Постанова 4873 № 910/5381/26

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" липня 2026 р. Справа№ 910/5381/26 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коротун О.М. суддів: Майданевича А.Г. Суліма В.В. за участю представників учасників справи: від позивача: Литвиненко М.В. від відповідача: Головко В.П. - адвокат, посвідчення № 9737/10; за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ ЕНЕРДЖІ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 (повний текст - 18.05.2026) у справі № 910/5381/26 (суддя - Привалов А.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ ЕНЕРДЖІ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання рознарядки такою, що не відповідає умовам договору та визнання відсутності обов`язку здійснювати поставку товару. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ ЕНЕРДЖІ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - відповідач), в якому просило суд: визнати рознарядку № ЦЗВ-31/560 від 10.07.2025 такою, що не відповідає умовам договору № ЦЗВ-19-00625-01 від 04.06.2025; визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ ЕНЕРДЖІ» обов`язок здійснювати поставку товару за рознарядкою № ЦЗВ-31/560 від 10.07.2025. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АДМ ЕНЕРДЖІ» та Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» було укладено договір про закупівлю матеріальнотехнічних ресурсів № ЦЗВ-19-00625-01.

2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «АДМ ЕНЕРДЖІ» у відкритті провадження у справі до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання рознарядки такою, що не відповідає умовам договору та визнання відсутності обов`язку здійснювати поставку товару.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду Не погодившись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ ЕНЕРДЖІ» 21.05.2026 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 22.05.2026), в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі №910/5381/26 про відмову у відкритті провадження. Передати матеріали справи №910/5381/26 до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі та продовження розгляду. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на відповідача. 25.05.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АДМ ЕНЕРДЖІ на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі №910/5381/26 залишено без руху. Запропоновано скаржнику сплатити судовий збір у встановленому відповідним законодавством розмірі (2 662,40 грн), про що надати суду докази в десятиденний строк. 27.05.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю АДМ ЕНЕРДЖІ на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі № 910/5381/26. Розгляд справи призначено на 23.06.2026. 08.06.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до спільного провадження, в порядку ст. 263 ГПК України. 18.06.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від позивача надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду. 22.06.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою задоволено заяву позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься в режимі відеоконференції. 23.06.2026 у судове засідання з`явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання 23.06.2026 не з`явився. Водночас, судове засідання розпочалось з запізненням. Судом в судовому засіданні 23.06.2026 було заслухано думку адвоката відповідача щодо відкладення розгляду справи, а також вирішено відкласти розгляд справи на 01.07.2026. В судове засідання 01.07.2026 з`явились представники позивача та відповідача. Адвокат позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для подальшого розгляду. Адвокат відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, з метою забезпечення принципів рівності та змагальності сторін в розумінні ст. 7, 13 ГПК України, з урахуванням подання відповідачем клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та інші чинники.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів В апеляційній скарзі ТОВ «АДМ ЕНЕРДЖІ» зазначив, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у відкритті провадження, помилково ототожнивши заявлені вимоги зі встановленням юридичних фактів, хоча між сторонами існує реальний спір щодо наявності у позивача обов`язку здійснювати поставку товару за рознарядкою, яка, на думку позивача, не відповідає умовам договору та підписана неуповноваженою особою. Скаржник вказує, що заявлений спосіб захисту спрямований на усунення правової невизначеності шляхом визнання відсутності відповідного обов`язку, що відповідає положенням статті 16 ЦК України та правовим висновкам Верховного Суду. Крім того, апелянт вважає помилковими посилання суду на інші судові справи між сторонами, оскільки їх предмет не є тотожним, а рішення у них на момент постановлення оскаржуваної ухвали не набрали законної сили, тому не могли мати преюдиційного значення. На думку скаржника, суд фактично вирішив спір по суті на стадії відкриття провадження, передчасно оцінивши обґрунтованість позовних вимог замість перевірки їх належності до юрисдикції господарського суду. Апелянт наголошує, що спір виник із виконання господарського договору, а питання відповідності рознарядки умовам договору, повноважень особи, яка її підписала, виникнення обов`язку поставки та можливості застосування відповідальності повинні досліджуватися під час розгляду справи по суті. У зв`язку з цим, апелянт просив скасувати ухвалу про відмову у відкритті провадження та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» зазначає, що ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження є законною та обґрунтованою, оскільки заявлені позовні вимоги фактично спрямовані на встановлення юридичних фактів, які не можуть бути самостійним предметом розгляду господарського суду. Відповідач також вказував, що обставини щодо правомірності спірної рознарядки, виникнення обов`язку поставки та виконання договору вже були предметом дослідження у справах № 910/913/26 та № 910/1294/26, а тому позивач намагається повторно поставити під сумнів висновки суду в окремому провадженні. Крім того, АТ «Українська залізниця» посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких вимога про визнання відсутності права чи обов`язку є допустимим способом захисту лише за умови існування правової невизначеності та відсутності відкритого судового провадження щодо відповідного спору. Оскільки спір між сторонами вже розглядався судом, підстав для застосування такого способу захисту не існує. Так, на думку відповідача, заявлений позов не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства як окремий спір, тому суд першої інстанції правомірно застосував пункт 1 частини першої статті 175 ГПК України та відмовив у відкритті провадження. У зв`язку з цим відповідач просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ ЕНЕРДЖІ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в якому просило суд першої інстанції: визнати рознарядку № ЦЗВ-31/560 від 10.07.2025 такою, що не відповідає умовам договору № ЦЗВ-19-00625-01 від 04.06.2025; визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ ЕНЕРДЖІ» обов`язок здійснювати поставку товару за рознарядкою № ЦЗВ-31/560 від 10.07.2025. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АДМ ЕНЕРДЖІ» та Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» було укладено договір про закупівлю матеріальнотехнічних ресурсів № ЦЗВ-19-00625-01. Відповідно до пункту 4.2 договору поставка товару здійснюється партіями протягом строку дії договору виключно на підставі письмових рознарядок Покупця, які повинні містити істотні умови поставки, зокрема найменування товару, кількість, місце поставки та строки поставки. 10.07.2025 відповідачем було оформлено рознарядку № ЦЗВ-31/560 щодо поставки товару - ліхтарів світлодіодних налобних DM PROF RW-200-HL у кількості 5 778 шт. на суму 1 896 339,60 грн з ПДВ із визначенням місця поставки: Київська область, м. Фастів, вул. Шевченка,

48. Однак, позивач вважає, що вказана рознарядка підписана неуповноваженими особами відповідача, а відтак, не може породжувати для іншої сторони договору юридичного обов`язку. Таким чином, на думку позивача, наявний стан правової невизначеності, який підлягає судовому усуненню. ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Як зазначалось раніше, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «АДМ ЕНЕРДЖІ» у відкритті провадження у справі до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання рознарядки такою, що не відповідає умовам договору та визнання відсутності обов`язку здійснювати поставку товару, з посиланням на положення п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, згідно з яким суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх цивільних прав та обов`язків, пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. рішення від 16.06.2001 у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53). Згідно зі статтею 13 ЦК України, особа, яка має цивільні права, має здійснювати їх в межах моральних засад суспільства та не допускати зловживання такими правами, а отже право на звернення до суду не є абсолютним та може бути обмежено, в тому числі і для досягнення принципів процесуальної економії та правової визначеності. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Отже, звертатися з позовом може не будь-яка, а лише заінтересована особа. Пунктом 1 частини 1 ст. 175 ГПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Вказана норма кореспондується з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, згідно з яким господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Наведені норми процесуального права підлягають застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів щодо розгляду в окремому судовому провадженні або коли право чи інтерес, про порушення якого стверджує позивач, не підлягають судовому захисту в судах України. Велика Палата Верховного Суду неодноразового роз`яснювала, що суд закриває провадження в справі, якщо справа не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України) стосується як позовів, які не можна розглядати за правилами господарського або цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20, від 31.01.2024 у справі №918/479/23). Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані висновки Верховного Суду є релевантними і до приписів п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, оскільки підставою як для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, так і для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, є встановлення того, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а відмінність у застосуванні вказаних норм полягає лише у тому чи відкрито провадженні у справі на момент постановлення ухвали. Разом з цим, як правомірно було встановлено судом першої інстанції з відкритих даних ЄДРСР вбачається, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/913/26 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" про стягнення штрафних санкцій. При цьому, позовні вимоги, зокрема, обґрунтовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" виконання своїх зобов`язань за Договором про закупівлю матеріально технічних ресурсів №ЦЗВ-19-00625-01 від 04.06.2025 з поставки ліхтарів світлодіодних налобних DM PROF RW-200-HL у кількості 5 778 шт. загальною вартістю 1 896 339,60 грн, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 284 450,94 грн та нарахованої за період з 23.11.2025 по 31.12.2025 пені у розмірі 73 957,24 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" про стягнення штрафних санкцій у справі № 910/913/26 задоволено повністю. Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі №910/1294/26 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про розірвання договору про закупівлю матеріально технічних ресурсів №ЦЗВ-19-00625-01 від 04.06.2025. При цьому, позовні вимоги у справі № 910/1294/26 ТОВ "АДМ Енерджі" також обґрунтовував тим, що через підписання особою, повноваження якої не підтверджені договором і не випливають із законодавства, рознарядка не відповідає вимогам п. 4.3 договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ЦЗВ-19-00625-01 від 04.06.2025, не породжує жодних правових наслідків, не може вважатися моментом виникнення строку поставки. В цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи відзиву на апеляційну скаргу, що такий спір не вирішується в окремому провадженні. Таким чином, питання правомірності підписання рознарядки та наявності обов`язку поставки за спірною рознарядкою мають бути дослідженні під час розгляду вказаних інших справ. Тоді як юридичні факти, встановлення яких намагається досягнути позивач шляхом подання позову у даній справі підлягають оцінці та встановленню в межах справи №910/913/26 та №910/1294/26, та не можуть бути розглянуті іншими судами, оскільки ставитимуть під сумнів судове рішення, яке буде прийнято у зазначеній справі, що згідно з національним та міжнародним законодавством є неприпустимим. Водночас, ураховуючи правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 14.05.2025 у справі № 910/1799/24, від 24.05.2023 у справі № 910/3232/22, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду господарським судом, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до ч. 1 ст. 2 та ст. 20 ГПК України, до повноважень господарських судів не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, які передбачають наявність спору про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Встановлення юридичних фактів можливе лише, як елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог у випадку наявності спору про право цивільне. Це відповідає загальним засадам процесуального права, які зобов`язують суд при вирішенні спору встановити всі обставини, що мають значення для справи, дати їм юридичну оцінку та здійснити оцінку доказів у їх сукупності (постанова Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/7631/18). У постанові від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 Великою Палатою Верховного Суду було зазначено, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права, що визначений у п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, означає як наявність права, так і його відсутність. Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Така правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (на яку посилається позивач у позові) та від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц. Отже, дослідивши предмет і підстави позовів у даній справі, у справах № 910/913/26 та № 910/1294/26, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивач намагається досягнути встановлення юридичних фактів, які вже були оцінені судами під час розгляду справи №910/913/26 та не можуть бути розглянуті іншими судами, оскільки ставитимуть під сумнів прийняте судове рішення, що згідно з національним та міжнародним законодавством є неприпустимим. Доводи апеляційної скарги вказаного не спростували, тому відхиляються судом апеляційної інстанції як безпідставні.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України). З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у відкритті провадження у даній справі. Таким чином, на підставі ст. 2, 231, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ ЕНЕРДЖІ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі № 910/5381/26 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 у справі № 910/5381/26 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи (оскарження) повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачених ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови 06.07.2026. Головуючий суддя О.М. Коротун Судді А.Г. Майданевич В.В. Сулім