Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/10412/26

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/10412/26Головуючий у 1-й інстанції Холява О.І. Провадження № 33/817/363/26 Доповідач - Тиха І.М. Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 липня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М., за участю ОСОБА_1 та його представника - адвоката Гафича О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гафича О.І. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 червня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - ВСТАНОВИЛА: Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. Згідно із постановою суду, 02 травня 2026 року о 22.10 год. в м. Тернополі по вул. Білецька, 33А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Master н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора Alcotest 6820 ARHJ-0295 (повірка дійсна до 18 листопада 2026 року) та проведення такого огляду у КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР категорично відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гафич О.І. просить постанову суду скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КупАП у зв`язку з відсутністю в діях його довірителя складу адміністративного правопорушення. Вважає що суддя допустив істотне порушення права на захист ОСОБА_1 оскільки безпідставно відмовив у долученні та розгляді поданих ним клопотань про визначення порядку дослідження доказів, виклик працівника поліції та свідків захисту, надання пояснень особою, дослідження відеозаписів, а також про визнання доказів недопустимими і закриття провадження у справі, не навівши жодних мотивів такої відмови. Посилається на те, що суд безпідставно відмовив у виклику та допиті свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які перебували на місці події та могли підтвердити факт не керування транспортним засобом особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Зазначає що суд першої інстанції відмовився дослідити відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, які відповідно до вимог закону є обов`язковими доказами у справах цієї категорії, та взагалі не надав їм оцінки у постанові посилаючись на те що вказані відеозаписи містять відомості, які, на думку представника, спростовують обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зупинки транспортного засобу працівниками поліції та повідомлень очевидців події про те, що особа транспортним засобом не керувала. Вказує на те, що письмові пояснення свідків були складені та продиктовані їм працівниками поліції, а тому не можуть вважатися самостійними показаннями. Також звертає увагу на обставини, які, на його думку, свідчать про заінтересованість окремих свідків у результатах розгляду справи. Посилається на те, що рапорт, долучений до матеріалів справи, фактично був складений іншою особою, ніж та, від імені якої він оформлений, у зв`язку з чим не може вважатися належним та допустимим доказом. Вважає, що вимога працівників поліції ОСОБА_1 про проходження огляду на стан сп`яніння була пред`явлена без наявності передбачених законом підстав, оскільки факт керування транспортним засобом не був належним чином встановлений та підтверджений допустимими доказами. Зазначає, що ні відеозаписи, ні інші матеріали справи не містять безпосередньої фіксації керування транспортним засобом та належного роз`яснення ОСОБА_1 наслідків відмови від проходження огляду Звертає увагу на те, що суд першої інстанції проігнорував його заяву про відвід головуючого судді, не ухвалив жодного процесуального рішення за результатами її розгляду та не навів мотивів продовження розгляду справи після заявлення такого відводу. Вважає, що розгляд справи здійснювався з обвинувальним ухилом, оскільки суд фактично відмовився досліджувати докази сторони захисту та поклав в основу постанови виключно матеріали, складені працівниками поліції. Розглянувши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та його представника- адвоката Гафича О.І., які підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів, дослідивши відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, а також допитавши свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків. Згідно із вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 252 КУпАП передбачено, що суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за даною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 655662 від 02.05.2026 року, 02 травня 2026 року о 22.10 год. в м. Тернополі по вул. Білецька, 33А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Master н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора Alcotest 6820 ARHJ-0295 (повірка дійсна до 18 листопада 2026 року) та проведення такого огляду у КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР категорично відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху. Вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суддя, крім вищевказаного протоколу, обґрунтував даними, які містяться у: копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П 51 QM 2149 103 25 від 18 листопада 2025 року; направленні водія на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР від 02 травня 2026 року, згідно якого у ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; письмових поясненнях свідка ОСОБА_5 від 02 травня 2026 року, зазначив що 02.05.2026 близько 22 год. 10 хв. в м. Тернопіль по вул. Білецька, 33А, водій автомобіля Renault Master н.з. НОМЕР_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, після чого викликали поліцію та вказали на особу, яка керувала транспортним засобом, якою виявився ОСОБА_1 , що вживав алкоголь в закладі Мідь, після чого сів за кермо та здійснював рух на транспортному засобі, внаслідок чого наражав на небезпеку інших учасників дорожнього руху, при цьому поводив себе зухвало, показував непристойні жести та безпричинно здійснював подачу звукового сигналу; письмових поясненнях свідка ОСОБА_6 від 02 травня 2026 року, згідно з якими 02.05.2026 близько 22 год. 10 хв. в м. Тернопіль по вул. Білецька, 33А він помітив транспортний засіб Renault Master н.з. НОМЕР_1 , який небезпечно маневрував, водій ймовірно в стані алкогольного сп`яніння припаркував транспортний засіб по вул. Білецька, 33 А. Водій поводив себе неадекватно, був одягнений в кепці з написом Market Mebliv, по даному факту ним було здійснено виклик на лінію 102; письмових поясненнях ОСОБА_1 від 02 травня 2026 року, згідно з якими він заперечив факт керування транспортним засобом Renault Master н.з. НОМЕР_1 22 год. 10 хв. 02.05.2026 в м. Тернопіль по вул. Білецька, 33А, вказав, що стояв біля власного транспортного засобу, чому на нього напали невідомі особи не розуміє, пояснення свідків вважає неправдивими, які він підтвердив будучи допитаним у суді апеляційної інстанції; рапорті заступника командира роти №4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП лейтенанта поліції Созанського І.Т. від 02 травня 2026 року, у якому доповів, що під час несення служби у складі екіпажу Юпітер 151 спільно із лейтинантом поліції Мотрук О.В. 02.05.2026 року близько 22 год. 10 хв. на службовий планшет прийшов виклик Порушення ПДР за адресою: м. Тернопіль, вул. Білецька, 33, про те, що транспортний засіб Renault Master н.з. НОМЕР_1 здійснює небезпечні маневри та водій ймовірно у стані алкогольного сп`яніння. Прибувши на місце події, було встановлено водія транспортного засобу Renault Master н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В очевидців події було відібрано пояснення по даному факту. Під час спілкування із водієм ОСОБА_1 у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходжння огляду на стан алкогольного сп`яніння водій ОСОБА_1 відмовився . Складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП серії ЕПР1 655662; витязі з ІПНП електронним рапортом від 02 травня 2026 року, у якому зазначені дані, що відображені у рапорті; довідці інспектора відділу адміністративної практики УПП в Тернопільській області ДПП лейтенанта поліції Бучак І. від 03 травня 2026 року, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 ; Вказані докази суд першої інстанції вірно визнав належними, допустимими та такими, що в сукупності та взаємозв`язку доводять винуватість ОСОБА_1 у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення, з цим висновком погоджується і суд апеляційної інстанції. Доводи апелянта про відсутність на відеозаписі з нагрудних камер поліцейських факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом не спростовують даного факту, оскільки він підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які зафіксовані не лише у їх письмових поясненнях, з яких вбачається, що вони безпосередньо спостерігали керування автомобілем Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який мав явні ознаки алкогольного сп`яніння, здійснював небезпечні маневри та створював небезпеку для інших учасників дорожнього руху, у зв`язку з чим про подію було повідомлено працівників поліції, а й на цьому відеозаписі, оглянутому в суді апеляційної інстанції, з якого вбачається що свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вказують на ОСОБА_1 як особу яка керувала 02 травня 2026 року о 22.10 год. в м. Тернополі по вул. Білецька, 33А, транспортним засобом Renault Master н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння. У відповідності до вимог ст.266 КУпАП факт обов`язкової фіксації за допомогою технічних засобів процедури огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, зокрема, відмови від його проходження поліцейськими було здійснено на нагрудні камери відеофіксації, а обов`язкової відеофіксації керування особою автомобілем законом не передбачено тому в даному випадку факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується поясненнями свідків, відеозаписом з нагрудних камер поліцейських на якому зафіксовані усні пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , протоколом про адміністративне правопорушення, рапортом поліцейських, які є послідовними, узгоджуються між собою та у відповідності до вимог ст.251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення. Також, варто зазначити, що ОСОБА_1 не заперечував належність йому транспортного засобу Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , який був безпосереднім об`єктом спостереження очевидців події. За таких обставин, пояснення ОСОБА_1 щодо не керуванням ним 02 травня 2026 року о 22.10 год. в м. Тернополі по вул. Білецька, 33А, транспортним засобом Renault Master н.з. НОМЕР_1 слід розцінити як обрану лінію захисту, спрямовану на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення. Не вбачаю порушень закону і у тому що поліцейські безпосередньо не зупиняли автомобіль під керуванням ОСОБА_1 оскільки підставою для проведення перевірки стало повідомлення на лінію поліції 102 , зафіксоване о 22:11 про керування особою транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння тому поліцейські в силу своїх службових обов`язків повинні були перевірити чи мав місце в діях особи факт порушення ПДР України та одразу ж приїхали за викликом та приїхали о 22:19, тому не змогли побачити особу за кермом. Пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які вказали що ОСОБА_1 02 травня 2026 року о 22.10 год. в м. Тернополі по вул. Білецька, 33А, не керував транспортним засобом Renault Master н.з. НОМЕР_1 , а свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 викликали працівників поліції у зв`язку з тим що між цими свідками та ОСОБА_1 був попередній конфлікт у барі, який продовжився коли вони вийшли з нього на вулицю, під час якого свідки застосовували до ОСОБА_1 фізичну силу та образи, також не слід брати до уваги оскільки вони є знайомі між собою, а ОСОБА_4 є дружиною ОСОБА_1 , тому зацікавленими особами, окрім того, вони спростовуються вищенаведеними доказами. Також слід врахувати що повідомлені цими свідками обставини щодо застосування до ОСОБА_1 фізичної сили та образ ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не знайшли свого об`єктивного підтвердження оскільки жодних звернень в правоохоронні органи з заявами на протиправні дії цих осіб відносно ОСОБА_1 від них не надходило. Перевіряючи твердження представника про те працівники поліції безпідставно відмовились відбирати пояснення у свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час оформлення адміністративних матеріалів стосовно ОСОБА_1 виходжу з того що повнота оформлення адміністративних матеріалів поліцейськими відноситься до їх повноважень , а не до компетенції суду під час розгляду справи, у суді апеляційної інстанції ці свідки свої пояснення змогли надати . Твердження апелянта про те, що письмові покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були складені та продиктовані їм працівниками поліції вважаю необґрунтованими оскільки відеозапис з нагрудних камер свідчить про те що ці особи одразу ж повідомляли що бачили як ОСОБА_1 керував автомобілем та вказували на нього, а під час написання письмових пояснень лише просили допомогу у їх складанні, будь-яких даних, які б свідчили про примушування свідків до надання певних пояснень, викривлення змісту їхніх показань чи внесення до них відомостей, що не відповідали волевиявленню зазначених осіб не встановлено. Також, відхиляю доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості надати суду власні пояснення щодо обставин події. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явився, будь-яких об`єктивних причин своєї неявки суду не повідомив та клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, натомість судовий розгляд було проведено за участі його захисника адвоката Гафича О.І. Окрім цього, суд взяв до уваги письмові пояснення ОСОБА_1 та надав їм належну оцінку. Таким чином, нереалізація ОСОБА_1 свого права на надання особистих пояснень була наслідком його власної процесуальної поведінки, а не обмеженням такого права з боку суду. Окрім того, в суді апеляційної інстанції він в повній мірі скористався обсягом прав, передбачених законом. Перевіряючи доводи апелянта про недопустимість такого доказу як рапорт поліцейського, вважаю, що він не є єдиним доказом у справі, а оцінювався судом у сукупності з іншими доказами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на огляд, письмовими поясненнями свідків та іншими матеріалами справи, які узгоджуються між собою щодо істотних обставин події, а його складення іншим працівником, ніж тим, від імені якого він оформлений, не є порушенням закону оскільки патрульний екіпаж поліції складається з двох осіб, які спільно діють у разі виявлення адмінправопорушення, тому заповнення тексту документу одним поліцейським, а підписання іншим не вказує на його недопустимість як доказу. Статтею 251 КУпАП визначено що доказами у справі про адміністративне правопорушення є пояснення свідків, протокол про адміністративне правопорушення та інші документи, якими в тому числі й рапорти працівників поліції оскільки у них викладено фактичні дані, на основі яких встановлюються фактичні обставини справи. Перевіряючи доводи представника про ігнорування суддею місцевого суду заяви про його відвід та безпідставне продовження розгляду справи, виходжу з наступного. Як убачається з матеріалів справи, судове засідання у справі було призначено на 01 червня 2026 року о 10 год. 00 хв. Водночас заява про відвід судді надійшла від представника до суду лише 01 червня 2026 року та була отримана секретарем судового засідання о 12 год. 00 хв., тобто після завершення судового розгляду справи, що підтверджується доповідною запискою від 01 червня 2026 року, яка міститься у матеріалах справи. За таких обставин, вважаю що твердження апелянта щодо нерозгляду суддею першої інстанції його заяви про відвід, є безпідставними, оскільки на момент проведення судового засідання та ухвалення рішення суд не був обізнаний про існування такої заяви та об`єктивно не мав можливості вирішити питання щодо її розгляду. Також, варто врахувати, що матеріали справи не містять відомостей про заявлення відводу безпосередньо під час судового засідання, а будь-яких доказів того, що головуючому судді було відомо про подання відповідної заяви до закінчення розгляду справи, стороною захисту не надано. Таким чином, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гафича О.І. слід відхилити, а оскаржувану постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін. На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гафича О.І. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 червня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя