Постанова 4824 № 753/20629/24

Унікальний номер справи 753/20629/24 Номер апеляційного провадження 22-ц/824/9666/2026 Головуючий у суді першої інстанції Р. В. Котенко Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 10 червня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. секретар судового засідання Комар Л. А. сторони позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОЗЕРНЕ-31» відповідач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 05 листопада 2025 року, ухвалену у складі судді Р. В. Котенко, в примішенні Дарницького районного суду м. Києва, у с т а н о в и в : У жовтні 2024 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОЗЕРНЕ-31» (далі по тексту ОСББ «ОЗЕРНЕ-31») звернулось до Дарницького районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов`язання надати доступ до квартири. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05 листопада 2025 року позовну заяву ОСББ «ОЗЕРНЕ-31» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов`язання надати доступ до квартири залишено без розгляду. Не погоджуючись з ухвалою суду про залишення позову без розгляду, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що залишення судом позовної заяви без розгляду на підставі ч. 2 ст. 257 ЦПК України, не відповідає заявленим клопотанням відповідачів у справі про продовження розгляду справи без участі представника позивача у судовому засіданні. На думку апелянта, за час розгляду справи судом протягом одного року зібрано достатьо матеріалів, що доказують неправомірність дій позивача, необгрунтованість його позовних вимог. Зазначене, дає підстави апелянту наполягати на подальшому розгляді спрви і ухваленні рішення по суті спору, відмовивши у задоволенні позовних вимог. Позивач ОСББ «ОЗЕРНЕ-31», відповідач ОСОБА_1 своїм правом на подачу відзиву на апеляцйну скаргу не скористалися. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 подану ОСОБА_2 апеляційну скаргу просила задовольнити, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 05 листопада 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до Дарницького районного суду м. Києва. ОСББ «ОЗЕРНЕ-31» у судове засідання апеляційної інстанції явку свого представника не забезпечило, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялось належним чином, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду до електронного кабінету позивача. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Але відповідач ОСОБА_1 повідомила суд про те, що її син перебуває на фронті, захищає державу від агресії Росії та не заперечує проти розгляду справи за його відсутності. Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та відповідача ОСОБА_2 з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Неявка представника позивача та відповідачав судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду. Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення віддповідача ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постановленої ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне. У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Так, залишаючи без розгляду позовну заяву, суд взяв до уваги, що представник позивача повторно не з`явився в судове засідання, не повідомивши суд про причини своєї неявки. Судом також зауважено, що явка представника позивача визнана судом обов`язковою, а також, що в матеріалах справи відсутня заява позивача про розгляд справи без участі його представника. Перевіряючи таке твердження суду, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частини перша, друга, п`ята статті 223 ЦПК України). Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України). Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, що бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже,навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20. Як вбачається із матеріалів справи, із позовною заявою ОСББ «ОЗЕРНЕ-31» звернулось до суду у жовтні 2024 року. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 29 січня 2025 на 14 год. 15 хв. У судове засідання, призначене на 14 жовтня 2025 року, представник позивача не з`явився, хоча був завчасно та належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 163-164). При цьому представник ОСББ «ОЗЕРНЕ-31» не повідомив суд про причини своєї неявки та не подав заяв чи клопотань щодо можливості розгляду справи за його відсутності. У зв`язку з наведеними обставинами ухвалою від 14 жовтня 2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, суд визнав явку представника позивача у подальші судові засідання обов`язковою, а також відклав розгляд справи на 05.11.2025 (а.с. 157-158). Відповідно до відомостей Автоматизованої системи документообігу суду, ОСББ «ОЗЕРНЕ-31», а також його представник - адвокат Руденко О.С., мають зареєстровані електронні кабінети користувача у підсистемі «Електронний суд». Судову повістку про виклик до суду у судове засідання, призначене на 10 годину 00 хвилин 05 листопада 2025 року, якою позивача та його представника було повідомлено про постановлення зазначеної ухвали суду, вони отримали 18 жовтня 2025 року, оскільки відповідне процесуальне повідомлення було направлено до їхніх електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що підтверджується матеріалами справи (а.с. 161-162). В судове засідання 05 листопада 2025 року представник позивача повторно не з`явився. Отже, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, провадження № 11-126заі22. Суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору (постанови Верховного Суду, від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц, провадження № 61-17220св18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, провадження № 61-9020св21, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св20). У рішенні від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03, у справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив «:…. саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні». Відповідно до пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім позивача, незалежно від причин неявки. У частині п`ятій статті 223 ЦПК України законодавець встановив особливий порядок наслідок (санкцію) повторної неявки позивача. Ця норма фактично дублює норму, закріплену в пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України. Верховний Суд зазначає, що пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України необхідно тлумачити в системному зв`язку з іншими положеннями цієї статті та іншими нормами процесуального закону (ЦПК України), які визначають наслідки повторної неявки позивача, який не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а саме частиною п`ятою статті 223 і пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України. З огляду на системне тлумачення вказаних норм процесуального закону Верховний Суд виходить з того, що пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України у контексті частини п`ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України не може застосовуватися судом щодо неявки позивача у судове засідання. Аналіз положень частини п`ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що наслідком повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні. Апеляційний суд звертає увагу на ту обсавину, що суд був позбавлений законних підстав здійснити розгляд даної справи за відсутності представника позивача ОСББ «ОЗЕРНЕ-31» та за відсутності відповідної заяви. Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом при розгляді даної справи норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження. Процесуальний закон щодо наслідків неявки позивача у судові засідання є зрозумілим і передбачуваним, щодо його застосування існує усталена судова практика. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів враховує, що викладені в цій ухвалі висновки суду першої інстанції, їх мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. З урахуванням строків розгляду справи, часу знаходження справи у провадженні суду, поведінки позивача щодо виконання ним свого обов`язку щодо явки в судове засідання, відсутності заяви про розгляд справи за його відсутності, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про наявність підстав для залишення позовної заявиОСББ «ОЗЕРНЕ-31» без розгляду. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі відповідача. Питання щодо розподілу судових витрат суд апеляційної інстанції вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Оскільки судом відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні апеляційної скарги, понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 05 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 03 липня 2026 року. Судді Л. Д. Поливач А. М. Стрижеус О. І. Шкоріна