Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 902/1586/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року Справа № 902/1586/25 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Романюк Ю.Г. секретар судового засідання Семенюк А.В. за участю представників сторін: позивача: не з`явився відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 26.03.26р. суддею Анатолієм ТВАРКОВСЬКИМ о 12:10 у м.Вінниці, повний текст складено 03.04.26р. у справі №902/1586/25 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" (вул. С.Зулінського, б. 37а, кв. 99, м. Вінниця, 21022) до: Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" (пл. Шкільна, 7, м. Калинівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22400) про стягнення 7916450,32 грн, ВСТАНОВИВ: На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" про стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" 7916450,32 грн. В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов Договорів поставки від 16.03.2023 №60-З-ЗЗР та від 25.01.2024 №24-З-ЗЗР в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого Товару, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" заявлено до стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" 7916450,32 грн, з яких: 3100050 грн - основного боргу; 2604752,47 грн - пені та 2211647,85 грн - 25% річних. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 26.03.2026 у справі №902/1586/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" 3100050 грн - основного боргу; 520950,5 грн - пені; 265027,63 грн - відсотків річних та 73507,26 грн - витрат на сплату судового збору. У стягненні з відповідача 2083801,97 грн - пені та 1946620,22 грн - відсотків річних відмовлено. Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької обласної від 26 березня 2026 року в частині стягнення пені в сумі 520950,5 грн та прийняти в цій частині рішення щодо зменшення розміру пені до 10 % від заявленої позивачем суми, що відповідає 260475,25грн, застосувавши приписи частини 3 статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України, а також принципи добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності. Вважає, що стягнута судом на користь позивача сума пені в розмірі 520950,5грн є надмірно великою та такою, що не відповідає критеріям справедливості та розумності, оскільки залишається істотним у співвідношенні до суми основного боргу; таким, що не відповідає наслідкам порушення зобов`язання та має каральний, а не компенсаційний характер, що суперечить правовій природі неустойки. Так, з посиланням на ст.551 ЦК України, постанови Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 та від 28.06.2022 у справі 902/653/21, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 вказує, що судом першої інстанції при зменшенні пені належним чином не враховано критерії співмірності, розумності та справедливості, вважає, що наявні правові підстави для подальшого зменшення судом розміру пені до 10% від заявленого позивачем розміру до суми 260475,25 грн. У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції Просить апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Артеміда» Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України» на рішення господарського суду Вінницької області від 26 березня 2026 року у справі №902/1586/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду першої інстанції - залишити без змін. В судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь та належним чином. 07.07.2026 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача. Вказує, що проти задоволення апеляційної скарги заперечує з мотивів викладених у відзиві та вважає її надуманою та такою, що суперечить принципам договірних правовідносин, поданою виключно з метою затягування процесу. У разі неявки представника відповідача не заперечує проти розгляду справи за його відсутності. 07.07.2026 від представника скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із участю адвоката Левицької-Корчун В.І. у кримінальній справі, що розглядається Вінницьким міським судом, засідання в якій призначене на 07.07.2026 об.14:30 год. Розглянувши подане клопотання колегія суддів прийшла до висновку про його відхилення з огляду на таке. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання ухвалами. Згідно із ч.2 ст. 202 ГПК України, визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження. Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. У своєму клопотанні представник скаржника вказує, що не має можливості взяти участь в засіданні в режимі відеоконференції, однак суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки судове засідання у даній справі призначене на 07.07.2026 об. 12:00, а засідання в Вінницькому міському суді призначене на 07.07.2026 об. 14:30, представник скаржника цілком мала можливість взяти участь в справі 902/1586/26 в режимі відеоконференції. Крім того, керівник Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" міг взяти участь в судовому засіданні особисто або направити для участі в справі іншого представника. Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів, визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами. Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне. 16.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" (Постачальник, позивач) та Державним підприємством "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки засобів захисту рослин №60-З-ЗЗР (Договір 1) строком дії до 31.12.2023, а щодо невиконаних до цього дня зобов`язань та відповідальності - до повного їх виконання. 25.01.2024 між цими ж сторонами укладено Договір поставки засобів захисту рослин №24-З-ЗЗР (Договір 2) строком дії до 31.12.2024, а щодо невиконаних до цього дня зобов`язань та відповідальності - до повного їх виконання. Умови обох Договорів є аналогічними, окрім строку їх дії. Відповідно до п. 1.1. Договорів Постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлений строк Покупцеві засоби захисту рослин та іншу продукцію (надалі - товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Загальна кількість та асортимент товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення, упаковка та маркування, строк поставки та інші умови, визначаються специфікаціями (додатками до цього Договору), які є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1. Договорів). Згідно із п. 4.1. Договорів ціна товару та загальна вартість вказується в специфікаціях. Покупець оплачує товар у строки, зазначені у специфікаціях (п. 4.2. Договорів). Оплата товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів у національній валюті платіжним дорученням на зазначений в кінці тексту Договору розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата товару здійснюється з урахуванням положень п. 4.4. даного Договору (п. 4.3. Договорів). Відповідно до п. 4.4. Договорів сторони домовились визначити еквівалент ціни та загальної вартості товару в іноземній валюті (в євро-долар). Еквівалент ціни товару в євро-долар визначається шляхом ділення ціни товару згідно специфікацій в гривнях на курс продажу євро-долар на Міжбанківському валютному ринку України до української гривні на дату, що передує даті укладання (підписання) сторонами відповідної специфікації. Ціна товару, що постачається на умовах попередньої оплати визначається шляхом множення еквівалента ціни товару в євро-долар на курс продажу євро-долар на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті фактичної оплати. Ціна товару, що постачається на умовах товарного кредиту визначається шляхом множення еквівалента ціни товару на курс продажу євро-долар на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує дані фактичного відвантаження. Зміна ціни Товару на дату відвантаження фіксується Постачальником у видатковій накладній та не потребує додаткових угод чи погоджень обома сторонами Договору. Сторони погодились, що сума в гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості товару, що поставлений на умовах товарного кредиту, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в євро-долар на курс продажу євро-долар на міжбанківському валютному ринку до української гривні, на дату, що передує даті здійснення такої оплати. Підпунктом 6.4.1. п. 6.4. Договорів сторони погодили, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець зобов`язаний на вимогу Постачальника сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 річних. Сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за даним Договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років (п. 6.5. Договорів). Додатками до Договорів сторони підписали ряд специфікацій (а.с. 18-43, т.1), якими визначили найменування, кількість, вартість (з визначенням еквіваленту вартості у доларах), строк поставки та умови оплати товару. На виконання умов Договору позивач передав відповідачу обумовлений у Специфікаціях товар на загальну суму 10718181,83 грн, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками видатковими накладними (а.с. 44-70, т.1). Відповідно до умов підписаних специфікацій відповідач повинен був оплатити товар в строки, вказані в самих специфікаціях, а саме: 1) за договором поставки №60-З-ЗЗР від 16.03.2023: - до 15.10.2023 згідно специфікацій підписаних до цієї дати на суму 6529958,62 грн; - до 15.12.2023 згідно специфікації №00УТ-001493 від 05.12.2023 на суму 2414,95 грн; - до 29.12.2023 згідно специфікації №00УТ-001502 від 19.12.2023 на суму 8190,6 грн); 2) за договором поставки №24-З-ЗЗР від 25.01.2024: - до 26.07.2024 згідно специфікації №00УТ-1100 від 26.07.2024 на суму 1072518,48 грн; - до 01.10.2024 згідно інших специфікацій за договором №24-З-ЗЗР від 25.01.2024 на суму на 3105099,18 грн. З урахуванням здійснених відповідачем проплат згідно наявних у матеріалах справи копій платіжних інструкцій (а.с. 71-87, т.1) та здійснених позивачем зарахувань, про що обґрунтовано у позовній заяві, несплаченою залишається вартість отриманого Державним підприємством "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" товару за Договорами на суму 3100050 грн. Наведене слугувало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" із відповідним позовом до суду про стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" 3100050 грн - основного боргу (основний борг нараховано без урахування курсової різниці). Поряд з цим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2604752,47 грн - пені та 2211647,85 грн - 25% річних, нарахованих внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання за Договорами. Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Вінницької області від 26.03.2026 у справі №902/1586/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" 3100050 грн - основного боргу; 520950,5 грн - пені; 265027,63 грн - відсотків річних та 73507,26 грн - витрат на сплату судового збору. У стягненні з відповідача 2083801,97 грн - пені та 1946620,22 грн - відсотків річних відмовлено. При цьому скаржник оскаржує рішення лише в частині зменшення пені. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, суд апеляційної інстанції переглядає рішення лише в оскарженій частині. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором. За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою. У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Підпунктом 6.4.1. п. 6.4. Договорів сторони погодили, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець зобов`язаний на вимогу Постачальника сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 річних. Згідно із п. 6.5. Договорів сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за даним Договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років. Водночас суд враховує, що норми Господарського кодексу України були чинними на час виникнення спірних правовідносин. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що періоди позивачем визначено правильно, з урахуванням здійснених проплат, а сума пені є арифметично правильною, тому позивачем обґрунтовано заявлено вимогу про стягнення пені в сумі 2 604 752,47 грн. Як убачається із матеріалів справи, відповідач у відзиві на позов просить суд зменшити, зокрема розмір пені на 90%. Разом з тим, судом першої інстанції було зменшено пеню на 80%, з приводу чого суд апеляційної інстанції вказує таке. Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України. Так, згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналіз приписів ст.551 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України). Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013. Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18. Так, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Подібних висновків щодо розміру штрафних санкцій дійшла Велика Палата Верховного Суду 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц; у справі №902/417/18 від 18.03.2020, Велика Палата Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18. Як убачається зі змісту рішення у справі, місцевий господарський суд, зменшуючи розмір пені врахував наступне: - пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні розміру неустойки позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу; - встановлений у договорі збільшений розмір процентів річних є мірою цивільно-правової відповідальності, що є додатковим тягарем для боржника; - відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача; - відповідач не ігнорував погашення основного боргу в повному обсязі, а здійснював періодичне часткове погашення. А тому суд першої інстанції, враховуючи встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом наданим ст. 551 ЦК України, прийшов до висновку про зменшення розміру пені на 80% (20% підлягає стягненню). Отже, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність достатніх підстав для зменшення заявлених позивачем до стягнення пені та застосування положення ст. 551 ЦК України та висновків Великої Палати Верховного Суду. При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19. Крім того, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню за порушення зобов`язання, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду. Зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки. При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду. За наведеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про зменшення нарахованого розміру пені на 80%, а тому доводи скаржника про необхідність зменшення пені до 10% спростовується наведеним вище. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції врахував, також, як майнові інтереси позивача, так і відповідача, оскільки зменшив розмір пені саме на 80%, а не до 10% як просив відповідач. Решта доводів апеляційної скарги відповідача, не береться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки всі ці доводи були взяті до уваги судом першої інстанції при зменшенні пені саме на 80%, при цьому, як зазначалося вище, зменшення розміру заявленої до стягнення пені, є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. За наведеного, колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом, що стягненню на користь позивача підлягає 520950,50 грн пені, а у стягненні 2083801,97 грн слід відмовити з підстав її зменшення. Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи. Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 26.03.2026 у справі №902/1586/25 в оскарженій частині прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування. Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником. Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" на рішення господарського суду Вінницької області від 26.03.26р. у справі №902/1586/25 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 26.03.26р. у справі №902/1586/25 в оскарженій частині залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу № 902/1586/25 повернути до Господарського суду Вінницької області. Повний текст постанови складений "07" липня 2026 р. Головуючий суддя Миханюк М.В. Суддя Коломис В.В. Суддя Романюк Ю.Г.