Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/1450/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1450/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А. Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 01 жовтня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Кузьмишина В.М. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду Україну в Харківській області від 24.01.2024 № 968150129103 та листа Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.01.2024 № 2200-0304-8/9561 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-ХІІ "Про державну службу"; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування та виплату пенсії за віком державного службовця ОСОБА_1 з 18.01.2024 відповідно до Закону України від 15.12.2015 № 889-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної в довідках від 15.01.2024 № 84-ф та № 85-ф. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 18 січня 2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", однак відповідачем їй протиправно відмовлено у задоволенні такої заяви. ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ З 29.03.2012 ОСОБА_1 отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.04.2021 у справі №560/1556/21: - визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити переведення ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності за нормами Закону України "Про державну службу". - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 19.01.2021 року пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, врахувавши до розрахунку пенсії виплати зазначені у довідках від 18.01.2021 №№53-Ф, 54-Ф, від 18.02.2021 № 217-Ф. У цьому рішенні суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, то позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому, відповідно, наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII. З 19.01.2021 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.04.2021 у справі №560/1556/21, яке набрало чинності згідно ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021, позивачу призначено пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХХІІ (далі - Закон №3723). 18.01.2024 позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо перерахунку пенсії. Вид перерахунку перехід на інший вид пенсії - за віком згідно Закону України "Про державну службу". До вказаної заяви було долучено, зокрема, довідки від 15.01.2024 № 84-ф (посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років станом на 31.12.2013) та № 85-ф (інтенсивність праці та премія за грудень 2023 року) про складові заробітної плати для призначення пенсії, видані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Згідно рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.01.2024 №968150129103, відсутні підстави в проведенні перерахунку пенсії згідно заяви від 18.01.2024. Вказано, що заявнику вже призначено пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу". ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності, призначену на виконання рішення суду відповідно до Закону України "Про державну службу". Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.01.2024 № 2200-0303-8/9561 повідомлено позивача про прийняте рішення. Також вказано, що за документами пенсійної справи, заявник отримуєте пенсію, обчислену за нормами Закону України "Про державну службу" (№3723). Законом №889 не передбачено проведення державним службовцям перерахунків пенсій. Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача, звернулась з адміністративним позовом до суду. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачу уже призначена пенсія відповідно до Закону № 3723-XII, права на повторне призначення пенсії відповідно до вказаного Закону позивач не має. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, оскаржила його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що вона є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, вік 60 років, тому вона має право на призначення пенсії за віком згідно з ст. 37 Закону № 3723-ХІІ. Відповідач не подав відзиву на апеляційну скаргу позивача. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Водночас, Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII також визначено право на пенсійне забезпечення (а саме - збереження права на призначення пенсії) державних службовців відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993. Відповідно до пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Згідно з п. 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-ІV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Згідно із ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно Закону № 1058-ІV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Таким чином, законодавство передбачає право саме на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII. При цьому, позивачеві з 19.01.2021 вже призначена пенсія відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ (по інвалідності). Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачу уже призначена пенсія відповідно до Закону № 3723-XII, права на повторне призначення пенсії відповідно до вказаного Закону позивач не має. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року по справі № 523/9208/17. Норми щодо можливості переведення з одного виду пенсії на інший (зокрема, з пенсії по інвалідності на пенсію за віком) в межах Закону № 3723-XII законодавство не містить. Посилання позивача на рішення Верховного Суду від 10 липня 2018 року по справі №591/6970/16-а є безпідставними, оскільки рішення у наведеній справі прийнято за інших правовідносин (особа вперше звернулась за призначенням пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ). Отже, у даному випадку пенсія відповідно до Закону України "Про державну службу" вже була призначена позивачеві з 19.01.2021, а відтак положення пунктів 10 та 12 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" (які стосуються саме збереження права на призначення пенсії) до спірних правовідносин (повторного призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу") застосуванню не підлягають. Водночас, підстави для перерахунку пенсій державних службовців у зв`язку із підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців відсутні, оскільки законодавство не регламентує ні права особи на перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною розміру заробітної плати, ні порядок і умови здійснення такого перерахунку. Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 712/10182/17, від 03.11.2021 у справі № 373/2149/16-а. Судовою колегією враховується, що відсутність механізму перерахунку пенсій державним службовцям, призначених за статтею 37 Закону №3723-ХІІ була також предметом розгляду Конституційного Суду України. Так, рішенням Конституційного Суду України від 23.12.2022 №3-р/2022 визнано таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним) положення підпункту 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII зі змінами. При цьому, в абзаці 4 пункту 5.6 мотивувальної частини цього рішення Конституційний Суд України також констатував, що розміри пенсій державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ, на відміну від розмірів пенсій, призначених на підставі інших нормативних актів, не підлягають перерахуванню. Ураховуючи наведене, Конституційний Суд України зазначив, що сучасний стан законодавчого врегулювання з перерахунку розмірів пенсій суб`єкта права на конституційну скаргу та інших осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, є не звичайною законодавчою прогалиною (лакуною), а законодавчим упущенням (legislative omission), наявність якого є порушенням Конституції України. Для розвитку, конкретизації та деталізації приписів статей 3, 8, 24, 46 Основного Закону України перерахунок розмірів пенсій обов`язково має бути внормований у законі, ухваленому Верховною Радою (п. 5.7 згаданого рішення). Поряд з цим, визнаючи неконституційним підпункт 1 пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ зі змінами, Конституційний Суд визначив, що підпункт 1 пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, визнаний неконституційним у зазначеному аспекті, втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 зі змінами, а також вказав про необхідність Верховній Раді України внормувати перерахунок розмірів пенсій суб`єкта права на конституційну скаргу та інших осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ зі змінами, з урахуванням приписів Конституції України та цього Рішення. У свою чергу, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" неодноразово продовжувався та станом на час розгляду справи триває. Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що дане рішення Конституційного Суду України, станом на сьогодні, не змінює нормативно-правого регулювання спірних правовідносин та не дає підстав для висновку про наявність підстав для проведення органом Пенсійного фонду перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючих державних службовців. З огляду на викладене в його системному взаємозв`язку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки чинним законодавством України не передбачено перерахунку пенсій державних службовців у зв`язку із підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців, то підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі довідки про складові заробітної плати від 13.09.2023 №0200-0602-8/90682, у відповідача були відсутні. З огляду на зазначене, у пенсійного органу відсутні правові підстави для повторного призначення пенсії позивачу згідно вищезазначеного Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ. Позивач уже скористався своїм правом на призначення пенсії державного службовця за віком. Положення пунктів 10 та 12 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" застосовується до осіб, які реалізовують своє право на призначення пенсії державного службовця після 01.05.2016 вперше. Нормативні підстави для переведення з одного виду пенсії на інший в межах Закону № 3723-ХІІ також відсутні. Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. На підставі вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається. VII. ВИСНОВКИ СУДУ З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Моніч Б.С. Судді Кузьмишин В.М. Залімський І. Г.