Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/20438/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/20438/24 пров. № А/857/21097/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Іщук Л. П., суддів Обрізка І. М., Пліша М.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року про залишення заяви без розгляду (головуючий суддя Костецький Н.В., м. Львів) у справі № 380/20438/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 у справі №380/20438/24, яке набрало законної сили 18.02.2025, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 недоодержаної пенсії її померлого чоловіка ОСОБА_2 у загальному розмірі 187899,33 грн., донарахованої йому за життя на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2022 у справі №380/25718/21 в розмірі 153552,05 грн. та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2023 у справі №380/7574/23 в розмірі 34347,28 грн.; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоодержану пенсію її померлого чоловіка ОСОБА_2 у загальному розмірі 187899,33 грн., донараховану йому за життя на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2022 у справі №380/25718/21 в розмірі 153552,05 грн. та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2023 у справі №380/7574/23 в розмірі 34347,28 грн. 12.03.2026 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду у даній справі, у якій просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 в адміністративній справі №380/20438/24 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 недоодержану пенсію її померлого чоловіка ОСОБА_2 у загальному розмірі 187899,33 грн., донараховану йому за життя на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2022 у справі №380/25718/21 в розмірі 153552,05 грн. та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2023 у справі №380/7574/23 в розмірі 34347,28 грн., встановивши новий спосіб і порядок виконання рішення у вказаній частині на - стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 недоодержану пенсію її померлого чоловіка ОСОБА_2 у сумі 187899,33 грн., донараховану йому за життя на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2022 у справі №380/25718/21 в розмірі 153552,05 грн. та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2023 у справі №380/7574/23 в розмірі 34347,28 грн. Вказана заява обґрунтована тим, що рішення суду у даній справі виконано відповідачем лише в частині зобов`язання нарахувати позивачу недоодержану пенсію померлого чоловіка ОСОБА_2 у загальному розмірі 187899,33 грн., донараховану йому за життя на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2022 у справі №380/25718/21 в розмірі 153552,05 грн. та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2023 у справі №380/7574/23 в розмірі 34347,28 грн., а в частині зобов`язання виплатити позивачу вищевказану суму рішення більше двох місяців з дати набрання ним законної сили залишається не виконаним і його виконання у зазначеній частині є неможливим через відсутність на це у ГУ ПФУ бюджетних коштів. Вказане, на думку позивача, є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання рішення суду у даній справі відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року позовну заяву залишено без розгляду. Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, свої висновки суд першої інстанції обґрунтовував тим, що позивач, звертаючись втретє до суду із заявою від 12.03.2026 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у даній справі, зловживає процесуальними правами. Аналізуючи заяву позивача від 12.03.2026 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем у заяві не наведено інших підстав або нових обставин, крім тих, які вже були наведені у попередніх заявах та яким було надано оцінку як судом першої інстанції, так і апеляційним судом. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що подання даної заяви зумовлено іншими обставинами, а саме, неврахування апеляційним судом актуальної практики з питань зміни способу і порядку виконання судового рішення. Зазначає, що оскаржити постанову апеляційного суду у касаційному порядку неможливо, а залишення повторної заяви без розгляду ставить заявника у завідомо безвихідне становище. Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, просить ухвалу суду залишити без змін. Суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі ч. 2 ст. 312 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів при наданні оцінки законності та обгрунтованості ухвали про повернення позову виходить з наступного. 19.12.2024 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень від 21.11.2024 № 4094-IX (далі - Закон №4094-IX). Згідно з частинами 1, 3 ст. 378 КАС України (в редакції від 19.12.2024) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. З 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону №4094-IX були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат». Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати. Згідно із пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом. Отже, метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень. Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення. Колегія суддів зазначає, що прийняттям Закону №4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення. Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 45 КАС учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Частиною другою цієї статті передбачено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. За правилами ч. 3 ст. 45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. З матеріалів справи встановлено, що Львівським окружним адміністративним судом двічі було розглянуто заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення та ухвалами від 07.05.2025 та від 21.11.2025 змінювався спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 у справі №380/20438/24 шляхом стягнення з відповідача на користь позивача недоодержаної пенсії її померлого чоловіка. Водночас, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025 у даній справі скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 про зміну способу виконання судового рішення у справі № 380/20438/24 та прийнято нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення у справі № 380/20438/24 залишено без задоволення. Також, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2026 у даній справі скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №380/20438/24 та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Колегія суддів наголошує, що право звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення визначено Кодексом адміністративного судочинства України, який не обмежує кількість звернень з такою заявою. Сторонами не заперечується, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 у справі №380/20438/24 в частині зобов`язання виплатити позивачу недоодержану пенсію померлого чоловіка у загальному розмірі 187899,33 грн. більше двох місяців з дати набрання законної сили рішення залишається не виконаним, відтак колегія суддів не вбачає зловживання процесуальними правами позивачем в частині подання заяви про зміну способу і порядку виконання такого рішення. Вибір способу захисту порушених прав є диспозитивним правом особи, яка звертається до суду і подання особи заяви про зміну способу і порядку виконання рішення свідчить про спосіб реалізації ОСОБА_1 своїх процесуальних прав, а не зловживання ними. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до необгрунтованого та безпідставного висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі ч.3 ст.45 КАС України. Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 справа Меньшакова проти України (Заява №377/02) пункт 52 Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі право на суд, яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на розгляд спору судом (див., наприклад, рішення у справі Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ). У справі Мушта проти України (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу до суду, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання. Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали обмежив право позивача на доступ до суду, що стало перешкодою для захисту її прав. Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про залишення позову без розгляду, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. З огляду на викладене, слід передати заяву на розгляд суду першої інстанції для вирішення питання про зміну способу виконання рішення відповідно до ч.3 ст.378 КАС України. Керуючись ст. ст. 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року про залишення заяви без розгляду у справі № 380/20438/24 скасувати та передати заяву на розгляд суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко М.А. Пліш