Постанова 4873 № 911/3018/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" червня 2026 р. Справа№ 911/3018/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кравчука Г.А. суддів: Сибіги О.М. Коробенка Г.П. при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 23.06.2026 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2024 (повне рішення складено 08.09.2025) та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2024 (повне рішення складено 08.09.2025) у справі № 911/3018/23 (суддя Саванчук С.О.) за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі

1. Фонду державного майна України,

2. Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм,

3. Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України до

1. ОСОБА_1 ,

2. ОСОБА_2 за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів:

1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" про витребування у власність держави нерухомого майна, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №2588/23 від 29.09.2023) заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури про витребування у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 належні їм на праві власності частки (по частки) спірного нерухомого майна - гідротехнічних споруд ставків у складі: ставка "Сільський" (інвентар. №172), реєстраційний номер ОНМ 1613598232240, а саме: гідроспоруда типу шлюз з водонапуском шириною 9,78 м, ставка "Боговик" (інвентар. №173), реєстраційний номер ОНМ1613603732240, а саме: дамба довжиною 190 м, гідроспоруда типу "Монах" з водовиводом довжиною 15 м, гідроспоруда типу шлюз з водонапуском шириною 11,5 м, ставка "Нижній" (інвентар. №174), реєстраційний номер ОНМ 1613617632240, а саме: дамба довжиною 167 м, гідроспоруда типу "Монах" з водовиводом довжиною 18 м, гідроспоруда типу шлюз з водонапуском шириною 12 м, ставка "Верхній" (інвентар. №180), реєстраційний номер ОНМ 161362533240, а саме: дамба довжиною 190 м, гідроспоруда типу шлюз з водонапуском шириною 2,2 м, ставка "Нагульний" Н-1 (інвентарний №190), реєстраційний номер ОНМ 1613637132240, а саме: гідроспоруда типу "Монах" з водовиводом довжиною 18 м, гідроспоруда типу шлюз з водонапуском шириною 12 м, ставка зимувального ЗС-1 (інвентарний №192), реєстраційний номер ОНМ1613691232240, а саме: дамба довжиною 136 м, гідроспоруда типу "Монах" №1а з водовиводом довжиною 9 м, гідроспоруда типу "Монах" №1б з водовиводом довжиною 9 м, ставка зимувального ЗС - 2 (інвентарний №193), реєстраційний номер ОНМ 1613703332240, а саме: дамба довжиною 318 м, гідроспоруда типу "Монах" з водовиводом довжиною 9 м, на користь держави в особі: Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, Фонду державного майна України. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватизація Товариством з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" спірних об`єктів державної власності здійснена з грубим порушенням вимог приватизаційного законодавства, що вказує на наявність підстав для вжиття прокурором заходів на захист інтересів держави, передбачених статтею 131-1 Конституції України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх прийняття. Рішенням Господарського суду Київської області від 30.04.2024 у справі № 911/3018/23 у задоволенні позову відмовлено повністю. Судові витрати прокуратури залишено за прокуратурою. Скасовано заходи забезпечення позову у справі № 911/3018/23, що вжиті за ухвалою Господарського суду Київської області від 30.10.2023 у справі № 911/3018/23. Суд першої інстанції виходив з того, що прокурором обрано неефективний спосіб захисту інтересів держави, реалізація якого не призведе до поновлення порушеного права. Суд зазначив, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння має бути пред`явлена власником цього майна на його користь, тоді як прокурор заявив про витребування спірних гідротехнічних споруд одночасно на користь трьох державних органів - Фонду державного майна України, Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм та Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, - без розмежування позовних вимог щодо кожного з них. На думку суду, прокурором, по суті, заявлено три альтернативні позови із визначенням трьох позивачів щодо однієї позовної вимоги з підстав, що суперечать одні одним, оскільки підстави позову щодо належності суб`єктивного права в одного позивача заперечують належність такого права іншому позивачеві, і навпаки. Суд першої інстанції виснував, що рішення, постановлене за таким позовом, у разі його задоволення, буде альтернативним та таким, що неможливо виконати, з огляду на наявність різних стягувачів щодо одного і того самого майна. При цьому суд зазначив, що відповідно до частини 7 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним, тоді як у позові прокурором не зазначалось про солідарне стягнення та не визначено, яке саме майно на користь якого позивача підлягає витребуванню. Суд також констатував, що матеріали справи не містять доказів передання спірного майна на баланс Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (позивач-2) або Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (позивач-3), у зв`язку з чим прокурором не наведено обґрунтованих підстав визначення саме цих органів позивачами у справі. Стосовно Фонду державного майна України як позивача-1 суд звернув увагу на те, що цей орган та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, яке визначено третьою особою на стороні відповідачів і чиїми діями прокурор обґрунтовує незаконне вибуття спірних об`єктів з державної власності, утворюють єдину систему державних органів приватизації, а отже, фактично виступають одним органом. Спираючись на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, суд першої інстанції виходив з того, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, а право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Суд зазначив, що прокурор не позбавлений права самостійно звернутися до суду з позовною заявою після усунення виявлених недоліків у визначенні позивача та формулюванні позовних вимог. Разом з цим, місцевий господарський суд на підставі частини 9 статті 145 Господарського процесуального кодексу України скасував заходи забезпечення позову у справі №911/3018/23, що вжиті за ухвалою Господарського суду Київської області від 30.10.2023. Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 28.05.2024 заяву (вх.№3668 від 07.05.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/3018/23 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Присуджено до стягнення з Київської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" 20 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погоджуючись із прийнятим рішенням та додатковим рішенням, Заступник керівника Київської обласної прокуратури 29.09.2025 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2024 у справі № 911/3018/23 та ухвалити нове рішення про задоволення позову заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Державного агентства відновлення розвитку інфраструктури України до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за участю третіх осіб - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та ТОВ "Сквираплемрибгосп", про витребування у власність держави належних відповідачам на праві власності часток (по 1/2 частки) спірного нерухомого майна - гідротехнічних споруд ставків; скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2024 у справі № 911/3018/23 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Сквираплемрибгосп" про стягнення з Київської обласної прокуратури витрат на професійну правничу допомогу; судові витрати стягнути з відповідачів на рахунок Київської області прокуратури. Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з грубим порушенням норм процесуального права (статті 2, 7, 11, 73- 75, 76- 80, 81, 86, 91, 123, 126, 129, 236- 238 ГПК України) та неправильним застосуванням норм матеріального права (статті 16, 203, 215, 317- 319, 321, 326, 328, 387, 388, 396, 400, 1212 ЦК України), що обмежило право держави як дійсного власника спірного нерухомого майна на своєчасний та ефективний судовий захист порушених інтересів. Щодо неправомірності відмови у розгляді позову по суті апелянт зазначає, що оскаржуване рішення ґрунтується виключно на висновках суду першої інстанції про помилковість визначення складу позивачів та взаємовиключний характер позовних підстав, тоді як прокурор вправі звертатись до суду в інтересах держави в особі кількох державних органів у порядку процесуальної співучасті, передбаченої статтею 47 ГПК України, якщо предметом спору є однорідні права та обов`язки, що виникли з однієї підстави. Скаржник посилається на те, що фактичною стороною у спорі є Держава, а органи, визначені позивачами, лише представляють її у відповідних правовідносинах, що є усталеною позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у постанові від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 та у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц. Апелянт стверджує, що Фонд державного майна України є належним позивачем у цій справі, оскільки Законом України «Про Фонд державного майна України» на нього покладено функції здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, а також повернення у державну власність майна, що було приватизоване з порушенням законодавства. Скаржник зазначає, що твердження суду першої інстанції про неможливість перебування Фонду державного майна України у статусі позивача у справі, де третьою особою визначено його Регіональне відділення, є безпідставним, позаяк саме Фонду надано повноваження здійснювати контроль за діяльністю регіональних відділень та вживати заходи реагування для повернення незаконно відчуженого майна. Крім того, апелянт наголошує, що відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності уповноваженим суб`єктом управління спірним майном вказано саме Фонд державного майна України, а не його Регіональне відділення. Щодо правомірності визначення Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм позивачем-2, апелянт зазначає, що спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 гідротехнічні споруди, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Сквирасільрибгосп" у ході приватизації, передано до сфери управління Міністерства аграрної політики України. Скаржник посилається на те, що правонаступниками цього органу з питань рибного господарства послідовно ставали Державний комітет рибного господарства України, Державне агентство рибного господарства України та Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, яке відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 895, здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління. Апелянт стверджує, що висновок суду першої інстанції про відсутність у цього органу статусу уповноваженого органу управління спірним майном є наслідком безпідставного неврахування спільного наказу від 06.05.2003 № 126/752 через відсутність його державної реєстрації, тоді як цей наказ не є нормативно-правовим актом, що підлягає реєстрації, оскільки стосується конкретно визначених суб`єктів та не містить правових норм для невизначеного кола осіб. На підтвердження своєї позиції апелянт посилається на лист Міністерства юстиції України від 21.06.2024 № 90386/106020-724/10.1.3, доданий до апеляційної скарги. В частині правомірності визначення Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України позивачем-3, скаржник зазначає, що спільним наказом Фонду державного майна України та Державної служби автомобільних доріг України від 02.09.2003 № 1547/448 до сфери управління останньої передано частину спірних гідротехнічних споруд (зокрема, інвентарні об`єкти №№ 190, 172, 168, 178, 189, 186), а наказом від 15.09.2003 № 471 ці об`єкти передано на баланс Київського облавтодору, про що складено акти приймання-передачі від 24.09.2003. Апелянт стверджує, що Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України щодо управління відповідними об`єктами, а висновок суду про недоведеність наявності у цього органу статусу уповноваженого органу управління є необґрунтованим. Щодо незаконності спірної приватизації по суті апелянт посилається на те, що ТОВ "Сквираплемрибгосп" безпідставно визначило себе балансоутримувачем спірних гідротехнічних споруд у документах, поданих для визначення позаконкурентного способу приватизації, оскільки товариство є лише орендарем цього майна, а орендарі відповідно до пункту 8 НП(С)БО 14 «Оренда» відображають орендовані об`єкти виключно на позабалансових рахунках. Скаржник також стверджує, що спірні гідротехнічні споруди є греблями та водоскидними спорудами, які окрім цілей аквакультури виконують функцію захисту від шкідливої дії вод, а тому згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» взагалі не можуть бути об`єктом приватизації. Апелянт посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 17.08.2023 у справі № 911/30/22 та від 24.09.2024 у справі № 902/1123/23, відповідно до яких гідротехнічна споруда є приналежністю водного об`єкта та слідує за головною річчю у порядку статті 186 ЦК України. В частині незаконності додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу апелянт зазначає, що до заяви ТОВ «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП» не додано жодного договору про надання правничої допомоги, а наданий ордер № 1137716 датований 30.07.2021, тобто майже за два роки до подання позовної заяви (29.09.2023), що унеможливлює його використання як підтвердження повноважень адвоката у справі № 911/3018/23. Скаржник також посилається на те, що з наданих рахунку від 02.05.2024 № А02024-10, акту прийому-передачі та платіжної інструкції від 06.05.2024 № 10 не вбачається, що понесені витрати здійснено саме у даній справі, що суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.05.2024 у справі № 227/2301/21. Крім того, апелянт зазначає, що заяву та докази направлено відповідачам лише 07.05.2024 без обґрунтування поважності причин неподання доказів до закінчення судових дебатів, що відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21 є самостійною підставою для відмови у задоволенні такої заяви. Позиції учасників справи. 31.10.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (далі - Держрибагентство) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Держрибагентство просить задовольнити апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури та скасувати рішення суду першої інстанції від 30.04.2024 і додаткове рішення від 28.05.2024. Держрибагентство підтримує позицію апелянта та зазначає, що спірні гідротехнічні споруди ставків у процесі приватизації ВАТ "Сквирасільрибгосп" не були передані на баланс ДП "Укрриба" відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752, внаслідок чого зазначені об`єкти протиправно вибули з державної власності та перейшли у власність ТОВ "Сквираплемрибгосп". 03.11.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Фонду державного майна України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу прокурора у даній справі без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін. В обгрунтування заперечень проти вимог апеляційної скарги Фонд державного майна України підтримує позицію суду першої інстанції щодо неефективності обраного прокурором способу захисту та наголошує, що з моменту включення спірних гідроспоруд до переліку об`єктів малої приватизації на підставі наказу ФДМУ від 16.08.2019 № 825 органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах та бути належним позивачем у справі, є виключно Регіональне відділення Фонду, а не Фонд державного майна України як центральний орган. Фонд державного майна України також посилається на аналогічну судову практику у справі № 918/103/24, де судами трьох інстанцій (включаючи Верховний Суд у постанові від 02.04.2025) підтверджено, що належним позивачем у спорах щодо повернення незаконно приватизованого майна є регіональне відділення ФДМ України як орган, що здійснював повноваження власника та проводив приватизацію, а не Фонд як центральний орган виконавчої влади. 03.11.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу прокурора у даній справі без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у відзиві зазначає, що приватизація спірних гідротехнічних споруд ставків проводилась у відповідності до вимог чинного законодавства: спірне майно не відноситься до гідротехнічних захисних споруд, приватизація яких прямо заборонена, що підтверджується, зокрема, паспортами рибогосподарських технологічних водойм та відповідними висновками уповноважених інститутів. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях також стверджує, що прокурором обрано неефективний спосіб захисту: вимога про витребування майна може бути пред`явлена виключно власником майна на його користь, тоді як прокурор заявив вимогу про витребування одного і того ж майна одночасно на користь трьох позивачів без розмежування вимог між ними та без зазначення, яке саме майно витребовується на користь кожного з них, що унеможливлює виконання такого рішення. Разом з тим, Регіональне відділення звертає увагу на те, що воно, являючи собою разом із Фондом державного майна України єдину систему органів приватизації, є водночас третьою особою у справі, чиїми діями, за позицією прокурора, обґрунтовується незаконність вибуття спірного майна з державної власності, тоді як Фонд державного майна України - позивачем-1, що є внутрішньо суперечливою процесуальною конструкцією, яка суперечить приписам ГПК України. 08.11.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Сквираплемрибгосп" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство просить залишити апеляційні скарги прокурора на рішення від 30.04.2024 та на додаткове рішення від 28.05.2024 без задоволення, а обидва рішення суду першої інстанції - без змін. ТОВ "Сквираплемрибгосп", по-перше, стверджує, що спір є непідсудним господарським судам, оскільки відповідачі є фізичними особами, які не мали статусу підприємців та не брали участі у приватизації, а тому відповідний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом. По-друге, ТОВ "Сквираплемрибгосп" зазначає, що прокурором не визначено належного позивача: за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.03.2024 у справі № 918/7/23, позивачем у подібних справах має бути орган управління спірним майном, а не орган контролю за приватизаційним процесом; Фонд державного майна України передав виключні повноваження власника Регіональному відділенню наказом від 16.08.2019 № 825, а Держрибагенство та Агентство відновлення не є органами управління спірними гідроспорудами. По-третє, Товариство заперечує проти скасування додаткового рішення, зазначаючи, що договір про надання правничої допомоги та докази його оплати були своєчасно подані до суду разом з поясненнями третьої особи ще 30.11.2023, а відповідний рахунок і акт приймання-передачі від 02.05.2024 містять пряме посилання на справу № 911/3018/23. 12.12.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач ОСОБА_1 не погоджується з доводами апелянта та зазначає, що приватизація спірного майна відбулась відповідно до норм чинного законодавства: майно вибуло з державної власності виключно з волевиявлення самої держави на підставі відповідних наказів Фонду та Регіонального відділення, а Фонд у листі від 20.09.2023 підтвердив правомірність проведеної приватизації та повну сплату коштів до державного бюджету. Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду. 19.05.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Коцюби Олексія Вікторовича - надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження у справі № 911/3018/23. Мотивуючи зазначене клопотання, заявник посилається на те, що апеляційну скаргу у цій справі подано Заступником керівника Київської обласної прокуратури Таможнею Оленою Олександрівною, яка, на думку заявника, не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та не є прокурором вищого рівня відносно Заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця Ігоря Несторовича, який пред`являв позовну заяву у даній справі. На переконання заявника, підпорядкування прокурорів одному органу прокуратури не є підставою для виникнення відносин "вищого рівня" між заступниками керівника обласної прокуратури. За доводами клопотання, апеляційна скарга у даній справі могла бути подана або Заступником керівника Київської обласної прокуратури Грабцем І.Н., який безпосередньо брав участь у справі, або прокурором вищого рівня - керівником Київської обласної прокуратури, Генеральним прокурором чи його першим заступником або заступником. Правовою підставою клопотання заявник визначає пункт 2 частини першої статті 264 ГПК України. 27.05.2026 прокурор подав заперечення проти вказаного клопотання, зазначивши, що відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання апеляційної скарги надається, зокрема, заступникам керівників обласних прокуратур незалежно від їх участі в розгляді справи. На підтвердження повноважень скаржника прокурор посилається на наказ від 15.07.2025 про призначення Таможні О.О. на посаду Заступника керівника Київської обласної прокуратури. Прокурор також зазначає, що наведена заявником постанова Верховного Суду від 29.09.2025 у справі № 906/891/25 є нерелевантною, оскільки у вказаній справі скаржником виступав прокурор відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, тоді як у даній справі апеляційну скаргу подав Заступник керівника обласної прокуратури як суб`єкт, прямо визначений статтею 24 Закону України "Про прокуратуру". Розглянувши зазначене клопотання та заперечення Київської обласної прокуратури, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке. Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Як убачається з матеріалів справи, апеляційна скарга на рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2024 подана Заступником керівника Київської обласної прокуратури Таможнею Оленою Олександрівною. Зазначену особу призначено на відповідну посаду наказом Генерального прокурора від 15.07.2025 №245к. Колегія суддів зазначає, що частина третя статті 24 Закону України "Про прокуратуру" прямо відносить заступників керівників обласних прокуратур до кола осіб, наділених правом апеляційного оскарження судових рішень незалежно від участі у розгляді справи. Ця норма не встановлює обмежень щодо оскарження рішень у справах, провадження в яких здійснювалося іншим заступником тієї самої обласної прокуратури, оскільки критерієм є не факт участі у справі, а адміністративна посада особи в системі органів прокуратури. З огляду на викладене, доводи заявника про те, що Таможня О.О. не є прокурором вищого рівня відносно Грабця І.Н. як рівного їй за посадою заступника керівника тієї самої прокуратури, не ґрунтуються на буквальному змісті частини третьої статті 24 Закону України «Про прокуратуру», яка пов`язує право апеляційного оскарження саме з адміністративною посадою заступника керівника обласної прокуратури, а не з ієрархічним підпорядкуванням конкретних прокурорів між собою. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Таможня Олена Олександрівна як заступник керівника Київської обласної прокуратури правомірно реалізувала право на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2024 у справі № 911/3018/23, передбачене частиною третьою статті 24 Закону України «Про прокуратуру», а тому підстави для закриття апеляційного провадження, визначені пунктом 2 частини першої статті 264 ГПК України, відсутні. З огляду на викладене, клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про закриття апеляційного провадження у справі № 911/3018/23 задоволенню не підлягає. Явка представників сторін. В судове засідання апеляційної інстанції 23.06.2026 представники позивача-2, позивача-3, відповідача-1, відповідача-2, третьої особи-1 не з`явились, про поважність причин нез`явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило. Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду. За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989). Оскільки явка представників позивача-2, позивача-3, відповідача-1, відповідача-2, третьої особи-1 в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників позивача-2, позивача-3, відповідача-1, відповідача-2, третьої особи-1. В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор, вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд задовольнити вимоги апеляційної скарги, скасувати рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі та прийняти нове рішення, яким позов прокурора задовольнити повністю. Представники позивача-1 та третьої особи-2 проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили апеляційний господарський суд відмовити у задоволені апеляційної скарги, а оскаржувані рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Як убачається з матеріалів справи, Сквирське сільськогосподарське-рибоводне господарство утворено на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області "Про реструктуризацію Білоцерківського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства» від 25.11.1998 № 5-25-6/483, згідно з яким указане державне підприємство поділено на окремі структурні підрозділи, з передаванням останнім державного майна згідно з розподільчим балансом. Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 12.08.1999 № 5-25-7/15 Сквирське сільськогосподарське-рибоводне господарство перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Сквирасільрибгосп», яке у подальшому реорганізовано у Товариство з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп». План приватизації Сквирського сільськогосподарського - рибоводного господарства (далі - план приватизації) затверджено 11.08.1999 начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області. Визначено перелік основних засобів, які входили до складу зазначеного господарства, однак, які не підлягали приватизації, а саме: ставок №1 "Хиполя" (інвентар. №163); ставок №3 "Монах" (інвентар. №165); ставок №4 "Берізка" (інвентар. №166); ставок №5 "Новий" (інвентар. №167); ставок №6 "Середній" (інвентар. №168); ставок № 7 "Лебідь" (інвентар. №169); ставок "Галецький" (інвентар. №171); ставок "Сільський" (інвентар. №172); ставок "Боговик" (інвентар. №173); ставок "Нижній" (інвентар. №174); ставок "Коханський" (інвентар. №175); ставок "Лазурівський" (інвентар. №176); ставок "Панський" (інвентар. №178) ставок "Мельниківський" (інвентар. №179); ставок "Верхній" (інвентар. №180); ставок №4 (інвентар. №182); ставок №5 (інвентар. №183); ставок №1 (інвентар. №186); ставок №2 (інвентар. №187); ставок №3 (інвентар. №188); ставок "Нагульний" (інвентар. №189); ставок "Нагульний" Н-І (інвентар. №190); ставок зимувальний 3с-1 (інвентар. № 192); ставок зимувальний 3с-2 (інвентар. № 193). Пунктом 4 даного плану приватизації визначено, що майно, яке не підлягає приватизації, залишається на балансі підприємства, використовується за призначенням і утримується в технологічно справному стані. Управління цим майном здійснює Державний комітет рибного господарства України. Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 22.02.2000 № 5-25-11/3 приватизацію ВАТ «Сквирасільрибгосп» визнано завершеною. У постанові Вищого господарського суду України від 13.07.2010 у справі №32/50, зокрема встановлено таке: - 22.02.2000 ВАТ "Сквирасільрибгосп" та Фонд державного майна по Київській області склали акт прийому-передачі державного майна ВАТ "Свкирасільрибгосп", згідно з яким останній прийняв державне майно Сквирського сільськогосподарсько-рибоводного господарства вартістю 93572,00 грн, до якого не увійшли водогосподарські об`єкти, що згідно з Інструктивним листом Фонду державного майна України від 16.10.1998 не підлягають приватизації, а саме: земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водоспуски, водопостачальні та скидні канали; - 03.12.2004 між ВАТ "Сквирасільрибгосп" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області укладені договори оренди за №120-123 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, на підставі яких ВАТ "Свкирасільрибгосп" в строкове платне користування були передані гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 171, 175, 176, 178, 179, що знаходяться в с. Красноліси Сквирського району Київської області; гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 163, 165, 166, 167, 168, 169, що знаходяться в с. Рогізна Сквирського району Київської області; гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 172, 173, 174, 180, 190, 192, 193, що знаходяться в с. Антонів Сквирського району Київської області; гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 182, 183, 186, 187, 188, 189, що знаходяться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області; - 29.04.2005 Фонд державного майна України прийняв наказ №1119, пунктами 7-10 якого виключено з переліку об`єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу, групу інвентарних об`єктів, що знаходяться на балансі ВАТ "Сквирасільрибгосп", а саме: гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 163, 165, 166, 167, 168, 169, що знаходяться в с. Рогізна Сквирського району Київської області, гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 172, 173, 174, 180, 190, 192, 193, що знаходяться в с. Антонів Сквирського району Київської області, гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 171, 175, 178, 179, що знаходяться в с. Красноліси Сквирського району Київської області, гідроспоруди ставків з інвентарними номерами 182, 183, 186, 187, 188, 189, що знаходяться в с. Великополовецьке Сквирського району Київської області. Наказом Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд" на підставі листа Міністерства аграрної політики України від 14.04.2003 № 37-30-10/4053, керуючись Положенням про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482, з метою організації ефективного використання гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства вирішено передати до сфери управління Міністерства аграрної політики України гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов`язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, зазначених у додатку. Так, у додатку до цього наказу наведено перелік господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, майно (гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов`язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів цих товариств та не підлягає приватизації) яких передається на баланс державного підприємства "Укрриба", зокрема, ВАТ "Сквирасільрибгосп", крім інвентарних об`єктів №190, 172, 168, 178, 189, 186, які передаються до сфери управління Державної служби автомобільних доріг України. Відповідно до пункту 2 вказаного наказу Регіональним відділенням Фонду державного майна України, Фонду майна Автономної Республіки Крим (далі - Регіональні відділення): - у тижневий термін надати Державному департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України пропозиції до складу комісії з приймання-передачі майна; - забезпечити приймання-передачу майна на баланс державного підприємства "Укрриба" у порядку, встановленому Положенням про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 (1482-98-п), в місячний термін з дня підписання цього наказу. Матеріали з приймання передачі подати до Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України у двотижневий термін з дня їх затвердження. Крім цього, спільним наказом Фонду державного майна України та Державної служби автомобільних доріг України від 02.09.2003 №1547/448 до сфери управління Державної служби автомобільних доріг України вирішено передати наступне державне майно, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Сквирасільрибгосп": розподільчу дамбу, розташовану в с. Антонів, ставок Нагульний Н-1, інвентарний номер 190; розподільчу дамбу, розташовану в с. Антонів, ставок Сільський, інвентарний номер 172; розподільчу дамбу, розташовану в с. Рогізна, ставок Середній, інвентарний номер 168; розподільчу дамбу, розташовану в с. Красноліси, ставок Панський, інвентарний номер 178; розподільчу дамбу, залізобетонний міст, розташовані в с. В. Половецьке, інвентарний номер 189; розподільчу дамбу, розташовану в с. В. Половецьке, ставок Зимувальний №1, інвентарний номер

186. Протоколом комісії від 24.09.2003, утвореної відповідно до наказу по Київському облавтодору №123 від 23.09.2003 постановлено передати гідроспоруди, які рахуються на балансі ВАТ "Свкирасільрибгосп" але не увійшли до статутного фонду і являються державним майном з балансу ВАТ "Свирасільрибгосп" на баланс Київського облавтодору без гідрорегулючих споруд. Відповідно до актів приймання-передачі №1, 2 та 6 від 24.09.2003, затверджених головою Державної служби автомобільних доріг України, розподільчу дамбу, залізобетонний міст як трьох очкова труба (яка була складовими компонентами об`єкта за інв. №189), розподільчу дамбу на автодорозі (яка була складовим компонентом об`єкта за інв. №189) та розподільчу дамбу на автодорозі (яка була складовим компонентом об`єкта за інв. №186), що розташовані в с. В.Половецьке, було передано на баланс Київського облавтодору. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" (позивач у вказаній справі) звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (відповідач у вказаній справі) з листом за вих. №49 від 20.08.2018, в якому повідомило про намір скористатися правом на викуп спірних об`єктів державної власності та із заявою про включення об`єкта права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації за вх.№05-50-3803 від 20.08.2018. Пунктом 2 до додатка № 3 "Перелік окремого майна, що підлягає приватизації в 2019 році" наказу Фонду державного майна України від 16.08.2019 № 825 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році" до переліку об`єктів, що підлягають приватизації включено такі об`єкти державної власності: вулиця Садова, 174, село Великополовецьке, Сквирський район, Київська область, гідротехнічні споруди ставків у складі: - ставка №2 (дамба довжиною 220,8 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 7 м та водонапуском довжиною 9 м); - ставка №3 (дамба довжиною 178 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 7 м та водонапуском довжиною 10 м); - ставка "Нагульний" (дамба довжиною 222 м; дамба довжиною 3250 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 18 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 8 м); - ставка №4 (дамба довжиною 173 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 7 м та водонапуском довжиною 11 м); - ставка №5 (дамба довжиною 117 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском 7 м та водонапуском довжиною 9 м); - ставка №1 (дамба довжиною 138,3 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 10 м та водонапуском довжиною 11 м). На виконання наказу Фонду державного майна України від 16.08.2019 №825 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 №1637 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році" (із змінами) наказом Регіонального відділення (відповідач-2 у вказаній справі) від 22.08.2019 №579 прийнято рішення про приватизацію об`єктів малої приватизації шляхом викупу, а саме: гідротехнічних споруд ставків у складі: ставок № 2, ставок № 3, ставок № 4, ставок № 5, ставок № 1 ставок "Нагульний", що знаходяться за адресою: Київська область, Білоцерківський (Сквирський) р-н, с. Великополовецьке, вул. Садова,

174. Наказом Фонду державного майна України від 23.09.2019 №971 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 №1637 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році" (із змінами), внесено зміни щодо органу приватизації, а саме: з Регіонального відділення Фонду по Київській області на Регіональне відділення Фонду по Київській, Черкаській та Чернігівській областях. Наказом Фонду державного майна України від 20.11.2019 №1140 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 №1637 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році (зі змінами), внесено зміни щодо адреси розміщення гідроспоруди типу "Монах" з водовипуском довжиною 18 м; гідроспоруди типу "Монах" з водовипуском довжиною 8 м), що розташовані за адресою: Київська область, Сквирський район, село Великополовецьке, вулиця Садова, 174а. 28.07.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "СКВИРАПЛЕМРИБГОСП" (покупець) укладено договір купівлі-продажу об`єкта державної власності № 12/20, який зареєстровано в реєстрі за №719 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю об`єкт малої приватизації - окреме майно - гідротехнічні споруди ставків, що знаходяться за адресою: Київська область, Сквирський район, село Великополовецьке, вулиця Садова, 174 у складі: ставка №2 (дамба довжиною 220,8 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 7 м та водонапуском довжиною 9 м); ставка №3 (дамба довжиною 178 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 7 м та водонапуском довжиною 10 м); ставка №4 (дамба довжиною 173 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 7 м та водонапуском довжиною 11 м); ставка №5 (дамба довжиною 117 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском 7 м та водонапуском довжиною 9 м); ставка №1 (дамба довжиною 138,3 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 10 м та водонапуском довжиною 11 м); ставка, що знаходяться за адресою: Київська обдасть, Сквирський район, село Великополовецьке, вулиця Садова, 174а "Нагульний" (дамба довжиною 222 м; дамба довжиною 3250 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 18 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 8 м), а покупець зобов`язується прийняти об`єкти приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в цьому договорі умови. Згідно з пунктом 2.1. договору ціна продажу об`єкта приватизації встановлена на підставі висновку про вартість майна, затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 20.12.2019 №330, становить 725235,60 грн. 27.08.2020 сторонами договору підписаний акт приймання-передачі вказаного вище державного майна. Право власності на вказані вище об`єкти нерухомого майна зареєстровано 28.08.2020 за Товариством з обмеженою відповідальністю "СКВИРАПЛЕМРИБГОСП" за такими реєстраційними номерами об`єктів нерухомого майна: 1613890732240 (гідроспоруда ставка №2); 1613942732240 (гідроспоруда ставка №3); 1613748132240 (гідроспоруда ставка №4); 1613763432240 (гідроспоруда ставка №5); 1613779332240 (гідроспоруда ставка №1), які розташовані за адресою: вулиця Садова, 174, село Великополовецьке, Сквирський район, Київська область та 1613204432240 (гідроспоруда ставка "Нагульний), яка розташована за адресою: вулиця Садова, 174а, село Великополовецьке, Сквирський район, Київська область. Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельні ділянки з кадастровим номером 3224081201:05:012:0001, площею 208,4322 га, та з кадастровим номером 3224081201:01:014:0002, площею 12,1540 га, які розташовані в Київській області, Сквирський район, село Великополовецьке, належать до земель водного фонду з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб та належать до комунальної форми власності (№ витягів НВ-0001668382023, НВ-0007392472021). За договорами купівлі-продажу від 14.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» відчужило спірні об`єкти нерухомого майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках (по частки кожному). Право власності зареєстровано за відповідачами у встановленому законом порядку. Усі сім водних об`єктів, на яких знаходяться спірні гідротехнічні споруди, є каскадом природніх руслових ставків, утворених на річці Березянка в с. Антонів Білоцерківського (колишнього Сквирського) району Київської області, - що підтверджується інформацією Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось від 28.10.2022 № 681/02-1. У зв`язку з наведеними обставинами заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою (вх. № 2588/23 від 29.09.2023) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (позивач-1), Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (позивач-2) та Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (позивач-3) з вимогою витребувати у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави належні їм на праві власності частки (по частки) спірного нерухомого майна - гідротехнічних споруд ставків за реєстраційними номерами об`єктів нерухомого майна: 1613598232240, 1613625332240, 1613637132240, 1613703332240, 1613691232240, 1613603732240, 1613617632240. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Предметом апеляційного перегляду у даній справі є питання обґрунтованості відмови місцевого господарського суду у задоволенні позовних вимог прокурора про витребування у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави часток (по 1/2 частки) гідротехнічних споруд ставків, а також правомірність часткового задоволення заяви ТОВ «Сквираплемрибгосп» про стягнення витрат на правничу допомогу. Щодо неефективності обраного прокурором способу захисту та процесуальної конструкції позову. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини третьої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. За змістом цієї норми, а також статті 388 Цивільного кодексу України вимога про витребування майна може бути заявлена виключно власником цього майна та на його користь - тобто на користь одного суб`єкта, чиє право власності є порушеним. Як убачається з матеріалів справи, прокурором заявлено одну позовну вимогу про витребування спірних гідротехнічних споруд ставків одночасно на користь трьох державних органів - Фонду державного майна України, Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм та Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, без розмежування предмета вимог між ними та без зазначення, яке саме майно підлягає витребуванню на користь якого з позивачів. При цьому прокурором не зазначалось про солідарне стягнення, що є обов`язковою умовою за змістом частини сьомої статті 238 Господарського процесуального кодексу України при пред`явленні вимог одночасно на користь кількох осіб. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокурором фактично заявлено три взаємоальтернативні позови щодо одного і того самого майна, де підстави позову щодо права власності одного позивача об`єктивно виключають підстави позову іншого позивача: наявність права управління спірними гідроспорудами в одного органу за визначенням виключає наявність аналогічного права в іншого органу щодо тих самих об`єктів. Одночасне пред`явлення позову в інтересах держави в особі трьох різних органів без відповідного розмежування вимог між ними суперечить приписам статті 14 Господарського процесуального кодексу України, за якою суд розглядає справу в межах заявлених вимог і не може самостійно обирати належного позивача-стягувача з-поміж осіб, визначених прокурором. Задоволення позовної вимоги в її нинішній редакції є неможливим, оскільки судове рішення в частині визначення стягувача виявилося б альтернативним, що суперечить вимогам до судового рішення, встановленим статтею 238 Господарського процесуального кодексу України, та позбавляло б таке рішення можливості його виконання. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним та забезпечує поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантує особі можливість отримання відповідного відшкодування. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13. Щодо доводів апелянта про правомірність визначення складу позивачів та можливість процесуальної співучасті. Апелянт наполягає на тому, що пред`явлення позову одночасно в інтересах держави в особі кількох органів є правомірним у порядку процесуальної співучасті відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України. Колегія суддів вважає ці доводи такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, з огляду на таке. Стаття 47 Господарського процесуального кодексу України допускає участь у справі кількох позивачів, якщо предметом спору є спільні права чи обов`язки декількох позивачів або права та обов`язки кількох позивачів виникли з однієї підстави, або предметом спору є однорідні права і обов`язки. Між тим, у даній справі мова не може йти про спільні або однорідні права трьох державних органів щодо одного і того самого об`єкта нерухомого майна: наявність права управління спірними гідроспорудами в одного з позивачів за визначенням виключає наявність аналогічного права в іншого позивача щодо тих самих об`єктів. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 березня 2024 року у справі № 918/7/23, з вимогою про повернення чи витребування державного майна повинен звертатися державний орган, до повноважень якого належить управління таким майном, або прокурор в особі такого органу, якщо цей орган неналежно виконує свої функції щодо забезпечення контролю за використанням майна; належним позивачем у таких спорах повинен бути орган, на користь якого має бути повернуте (витребуване) спірне майно. Посилання апелянта на те, що фактичною стороною у спорі є Держава, а не конкретний орган, не спростовує вимог процесуального законодавства щодо необхідності чіткого визначення особи, на користь якої витребовується майно та яка набуде статусу власника за результатами виконання рішення суду. Судове рішення має бути виконуваним, а виконавчий лист - містити конкретного стягувача. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Тому визначення конкретного органу, наділеного такими повноваженнями щодо управління саме спірним майном, є обов`язком прокурора, а не суду. Посилання апелянта на те, що суд відповідно до принципу jura novit curia зобов`язаний самостійно надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін та визначити належний спосіб захисту, не може слугувати підставою для задоволення позову в нинішній редакції. Принцип jura novit curia, сформульований Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц, означає, що суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права до встановлених фактичних обставин справи. Водночас ця засада не наділяє суд повноваженнями виходити за межі позовних вимог, що прямо заборонено статтею 14 Господарського процесуального кодексу України, а також самостійно визначати замість прокурора, на користь якого саме органу держави підлягає витребуванню майно, оскільки така діяльність є прерогативою позивача (прокурора), а не суду. Колегія суддів також зазначає, що частина друга статті 5 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилається апелянт, надає суду повноваження визначити у рішенні спосіб захисту, що не суперечить закону, лише у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту. Ця норма не звільняє прокурора від дотримання вимог частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України щодо визначення органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, і не надає суду повноважень обирати такий орган із запропонованого прокурором переліку. Щодо доводів апелянта про незаконність приватизації спірних гідротехнічних споруд по суті. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, констатувавши неефективність обраного прокурором способу захисту та неможливість виконання судового рішення у разі задоволення позову в нинішній редакції, правомірно обмежився встановленням цих підстав для відмови в задоволенні позову. З огляду на визначений прокурором процесуальний спосіб захисту та неможливість для суду самостійного визначення належного позивача-стягувача, дослідження питання законності або незаконності приватизації спірного майна по суті за обставин цієї справи не призвело б до ефективного захисту порушеного права держави та поновлення її права власності. Задоволення позову в нинішній редакції, незалежно від встановлення обставин приватизації, є неможливим без визначення конкретного стягувача, що прокурором у цій справі зроблено не було, а вийти за межі заявлених вимог суд не вправі. Зазначене не позбавляє прокурора права звернутись до суду з новою позовною заявою, усунувши виявлені недоліки у визначенні позивача та формулюванні позовних вимог, з дослідженням обставин приватизації по суті. Щодо додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» (вх.№3668/24 від 07.05.2024) звернулось до місцевого господарського суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №911/3018/23 про стягнення з Київської обласної прокуратури судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн. На підтвердження вказаних судових витрат Товариством з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» надано до матеріалів справи у копіях: ордер на надання правничої правової допомоги серія АІ №1137716 від 30.07.2021, платіжну інструкцію №10 від 06.05.2024 на суму 30000,00 грн, з призначенням платежу "винагорода АО «ЮФ Антіка» за правничу згідно з договором про надання правничої допомоги №2019/18 від 29.10.2019 та додатковою угодою №2 від 02.01.2023", акт прийому-передачі №АО2024-10 за договором №2019/18 від 29.10.2019, звіт №АО2024-10 від 02.05.2024 про надані послуги (виконану роботу) за договором про надання правничої допомоги, рахунок №АО2024-10 від 02.05.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, роздруківку 50 провідних юридичних фірм України 2024, роздруківку ціни на послуги юридичної компанії за останній рік, квитанції про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС №1002255, №1002256,№1002257, №1002258, №1002259, №1002260. У клопотанні (вх.№4900/24 від 08.05.2024) Товариство з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» надало докази направлення учасникам справи копії заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №911/3018/23 (з додатками). Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які третя особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, що зазначена Товариством з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» у поясненнях третьої особи (вх.№22339/23 від 30.11.2023) щодо позову прокурора в порядку частини 8 статті 129, частини 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України, зазначено, що орієнтовний обсяг витрат на професійну правничу допомогу складає 30000,00 грн, докази на підтвердження яких будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. До вказаних пояснень було надано копію договору №2019/18 про надання правничої допомоги від 29.10.2019 та копію додаткової угоди №2 від 02.01.2023 до договору про надання правничої допомоги №2019/18 від 29.10.2019. У запереченнях (вх.№5647/24 від 27.05.2024) Київська обласна прокуратура зазначає, що заявником належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами не доведена фактичність, неминучість, розумність і обґрунтованість витрат на правову допомогу, з огляду на таке: відповідно до звіту №АО2024-10 від 02.05.2024 установлено, що заявником в якості наданої послуги зазначено підготовку пояснень щодо спливу строку позовної давності у справі №911/3018/23, при цьому, до органів прокуратури такі пояснення не надходили, згідно з даними системи ЄСІТС «Електронний суд» такі пояснення відсутні і в матеріалах справи, вказане свідчить, що такий вид правової допомоги не доведений заявником та документально не обґрунтований. Також прокурор вказує на те, що адвокатом Войцеховським М.Ю. зазначено, що на підготовку пояснень третьої особи щодо позову прокурора (правовий аналіз доводів прокурора, дослідження матеріалів, розробка правової позиції та стратегії захисту, підготовка тексту пояснень) заявником витрачено 6 годин часу з розрахунком 1500,00 грн за годину часу. Проте, у провадженні Господарського суду Київської області перебуває 4 аналогічні справи між тими ж сторонами про оскарження процедури приватизації Товариством з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» гідротехнічних споруд у позаконкурентний спосіб, які були включені до переліку об`єктів, що підлягають приватизації відповідно до пункту 2 до додатка № 3 «Перелік окремого майна, що підлягає приватизації в 2019 році» наказу Фонду державного майна України від 16.08.2019 №825 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році» (справи №911/1919/23, №911/2869/23, №911/2870/23, №911/3018/23). Звертаючись до суду з вказаними позовними заявами, прокурор обґрунтував підстави порушення процедури приватизації аналогічними доводами. За результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" про ухвалення додаткового рішення (вх.№3668/24 від 07.05.2024), з урахуванням заперечень прокурора та обставин розгляду цієї справи, суд зазначає таке. Згідно з приписами частини 2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. За приписами частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За приписами частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17). Разом з цим колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що подані третьою особою документи на підтвердження факту понесення нею витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з прокуратури, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Відповідні докази згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судом враховано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" було залучено до участі у справі за клопотанням прокурора, що вказане у позовній заяві. Також наданими суду доказами: копією договору №2019/18 про надання правничої допомоги від 29.10.2019 та копією додаткової угоди №2 від 02.01.2023 до договору про надання правничої допомоги №2019/18 від 29.10.2019 підтверджується погодження між товариством та адвокатським об`єднанням надання правничої допомоги та встановлений гонорар адвоката: 1500,00 грн за годину, який не вбачається суду завищеним, з огляду на надані суду для оцінки порівняльні відомості цін на аналогічні послуги, надання послуг у справі та їх фактична оплата третьою особою також підтверджено наданими суду доказами: ордером на надання правничої правової допомоги серія АІ №1137716 від 30.07.2021, платіжною інструкцією №10 від 06.05.2024 на суму 30000,00 грн, з призначенням платежу "винагорода АО «ЮФ Антіка» за правничу згідно з договором про надання правничої допомоги №2019/18 від 29.10.2019 та додатковою угодою №2 від 02.01.2023", актом прийому-передачі №АО2024-10 за договором №2019/18 від 29.10.2019, звітом №АО2024-10 від 02.05.2024 про надані послуги (виконану роботу) за договором про надання правничої допомоги, рахунком №АО2024-10 від 02.05.2024, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, згідно з протоколами судових засідань адвокат Войцеховський М.Ю. брав участь у судових засіданнях. Однак, суд зважає також і на обгрунтованість доводів прокурора: у провадженні Господарського суду Київської області перебуває 4 аналогічні справи між тими ж сторонами у подібних правовідносинах (справи №911/1919/23, №911/2869/23, №911/2870/23, №911/3018/23), відтак, послуга з надання правничої допомоги зі складання пояснень третьої особи (заявлені 6 годин роботи адвоката) фактично надана один раз щодо 4 справ, а пояснень щодо спливу позовної давності (2 години роботи адвоката) до справи не подавалось, з урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що обгрунтованими до відшкодування будуть судові витрати з такого розрахунку, що стосується розгляду саме цієї справи: 2250,00 грн (1/4 вартості послуг з підготовки пояснень третьої особи (1,5 години)), 3000,00 грн (вартості послуг з підготовки додаткових пояснень щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи (заявлення прокурором позову в особі кількох позивачів із зазначенням єдиного предмету спору) (2 години)), 15000,00 грн (підготовка, очікування, участь у судових засіданнях (10 годин)). Перевіряючи правомірність додаткового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з такого. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі; на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, оформлені у встановленому законом порядку. При цьому не можуть бути покладені на відповідача витрати на правову допомогу, надані в інших судових справах або за представлення інтересів особи в інших органах, установах, не пов`язаних з розглядом конкретної справи. Апелянт посилається на те, що ордер № 1137716 датований 30.07.2021, тобто виданий більш ніж за два роки до подання позовної заяви (29.09.2023), рахунок від 02.05.2024 та платіжна інструкція від 06.05.2024 не містять посилань на справу № 911/3018/23, а заяву з доказами направлено відповідачам лише 07.05.2024 без обґрунтування поважності причин неподання доказів до закінчення судових дебатів. Між тим колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву ТОВ «Сквираплемрибгосп» у розмірі 20 250,00 грн, здійснив комплексну оцінку наданих матеріалів, врахував дійсний обсяг наданої правничої допомоги у даній справі, а також критерії розумності та пропорційності витрат. Встановлено, що пояснення третьої особи щодо позову прокурора, надані представником адвокатом Войцеховським М.Ю. 30.11.2023, підтверджують участь адвоката в розгляді даної справи, рахунок № А02024-10 та акт приймання-передачі від 02.05.2024, за оцінкою суду першої інстанції, містять необхідний зв`язок з розглядом справи № 911/3018/23. Наведені апелянтом доводи зводяться до незгоди з оцінкою доказів, здійсненою судом першої інстанції, та не свідчать про допущення ним помилок при застосуванні норм матеріального або процесуального права при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу. З огляду на викладене колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування додаткового рішення від 28.05.2024 у справі №911/3018/23. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Пунктом 2 ч. 1 ст.275 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно з п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За встановлених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2024 у справі №911/3018/23 ґрунтуються на матеріалах справи та чинному законодавстві, а зазначені в апеляційній скарзі доводи не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваних рішень, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Судові витрати. Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України апеляційним господарським судом покладається на апелянта. Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2024 у справі №911/3018/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2024 у справі №911/3018/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/3018/23 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено 06.07.2026. Головуючий суддя Г.А. Кравчук Судді О.М. Сибіга Г.П. Коробенко