Постанова 4857 № 380/30194/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/30194/23 пров. № А/857/3637/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Іщук Л. П., суддів Обрізка І. М., Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року про залишення позову без розгляду (головуючий суддя Чаплик І.Д., м. Львів) у справі № 380/30194/23 за позовом ОСОБА_1 до Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України), ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в с т а н о в и в : 18 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України), ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив визнати протиправним та скасувати п. 8 параграфу 1 Наказу № 628 від 29.09.2023 Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) Міністерства оборони України щодо звільнення підполковника ОСОБА_1 із посади начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 та призначення ОСОБА_1 старшим оперативним черговим відділення поточних бойових дій командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 ; поновити підполковника ОСОБА_1 на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 із 30.09.2023; стягнути солідарно із Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь гр. ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, розрахунок якого провести станом на дату постановлення рішення суду. Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України. У вказаній ухвалі зазначено, що питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду буде розглядатись з урахуванням позиції відповідача у даній справі. Відповідачем - Оперативним командуванням "Захід" було подано клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки обізнаність позивача про наявність оспорюваного наказу підтверджується рапортом від 14.10.2023, зареєстрованим за вхідним №13107 про здачу справ та посади начальника першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 . На підставі частини 3 статті 123 КАС України Львівський окружний адміністративний суд 01 лютого 2024 року позовну заяву залишив без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду через неповажність зазначених позивачем підстав для його поновлення. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що саме 17.11.2023 року апелянту стало відомо про те, що оскаржуваний наказ був виданий без врахування інформації про стан здоров`я позивача, що стало підставою звернення позивача 18.12.2023 з позовом до суду. 17.11.2023 року позивач отримав письмову відповідь із В/Ч НОМЕР_1 від 28.10.2023 року № 501/825, із змісту якої вбачається, що позивачу було надіслано на адресу витяг із наказу командира В/Ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 29.09.2023 № 628, а також повідомлено про те, що у поданих матеріалах до переміщення була відсутня інформація стосовно наявних обтяжень за станом здоров`я та наявності інших застережень стосовно переміщення позивача. Відповідачі подали до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечують, покликаються на законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просять залишити її без змін. Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч.2 ст.312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, свої висновки суд першої інстанції обґрунтовував тим, що позивач пропустив строк звернення до суду, причини пропуску строку звернення, зазначені позивачем, є неповажними. Суд вказав, що спірний наказ було видано 29.09.2023, ніщо не перешкоджало позивачу своєчасно дізнатися про порушення своїх прав та інтересів та звернутися до суду в межах місячного строку з моменту, коли дізнався про порушення своїх прав, але до суду позивач звернувся лише 18.12.2023. Суд першої інстанції також зазначив, що у матеріалах справи наявний рапорт позивача від 14.10.2023, з якого вбачається, що позивач здав справи та посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , що також свідчить про обізнаність позивача про наявність оскаржуваного наказу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів при наданні оцінки законності та обгрунтованості ухвали про залишення позову без розгляду виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати можливість звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Такі висновки сформульовані Верховним Судом у справі №240/12017/19. Крім того, у цій постанові Верховний Суд наголосив на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19). Колегія суддів наголошує, що тривалість строку звернення до адміністративного суду та початок відліку є його обов`язковими елементами, які визначаються залежно від предмета та підстав позову. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підставу позову, як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору є визнання протиправним наказу в частині звільнення позивача з посади начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 та призначення його старшим оперативним черговим відділення поточних бойових дій командного пункту військової частини НОМЕР_2 , поновлення позивача на вказаній посаді та стягнення середнього заробітку. Позивач, оскаржуючи спірний наказ, у позові наголошував, що 17.11.2023 отримав письмову відповідь із В/Ч НОМЕР_1 з копією наказу, із змісту якого йому стало відомо, що підставою для видання вищезазначеного наказу був план переміщення номенклатури призначення командира В/Ч НОМЕР_1 , поданий начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 від 29.09.2023 № 10152, але при винесенні наказу не враховано стан його здоров`я. Не погоджуючись з підставами видання наказу, позивач звернувся до суду про визнання такого наказу протиправним. Таким чином, лише після ознайомлення позивача з текстом ( змістом ) наказу від 29.09.2023 №628, йому стало відомо про те, що оскаржуваний наказ був виданий без врахування інформації стосовно наявних обтяжень за станом здоров`я та наявності інших застережень стосовно його переміщення, що зумовило висновки позивача про протиправність оскаржуваного наказу і стало підставою звернення позивача з позовом до суду. Оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався після ознайомлення зі змістом оскаржуваного наказу, а саме, 17.11.2023, а до суду з позовом звернувся 18.12.2023, відтак колегія суддів вважає, що місячний строк звернення до суду, передбачений частиною 5 статті 122 КАС України, позивачем не пропущений. Судом першої інстанції помилково встановлено, що день винесення наказу є початком перебігу строку звернення до суду, оскільки належним чином не визначено підстави звернення позивача з цим позовом і залишено поза увагою доводи позивача про те, що лише ознайомившись із змістом наказу, дізнався про порушення своїх прав. Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на дотримання права особи на доступ до суду. Питання доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні питання про прийняття позовної заяви неналежно встановив зміст позовних вимог, предмет позову та його підстави, у зв`язку з чим дійшов до помилкового висновку про залишення позову без розгляду. З метою забезпечення права позивача на доступ до суду, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду скасувати, а справу передати на продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року про залишення позову без розгляду у справі № 380/30194/23 скасувати та передати справу на розгляд суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар