LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824752/14465/25

від 04.06.2026 ·

Єдиний унікальний номер справи № 752/14465/25 Провадження № 22-ц/824/8068/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 червня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Борисової О.В., за участю секретаря Павлової В.В., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року у справі за позовом за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, В С Т А Н О В И В : 10 червня 2025 року позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з вказаним позовом до відповідачів. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 01 травня 2018 КП «Київтеплоенерго» є виконавцем з надання комунальних послуг, а саме: з 01 травня 2018 до 31 жовтня 2021 є виконавцем з надання послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021, у зв`язку зі зміною законодавства, позивач є виконавцем з надання послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води. Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок квартира № 24 за зазначеною адресою під`єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже відповідач є споживачем наданих послуг. Проте відповідачі своєчасно не сплачують за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість. Повідомляє, що позивач діє на підставі типових договорів про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, опублікованому 28 березня 2018 року в газеті «Хрещатик» № 34 (5085). Крім того позивач зазначає, що 11 жовтня 2018 між ПАТ «Київтеплоенерго» та КП «Київтеплоенерго» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київтеплоенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до відповідачів з оплати спожитих послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води. Надання послуг відповідачам здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами 630, опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго» та в газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511). Факт відсутності письмового договору про надання таких послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг. Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" заборгованість за житлово-комунальні послуги, яка утворилася станом на 30.04.2025 року та складається із заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 9 120,10 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 341,10 грн. та інфляційну складову у розмірі 1 386,24 грн.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення в розмірі 29 293,62 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 1 095,51 грн. та інфляційну складову у розмірі 4 452,63 грн.; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 53 607,20 грн., нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 1 614,87 грн. та інфляційну складову у розмірі 6 637,61 грн., пеню у розмірі 883,84 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1 397,46 грн., заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі 337,19 грн., а також судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 10 лютого 2026 року відповідач ОСОБА_3 направив апеляційну скаргу, у якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішеннях суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі Станом на день розгляду справи відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судове засідання з`явився представник позивача, який просив апеляційний суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Сторона відповідача у судове засідання не з`явилася; про розгляд справи належним чином повідомлялася. На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Хоча чинним процесуальним законом і передбачена можливість виходу суду апеляційної інстанції за межі доводів апеляційної скарги, в той же час підстави для такого виходу чітко регламентовані законом і в даному випадку відсутні. За таких умов перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції здійснюється виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення та відсутність підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції апелянт таку свою позицію аргументував по суті одним доводом - апелянт є лише співвласником квартири, іншим співвласником є ОСОБА_4 , яка не була залучена до участі у справі і до якої позовні вимоги не заявлялися. Оскільки позивачем було обрано неналежний склад відповідачів, з точки зору апелянта у задоволенні позову суд мав відмовити. Зазначена позиція апелянта не можу бути прийнята апеляційним судом. Правовідносини сторін у даній справі врегульовані положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Даний закон передбачає наявність обов`язку сплати вартості таких послуг не тільки власників житла, але й інших осіб, які в ньому проживають. При цьому усі вказані особи несуть солідарний обов`язок зі сплати послуг. Зокрема, у відповідності до положень ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. У відповідності до положень ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором. Зважаючи на наведені норми, позивач має право заявляти вимоги про оплату житлово-комунальних послуг як до усіх солідарних боржників, тік і за власним вибором лише до частини таких боржників. При цьому положеннями ст. 543 ЦК України встановлено, що боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов`язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці. З урахуванням наведеного, позиція апелянта в даному випадку не ґрунтується на положеннях закону. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та дав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263, 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана О.В. Борисова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»