а також до правоохоронних органів з приводу підроблення його підпису.

85. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує чисельна кількість судових справ у Подільському районному суді міста Києва щодо надання у борг грошових коштів. По всіх справах, а саме: № 758/11122/19, № 758/11123/19, № 758/14186/19, № 758/14698/19, № 758/16378/19, ОСОБА_2 заявлялись клопотання про призначення комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи. Однак з судових рішень вбачається, що жодна з експертиз не була проведена, оскільки після подачі клопотання про призначення експертизи ОСОБА_2 не з`являвся на судові засідання та не надавав зразків документів зі своїм підписом, без яких не було можливим проведення судової експертизи, а також проведення експертизи не оплачував.

86. Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

87. А відтак, Верховний Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання про призначення експертизи, оскільки поведінка відповідача свідчить про затягування справи, що має ознаки зловживання процесуальними правами.

88. Таким чином, порушень норм матеріального і процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

89. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

90. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

91. Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Пророк А. А. Калараш Є. В. Петров