Постанова 4851 № 440/4990/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2026 р. Справа № 440/4990/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 р. (постановлену суддею Петровою Л.М.) по справі № 440/4990/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування частин наказу, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації громадянина; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути документи ОСОБА_1 щодо виключення з військового обліку та за результатами розгляду прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні; визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації; визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 на всі види забезпечення та призначення на посаду ОСОБА_1 ; зобов`язати Військову частину з НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 р. позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу. Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 р. і направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції законодавства, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України та на невідповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Згідно з ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав. Повертаючи адміністративний позову, суд першої інстанції виходив з того, що фактично позовні вимоги позивача сформульовані до різних позивачів та за поданою позовною заявою фактично підлягають вирішенню три окремих спорів - одного суб`єкта звернення до різних відповідачів (до ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Військової частини НОМЕР_1 ), при цьому, підставами виникнення спірних правовідносин сторін є різні підстави та об`єктивні обставини, які належить розглядати окремо, врегульовані різними правовими нормами та потребують дослідження різних доказів, тобто зазначені вимоги не можуть розглядатись в одному провадженні. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у справі "Zаndv. Аustria" від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. Частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу). Згідно з ч. 1 ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами одного й того самого позивача до різних відповідачів. Згідно з ч. 3 ст.172 Кодексу адміністративного судочинства України, об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ. Відповідно до ч. ч. 4-5 ст.172 Кодексу адміністративного судочинства України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Згідно з ч.ч. 6-7 ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог. Про об`єднання справ в одне провадження або роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу. Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що обов`язковою умовою повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України є порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог та неможливість їх роз`єднання судом у порядку, передбаченому ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України. Як вбачається зі змісту позовної заяви позивачем заявлені позовні вимоги про взяття його на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації. Тобто, позивачем заявлені позовні вимоги, які підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про взяття його на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, помилковим висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви із застосуванням п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не наведено жодного обґрунтування щодо неможливості судом роз`єднати позовні вимоги, відповідно до п. 6 ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України. Також суд апеляційної інстанції вважає передчасним висновок суду першої інстанції про відсутність документа про сплату судового збору чи документа на підтвердження звільнення позивача від його сплати, оскільки відсутність документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, відповідно до вимог ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення позовної заяви без руху. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 р. з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Керуючись ст. ст. 169, 172, 205, 240, 243, 308, 320, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 р. по справі № 440/4990/26 - скасувати. Справу № 440/4990/26 направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін