Постанова 4870 № 914/153/25

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/153/25 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого судді О.С. Скрипчук суддів І.Ю. Панова Г.Г. Якімець, секретар судового засідання Постолатій В.Р., розглянувши матеріали апеляційної скарги Львівської обласної прокуратури б/н від 23.06.2025 року (вх. №01-05/1926/25 від 24.06.2025 року) та Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради б/н від 24.06.2025 року (вх.№01-05/1948/25 від 25.06.2025 року) на рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2025 року (суддя І.Б.Козак; повне рішення складено 04.06.2025 року) у справі № 914/153/25 за позовом Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційна компанія» про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 11 653 294, 50 грн. за участю представників сторін: прокурор: Кульчицький Є.Г. від позивача: Шмотолоха О.П. від відповідача: Галушко О.І. ВСТАНОВИВ: Галицька окружна прокуратура міста Львова в інтересах держави в особі позивача Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулась до господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційна компанія» про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 11 653 294, 50 грн. Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що відповідач є замовником будівництва Багатоквартирних житлових будинків №1, №2, №3 (на генплані) на вул. Малоголосківській, однак не виконав свого зобов`язання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до місцевого бюджету коштів на підставі Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». Відповідач подав клопотання про зменшення штрафних санкцій, в якому зазначає, що наявні правові підстави для зменшення нарахованих прокурором трьох відсотків річних та інфляційних втрат на 99 відсотків. Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.05.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційна компанія» про зменшення штрафних санкцій (інфляційних втрат та 3% річних) на 99% задоволено частково. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційна компанія» на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 6 162 046, 62 грн безпідставно збережених коштів пайової участі, 169 809, 22 грн інфляційних втрат, 42 509, 28 грн 3% річних. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційна компанія» на користь Львівської обласної прокуратури 124278,47 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач як замовник будівництва був зобов`язаний сплатити пайову участь відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», а у разі несплати до введення об`єктів в експлуатацію належним способом захисту є стягнення безпідставно збережених коштів на підставі статті 1212 ЦК України. Разом з тим місцевий суд не погодився з розрахунком прокурора, оскільки дійшов висновку, що розмір пайової участі повинен визначатися виходячи з показників опосередкованої вартості спорудження житла, чинних станом на дату початку будівництва кожного об`єкта, а не станом на дату введення його в експлуатацію. Суд зазначив, що законодавець розмежовує момент визначення (розрахунку) пайової участі та строк її сплати: розрахунок здійснюється після початку будівництва, тоді як обов`язок сплатити виникає до введення об`єкта в експлуатацію. З огляду на це суд самостійно здійснив перерахунок розміру пайової участі, застосувавши показники опосередкованої вартості житла, чинні на дату початку будівництва кожного будинку. Оскільки суд визначив до стягнення інший розмір основної заборгованості, ніж заявлений прокурором, він також здійснив перерахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних відповідно до статті 625 ЦК України та частково задовольнив позов. Розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення та, врахувавши співвідношення розміру інфляційних втрат і трьох відсотків річних до основної суми заборгованості, можливість порушення питання про неплатоспроможність відповідача, а також негативний вплив пандемії COVID-19 та воєнного стану на його фінансовий стан, зменшив розмір інфляційних втрат та трьох відсотків річних на 90 відсотків. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 29.05.2025, Львівська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу б/н від 23.06.2025 року (вх. №01-05/1926/25 від 24.06.2025 року) в якій апелянт просить оскаржуване рішення скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та безпідставно визначив розмір пайової участі виходячи з показників опосередкованої вартості спорудження житла, чинних на дату початку будівництва, тоді як, на думку прокурора, розрахунок мав здійснюватися за показниками, чинними на дату введення об`єктів в експлуатацію. Скаржник зазначає, що висновки суду суперечать положенням Закону №132-ІХ та практиці Верховного Суду. Крім того, прокурор вважає безпідставним зменшення судом на 90 % інфляційних втрат та трьох відсотків річних, оскільки вони не є неустойкою, а є способом захисту майнового права кредитора відповідно до статті 625 ЦК України, тому не підлягають зменшенню. Разом з тим, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 29.05.2025, Департамент економічного розвитку Львівської міської ради подав апеляційну скаргу б/н від 24.06.2025 року (вх.№01-05/1948/25 від 25.06.2025 року) в якій апелянт просить оскаржуване рішення у справі № 914/153/25 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційна компанія» на користь департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 6 162 046,62 грн безпідставно збережених коштів пайової участі, 169 809,22 грн інфляційних втрат, 42 509, 28 грн 3% річних скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задоволити позовну заяву в повному обсязі. Апелянт також зазначає, що місцевий суд неправильно визначив розмір пайової участі, застосувавши показники опосередкованої вартості житла станом на дату початку будівництва замість дати введення об`єктів в експлуатацію, а також безпідставно зменшив на 90 % інфляційні втрати та три відсотки річних, які, на його думку, не підлягають зменшенню. Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційна компанія» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін. Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційні скарги є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує. У судове засідання 24.06.2026 з?явився прокурор та представник позивача, надали пояснення, доводи апеляційних скарг підтримали. У судове засідання 24.06.2026 з?явився представник відповідача, надав пояснення, проти задоволення апеляційних скарг заперечив, просив відкласти розгляд справи.. Розглянувши вказане клопотання про відкладення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.ч. 11. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для відкладення розгляду справи. Колегія суддів зазначає, що розгляд справи вже неодноразово відкладався, колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі. Разом з тим, колегія суддів враховує, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України. При апеляційному розгляді даної справи колегія суддів також враховує положення ст. 129 Конституції України та ст. 2 ГПК України, відповідно до яких одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім За таких обставин, з огляду на необхідність дотримання принципу розумності строків розгляду справи, з урахуванням змісту ст.ст. 202, 216, 270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційна компанія» є замовником будівництва Багатоквартирного житлового будинку (№1) на генплані з вбудованою автостоянкою, громадськими приміщеннями та прибудованою трансформаторною підстанцією на вул. Малоголосківській на земельній ділянці кадастровий номер 4610137500:07:005:0155. 08 лютого 2019 Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №118 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ Львівська інвестиційна компанія багатоквартирного житлового будинку (№ 1 на генплані) з вбудованою автостоянкою, громадськими приміщеннями та прибудованою трансформаторною підстанцією на вул. Малоголосківській». 21 вересня 2020 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові видано Дозвіл на виконання будівельних робіт ЛВ012200921599 щодо об`єкта будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку (№1 на генплані) з вбудованою автостоянкою, громадськими приміщеннями та прибудованою трансформаторною підстанцією на вул. Малоголосківській». 23 грудня 2022 в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва зареєстровано за реєстраційним номером AC01:6504-1798-8894-9076 Акт готовності об`єкта «Будівництво багатоквартирного житлового будинку (№1 на генплані) з вбудованою автостоянкою, громадськими приміщеннями та прибудованою трансформаторною підстанцією на вул. Малоголосківській» до експлуатації. 23 грудня 2022 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові видано сертифікат ЛВ122221223189 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів щодо об`єкта будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку (№1 на генплані) з вбудованою автостоянкою, громадськими приміщеннями та прибудованою трансформаторною підстанцією на вул. Малоголосківській». З сертифікату вбачається, що будівництво здійснювалося з вересня 2020 до грудня 2022. З акту готовності об`єкта до експлуатації та основної інформації про об?єкт, що міститься в техніко-економічних показниках Сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів вбачається, що загальна площа квартир у будинку становить 5594,5 кв. м. 08 лютого 20219 Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №119 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ Львівська інвестиційна компанія багатоквартирного житлового будинку (№ 2 на генплані) з вбудованою автостоянкою на вул. Малоголосківській» затверджено містобудівні умови об`єкта будівництва на будівництво багатоквартирного житлового будинку (№2)». 22 липня 2019 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові видано Дозвіл на виконання будівельних робіт ЛВ112192031127 щодо об?єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку (№ 2 на генплані) з вбудованою автостоянкою на вул. Малоголосківській у м. Львові (Коригування)». 16 лютого 2022 в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва зареєстровано за реєстраційним номером AC01:4036-9432-3780-9655 Акт готовності об`єкта «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку (№ 2 на генплані) з вбудованою автостоянкою на вул. Малоголосківській у м. Львові (Коригування) » до експлуатації. 17 лютого 2022 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові видано сертифікат ЛВ122220217661 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів щодо об`єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку (№ 2 на генплані) з вбудованою автостоянкою на вул. Малоголосківській у м. Львові (Коригування)». З сертифікату вбачається, що будівництво здійснювалося з липня 2019 до лютого 2022. З акту готовності об`єкта до експлуатації вбачається, що загальна площа квартир у будинку становить 9324,1 кв. м. 08 лютого 20219 Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №120 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ Львівська інвестиційна компанія багатоквартирного житлового будинку (№ 3 на генплані) з вбудованою автостоянкою та трансформаторною підстанцією на вул. Малоголосківській» затверджено містобудівні умови об`єкта будівництва на будівництво багатоквартирного житлового будинку (№3)». 16 червня 2020 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові видано Дозвіл на виконання будівельних робіт ЛВ112201681110 щодо об`єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку (№3 на генплані) з вбудованою автостоянкою та трансформаторною підстанцією на вул. Малоголосківській». 07 лютого 2023 в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва зареєстровано за реєстраційним номером AC01:2625-5818-8057-5848 Акт готовності об`єкта «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку (№3 на генплані) з вбудованою автостоянкою та трансформаторною підстанцією на вул. Малоголосківській». 09 лютого 2023 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові видано сертифікат ЛВ122230208460 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів щодо об`єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку (№3 на генплані) з вбудованою автостоянкою та трансформаторною підстанцією на вул. Малоголосківській». З сертифікату вбачається, що будівництво здійснювалося червня 2020 до січня 2023. З акту готовності об`єкта до експлуатації та основної інформації про об`єкт, що міститься в техніко-економічних показниках Сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів вбачається, що загальна площа квартир у будинку становить 9264,2 кв. м. Також з вищенаведених актів готовності об`єктів до експлуатації вбачається, що кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту не сплачуються на підставі пункту 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-IX від 20.09.2019. 26 листопада 2024 Департамент економічного розвитку Львівської міської ради звернувся до Галицької окружної прокуратури з листом №9255-24 щодо здійснення представництва інтересів Львівської міської ради в судах у справах про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». 19 грудня 2024 Галицька окружна прокуратура міста Львова звернулася до Львівської міської ради з запитом про надання інформації та документів №14.50/97-1245ВИХ-24 щодо надання дозвільних документів на об`єкти будівництва по вул. Малоголосківській, а також надання інформації чи Львівська міська рада вживатиме заходів щодо надходження до міського бюджету коштів щодо стягнення пайового внеску на будівництво ТОВ «Львівська інвестиційна компанія» багатоквартирного житлового будинку на вул. Малоголосківська. 03 січня 2025 Департамент економічного розвитку Львівської міської ради звернувся до Галицької окружної прокуратури міста Львова з листом №80-25 щодо дозвільної документації на об`єкти будівництва по вул. Малоголосківській та розрахунку пайової участі, що підлягала сплаті ТОВ «Львівська інвестиційна компанія», а також інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з її несплатою. 01 січня 2025 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради скеровано лист до Галицької окружної прокуратури міста Львова №1-25 щодо дозвільної документації на об`єкти будівництва по вул. Малоголосківській, будівництво яких здійснює ТОВ «Львівська інвестиційна компанія», а також щодо відсутності повноважень здійснювати перевірку проведення розрахунку/укладення договору про пайову участь. До позовної заяви також долучено лист Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради без зазначення його дати та вихідного номера, а також без відомостей про його підписання в системі електронного документообігу, до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю щодо відсутності інформації про скасування рішень виконавчого комітету Львівської міської ради від 08.02.2019 року №118, 119, 120 у судовому порядку. 13 січня 2025 Галицька окружна прокуратура звернулася до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради з листом №14.50/97-329ВИХ-25 з листом щодо надання інформації про намір вживати заходи щодо надходження до міського бюджету коштів щодо стягнення пайового внеску на будівництво ТОВ «Львівська інвестиційна компанія» багатоквартирного житлового будинку на вул. Малоголосківська шляхом звернення до суду з позовною заявою. 15 січня 2025 Департамент економічного розвитку повторно звернувся до Галицької окружної прокуратури міста Львова з листом №2301-вих-5803 щодо здійснення представництва інтересів Львівської міської ради в суді у справі про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі. Згідно з розрахунком прокурора несплачений відповідачем розмір пайової участі у зв`язку з будівництвом та введенням в експлуатацію будинку №1 на вул. Малоголосківській станом на 23.12.2022 становить 2 169 099,54 грн (19368,00 грн показник опосередкованої вартості спорудження житла для Львівської області станом на 01.10.2022 року) * 5594,50 кв. м. (загальна площа квартир) * 0,02 (2 відсотки вартості будівництва об`єкта)). Також прокурор зазначає про наявність підстав для стягнення з відповідача у зв`язку з несплатою пайової участі до ведення будинку №1 в експлуатацію інфляційних втрат у розмірі 348 105,30 грн та 3% річних у розмірі 132107,08 грн, нарахованих за за період з 24.12.2022 по 03.01.2024. Згідно з розрахунком прокурора несплачений відповідачем розмір пайової участі у зв`язку з будівництвом та введенням в експлуатацію будинку №2 на вул. Малоголосківській станом на 17.02.2022 року становить 2968047,51 грн (15916,00 грн показник опосередкованої вартості спорудження житла для Львівської області станом на 01.01.2022 року) * 9324,1 кв. м. (загальна площа квартир) * 0,02 (2 відсотки вартості будівництва об`єкта)). Розраховані прокурором інфляційні втрати та 3% річних за період з 18.02.2022 по 03.01.2025 у зв`язку з несплатою відповідачем пайової участі до ведення будинку №2 в експлуатацію становлять 1268885,59 грн та 256146,57 грн відповідно. Згідно з розрахунком прокурора несплачений відповідачем розмір пайової участі у зв`язку з будівництвом та введенням в експлуатацію будинку №3 на вул. Малоголосківській станом на 09.02.2023 становить 3733472,60 грн (20150,00 грн показник опосередкованої вартості спорудження житла для Львівської області станом на 01.01.2023 року) * 9264,2 кв. м. (загальна площа квартир) * 0,02 (2 відсотки вартості будівництва об`єкта)). Розраховані прокурором інфляційні втрати та 3% річних за період з 10.02.2023 по 03.01.2025 у зв`язку з несплатою відповідачем пайової участі до ведення будинку №3 в експлуатацію становлять 564775,82 грн та 212654,51 грн відповідно. При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного. Щодо представництва прокурора. Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття «інтереси держави» визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України). Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 1311 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18. Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»). Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, але не здійснює їх, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. «Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Вказані обставини, відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», свідчать про наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді, шляхом подачі відповідного позову. Прокурор зазначає, що Департамент економічного розвитку Львівської міської ради згідно з Положенням про департамент економічного розвитку Львівської міської ради, затвердженим рішенням виконавчого комітету №160 від 31.01.2024 року «Про затвердження Положення про департамент економічного розвитку Львівської міської ради та його структури» є виконавчим органом Львівської міської ради, основними завданнями якого є, серед іншого, реалізація заходів щодо збалансованого економічного і соціального розвитку Львівської міської територіальної громади та ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів, забезпечення у межах своїх повноважень захисту економічних прав і законних інтересів міської громади. Саме на Департамент економічного розвитку згідно з ухвалою Львівської міської ради №6098 від 26.12.2019 року «Про порядок поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури м. Львова протягом 2020 року» було покладено обов`язок здійснювати розрахунок пайової участі для її сплати замовником будівництва, що свідчить про наявність повноважень Департаменту економічного розвитку у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова. Як вбачається з матеріалів справи, Департамент економічного розвитку Львівської міської ради звернувся до Галицької окружної прокуратури з проханням здійснити представництво інтересів Львівської міської ради в судах у справах про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Таким чином, підставою для звернення з цим позовом прокурора стало неналежне здійснення Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради заходів до стягнення коштів пайової участі з замовника будівництва у зв`язку з будівництвом та введенням в експлуатацію ним об`єктів будівництва, що призвело до не наповнення місцевого бюджета коштами. Враховуючи наведене, колегія суддів вказує про наявність обґрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради. Щодо предмету спору. Підпунктом 3 пункту 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX від 20.09.2019, який набрав чинності 17.10.2019, виключено статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою до 01.01.2020 було передбачено зобов`язання замовника будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування до місцевого бюджету коштів до прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію. Також, пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» установив, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайову участь). Таким чином, законодавець передбачив порядок пайової участі замовників будівництва, який впроваджено з 01.01.2020 для: об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році. За приписами пп. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування. Обов`язок замовників будівництва щодо звернення до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва визначено п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», відповідно до якого замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва. Тобто, обов`язок замовників будівництва щодо звернення до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі виникає: для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва. Згідно судової практики, а саме позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.02.2024 у справі №910/20216/21 - момент виникнення зобов`язання щодо звернення до позивача з заявою про визначення розміру пайової участі не є тотожним обов`язку щодо сплати пайової участі (до прийняття об`єкту в експлуатацію). Так з матеріалів справи встановлено, що, будівництво Об`єкта 1 здійснювалось з вересня 2020 року (дозвіл на виконання будівельних робіт № ЛВ012200921599 від 21.09.2020) по грудень 2022 року (сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта №ЛВ122221223189 від 23.12.2022). Будівництво Об`єкта 2 здійснювалось з липня 2019 року (дозвіл на виконання будівельних робіт № ЛВ112192031127 від 22.07.2019) по лютий 2022 року (сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта №ЛВ122220217661 від 17.02.2022). Будівництво Об`єкта 3 здійснювалось з червня 2020 року (дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ0112201681110 від 16.06.2020) по лютий 2023 року (сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта № ЛВ122230208460 від 09.02.2023). Однак, всупереч вимогам вищевказаного законодавства замовником не було сплачено до місцевого бюджету кошти пайової участі у зв`язку з розпочатим у 2019, 2020 роках будівництвом вказаних об`єктів. У постановах від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 та від 15.08.2024 у справі №914/2145/23 Верховний Суд зазначив, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог пп.3 абз.2 п.2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність визначення розміру пайової участі виходячи з показників опосередкованої вартості спорудження житла, чинних на момент початку будівництва об`єктів. Суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір пайової участі має визначатися станом на дату початку будівництва, оскільки саме в цей момент орган місцевого самоврядування був уповноважений здійснити відповідний розрахунок. З огляду на це місцевий господарський суд не погодився з розрахунком прокурора, самостійно здійснив перерахунок розміру пайової участі та визначив до стягнення меншу суму безпідставно збережених коштів. Проте такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права щодо застосування підпункту 4 абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». Відповідно до зазначеної норми пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію. Отже, саме момент прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію є значущим для визначення розміру пайової участі у випадку, коли замовник будівництва не виконав покладений на нього законом обов`язок щодо її добровільної сплати. Верховний Суд у постановах від 07.09.2023 у справі №916/2709/22, від 15.08.2024 у справі №914/2145/23, від 17.12.2024 у справі №903/283/24, від 20.03.2025 у справі №903/601/24, від 20.02.2025 у справі №918/618/24 та від 21.05.2026 у справі №916/67/25 дійшов висновку, що у разі звернення органу місцевого самоврядування або прокурора з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі її розмір визначається із застосуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла, чинних на момент введення об`єкта будівництва в експлуатацію, а не на момент початку будівництва. Як убачається з матеріалів справи, прокурор при визначенні розміру пайової участі застосував саме показники опосередкованої вартості спорудження житла, чинні на дату прийняття кожного із спірних об`єктів в експлуатацію, а відтак здійснив розрахунок відповідно до вимог закону та наведених правових висновків Верховного Суду. Натомість місцевий господарський суд безпідставно застосував показники, чинні на момент початку будівництва, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про необхідність перерахунку заявленої до стягнення суми. Колегія суддів, перевіривши поданий прокурором розрахунок розміру пайової участі щодо кожного із спірних об`єктів будівництва окремо, дійшла висновку, що такий здійснений відповідно до вимог підпункту 4 абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та з урахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, чинних на момент прийняття кожного об`єкта будівництва в експлуатацію. Підстав для здійснення іншого розрахунку чи сумнівів у його правильності колегія суддів не встановила. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що сума безпідставно збережених коштів пайової участі, заявлена прокурором до стягнення, є обґрунтованою та підлягає стягненню у повному обсязі, а саме: за об`єктом №1 - 2 169 099,54 грн, за об`єктом №2 - 2 968 047,51 грн, за об`єктом №3 - 3 733 472,60 грн, що загалом становить 8 870 619,65 грн. За таких обставин рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Верховний Суд у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 сформував правову позицію, що послідовно застосовується судами, згідно з якою за змістом статей 625, 1212 ЦК України положення статті 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, а тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених коштів, нараховуються інфляційні втрати та три проценти річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 625 ЦК України, а відтак на суму безпідставно збережених коштів підлягають нарахуванню інфляційні втрати та три проценти річних. Разом з тим, здійснюючи перерахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, місцевий господарський суд виходив із самостійно визначеного ним розміру основної заборгованості, який, як встановлено вище, не відповідає вимогам закону. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість розрахунку основної суми безпідставно збережених коштів, поданого прокурором, інфляційні втрати та три проценти річних підлягають визначенню виходячи саме з цього розміру основної заборгованості. Відтак вимоги прокурора про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних є обґрунтованими. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора щодо відсутності підстав для зменшення розміру інфляційних втрат та трьох процентів річних та погоджується з відповідними висновками місцевого господарського суду. Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, а також інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до частини другої статті 233 ГК України, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України суд наділений правом зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Реалізуючи дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, визначені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність та розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та, з дотриманням вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінити конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, зокрема ступінь виконання зобов`язання, поведінку боржника, майновий стан сторін, інші інтереси, що заслуговують на увагу, а також не допустити фактичного звільнення боржника від відповідальності без належних правових підстав. Такий правовий висновок викладений у пункті 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21. Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшов висновку, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, передбачених статтею 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи та критеріїв, визначених статтею 233 ГК України, суд може зменшити загальний розмір трьох процентів річних як міри відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. У зазначеній постанові Верховний Суд також звернув увагу на те, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій та необхідність забезпечення справедливого балансу інтересів сторін суд вправі обмежити розмір такої відповідальності, якщо її стягнення у повному обсязі суперечитиме принципам справедливості, розумності та пропорційності. Крім того, у постановах від 29.06.2023 у справі №922/977/22 та від 05.11.2024 у справі №902/43/24 Верховний Суд зазначив, що питання щодо наявності підстав для зменшення інфляційних втрат та трьох процентів річних вирішується з урахуванням їх співвідношення до основної суми заборгованості, а також можливих наслідків їх стягнення для боржника. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для зменшення інфляційних втрат та трьох процентів річних на 90 відсотків. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано врахував співвідношення заявлених до стягнення сум із розміром основної заборгованості, пояснення відповідача щодо його фінансового стану, можливих наслідків стягнення заявлених сум для здійснення ним господарської діяльності, а також вплив обмежувальних заходів, пов`язаних із пандемією COVID-19 та запровадженням воєнного стану в Україні. З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд, реалізуючи надані йому законом дискреційні повноваження, належним чином оцінив обставини справи та обґрунтовано зменшив розмір інфляційних втрат і трьох процентів річних на 90 відсотків. Наведені прокурором доводи не спростовують правильності такого висновку, а тому підстав для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду в цій частині колегія суддів не вбачає. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача підлягають стягненню безпідставно збережені кошти пайової участі у розмірі 8 870 619,65 грн, інфляційні втрати у розмірі 218 176, 67 грн та три проценти річних у розмірі 60 090, 82 грн. У зв`язку з цим рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині визначення розміру основної суми заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних із ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог у зазначеному розмірі. За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судові витрати З огляду на те, що суд частково задовільняє апеляційну скаргу, судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Львівської обласної прокуратури б/н від 23.06.2025 року (вх. №01-05/1926/25 від 24.06.2025 року) та Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради б/н від 24.06.2025 року (вх.№01-05/1948/25 від 25.06.2025 року) задоволити часково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2025 у справі № 914/153/25 скасувати частково, прийняти нове рішення, яким: Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційна компанія» (адреса: вул. Романчука, 15, м. Львів, 79005, ідентифікаційний код 32801497) на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код 34814859) 8 870 619, 65 грн безпідставно збережених коштів пайової участі, 218 176, 67 грн інфляційних втрат, 60 090, 82 грн 3% річних. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційна компанія» (адреса: вул. Романчука, 15, м. Львів, 79005, ідентифікаційний код 32801497) на користь Львівської обласної прокуратури (адреса: проспект Шевченка, 17-19, м. Львів, 79000, ідентифікаційний код 02910031) 109 786, 64 грн судового збору за подання позовної заяви.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційна компанія» (адреса: вул. Романчука, 15, м. Львів, 79005, ідентифікаційний код 32801497) на користь Львівської обласної прокуратури (адреса: проспект Шевченка, 17-19, м. Львів, 79000, ідентифікаційний код 02910031) 62 432, 48 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційна компанія» (адреса: вул. Романчука, 15, м. Львів, 79005, ідентифікаційний код 32801497) на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код 34814859) 49 941, 44 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. Головуючий суддя О.С. Скрипчук Суддя Г.Г. Якімець Суддя І.Ю. Панова