Постанова 4851 № 480/3358/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2026 р. Справа № 480/3358/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.04.2026, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602 по справі №480/3358/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 19.03.2025 № 959190148391, про відмову в переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком згідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, починаючи з 12.03.2025, визначити розмір пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки № 1 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років № 03-39-08/144 від 31.01.2025, виданої Конотопським управлінням Державної казначейської служби України Сумської області та довідки № 2 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби № 03-39-08/144 від 31.01.2025, виданої Конотопським управлінням Державної казначейської служби України Сумської області. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що вона 12.03.2025 звернулася із заявою до ГУ ПФУ у Сумській області № 2087 про перехід на пенсію по Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, до якої долучила довідку № 1 про складові заробітної плати № 03-39-08/144 від 31.01.2025 року, видану Конотопським управлінням Державної казначейської служби України Сумської області та довідку № 2 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії 03-39-08/144 від 31.01.2025 року, видану Конотопським управлінням Державної казначейської служби України Сумської області. Звертає увагу суду, що позивач звернулася до органів пенсійного фонду із заявою про перехід на інший вид пенсії пенсію - державного службовця відповідно до Закону №889-VIII. На момент звернення із даною заявою позивач отримувала пенсію за віком за нормами Закону №1058-IV. Також зазначає, що позивач працювала на посадах, віднесених до посад державних службовців, стаж роботи на державній службі становить більше 20 років, таким чином, на дату набрання чинності Законом №889-VIII (01.05.2016) позивач мала понад 20 років стажу державної служби. Водночас на дату звернення позивача із заявою про переведення із пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця їй виповнилося 70 років, тобто умова щодо віку виконується (60 років), та остання має загальний страховий стаж 42 р. 5 міс. 14 дн., тобто умова щодо наявності відповідного страхового стажу теж виконується (з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року). Отже, на думку ОСОБА_1 , остання має право на призначення/отримання пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, оскільки вимоги зазначеної статті щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби виконані, однак не дивлячись на вказані обставини суд першої інстанції помилково не здійснив захист прав позивача. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивачу з 29.09.2009 призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». У подальшому, з 01.10.2017 позивача переведено на пенсію за віком за матеріалами пенсійної справи на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 51). 12.03.2025 позивач звернулася із заявою до територіального управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просила здійснити переведення на пенсію за віком на умовах, визначених Законом України "Про державну службу". Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача. За результатами розгляду заяви позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення від 19.03.2025 № 959190148391 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на інший вид пенсії (а.с. 52). При цьому, у зазначеному рішенні вказано, що гр. ОСОБА_1 що пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування» її виплата продовжується до переведення. До такого переведення розмір пенсій, призначених відповідно до зазначених законів, не переглядається. Відповідно до статті 10 Закону № 1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один вид пенсії, за її вибором. За нормами частини третьої статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення - з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України. В ході аналізу пенсійної справи встановлено що ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 29.09.2009, а з 01.10.2017 заявниця перейшла на пенсію за віком статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Враховуючи вищевикладене прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням наданих довідок про заробітну плату, оскільки це не передбачено чинним законодавством. Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернулася до суду з позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з абз.4 п.5.6 мотивувальної частини рішення Конституційний Суд України також констатував, що розміри пенсій державних службовців, призначених на підставі ст.37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-XII, на відміну від розмірів пенсій, призначених на підставі інших нормативних актів, не підлягають перерахуванню. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 року визначалися Законом України №3723-ХІІ від 16.12.1993 року "Про державну службу" (в подальшому - Закон № 3723-ХІІ). 01.05.2016 р. набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VIII (в подальшому - Закон № 889-VIII), згідно із ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно із п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 р. певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії державного службовця за віком після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм права було викладено у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17. Судовим розглядом встановлено, що позивачу з 29.09.2009 призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». У подальшому, з 01.10.2017 позивача переведено на пенсію за віком за матеріалами пенсійної справи на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 51). 12.03.2025 позивач звернулася із заявою до територіального управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просила здійснити переведення на пенсію за віком на умовах, визначених Законом України "Про державну службу". За результатами розгляду заяви позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення від 19.03.2025 № 959190148391 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на інший вид пенсії (а.с. 52). При цьому, у зазначеному рішенні вказано, що гр. ОСОБА_1 що пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування» її виплата продовжується до переведення. До такого переведення розмір пенсій, призначених відповідно до зазначених законів, не переглядається. Відповідно до статті 10 Закону № 1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один вид пенсії, за її вибором. За нормами частини третьої статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення -з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України. В ході аналізу пенсійної справи встановлено що ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 29.09.2009, а з 01.10.2017 заявниця перейшла на пенсію за віком статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Враховуючи вищевикладене прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням наданих довідок про заробітну плату, оскільки це не передбачено чинним законодавством. Відповідно до абз. 2 п. 4-7 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами, зокрема, Закону України ''Про державну службу'', із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява. Згідно із п. 13 розділу XV Прикінцеві положення № 1058-IV, у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсій, призначених відповідно до зазначених законів, не переглядається. Пенсії, призначені відповідно до зазначених законів, індексуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Отже те, що особа раніше отримувала пенсію відповідно до Закону № 3723-XII, не позбавляє її права перейти з пенсії за віком, яку вона отримує за Законом № 1058-IV, на пенсію за віком в рамках дії Закону № 889-VIII. Проте, виплата такої пенсії поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. Таким чином, оскільки позивачка з 2009 року отримувала пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", з якої її було переведено на пенсію за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то повернення на отримання пенсії за Законом України "Про державну службу" можливо лише шляхом переведення на підставі п. 4-7 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, а не шляхом повторного призначення. Суд апеляційної інстанції зазначає, що призначення пенсії за тим чи іншим законом можливо лише один раз, а тому в цьому випадку мова йде не про призначення пенсії вперше, а про переведення з одного виду пенсії на інший. Водночас, за бажанням позивачки їй може бути поновлена виплата пенсії державного службовця, проте в розмірі, який встановлено до переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідачем не заперечувалося право позивача на перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, між тим позивачу було відмовлено у переведенні на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", у зв`язку з недоцільністю такого переведення, оскільки розмір її пенсії після проведення перерахунку зменшиться. З матеріалів справи судом встановлено, що 12.03.2025 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, до якої було додано довідку № 1 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 03-39-08/144 від 31.01.2025, виданої Конотопським управлінням Державної казначейської служби України Сумської області та довідку № 2 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби № 03-39-08/144 від 31.01.2025, виданої Конотопським управлінням Державної казначейської служби України Сумської області. Судовим розглядом встановлено, що фактично звернення позивачки до пенсійного органу зумовлене бажанням проведення перерахунку на підставі наданих довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця станом на січень 2024 року. Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 р. у справі № 234/6967/17 зазначив, що маючи право на отримання пенсії згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, проте за відсутності підстав для перерахунку такої пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям, вирішальним у цій справі є саме розмір пенсії, на який матиме право позивачка в разі її переведення на пенсію згідно Закону України "Про державну службу", у порівнянні із отримуваним нею розміром пенсії за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відсутність механізму перерахунку пенсії державним службовцям призначених за ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» була також предметом розгляду Конституційного Суду України. Рішенням Конституційного Суду України від 23.12.2022 №3-р/2022 визнано таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним) положення підп.1 п.2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII зі змінами. Зокрема, в абз.4 п.5.6 мотивувальної частини даного рішення Конституційний Суд України також констатував, що розміри пенсій державних службовців, призначених на підставі ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII, на відміну від розмірів пенсій, призначених на підставі інших нормативних актів, не підлягають перерахуванню. Ураховуючи наведене, Конституційний Суд України зазначив, що сучасний стан законодавчого врегулювання з перерахунку розмірів пенсій суб`єкта права на конституційну скаргу та інших осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII, є не звичайною законодавчою прогалиною (лакуною), а законодавчим упущенням (legislative omission), наявність якого є порушенням Конституції України. Для розвитку, конкретизації та деталізації приписів ст. 3, 8, 24, 46 Основного Закону України перерахунок розмірів пенсій обов`язково має бути внормований у законі, ухваленому Верховною Радою (п.5.7 даного рішення). Із врахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для перерахунку пенсій державних службовців у зв`язку із підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців, оскільки законодавством не передбачено ані права особи на перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною розміру заробітної плати, ані порядок і умови здійснення такого перерахунку. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29.08.2018 р. у справі № 555/2183/16-а, від 26.02.2020 р. у справі №508/808/16-а, від 28.10.2020 р. у справі № 826/16182/18, від 22.04.2021 р. у справі № 712/10182/17, від 03.11.2021 р. у справі № 373/2149/16-а, від 28.02.2023 р. у справі № 520/6418/21. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 19.03.2025 № 959190148391, про відмову в переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком згідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, і як наслідок зобов`язання відповідача прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, починаючи з 12.03.2025, визначити розмір пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки № 1 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років № 03-39-08/144 від 31.01.2025, виданої Конотопським управлінням Державної казначейської служби України Сумської області та довідки № 2 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби № 03-39-08/144 від 31.01.2025, виданої Конотопським управлінням Державної казначейської служби України Сумської області. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору. Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи. Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують. За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає. Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 по справі №480/3358/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк