Постанова Київський апеляційний суд № 761/29989/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В. № 22-ц/824/11202/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 761/29989/25 02 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кафідової О.В. суддів - Оніщука М.І. - Шебуєвої В.А. при секретарі - Можарівській М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дев`ятки Олександра Григоровича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2026 року, постановлене під головуванням судді Сіромашенко Н.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - в с т а н о в и в: У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, у якому просив поновити його на посаді проректора з науково-педагогічної діяльності та міжнародних зв`язків Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 серпня 2023 року по 01 серпня 2024 року, у розмірі 432 000 грн. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2026 року провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрити. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 28 квітня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дев'ятко Олександр Григорович подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, постановити ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2026 року у справі № 761/29989/25 скасувати, направити справу для продовження розгляду до Шевченківського районного суду м. Києва. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалено з неповним з`ясуванням обставин справи. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження, оскільки належним чином не перевірив тотожність предмета та підстав позову у цій справі та у справі № 345/3136/22. На думку апелянта, справа № 345/3136/22 стосувалася наказу від 18 січня 2022 року № 14-к, тоді як у цій справі позов пов`язаний із наказом від 01 серпня 2023 року № 216-к, поновленням на роботі з 01 серпня 2023 року та стягненням середнього заробітку. 22 червня 2026 року до Київського апеляційного суду від представника Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського Бортняка В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначав, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. В судове засідання з`явився представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дев`ятко О.Г., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського Риков В.В. проти задоволення апеляційної скарги запречував. Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступних висновків. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що спір між сторонами щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі вже був предметом судового розгляду, а постановою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 345/3136/22 рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 червня 2023 року скасовано, провадження у справі закрито. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне. Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. За статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси осіб у спосіб, визначений законом або договором. У справах, що виникають із трудових правовідносин, належний спосіб захисту визначається з урахуванням змісту порушеного права, характеру оспорюваного наказу роботодавця та правових наслідків такого наказу для працівника. За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і диспозитивності. Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках. Отже, саме позивач визначає предмет позову, підстави позову та спосіб судового захисту, а суд, вирішуючи питання про закриття провадження у справі, зобов`язаний дослідити не загальну подібність спорів, а конкретний зміст заявлених вимог і фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Після відкриття провадження у справі аналогічна процесуальна підстава застосовується відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, за яким суд закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Наведена норма передбачає необхідність установлення саме повної тотожності спорів. Для її застосування недостатньо встановити, що спори виникли між тими самими сторонами або пов`язані з одним тривалим трудовим конфліктом. Суд має перевірити одночасну наявність трьох елементів: тотожність сторін, тотожність предмета позову та тотожність підстав позову. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить ухвалити судове рішення. Підстави позову - це фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує заявлену вимогу. Нетотожність хоча б одного з цих елементів виключає можливість закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України наслідком закриття провадження є недопустимість повторного звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. З огляду на такі істотні процесуальні наслідки застосування цієї норми повинно бути обґрунтованим, чітким і підтвердженим матеріалами справи. За статтями 76, 77, 80, 81, 89 ЦПК України суд установлює обставини справи на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, послався на постанову Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 345/3136/22, якою було скасовано рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 червня 2023 року, а провадження у справі закрито. Разом із тим суд першої інстанції не врахував, що у справі № 345/3136/22 предметом спору було оскарження наказу відповідача від 18 січня 2022 року № 14-к та поновлення позивача на рівнозначній посаді з 18 січня 2022 року. Натомість у цій справі позивач пов`язує порушення свого трудового права з іншим наказом роботодавця - наказом від 01 серпня 2023 року № 216-к, яким до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. Крім того, позивач просить поновити його на посаді проректора з науково-педагогічної діяльності та міжнародних зв`язків з 01 серпня 2023 року та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за інший період. Такі відмінності мають істотне процесуальне значення, оскільки різними є накази про звільнення, дати звільнення, періоди, за які заявлено правові наслідки, а також фактичні обставини, які підлягають доказуванню. Колегія суддів звертає увагу, що пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України передбачає можливість розірвання трудового договору у разі прогулу, у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин. За статтями 147-149 КЗпП України звільнення є дисциплінарним стягненням, яке застосовується з дотриманням установлених строків, порядку витребування письмових пояснень та з урахуванням тяжкості проступку, обставин його вчинення і попередньої роботи працівника. Тому у спорі щодо наказу № 216-к від 01 серпня 2023 року предметом судової перевірки можуть бути обставини, які не були та не могли бути предметом повного дослідження у справі щодо наказу № 14-к від 18 січня 2022 року, зокрема: наявність або відсутність факту прогулу у липні 2023 року, поважність причин відсутності позивача, дотримання роботодавцем порядку застосування дисциплінарного стягнення, фактичний допуск чи недопуск позивача до роботи після попередніх судових рішень, а також правові наслідки наказу від 01 серпня 2023 року. За статтею 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник підлягає поновленню на попередній роботі, а орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стаття 236 КЗпП України також передбачає оплату вимушеного прогулу у разі затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Отже, вимога про стягнення середнього заробітку у цій справі не може бути автоматично відкинута без вирішення питання про наявність або відсутність незаконного звільнення чи інших обставин, з якими закон пов`язує право працівника на відповідні виплати. Суд першої інстанції також не надав належної оцінки тому, що матеріали справи містять посилання на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2024 року у справі № 345/4281/23, якою було закрито провадження за позовом ОСОБА_1 щодо наказу № 216-к від 01 серпня 2023 року та поновлення на роботі. Однак саме існування такої ухвали не звільняло суд першої інстанції від обов`язку встановити, чи тотожні предмет і підстави позову у справі № 345/4281/23 та у справі, що переглядається. Суд мав з`ясувати, чи заявлялася у попередній справі вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, чи є тотожним спосіб поновлення на роботі, чи ґрунтуються обидва позови на однакових фактичних обставинах, а також чи можливе закриття провадження у справі в цілому або лише в певній частині. За статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно й всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, які були досліджені судом. За статтею 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції має містити, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи, та висновки з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції. Перевіряючи законність ухвали суду першої інстанції відповідно до статті 367 ЦПК України, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції передчасно закрив провадження у справі, оскільки не встановив належним чином повної тотожності спорів, не порівняв предмет і підстави позову у цій справі з відповідними елементами попередніх справ, а також не надав оцінки всім заявленим позовним вимогам. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. За частиною першою статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважав установленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року підлягає скасуванню як така, що постановлена передчасно, без повного з`ясування обставин, необхідних для вирішення питання про закриття провадження, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дев`ятки Олександра Григоровича задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направити до Шевченківського районного суду міста Києва для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 06 липня 2026 року. Головуючий: Судді: