Постанова Одеський апеляційний суд № 496/7413/23

Номер провадження: 33/813/996/24 Номер справи місцевого суду: 496/7413/23 Головуючий у першій інстанції Пасечник М. Л. Доповідач Кравець Ю. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.04.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Кравця Ю.І, при секретарі судового засідання - Гасанової Л.Я. кизи, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника адвоката Хрипка М.Ю. на постанову Біляївського районного суду Одеської областівід 01.03.2024 року, відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого у ТОВ «Турист», - про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП установив Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції Зазначеною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП України та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн. Судом 1-ої інстанції встановлені наступні обставини: 12.10.2023 року о 22:40 год. в Одеській області, Біляївському районі, с. Усатове, вул. Вернидуба, 35, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Mercedes-Benz S 400 CDI з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала. В аналогічних апеляційних скаргах ОСОБА_1 та його захисник адвокат Хрипко М.Ю. зазначають, що не погоджуються з постановою суду першої інстанції з таких підстав: - протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення; - відеозаписи події не містять в собі фіксації факту керування ОСОБА_1 автотранспортним засобом; - матеріали справи не містять відомостей щодо будь якого порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху; - ОСОБА_1 під час спілкування із працівниками поліції зазначав про необхідність забезпечення його правовою допомогою та від проходження медичного огляду у закладі охорони здоров`я не відмовлявся. Посилаючись на наведені доводи, ОСОБА_1 та його захисник адвокат Хрипко М.Ю. просять скасувати постанову суду та закрити провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Розгляд справи проведено без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його захисника Хрипко М.Ю., які будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи до судового засідання не з`явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. Апеляційний суд вважає, що на стадії розгляду апеляційної скарги на оскарження постанови суду першої інстанції, судом були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що учасники справи, будучи повідомленими про дату та час розгляду в апеляційному суді, не з`явились, суд оцінює таку поведінку учасників справи, як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного. Мотиви суду апеляційної інстанції Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України за кваліфікуючими ознаками відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння повністю доведена та підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №536491 від 12.10.2023 (а.с. 1); - направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 (а.с. 3); - відеофіксацією правопорушення (а.с. 4). Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015. Відповідно до вимог п. 2.5 «Правил дорожнього руху» водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг апелянтів відносно того, що зі змісту відеозапису не вбачається факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом апеляційний суд приходить до таких висновків. Так відповідно до відеозапису долученого до матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху, а саме, за перетинання суцільної лінії дорожньої розмітки, при цьому, вказане порушення зафіксоване відеозаписом. Після зупинки транспортного засобу, працівник поліції повідомив водія ОСОБА_1 про причину зупинки, при цьому, ОСОБА_1 визнав допущене порушення та відповів що «трошки порушив». Таким чином доводи апеляційний скарг про відсутність фіксації факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відсутність відомостей щодо порушення водієм Правил дорожнього руху є неприйнятними та спростовуються наявним відеозаписом з місця події. Посилання апеляційних скарг, що ОСОБА_1 від проходження медичного огляду у закладі охорони здоров`я не відмовлявся, апеляційний суд не приймає, оскільки відповідно до відеозапису, ОСОБА_1 після зупинки, та виявлення ознак сп`яніння, працівниками поліції було запропоновано пройти тест на стан сп`яніння на місці за допомогою приладу Драгер, на що останній спочатку погодився, але в подальшому відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці, після чого, працівник поліції запропонував пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, однак ОСОБА_1 відмовився та відповів: «складайте протокол». Будь-яких фактичних даних, які б спростували чи ставили під сумнів достовірність відеозаписів апелянтами не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи. Отже, зазначені вище докази спростовують доводи сторони захисту та навпаки повністю підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Таким чином, апеляційний суд констатує, що зібрані у справі про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 докази є належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП. Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено. Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Отже, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційні скарги захисника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін як законну та обґрунтовану. Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив Апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника адвоката Хрипка М.Ю. залишити без задоволення. Постанову Біляївського районного суду Одеської областівід 01.03.2024 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець