Постанова 4854 № 420/31411/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/31411/25 Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Тарновецького І.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у справі за позовною заявою Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИЛА: У вересні 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 690 030 грн. 00 коп., а саме: - по пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на суму 690 030,00 грн. на бюджетний рахунок UA958999980313040105000015001, отримувач ГУК в Од.обл./Одеська обл./21081000, ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача Казначейство України. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість перед бюджетом ОСОБА_1 за платежем «пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД, за невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства» складає 690 030,00 грн. В зв`язку з наявністю податкового боргу податковим органом було винесено та направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу відповідача податкова вимога форми "Ф" №0007761-1305-1532 від 06.05.2025. Оскільки відповідачем добровільно не сплачена вказана сума заборгованості, позивач просить її стягнути в судовому порядку. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованість по пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на суму 690 030,00 грн. на бюджетний рахунок UA958999980313040105000015001, отримувач ГУК в Од.обл./Одеська обл./21081000, ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача Казначейство України. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача. Доводами апеляційної скарги зазначено, що відповідач фактично не отримував ані акта перевірки від 21.08.2024, ані податкового повідомлення-рішення / рішення від 30.09.2024, ані податкової вимоги форми "Ф" №0007761-1305-1532 від 06.05.2025. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції встановив, що податкове повідомлення-рішення та податкова вимога не були фактично вручені відповідачу, а поштові відправлення повернулися до контролюючого органу. Таким чином, на думку апелянта, висновок суду першої інстанції про узгодженість грошового зобов`язання фактично побудований не на реальній обізнаності відповідача про існування рішення контролюючого органу, а на формальному висновку про направлення кореспонденції на адресу, яку позивач вважав податковою адресою відповідача. Апелянт вказує, що він має намір невідкладно звернутися до адміністративного суду з окремим позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення / рішення про застосування штрафних санкцій від 30.09.2024. Для підготовки такого позову відповідач має отримати акт перевірки від 21.08.2024, ППР, розрахунок пені та інші матеріали, на підставі яких ДПС сформувала суму 690030,00 грн. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність узгодженого податкового боргу, не встановивши належним чином фактичне вручення відповідачу акта перевірки, ППР та податкової вимоги, не перевіривши реальної можливості відповідача отримати такі документи та своєчасно їх оскаржити. Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до суду не надано. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець за №25560000000138034 від 02.11.2017 року. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , за даними Головного управління ДПС в Одеській області перебувала на обліку як платник податків у Київській державній податковій інспекції. Відповідно до ідентифікаційних даних внесено запис №25560060003138034 від 14.01.2020 року про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Станом на момент подачі позову, відповідно до розрахунку податкового боргу та інтегрованої картки платника (ІКП), загальна податкова заборгованість ФОП ОСОБА_2 перед бюджетом становить - 690 030,00 грн. по пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства. Заборгованість по вищевказаному податку виникла внаслідок несплати грошового зобов`язання, визначеного рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.09.2024 на суму 690 030 грн. (пеня). В зв`язку з несплатою боржником заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» №0007761-1305-1532 від 06,05.2025 року, яку було направлено рекомендованим листом на адресу відповідача. Оскільки вищевказана сума податкового зобов`язання набула статусу узгодженої, проте не сплачена у встановлені законодавством строки, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про її стягнення. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог, а відповідачем не надано доказів погашення суми податкового боргу, яка є предметом стягнення у даній справі, тому суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до пп. 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України. Згідно з підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до пп.19-1.1.22 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють погашення податкового боргу, стягнення недоїмки із сплати єдиного внеску та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи. Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України. Згідно з п. 36.1 ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Згідно з підпунктами 54.3.2, 54.3.3 пункту 54.3 статті ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; Пунктом 54.5 статті 54 ПК України передбачено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п. 58.3 ст. 58 ПК України). Так, відповідно до п. 42.1 - 42.3 ст. 42 Податкового кодексу, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному ст. 42 Кодексу. За змістом пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Таким чином, якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань за результатами судового оскарження не було скасовано і є чинним, такі зобов`язання вважаються узгодженими. Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті). Відповідно до пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом. Згідно з п.129.4 ст.129 ПК України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. Наказом Міністерства фінансів України №5 від 12.01.2021 року затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок №5). Відповідно до п.1 Порядку №5 ІКП містить інформацію про первинні показники оперативного обліку, облікові операції та первинні показники оперативного обліку, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею. Як встановлено судами предметом стягнення у даній справі є сума податкового боргу в розмірі 690 030,00 грн., яка за даними ІКП Мікеладзе Мераба за платежем "пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД, за невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства", яка виникла внаслідок несплати податкових зобов`язань, які за позицією позивача є узгодженими, а тому підлягають сплаті. З аналізу вищезазначених норм та в контексті спірних правовідносин можна дійти висновку, що однією з визначальних умов виникнення у платника податків обов`язку щодо сплати податкового зобов`язання, визначеного податковим органом, є факт належним чином отримання таким платником відповідних податкових повідомлень-рішень та лише після такого отримання та у разі не оскарження таких рішень в судовому або адміністративному порядку, податкове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням, вважається узгодженим та підлягає сплаті. Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що податкова вимога, як і податкові повідомлення рішення були направлені на податкову адресу відповідачу, проте поштові відправлення повернуто з відміткою за закінченням терміну зберігання (а.с.11, 24, 25, 27, 28). Колегія суддів зазначає, що у розумінні статтей 42, 58, 66 Податкового кодексу України вимога та податкове повідомлення-рішення вважаються належним чином врученими відповідачу, у зв`язку з чим, набули статусу узгодженого боргу. При цьому, колегія суддів зауважує, що жодна норма податкового законодавства не зобов`язує податковий орган здійснювати заходи для з`ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка і т.д.) щодо вручення податкової вимоги. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що податковим органом надіслано податкову вимогу в порядку встановленому законом, платник податків має спростовувати ці доводи. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 р. у справі № 140/30/20. Колегія суддів зазначає, що у межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань. Оцінка податкового правопорушення, встановленого за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16 та інших. Таким чином, питання правомірності податкового повідомлення-рішення не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки правомірність рішень суб`єкта владних повноважень не є предметом позову у цій справі. У спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 липня 2022 року у справі № 160/7345/20. Колегія суддів зазначає, що доказів про зміну податкової адреси та повідомлення про це податкового органу відповідачем до суду не надано. З огляду на зазначене, доводи апелянта про те, що податкове повідомлення-рішення не було належним чином йому вручено, грошове зобов`язання, визначене у вказаному податковому повідомленні-рішенні, не набуло статусу узгодженого, що виключає право контролюючого органу звернення до суду з вимогою про стягнення податкового боргу, є безпідставними. В апеляційній скарзі апелянт зазначає про намір оскаржити податкове повідомлення-рішення. Оскільки ж докази оскарження відповідачем в адміністративному чи судовому порядку податкового повідомлення-рішення відсутні, тому визначена ним сума грошових зобов`язань є узгодженою та набула статусу податкового боргу. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що апелянтом також не надано доказів того, що вказана податкова вимога була предметом оскарження в адміністративному або в судовому порядку. З огляду на вищевказане правове регулювання спірних правовідносин та враховуючи, що відповідачем не надано доказів оскарження податкового зобов`язання згідно податкового повідомлення-рішення або доказів їх сплати, а контролюючим органом дотримано порядок стягнення такого боргу, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог контролюючого органу та стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 690 030,00 грн. Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: І.І. Тарновецький