Постанова Західний апеляційний господарський суд № 909/147/26

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/147/26 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача): Іванчук С.В., суддів: Зварич О.В. ,Степанюк Н.Л., секретар судового засідання Федак В.В., розглянувши апеляційну скаргу ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» б/н від 16.05.2026 (вх. №01-05/1530/26 від 18.05.2026) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2026 (повне рішення складено та підписано 26.04.2026, суддя Скапровська І.М.) на протокольну ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2026 про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів у справі №909/147/26 за позовом: Керівника Косівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Яблунівської селищної ради до відповідача: ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» про стягнення 842 313, 44 грн шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та судового збору За участю представників сторін: від скаржника (відповідача): Буря Василь Васильович (в режимі відеоконференції) від прокуратури: Дмитришин Юрій Михайлович від позивача: не з`явився ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовної заяви та оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Косівська окружна прокуратура звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі Яблунівської селищної ради до відповідачів про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 842 313, 44 грн та судового збору. В обґрунтування позову прокурор вказав на те, що Філія «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», як постійний лісокористувач, всупереч вимогам Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про рослинний світ», Закону України «Про місцеве самоврядування», Лісового кодексу України, не виконав обов`язку встановленого законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів та не забезпечив охорону лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду і, як наслідок, заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу у заявленій до стягнення сумі, що підтверджується актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 27.03.2024, висновком експерта №641/25-28 від 06.08.2025. Задля встановлення обставини, яких заходів вжито органом досудового розслідування заходів для встановлення осіб, які вчинили незаконну рубку та чи є такі заходи достатніми, представником відповідача подано адвокатський запит від 16.02.2026 № 07-02/26 до Косівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області. У зв`язку з відмовою у наданні запитуваної інформації та документів, представником відповідача 25.02.2026 подано клопотання про витребування доказів, у задоволенні якого відмовлено. За змістом поданого клопотання, від Косівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області підлягали витребуванню документи та інформація, які стосуються кримінального провадження №12024091190000148 від 02.05.2024, матеріали якого покладені в основу доказової бази у господарській справі про стягнення збитків, завданих незаконною рубкою. Протокольною ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» на користь Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області - 842 313, 44 грн - шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; стягнуто з відповідача на користь Івано-Франківської обласної прокуратури - 10 107,76 грн судового збору. Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов таких висновків: - землі кварталу 3 виділу 31 Березівського лісництва Коломийського надлісництва в адміністративних межах Яблунівської територіальної громади Косівського району, на яких 27.03.2024 виявлено самовільну рубку, входять у земельну ділянку з кадастровим номером 2623681200:07:001:0002 та відносяться до земель лісогосподарського призначення, які надані у постійне користування ДСГП «Ліси України» в особі філії «Кутське лісове господарство» (правонаступником якого є ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс»); - директор філії «Кутське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» звернувся до начальника Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області з повідомленням про вказане порушення; за наслідками, зареєстровано кримінальне провадження: 12024091190000148 (витяг з ЄРДР); - згідно висновку експерта, складеного за результатами проведення судової Інженерно-екологічної експертизи №641/25-28 від 06.08.2025 в кримінальному провадженні, розмір шкоди, заподіяний внаслідок проведення незаконної порубки лісу, а саме 2-х сиро ростучих дерев породи «Ялиця» на території лісового фонду, що в кварталі №3 виділ №31 Березівського лісництва ДП «Кутське лісове господарство», який являється територією природно-заповідного фонду, становить 842 313,44 грн; - обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев; - за наведеного, відсутності доказів, які би спростовували викладені прокурором обставини, зокрема, щодо здійснення рубки лісу невстановленими особами в кварталі №3 виділ №31 Березівського лісництва ; - матеріалами справи підтверджено факт незаконної рубки на підвідомчій відповідачу території, невиконання ним обов`язку щодо належної охорони лісу, наявність причинного зв`язку між такою бездіяльністю та заподіяною шкодою, а також обґрунтованість заявленого розміру збитків. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить. Скасувати протокольну ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2026 про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, та постановити нову, якою задоволити клопотання про витребування доказів та витребувати від Косівського районного відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області запитувані інформацію та документи. Скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2026 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області до ДП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, відмовити у повному обсязі. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Косівську окружну прокуратуру Івано-Франківської області. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене без з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач покликається на такі доводи: - для покладення на відповідача майнової відповідальності, господарський суд, на підставі поданих прокуратурою доказів, мав встановити наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, зокрема мав встановити протиправність поведінки відповідача, як постійного лісокористувача, а також те, що збитки у вигляді незаконної рубки 2 (двох) дерев породи «ялиця» у кварталі 3 виділ 31 Березівського лісництва є наслідком такої протиправної поведінки; - господарський суд в оскаржуваному рішенні належним чином, з посиланням на відповідні докази, не мотивував в чому полягає зовнішній прояв діяння Відповідача, які імперативні нормативні приписи порушено цим діянням та якими правовими нормами вони встановлені; - місцевим судом не враховано, що частиною четвертою статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України; - відповідач, як постійний лісокористувач, вживав комплекс заходів по охороні лісу від незаконних рубок, а, отже не порушував законодавство про охорону навколишнього природного середовища та не заподіяв будь якої шкоди навколишньому природному середовищу; - виявлення відповідачем факту незаконної порубки незначної кількості дерев та вжиття заходів у вигляді повідомлення правоохоронних органів, свідчить про належне виконання державною лісовою охороною своїх посадових обов`язків щодо запобіганню, виявленню та фіксації незаконних рубок; - відповідач не погоджується з наведеною місцевим судом аргументацією про відсутність підстав для задоволення клопотання про витребування доказів, позаяк заявлення прокуратурою позову про відшкодування шкоди саме до відповідача обумовлено невстановленням, за твердженням прокуратури, осіб, які вчинили незаконну рубку двох дерев породи «ялиця» у кварталі 3 виділ 31 Березівського лісництва філії «Кутське лісове господарство» ДП «Ліси України»; водночас, за умови встановлення вказаних осіб, підстави для покладення цивільно-правової відповідальності на відповідача були б відсутні; - наданий прокуратурою висновок за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 06.08.2025 не може вважатися допустимим доказом розміру завданих збитків; визначення розміру збитків, завданих навколишньому природному середовищу, зокрема і внаслідок незаконної рубки дерев, не відноситься до завдань інженерно-екологічної експертизи; У відзиві на апеляційну скаргу прокурор наводить такі аргументи на спростування доводів скаржника: - обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев; - саме на Філію «Кутське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» покладено обов`язки із забезпечення охорони, захисту та відтворення лісових насаджень; - виявлення незаконної порубки лісу та скеровування матеріалів в правоохоронні органи не нівелює обставин порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків; - при розгляді справ цієї категорії не надається правова оцінка стану досудового розслідування та/або процесуального керівництва, а тому питання чи вжито органом досудового розслідування всіх заходів для встановлення осіб, які вчинили незаконну рубку та чи є такі заходи достатніми - взагалі не повинно розглядатися при розгляді справи судом; - представниками відповідача до вказаного акту огляду місця вчинення лісопорушення також проведено і розрахунок заподіяної шкоди лісовому господарству та додано матеріально-грошову оцінку, план-схему розміщення пнів, розрахунок шкоди, акт секвестру; - факт порубки 2-х дерев породи «ялиця» у кварталі 3 виділі 31 Березівського лісництва в адміністративних межах Яблунівської територіальної громади Косівського району зафіксований також у протоколі огляду місця події від 18.06.2024, проведеного слідчим СВ Косівського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області за участі майстра лісу філії «Кутське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», без будь яких зауважень зі сторони працівників даного підприємства, що підтверджується долученим протоколом огляду місця події. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2026 апеляційну скаргу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Іванчук С.В., члени колегії судді Міліціанов Р.В., Степанюк Н.Л. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» б/н від 16.05.2026 (вх. №01-05/1530/26 від 18.05.2026) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2026 у справі №909/147/26. Призначено розгляд справи на 30.06.2026. 05.06.2026 прокурор подав відзив (вх.01-04/4795/26), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін. Відповідно до повторного автоматизованого протоколу розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 апеляційну скаргу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Іванчук С.В., члени колегії судді Зварич О.В., Степанюк Н.Л. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 відкладено розгляд справи на 06.07.2026. Розглянувши подане в апеляційній скарзі клопотання про витребування доказів, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні враховуючи таке. Скаржник обґрунтовує подане клопотання, тим що важливим є встановлення судом тієї обставини, яких заходів вжито органом досудового розслідування для встановлення осіб, які вчинили незаконну рубку та чи є такі заходи достатніми. За змістом поданого клопотання, від Косівського районного відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області просить витребувати документи, які стосуються кримінального провадження №12024091190000148 від 02.05.2024. З матеріалів справи встановлено, що подане клопотання було предметом розгляду в місцевому господарському суді. Протокольною ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2026 відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання відповідача про витребування доказів. Відхиляючи клопотання, суд виходив з того, що предметом позову є стягнення шкоди в заявленому розмірі, а відтак, доведенню підлягають обставини, які підтвердять наявність чи відсутність обставин за яких можлива така міра відповідальності, а не процедура виявлення правопорушників, відповідними органами. З матеріалів справи вбачається, що у відповіді №34937-2026 на адвокатський запит №07-02/26 Косівським районним відділом поліції зокрема зазначено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024091190000148 триває, вжитими заходами у ході досудового розслідування не було встановлено особи, яка вчинила незаконну рубку дерев та не встановлено транспортних засобів за допомогою яких здійснювалось транспортування незаконно зрубаної деревини. Встановлення яких саме заходів вжито органом досудового розслідування щодо встановлення конкретних винних осіб жодним чином не впливають на вирішення спору у цій справі, а тому підстави для витребування зазначених матеріалів відсутні. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.05.2020 у справі №9901/93/19, у разі невстановлення осіб, які безпосередньо здійснили незаконну рубку, шкода підлягає відшкодуванню постійним лісокористувачем як особою, на яку законом покладено обов`язок забезпечувати охорону лісу. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що за даних обставин відсутні підстави для витребування матеріалів кримінального провадження №12024091190000148, оскільки обставини щодо ходу досудового розслідування, достатності вжитих правоохоронними органами заходів не входять до предмета доказування у цій справі. Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Норми ГПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що об`єктивно мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування. Верховний Суд звертає увагу, що зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів. По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки. Зазначене свідчить про посилення ролі підготовчого провадження у структурі загального позовного провадження цивільного судочинства в Україні. Випадки дослідження апеляційним судом нових доказів можуть бути, зокрема, наступними: 1) докази існували на час розгляду справи у суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування; 2) докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин (не залежних від нього) не міг надати їх до суду; 3) суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи; 4) суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу у дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо).5) наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень. Зазначене підтверджується численною сталою й незмінною практикою Верховного Суду (різних юрисдикцій) з цього процесуального питання, яке має важливий вплив на дотримання принципів судочинства: змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 140/1322/22; постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 717/2052/16-ц, провадження № 14-632цс18 (цивільна юрисдикція), від 31 січня 2020 року у справі № 370/999/16-ц, провадження № 14-709цс19 (цивільна юрисдикція), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, провадження № 14-317цс19 (цивільна юрисдикція), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, провадження № 12-4гс21 (господарська юрисдикція), від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12гс21 (господарська юрисдикція); постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 18 червня 2020 року у справі № 909/965/16, від 16 червня 2021 року у справі № 915/2222/19, від 01 липня 2021 року у справі № 46/603 та інші). Враховуючи вищевикладене, обставини справи та мотиви заявленого клопотання, враховуючи вимоги ст 269 ГПК України у суду відсутні правові підстави для задовлення заявленого клопотання про витребування доказів. У судовому засіданні 06.07.2026 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Прокурор проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржуване рішення та протокольну ухвалу суду першої інстанції без змін. Позивач явки представника в судове засідання не забезпечив. Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 06.07.2026, оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. ДСГП «Ліси України» в особі філії «Кутське лісове господарство», правонаступником якого є ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» є постійним лісокористувачем земель кварталу 3 виділу 31 Березівського лісництва Коломийського лісництва в адміністративних межах Яблунівської територіальної громади Косівського району, що входять у земельну ділянку з кадастровим номером 2623681200:07:001:0002. Ця обставина підтверджується планшетом №1 Березівського лісництва та інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 20.11.2025. (Том 1, а. с. 34-37) 27.03.2024 уповноваженими працівниками відповідача у кварталі 3 виділу 31 Березівського лісництва Коломийського лісництва в адміністративних межах Яблунівської територіальної громади Косівського району виявлено незаконну рубку дерев породи «Ялиця», про що складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 27.03.2024., згідно якого виявлено самовільну рубку 2-х сиро ростучих дерев ялиці пнів90;98 см.(Том 1, а.с. 20) Відповідно до вказаного акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 27.03.24р., відповідачем розраховано завдану шкоду внаслідок самовільної рубки дерев в розмірі 842 313,40 грн. (Том 1, а. с. 21 ). За вказаним фактом відповідачем листом від 27.03.2024 було повідомлено Косівський РВП ГУ НП в Івано-Франківській області (Том 1, а. с. 20 ). 18.06.2024 слідчим СВ Косівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області капітаном поліції Сенчуком Володимиром Володимировичем складено протокол огляду місця події, яким зафіксовано факт порубки 2-х дерев породи «ялиця» у кварталі 3 виділі 31 Березівського лісництва в адміністративних межах Яблунівської територіальної громади Косівського району за участі майстра лісу філії «Кутське лісове господарство» ДСГП «Ліси України». Зазначений протокол підписаний без будь яких зауважень зі сторони працівників відповідача. (Том 1, а. с.24 ). У зв`язку вказаними обставинами внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 246 КК України та зареєстровано кримінальне провадження за №12024091190000148, що підтверджується долученим до матеріалів справи витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань. (Том 1, а.с. 18) 12.12.2024 постановою НП ГУНП в Івано-Франківській області Косівського районного відділу поліції залучено Яблунівську селищну раду Косівського району Івано-Франківської області у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12024091190000148, як потерпілого. (Том 1, а.с. 26) Під час досудового розслідування кримінального провадження №12024091190000148 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України постановою від 23.05.2025 призначено судову інженерно-екологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертизи поставлені такі питання: (Том 1, а.с. 27) «

1. Який розмір шкоди, заподіяний внаслідок проведення незаконної порубки лісу, а саме 2-х сиро ростучих дерев породи «Ялиця» на території лісового фонду, що в кварталі №3 виділ №31 Березівського лісництва Державного підприємства «Кутське лісове господарство», який являється територією природно-заповідного фонду?

2. Кому заподіяна шкода, яка виражена у грошовому еквіваленті?» За результатами експертизи № 641/25-28 від 06.08.2025, експерт дійшов висновку, що: «

1. Розмір шкоди, заподіяний внаслідок проведення незаконної порубки лісу, а саме 2-х сиро ростучих дерев породи «Ялиця» на території лісового фонду, що в кварталі №3 виділ №31 Березівського лісництва Державного підприємства «Кутське лісове господарство», який являється територією природно-заповідного фонду, становить 842 313,44 грн. (вісімсот сорок дві тисячі триста тринадцять гривень 44 копійки).

2. Внаслідок незаконної порубки (знищенням) об`єктів рослинного світу - вище описаних сиро ростучих дерев, заподіяна навколишньому природному середовищу - лісу, як не від`ємному його елементу.» (Том 1, а.с. 28) Таким чином, внаслідок вчинення невстановленими особами у кварталі 3 виділ 31 Березівського лісництва, що на час вчинення незаконної порубки відносилось до Філії «Кутське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ДП «Ліси України») у загальній кількості: 2 дерева; породи: «Ялиця» заподіяно збитки навколишньому природному судовищу на загальну суму 842 313, 44 грн. Наведені обставини, які свідчать про заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки дерев на території лісового фонду, що перебував у постійному користуванні відповідача, а також про невиконання постійним лісокористувачем покладених на нього законодавством обов`язків щодо охорони та захисту лісів від незаконних рубок, стали підставою для звернення прокурора до Господарського суду Івано-Франківської області з відповідним позовом в інтересах держави. Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Предметом спору у цій справі є вимога прокурора в інтересах держави в особі Яблунівської селищної ради про стягнення з ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» шкоди у розмірі 842 313,44 грн, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки дерев на території лісового фонду, що перебуває у постійному користуванні відповідача. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. «Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Слід звернути увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17). Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18) Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим». З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №906/982/19). Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, зокрема, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Звертаючись з позовом до суду, прокурор визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Яблунівську селищну раду. «Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17; від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17; від 05.05.2026 у справі № 915/790/24). В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначає, що Філія «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», як постійний лісокористувач, всупереч вимогам Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про рослинний світ», Закону України «Про місцеве самоврядування», Лісового кодексу України, не виконав обов`язку встановленого законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів та не забезпечив охорону лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду і, як наслідок, заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу. Косівською окружною прокуратурою листом №54/1-727ВИХ-25 від 18.11.2025, з метою встановлення наявності підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави в суді відповідно до положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру, повідомлено Яблунівську селищну раду Косівського району про встановлення факту незаконної рубки деревини в адміністративних межах територіальної громади із зазначенням розміру завданої шкоди та за`ясовувались обставини щодо вжиття заходів в межах повноважень Яблунівською селищною радою заходи, спрямованих на стягнення шкоди заподіяної У листі від 24.11.2025 за № 857/07-41 Яблунівська селищна рада Косівського району проінформувала окружну прокуратуру про те що селищною радою як органом місцевого самоврядування не вживались заходи щодо відшкодування спричинених територіальній громаді збитків, у тому числі шляхом звернення до суду із позовною заявою. Кошти визначені як збитки заподіяні внаслідок незаконної рубки деревини не відшкодовано. Відтак, за даних обставин прокурор підставно вважав, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про існування такого порушення, не здійснює захист інтересів держави, що стало підставою для представництва прокурором інтересів держави. Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України загальною підставою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування шкоди, є вчинення винною особою цивільного правопорушення, до складу якого включаються протиправна поведінка (дія або бездіяльність) особи, настання шкоди, причинний зв`язок між поведінкою та шкодою, вина особи. Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення дає правові підстави для відповідальності. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Отже, переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегії суддів необхідно перевірити правильність висновків місцевого суду щодо наявності повного складу цивільного правопорушення, який включає в себе протиправність поведінки (бездіяльності), заподіяння шкоди та її розмір, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, а також вину. Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ)... Відповідно до п. 1 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку. Статтею 64 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок. Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. З матеріалів справи встановлено, що ДСГП «Ліси України» в особі філії «Кутське лісове господарство», правонаступником якого є ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» є постійним лісокористувачем земель кварталу 3 виділу 31 Березівського лісництва Коломийського надлісництва в адміністративних межах Яблунівської територіальної громади Косівського району, на земельній ділянці з кадастровим номером 2623681200:07:001:0002 та відноситься до земель лісогосподарського призначення. Ця обставина підтверджується планшетом №1 Березівського лісництва та інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 20.11.2025. Відповідно до Положення про філію «Кустське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», філія створена з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Предметом діяльності філії є, зокрема, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу ; вжиття заходів у порядку та в межах визначених законодавством щодо запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин. З матеріалів справи встановлено, що уповноваженими працівниками відповідача у кварталі 3 виділу 31 Березівського лісництва Коломийського лісництва в адміністративних межах Яблунівської територіальної громади Косівського району виявлено незаконну рубку дерев породи «Ялиця», про що відповідачем складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 27.03.2024. За вказаним фактом відповідачем було повідомлено правоохоронні органи, у зв`язку з чим внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 246 КК України та зареєстровано кримінальне провадження за номером 12024091190000148, що підтверджується долученим до матеріалів справи витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2026 у cправі № 907/278/25). При цьому неважливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу» (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.02.2021 у cправі № 906/366/20). Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому законом порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідно до частини 1 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Частиною 2 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (частина 4 статті 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища). Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» також передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України). Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України). За приписами статей 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Згідно зі статтею 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність. Відповідно до ст. 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Таким чином, самостійне виявлення відповідачем порушення та повідомлення про його вчинення правоохоронним органам не спростовує факту неналежного виконання ним обов`язку щодо забезпечення охорони та збереження лісу. Безпідставними є доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не встановив, у чому саме полягає протиправна поведінка відповідача. Зміст оскаржуваного рішення свідчить, що місцевий господарський суд встановив факт незаконної порубки дерев на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні відповідача. Саме невиконання такого законодавчо визначеного обов`язку лісокористувача і становить протиправну бездіяльність відповідача. Відтак бездіяльність відповідача щодо належної охорони лісових насаджень перебуває у причинному зв`язку із заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу. Разом з цим, колегія суддів критично оцінює доводи скаржника про вжиття ним належного комплексу заходів із охорони лісу. Здійснення окремих організаційних або контрольних заходів не свідчить про належне виконання відповідачем своїх обов`язків, якщо результатом його діяльності стало вчинення незаконної рубки на ввіреній йому території. Відповідач не надав належних доказів того, що ним було забезпечено ефективну охорону спірної лісової ділянки та вжито всіх можливих заходів для недопущення незаконної порубки. Відповідач відсутності своєї вини не довів. Отже, доведеними є всі елементи складу цивільного правопорушення, а тому колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про наявність підстав для задоволення позову. З урахуванням вищевикладеного, земельна ділянка у кв. 3 виділу 31 Березівського лісництва Коломийського надлісництва в адміністративних межах Яблунівської територіальної громади Косівського району належить ДСГП Ліси України на праві постійного користування, а тому ДСГП Ліси України в особі філії «Кутське лісове господарство», правонаступником якого є ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» є постійними лісокористувачами, якими в порушення вимог ст.ст. 19, 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України, Положення про філію не забезпечено охорону і збереження лісових насаджень, тобто допущено протиправну бездіяльність, наслідком якої відбулась незаконна рубка дерев невстановленими особами. Щодо розміру завданої шкоди колегія суддів зазначає таке. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. Висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, поряд з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №910/21067/17). Під час досудового розслідування кримінального провадження №12024091190000148 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України постановою від 23.05.2025 призначено судову інженерно-екологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертизи поставлені такі питання: «

1. Який розмір шкоди, заподіяний внаслідок проведення незаконної порубки лісу, а саме 2-х сиро ростучих дерев породи «Ялиця» на території лісового фонду, що в кварталі №3 виділ №31 Березівського лісництва Державного підприємства «Кутське лісове господарство», який являється територією природно-заповідного фонду?

2. Кому заподіяна шкода, яка виражена у грошовому еквіваленті?» Відповідно до ч. 5 ст. 101 ГПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. У висновку експерта № 641/25-28 від 06.08.2025 вказано, що відповідно до ст.70 та ч.2 ст.102 КПК України експерт про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України за надання завідомо неправдивого висновку та за ст.385 КК України за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків попереджений. Таким чином, дотримано необхідні вимоги, що визначені у ст. 101 ГПК України, а тому апеляційний господарський суд погоджується з тим, що висновок № 641/25-28 за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи від 06.08.2025 є належним та допустимим доказом у справі, який узгоджується з іншими долученими до справи доказами як окремо, так і у їх сукупності. За результатами проведення зазначеної експертизи, експерт дійшов висновку, що: «

1. Розмір шкоди, заподіяний внаслідок проведення незаконної порубки лісу, а саме 2-х сиро ростучих дерев породи «Ялиця» на території лісового фонду, що в кварталі №3 виділ №31 Березівського лісництва Державного підприємства «Кутське лісове господарство», який являється територією природно-заповідного фонду, становить 842 313,44 грн. (вісімсот сорок дві тисячі триста тринадцять гривень 44 копійки).

2. Внаслідок незаконної порубки (знищенням) об`єктів рослинного світу - вище описаних сиро ростучих дерев, заподіяна навколишньому природному середовищу - лісу, як не від`ємному його елементу.» При цьому розмір завданої шкоди визначений експертом на підставі «Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту», що є додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» від 10 травня 2023 р. №

575. Окрім цього, колегія суду зазначає, що розмір шкоди визначений експертом в сумі 842 313,44 грн відповідає розміру визначеному самим відповідачем, що підтверджується актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 27.03.2024. Відповідно до ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Згідно із ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Доводи апелянта про те, що висновок експерта не може бути належним доказом через відсутність безпосереднього натурного обстеження, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до положень процесуального закону експерт має право проводити дослідження на підставі наданих йому матеріалів кримінального провадження, якщо такі матеріали містять достатні вихідні дані для проведення відповідних розрахунків. Відтак, доводи скаржника про недопустимість висновку судової інженерно-екологічної експертизи є необґрунтованими, оскільки питання визначення розміру екологічної шкоди, заподіяної об`єктам природно-заповідного фонду, потребує спеціальних знань у сфері охорони навколишнього природного середовища та є предметом відповідного експертного дослідження. При цьому, висновок експерта №641/25-28 від 06.08.2025 є належним та допустимим доказом, в підтвердження розміру заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди. Оскільки філія не є юридичною особою, а відтак, не наділена цивільною процесуальною правосуб`єктністю, і, як наслідок, за її зобов`язаннями відповідає юридична особа, до якої належить відокремлений підрозділ, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з ДСГП «Ліси України» шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 842 313, 44 грн. Щодо протокольної ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2026 про витребування доказів. Статтею 255 ГПК України передбачено вичерпний перелік процесуальних ухвал суду, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення. Системне тлумачення положень частини першої статті 255 ГПК України дозволяє дійти висновку, що законодавець використав різні конструкції, визначаючи перелік ухвал, що підлягають оскарженню окремо від рішення суду, зокрема в одних випадках вживається слово: відмови, а в інших - вказується на сутність процесуального рішення. Відповідно до частини 3 статті 255 Господарського процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині оскарження ухвали про відмову у клопотанні про витребування доказів підлягають врахуванню під час розгляду апеляційної скарги на відповідне рішення суду. З матеріалів справи встановлено, що у зв`язку з відмовою у наданні запитуваної адвокатським запитом від 16.02.2026 № 07-02/26 інформації та документів, представником відповідача 25.02.2026 подано клопотання про витребування доказів. За змістом поданого клопотання, від Косівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області підлягали витребуванню документи та інформація, які стосуються кримінального провадження №12024091190000148 від 02.05.2024, матеріали якого покладені в основу доказової бази у господарській справі про стягнення збитків, завданих незаконною рубкою. Протокольною ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів. Відхиляючи клопотання, суд виходив з того, що предметом позову є стягнення шкоди в заявленому розмірі, а відтак, доведенню підлягають обставини, які підтвердять наявність чи відсутність обставин за яких можлива така міра відповідальності, а не процедура виявлення правопорушників, відповідними органами. Предметом доказування у цій справі є наявність підстав для покладення на відповідача, як постійного лісокористувача, цивільно-правової відповідальності за незабезпечення охорони лісу від незаконних рубок. В правових висновках Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 вказано , що виходячи з вимог ч.2 ст. 19, ст.63 і ст.86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17 та 19.09.2018 у справі №925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами. Вина лісокористувача у таких правовідносинах полягає у протиправній бездіяльності, що виразилась у невжитті належних заходів із забезпечення охорони лісу від незаконних рубок. Отже, за відсутності встановлених осіб, що заподіяли шкоду навколишньому природному середовищу, стягнення такої шкоди з постійного лісокористувача як особи, на яку покладено відповідний обов`язок щодо охорони лісу є законним та обґрунтованим. При цьому покладення на лісокористувача цивільно-правової відповідальності не позбавляє його права після встановлення осіб, які безпосередньо здійснили незаконну порубку, звернутися до них із цивільним позовом про відшкодування понесених витрат. За таких обставин місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення відповідного клопотання про витребування доказів, відтак немає підстав для задоволення такого клопотання господарським апеляційним судом. Висновки апеляційного господарського суду. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України). В порядку положень ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2026 слід залишити без змін. Судові витрати. Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За результатами розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про покладення сплати судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, на скаржника. Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» б/н від 16.05.2026 (вх. №01-05/1530/26 від 18.05.2026) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2026 та на протокольну ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2026 про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2026 у справі №909/147/26 залишити без змін. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 РозділуГПК України. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Повну постанову складено 07.07.26р Головуючий суддя Іванчук С.В. суддя Зварич О.В. суддя Степанюк Н.Л.