Постанова Одеський апеляційний суд № 503/762/25

Номер провадження: 33/813/660/26 Номер справи місцевого суду: 503/762/25 Головуючий у першій інстанції Вороненко Д. В. Доповідач Копіца О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Ровенко А.С.,в присутності захисника Мартинюка Ю.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції,апеляційну скаргу захисника Мартинюка Ю.М., в інтересах ОСОБА_1 ,на постанову Кодимського районного суду Одеської обл. від 06.02.2026 відносно: ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та закриття провадження у справі за ст. 124 КУпАП на підставі п. 7 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП установив: Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин. Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 притягну то до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн,з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік, також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн. Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Відповідно до вказаної постанови суду, 15.05.2025 близько 17год.водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом HONDA ACCORD, д.р.н. НОМЕР_1 , по вул. Соборній в м. Кодима, Подільського р-ну Одеської обл., не врахував дорожньої обстановки, різко змінив напрям руху, та не вибрав безпечної швидкості руху, в результаті чого вчинив зіткнення з парканом церкви за адресою: м. Кодима, вул. Єлісеєва, 2, у зв`язку з чим порушив вимоги п. 2.3(б) Правил дорожнього руху. Також, 15.05.2025 близько 17год.водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом HONDA ACCORD, д.р.н. НОМЕР_1 , по вул. Соборній в м. Кодима, Подільського р-ну Одеської обл., з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), при цьому від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager 6820 відмовився, побажавши пройти медичне освідування в лікарні, після чого в лікарні також відмовився від проходження огляду, велась фіксація на нагрудну камеру, у зв`язку з чим ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху. Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала. В апеляційній скарзі захисник Мартинюк Ю.М. вказує на те, що оскаржувана постанова в частині накладення на ОСОБА_1 стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є незаконною, винесеною при неповному з`ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на такі обставини: - в матеріалах справи відсутні будь-які докази вини ОСОБА_1 у відмові від проходження в лікарні огляду на стан алкогольного сп`яніння; - вручений ОСОБА_1 примірник висновку № 9 від 15.05.2025 щодо результатів його медичного огляду особи на стан сп`яніння містить чіткий висновок лікаря про те, що за результатами огляду він визнаний тверезим; - запис в п.п. б п. 10 висновку після запису лікаря «Тверезий» - «без обстеження алкотестом. Відмовився» вчинений вже після завершення процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення документів, тобто вчинений за межами адміністративної процедури, ніким не застережений, тому не може мати для суду правового значення; - відповідне формулювання у висновку свідчить про те, що лікар провів огляд без використання алкотесту, але із застосуванням комплексу інших, передбачених законом тестів та досліджень, за результатами яких прийшов до висновку, що ОСОБА_1 тверезий, отже такий висновок лікаря жодним чином не свідчить про можливе перебування у стані алкогольного сп`яніння на момент огляду, ні про відмову від проходження медичного огляду; - відмова від однієї зі складових етапів огляду за умови проведення сукупності інших, передбачених законом процедур огляду, які виявились необхідними і достатніми для визначення лікарем стану ОСОБА_1 та встановлення діагнозу не свідчить про відмову від огляду на стан алкогольного сп`яніння; - висновок суду про те, що огляд водія на стан сп`яніння внаслідок не застосування алкотестеру є неповним, і як наслідок недійсним, не містить посилань на відповідну правову норму, яка б визначала обов`язок застосування під час огляду алкотестера, та недійсність медичного огляду внаслідок його незастосування. Посилаючись на наведені обставини, захисник Мартинюк Ю.М. просить скасувати постанову суду та провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У судові засідання апеляційного суду ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим, не з`являвся, про причини неявки суд не повідомив, водночас в апеляційному розгляді справи брав участь його захисник Мартинюк Ю.М., який не заперечував щодо розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 . Враховуючи, що неявка ОСОБА_1 в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, апеляційний суд, керуючись при цьому вимогами ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Заслухавши пояснення захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги та ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновків про таке. Мотиви суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність. Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння повністю доведена та підтверджується повторно дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 331451 від 15.05.2025 року (а.с.2), в якому зазначені обставини адміністративного правопорушення, виявлені у водія ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук та зафіксовано факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у передбаченому законом порядку; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів щодо ОСОБА_1 , в якому також зазначені ознаки алкогольного сп`яніння та зафіксовано відмову водія від відповідного огляду; - відеозаписом нагрудної камери поліцейського, якою зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки т/з, так і в закладі охорони здоров`я. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, всупереч твердженням апелянта, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, із досліджених судом апеляційної інстанції відеозаписів з нагрудної камери відео-реєстратора співробітників поліції вбачається, що після виявлення поліцейськими у ОСОБА_1 на місці зупинки керованого ним транспортного засобу ознак алкогольного сп`яніння, йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу, а також у закладі охорони здоров`я. При цьому, водій ОСОБА_1 на місці зупинки декілька разів намагався проти огляд за допомогою алкотестера, також поліцейськими на його прохання були запрошені свідки, проте безрезультатно. На пропозицію поліцейських пройти огляд у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 погодився, але під час прямування до лікарні намагався втекти від працівників поліції та не впоравшись із керуванням автомобіля вчинив ДТП. Згодом, водій ОСОБА_1 разом із поліцейськими проїхав до лікарні, де він був оглянутий лікарем, проте від проходження огляду за допомогою алкотестеру Драгер відмовився,зазначивши, що його відмова викликана тим, що така процедура його принижує, а тому є для нього неприйнятна (відео 0017, 0019). Лікарем КНП «Кодимська лікарня» Кодимської міської ради Подільського району Одеської обл. за результатом проведення цього огляду було видано висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 9, проведений о 17:30 год. 15.05.2025(а.с.3), у п. 10б) якого зазначено, що водій «тверезий (без обстеження алкотестером), відмовився». Отже, з відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції та висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.05.2025 № 9,у п. 10 б) якого лікарем зазначено, що водій «тверезий (без обстеження алкотестером), відмовився», вбачається, що висновок лікаря складений за результатами зовнішнього огляду ОСОБА_1 , тобто на підставі клінічних ознак. Вказане, на переконання апеляційного суду свідчить про те, що лікарем було встановлено, що ОСОБА_1 не перебуває у стані алкогольного сп`яніння без проведення будь-яких досліджень та тестів, що є неможливим. Тож, твердження сторони захисту про те, що лікар провів огляд без використання алкотестера, але із застосуванням комплексу інших, передбачених законом тестів та досліджень, за результатами яких прийшов до висновку, що ОСОБА_1 тверезий, є безпідставним. Безпідставними є і доводи апелянта, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду щодо виявлення стану сп`яніння у закладах охорони здоров`я відсутній з огляду на таке. Згідно із п.7 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водії в транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1452/735, в редакції наказу від 09.11.2015, проведення лабораторних досліджень обов`язкове лише на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини. Натомість, Інструкцією не заборонено використовувати спеціальний технічний прилад при проведені огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. В той же час у п.10 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженого постановою КМУ від17.12.2008 №1103 в редакції постанов КМ № 57 від 20.01.2023, № 690 від 13.06.2024 (далі Порядок), огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням. Аналіз наведених правових норм спростовує доводи сторони захисту, про відсутність у лікаря обов`язку застосування під час огляду в закладі охорони здоров`я спеціального технічного засобу. Як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера Драгер, що є вимірювальною технікою дозволеною МОЗ та внесений до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки України, водночас, ОСОБА_2 від проходження огляду у передбаченому законом порядку відмовився. Таким чином,твердження захисника про те, що відмова від однієї зі складових етапів огляду за умови проведення сукупності інших, передбачених законом процедур огляду, які виявились необхідними і достатніми для визначення лікарем стану ОСОБА_1 та встановлення діагнозу, не свідчить про відмову від огляду на стан алкогольного сп`яніння, є голослівними, не ґрунтується на вимогах закону, так як саме такий порядок проходження огляду визначив законодавець, зокрема у п. 10 Порядку та п. 7 розділу ІІІ Інструкції, при цьому, обов`язковість проведення лабораторних досліджень встановив лише на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини. Апеляційний суд вкотре наголошує, що хоча водій ОСОБА_1 не заперечував проходити медичний огляд в закладі охорони здоров`я, проте не пройшов такий огляд із застосуванням спеціальних технічних засобів, тому така поведінка правильно розцінена поліцейськими та місцевим судом, як відмова проходити огляд в установленому законом порядку. Відповідно до п. 4 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення (у разі підтвердження стану сп`яніння). У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Аналогічні положення містяться в п. 8 Порядку. В цьому контексті апеляційний суд констатує, що для фіксації факту відмови водія від проходження огляду в закладі охорони здоров`я достатньо фіксації таких дій водія щодо ухилення від огляду на технічний засіб відеозапису. Водночас законом не передбачено обов`язку лікаря у разі відмови водія від проходження огляду у закладі охорони здоров`я зазначати про таку відмову у відповідному висновку, а також в акті огляду, бланки цих документів відповідної графи також не містять. Таким чином, доводи захисника про те, що вручений ОСОБА_1 примірник висновку № 9 від 15.05.2025 щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння містить чіткий висновок лікаря про те, що за результатами огляду він визнаний тверезим, а запис в п. 10 б) висновку після запису лікаря «Тверезий» - «без обстеження алкотестом. Відмовився» вчинений за межами адміністративної процедури, ніким не застережений, тому не може мати для суду правового значення, є неспроможними, оскільки у випадку відеофіксації поліцейськими факту відмови водія від проходження відповідного огляду, вказівки лікаря у висновку втрачають будь-яку юридичну силу та не підлягають врахуванню судом під час встановлення в діях особи наявності складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зазначені вище докази, у своїй сукупності, на переконання апеляційного суду, спростовують доводи апелянта та підтверджують винуватість ОСОБА_2 «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Отже, позиція ОСОБА_2 ,яка висловлена в апеляційній скарзі, та його процесуальна поведінка, пов`язана з наведенням доводів, які не підтверджені належними і достатніми доказами, та які не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту на власний розсуд з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення. Інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки суду першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_2 та були підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено. У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Враховуючи викладене апеляційний суд вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану. Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу захисника Мартинюка Ю.М., в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Кодимського районного суду Одеської обл. від 06.02.2026 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца