Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/9431/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2026 року справа №200/9431/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Пивовар І.В., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі № 200/9431/25 (головуючий суддя І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.11.2025 № 056650010908, про відмову в призначенні пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати, в тому числі до пільгового стажу роботи на провідних посадах, передбачених частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 05.10.2024 по 31.10.2025; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, зарахувати до пільгового стажу роботи періоди роботи на провідних посадах, передбачених частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 24.02.2022 по 11.09.2022, з 13.10.2022 по 04.12.2022, з 01.02.2023 по 11.12.2024, з 19.02.2025 по 10.11.2025. із розрахунку 1 день військової служби за три у відповідності до пункту 2.3. розділу 2 Положення, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію відповідно до частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 20.11.2025. В обґрунтування позову зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідач рішенням від 26.11.2025 № 056650010908 відмовив у призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідного пільгового стажу. Рішення є протиправним та таким, що порушує права позивача. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції: Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.11.2025 № 056650010908 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, зарахувати до пільгового стажу роботи на провідних посадах, передбачених частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 періоди роботи з 05.10.2024 по 31.10.2025. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи на провідних посадах, передбачених частиною третьою статті Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди з 24.02.2022 по 11.09.2022, з 13.10.2022 по 04.12.2022, з 01.02.2023 по 11.12.2024, з 19.02.2025 по 10.11.2025 із розрахунку 1 день військової служби за три у відповідності до пункту 2.3. розділу 2 Положення затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 20.11.2025. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн. Не погодившись з судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Суд першої інстанції дійшов хибного висновку, щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу роботи позивача періоду з 05.10.2024 по 31.10.2025, оскільки відсутні уточнюючі довідки підприємства на якому позивач працював, із зазначенням періоду роботи, що зараховується до пільгового стажу, професії або посади, характер виконуваної роботи, зайнятість повний чи неповний робочий день, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, відомості щодо зайнятості на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік. Крім того, суд першої інстанції дійшов хибного висновку, щодо наявності підстав для зарахування періоду участі позивача в бойових діях з 24.02.2022 по 11.09.2022, з 13.10.2022 по 04.12.2022, з 01.02.2023 по 11.12.2024 та з 19.02.2025 по 10.11.2025 із розрахунку 1 день військової служби за три, враховуючи, що п. 2.3 розділу 2 Положення № 530, передбачено при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці участь у бойових діях у воєнний час. Зобов`язуючи зарахувати спірні періоди роботи до стажу позивача, суд першої інстанції втрутився в дискреційні повноваження пенсійного органу. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2026 справу передано судді-доповідачу Компанієць І.Д. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів від 24.03.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2026 (підстава призначення судді на посаду до іншого суду) справу передано судді-доповідачу Пивовар І.В. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2026 справу прийнято до провадження судді Пивовар І.В. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП Діловодство спеціалізованого суду. Відповідно до частини дев`ятої статті 18 КАС України суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Однією з підсистем ЄСІКС (ЄСІТС) є «Електронний суд», що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи (пункт 24 Рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи»). Підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених (пункт 37 Рішення № 1845/0/15-21). До початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей (п. 128 Рішення № 1845/0/15-21). Отже, з урахуванням викладеного апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд». Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 20.11.2025 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначена заява позивача була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.11.2025 № 056650010908 відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 . В рішенні зазначено наступне. Вік заявника 39 років Результати розгляду документів, доданих до заяви: Страховий стаж особи з урахуванням пільгового стажу на підземних роботах становить 41 рік 28 днів. Пільговий стаж особи становить 24 роки 1 місяць 25 днів, втому числі: - підземні роботи за провідними професіями - 18 років 5 місяців 15 днів, а з урахуванням кратного обчислення згідно роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 (кожний повний рік як 1 рік і 3 місяці) - 23 роки 28 днів; - військова служба в особливий період - 1 рік 27 днів. за доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди. Відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно з частиною третьою статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на підземних роботах за провідними професіями - 20 років, або на підземних і відкритих гірничих роботах за Списком професій і посад, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 202 - 25 років. Працює, дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 22.12.2035 (відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Особа матиме право на пенсійну виплату за наданими документами з 05.07.2026. Оскаржуване рішення відповідача не містить відомостей щодо незарахування до пільгового стажу позивача періоду з 05.10.2024 по 31.10.2025, проте, як видно з розрахунку стажу позивача (форма РС-право) період роботи з 05.10.2024 по 31.10.2025 не зарахований до пільгового стажу. Періоди військової служби позивача з 24.02.2022 по 11.09.2022, з 13.10.2022 по 04.12.2022, з 01.02.2023 по 11.12.2024 та з 19.02.2025 по 10.11.2025 зараховано до пільгового стажу позивача у одинарній кратності. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу та стажу роботи за спеціальністю, а час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період зараховується, зокрема, до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції: Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Згідно частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Таким чином, суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, а також дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про необхідність ухвалення судового рішення з огляду на такі мотиви та положення законодавства. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. На підставі абзацу 1 частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. На підставі абзацу 3 частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». Визначення права на пенсію, визначається ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202), мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років. Розділом 1 Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт цього Списку передбачено, що правом на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії терміном не менше 25 років, користуються усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджувальних шахт для видобутку вугілля. До Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202, віднесено усіх робітників, зайнятих протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівників і спеціалістів підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю). Відтак, пільговий стаж за Списком № 1 за кваліфікуючими ознаками відповідає пільговому стажу за Постановою № 202, а тому стаж за Списком № 1 має бути врахований як стаж за Постановою № 202 в випадку призначення пенсії на підставі ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV, і навпаки стаж за Постановою № 202 має бути врахований при призначенні пенсії за Списком № 1, згідно ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, як 1:1, за винятком провідних професій для яких визначено інше співвідношення. Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV за наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини 2 цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 Закону № 1058-IV, зменшується на один рік. Підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є наявність професії(посади) та виробництва у відповідному Списку, а також підтвердження шкідливих умов праці працівника за результатами атестації робочих місць за умовами праці продовж повного робочого дня, встановленого для даного виробництва. Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків. Відсутність чи не підтвердження хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону № 1058). Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи - є трудова книжка. У разі відсутності відповідних записів у ній, стаж підтверджується порядком, який встановлено Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток№ 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17. Статтею 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Частиною четвертою вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям. Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі Положення № 530). Відповідно до пункту 2.3 розділу ІІ Положення № 530 при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу): 1) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час (…) час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції. З трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , встановлено, що він, зокрема, працював: На шахті «Красноармійська-Західна №1» ВАТ «Вугільна компанія»: - 14.05.2007 прийнятий гірником 3 розряду з повним робочим днем в шахті; - 14.12.2007 переведений прохідником підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті; - 26.05.2008 переведений прохідником підземним 5розряду з повним робочим днем в шахті; - 27.09.2010 переведений прохідником підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті; - 01.04.2012 переведений прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті. Відомостей про звільнення позивача трудова книжка не містить. Суд зауважує, що у трудовій книжці позивача містяться відомості про його зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, що є підтвердженням його пільгового стажу за даними трудової книжки. Тобто трудова книжка позивача має усі кваліфікуючи ознаки, які відносять таку роботу до пільгової. Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_3 від 05.11.2023 № 04/2061 сержант ОСОБА_1 перебуває у в/ч НОМЕР_3 з 13.11.2021 по теперішній час. Окрім цього, як вбачається із довідки від 14.11.2025 № 04/5576 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України з 24.02.2022 по 11.09.2022, з 13.10.2022 по 04.12.2022, з 01.02.2023 по 11.12.2024, з 19.02.2025 по 10.11.2025. З матеріалів справи судом встановлено, що позивач на момент призову на службу у Збройні Сили України працював за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах з повним робочим днем. Крім того, відповідно до розрахунку стажу позивача (форми РС-право) періоди з 10.12.2021 по 31.12.2022; з 01.01.2023по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 04.10.2024 зараховані до пільгового стажу Ст.14, П/П, підземні, інші. Таким чином, незарахування до пільгового страхового стажу позивача періоду його участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України з 24.02.2022 по 11.09.2022, з 13.10.2022 по 04.12.2022, з 01.02.2023 по 11.12.2024, з 19.02.2025 по 10.11.2025 у трикратному розмірі, не зарахування до пільгового страхового стажу позивача періоду з 05.10.2024 по 31.10.2025 є протиправним. Отже, що станом на 20.11.2025 (дату звернення до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») у позивача був наявний пільговий стаж підземні роботи за провідними професіями більше 25 років необхідний для призначення пенсії за віком. Щодо доводів відповідача про втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, суд зазначає наступне. Згідно зі змісту Рекомендації № R(80) 2 Комітету Міністрів державам - членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснити з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень, те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящих в ієрархії нормативно - правовим актам. Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межи завдань адміністративного судочинства. Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Право на судовий захист гарантовано статтею 55 Конституції України. Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Тобто, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається. При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Так, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин (наявність усіх необхідних документів) діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, зараховувати спірні періоди роботи та військової служби позивача чи ні. Отже, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин. Таким чином, з огляду на протиправне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.11.2025 № 056650010908, про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , - суд вважає правильним обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача - зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи на провідних посадах, передбачених частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 періоди роботи з 05.10.2024 по 31.10.2025; до пільгового стажу роботи на провідних посадах, передбачених частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди з 24.02.2022 по 11.09.2022, з 13.10.2022 по 04.12.2022, з 01.02.2023 по 11.12.2024, з 19.02.2025 по 10.11.2025 із розрахунку 1 день військової служби за три у відповідності до пункту 2.3. розділу 2 Положення затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 та призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 20.11.2025. З огляду на вищезазначене доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача. При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява № 387/03, 20.09.2012, п. 53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29). Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення. За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов. Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На думку колегії суддів, оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні. Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених пунктом 2 частиною п`ятою статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Висновки щодо розподілу судових витрат: Відповідно до частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі № 200/9431/25 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі № 200/9431/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 06 липня 2026 року. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному статтею 328 КАС України. Повне судове рішення складено 06 липня 2026 року. Головуючий суддя І.В. Пивовар Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв