Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/4882/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/4882/24 пров. № А/857/18690/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Іщук Л. П., суддів Обрізка І. М., Пліша М.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року про накладення штрафу (головуючий суддя Скраль Т.В., м. Ужгород) у справі №260/4882/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду 27 серпня 2024 року у справі № 260/4882/24 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обмеження максимального розміру пенсії у розмірі - 28897,16 грн з 01 березня 2024 року; зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року без обмеження максимальним розміром, з врахуванням раніше виплачених сум та висновків зроблених судом у даній справі. 16 вересня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю від 09 вересня 2025 року задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подати в Закарпатський окружний адміністративний суд звіт про виконання рішення суду від 27 серпня 2024 року у справі № 260/4882/24 протягом тридцяти днів з моменту отримання копії ухвали. 09 жовтня 2025 року відповідачем подано звіт про виконання рішення суду, в якому зазначено, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі №260/4882/24, яке набрало законної сили 30.09.2024, Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії з 01.03.2024 року без обмеження максимальним розміром. Розмір пенсії з 01.03.2024 склав 30897,16 грн. При цьому зазначено, що оскільки розмір пенсії ОСОБА_1 на дату проведення перерахунку пенсії на виконання вищезазначеного судового рішення (08.10.2024) вже був обрахований у сумі 30897,16 грн. (без обмеження максимальним розміром з 01.03.2024 на виконання ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/8183/23) та фактично виплачувався у такому розмірі починаючи з вересня 2024 року, доплата за минулий час (з урахуванням раніше виплачених сум) за період 01.03.2024 - 31.10.2024 відсутня. 27 жовтня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про виконання судового рішення у справі №260/4882/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Закарпатській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року у справі №260/4882/24. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надати у тримісячний строк, з дня отримання цієї ухвали, звіт про виконання у повному обсязі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року у справі № 260/4882/24, з відповідними підтверджуючими доказами щодо його виконання. 30 січня 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області подано до суду звіт про виконання судового рішення. 02 лютого 2026 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду призначено до розгляду в судовому засіданні звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про виконання рішення суду на 10 лютого 2026 року о 12:00 годині. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у прийнятті повторного звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про виконання судового рішення у справі № 260/4882/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відмовлено. Накладено на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ОСОБА_2 штраф у розмірі 66 560,00 грн, що становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половину суми штрафу у розмірі 33 280,00 грн стягнуто на користь ОСОБА_1 . Половину суми штрафу у розмірі 33 280,00 грн стягнуто на користь Державного бюджету України. Не погодившись із вказаною ухвалою, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Головним управлінням зроблено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 без обмеження максимальним розміром, з врахуванням раніше виплачених сум та висновків, зроблених Восьмим апеляційним адміністративним судом у даній справі та 23.02.2026 подано до суду додаткові пояснення до звіту про виконання судового рішення. Таким чином вважає, що боржник вжив конкретні заходи з метою виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду 27 серпня 2024 року у справі № 260/4882/24. Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, просить ухвалу суду залишити без змін. Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч.2 ст.312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів при наданні оцінки законності та обгрунтованості оскаржуваної ухвали виходить з наступного. Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129). Суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Основного Закону України). Ці норми Конституції України знайшли своє вираження в процесуальному законодавстві України. Згідно зі статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до частини першої статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. За приписами частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а виконання рішення забезпечується, зокрема, і шляхом встановлення судового контролю у вигляді подання звіту про виконання судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Згідно із частиною 2 статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. За правилами частини 11 статті 382-3 КАС України, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу. Відповідно до частин 3, 4 статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України. Відповідно до частини 7 статті 382-3 КАС України ухвалу суду про накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами статті 149 цього Кодексу. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції. Частиною 5 статті 149 КАС України визначено, що ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України. Колегія суддів наголошує, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача (боржника) з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи. З огляду на зміст вищевказаних норм, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апеляційний суд зазначає, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, але таке право має використовуватись судом залежно від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.06.2020 у справі №802/357/17-а та у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі № 235/7638/16-а. Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 27 серпня 2024 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/4882/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року без обмеження максимальним розміром, з врахуванням раніше виплачених сум та висновків зроблених судом у даній справі. У справі № 260/4882/24 судом зроблено наступні висновки: у межах справи № 260/1722/24, судом встановлено, що позивач має право на підвищення на коефіцієнт збільшення та нарахування індексації до розміру його пенсії з 01 березня 2024 року. Щодо наявності у Постанові КМУ № 185 застережень про те, що розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, підвищуються на коефіцієнт збільшення у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, то суд звертав увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, яке передбачене частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 29 травня 2024 року, який наявний в оригіналі пенсійної справи ОСОБА_1 , відповідачем здійснено перерахунок пенсії з 01 березня 2024 року, відповідно до рішення № 260/1722/24, однак індексація пенсія за 2024 року проведена з врахуванням обмеження у 1500 грн, а не із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,0796. Пенсія з 01 березня 2024 року нарахована у розмірі 28 897,16 грн. Відповідно до роздруківки наданої до позовної заяви, 05 червня 2024 року ОСОБА_1 нараховано пенсію у розмірі 28 897,16 грн, (а.с. 23). Під час судового засідання відповідачем надано суду копію звіту про виконання ухвали по справі № 260/8183/23 та протоколи перерахунку пенсії з 01 жовтня 2023 року та з 01 березня 2024 року. З протоколу перерахунку пенсії з 01 березня 2024 року, який був наданий відповідачем у судовому засіданні 27 серпня 2024 року, встановлено, що такий відрізняється від протоколу перерахунку пенсії з 01 березня 2024 року, який наявний в оригіналах пенсійної справи ОСОБА_1 . Крім того, відповідно до наданого протоколу пенсія ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року становить 30 897,16 грн., яка складається з 18 492,08 грн грошового забезпечення + 2588,89 грн (індексація за 2022 рік) + 1500,00 грн (індексація за 2023 рік) + 1500,00 грн (індексація за 2024 рік) + 2 000,00 грн (щомісячна доплата відповідно до постанови КМУ № 713) + 4 816,19 грн (надбавка за проживання в гірській місцевості). Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено невиконання рішення суду у справі № 260/1722/24 щодо нарахування індексації за 2024 рік із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,0796. Крім того, відповідно до частини 2 статті 6 Закону України Про статус гірських населених пунктів в Україні розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків. Відповідно до наданого у судовому засіданні протоколу розмір пенсії p 01 березня 2024 року ОСОБА_1 становить 26 080,97 грн, яка складається з 18 492,08 грн грошового забезпечення + 2588,89 грн (індексації за 2022 рік) + 1500,00 грн (індексація за 2023 рік) + 1500,00 грн (індексація за 2024 рік) + 2 000,00 грн (щомісячна доплата відповідно до постанови КМУ № 713). Таким чином, з врахуванням частини 2 статті 6 Закону України Про статус гірських населених пунктів в Україні розмір надбавки за проживання в гірській місцевості з 01 березня 2024 року має становити 5 216,20 грн. Як слушно зауважено судом першої інстанції, звіт подано відповідачем 30 січня 2026 року, при цьому до звіту не подано жодного документу (протоколу, що підтверджує виконання судового рішення). 23 лютого 2026 року відповідачем надано до суду першої інстанції протокол перерахунку пенсії з 01 березня 2024 року, відповідно до якого пенсія ОСОБА_1 становить 31 254, 10 грн. (18 492,08 грн (базовий розмір пенсії) + 2 588,89 грн (індексація за 2022 рік) + 1 500, 00 грн (індексація за 2023 рік) + 1 797,45 грн (індексація за 2024 рік за рішенням суду) + 2 000,00 грн (щомісячна доплата відповідно до постанови КМУ № 713 за рішенням суду) + 4 875, 68 грн (надбавка за проживання в гірській місцевості)). Однак, індексація за 2024 рік за рішенням суду має становити 2 008,62 грн, з огляду на наступне. 18 492,08 грн * 0,1400 = 2 588,89 грн (індексація за 2022 рік) 21 080,97 грн * 0,1970 = 4 152,95 грн. (індексація за 2023 рік) 25 233, 92 грн * 0,0796 = 2 008,62 грн. (індексація за 2024 рік за рішенням суду). Крім того, відповідно до частини 2 статті 6 Закону України Про статус гірських населених пунктів в Україні розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків. Таким чином, з врахуванням частини 2 статті 6 Закону України Про статус гірських населених пунктів в Україні та індексації за 2024 рік за рішенням суду розмір надбавки за проживання в гірській місцевості з 01 березня 2024 року має становити 5 317,92 грн. (18 492,08 грн (базовий розмір пенсії) + 2 588,89 грн (індексація за 2022 рік) + 1 500, 00 грн (індексація за 2023 рік) + 2 008,62 грн (індексація за 2024 рік за рішенням суду) + 2 000,00 грн (щомісячна доплата відповідно до постанови КМУ № 713 за рішенням суду). Враховуючи наведене та з огляду на докази, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області продовжує виплачувати позивачу пенсію з обмеженнями, що підтверджується розрахунками пенсії та свідчить про невиконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року. Причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення відповідачем та які не залежали від його власного волевиявлення, не зазначено і судом не встановлено. Враховуючи викладене, а також те, що всі можливі способи впливу у спірних правовідносинах були застосовані до відповідача, однак такий незважаючи на вказане боржник продовжує ухилятися від виконання судового рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень. З врахуванням вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін. Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року про накладення штрафу у справі №260/4882/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко М.А. Пліш